Порівняння Gigabyte GeForce RTX 4070 WINDFORCE 2X OC V2 12G vs MSI GeForce RTX 4070 VENTUS 2X E 12G

Тип графічної пам'яті, що використовується у відеокарті (див. Об'єм пам'яті графічного процесора). На сьогоднішній день використовуються такі типи пам'яті:

— DDR3. Оперативна пам'ять загального призначення, що не має спеціалізації під обробку графіки і першопочатково створена для використання в загальній системній RAM. Втім, завдяки непоганий продуктивності і порівняно невисокій вартості з недавніх пір застосовується і у відеокартах (щоправда, переважно бюджетного рівня).

— DDR4. Подальший, після DDR3, розвиток оперативної пам'яті загального призначення. Конкретно у відеокартах зустрічається вкрай рідко, в зв'язку з поширеністю більш прогресивних спеціалізованих стандартів.

— GDDR2. Друге покоління пам'яті, побудованої за технологією Double Data Rate («подвоєна швидкість передачі даних). Фактично є модифікацією оперативної пам'яті типу DDR2, оптимізованої під використання у відеокартах; так само, як і оригінальна DDR2, забезпечує 4 операції з передачі даних за один такт (оригінальна DDR — 2 операції). Широкого поширення не отримала через схильність до сильного нагрівання під час роботи.

— GDDR3. Поліпшена версія GDDR2 (див. вище). Має більш високу ефективну частоту (як наслідок — продуктивність), відрізняючись при цьому низьким тепловиділенням. Деякий час тому користувалася значною популярністю, зараз поступово виходить з ужитку, поступаючись позиціями бі...льш прогресивним стандартам.

— GDDR5. Досить прогресивний формат відеопам'яті; на відміну від більш ранніх версій GDDR (див. вище), побудований на основі оперативної пам'яті DDR3.

— GDDR5X. Подальше удосконалення пам'яті типу GDDR5, покликане підвищити пропускну здатність (і, відповідно, загальну швидкість і продуктивність роботи графіки). Різні конструктивні поліпшення дозволили досягти зростання максимальної швидкості в 2 рази — до 12 Гбіт/с проти 6 Гбіт/с в оригінальній GDDR5. При цьому GDDR5X хоча і поступається за характеристиками HBM (див. нижче), однак і коштує значно дешевше.

— GDDR6. Подальший, після GDDR5X, розвиток графічної пам'яті типу GDDR. Дозволяє досягти швидкостей обміну даними до 16 Гбіт/с на один контакт, що майже вдвічі вище, ніж у GDDR5, при більш низькій робочій напрузі. Подібні характеристики дають змогу застосовувати GDDR6 для роботи з роздільною здатністю 4K і вище, а також системами віртуальної реальності; відеокарти з такою пам'яттю належать переважно до топових рішень.

- GDDR6X. Удосконалена версія GDDR6, випущена восени 2020 року. За заявою творців, є найбільш швидкою графічною пам'яттю на момент виходу. Одним з ключових оновлень є використання так званої багаторівневої модуляції PAM4, що дозволяє передавати 2 біта даних за цикл (проти 1 біта у попередників). За рахунок цього пропускна здатність GDDR6X може досягати 21 Гбіт/с на 1 контакт і 1 ТБ/с для всього блоку пам'яті (проти 16 Гбіт/с і 700 ГБ/с відповідно в попередній версії). Даний тип пам'яті відмінно підходить навіть для найбільш потужних сучасних відеокарт, однак і коштує він відповідно.

— HBM. Тип пам'яті, розроблений у розрахунку на максимальне підвищення пропускної здатності. Принципово відрізняється від різних версій GDDR тим, що модуль HBM побудований за принципом «бутерброда» — чипи пам'яті в ньому розміщені шарами і допускають одночасний доступ; а для зв'язку з процесором використовується спеціальний кремнієвий шар, т. зв. «interposer», що забезпечує ефективну передачу великих об'ємів даних. За рахунок цього HBM значно (в рази) перевершує по швидкості роботи навіть найпрогресивніші версії GDDR, а тактова частота таких модулів пам'яті виходить невисокою, що дає ще одну перевагу — надзвичайно низьке енергоспоживання і тепловиділення. Головний недолік цієї технології — висока вартість.



— HBM2. Друге покоління високошвидкісної пам'яті типу HBM, представлене в 2016 році. Детальніше про загальні особливості HBM див. вище, а в HBM2 пропускна здатність була збільшена вдвічі в порівнянні з першою версією цієї технології. Завдяки цьому подібна пам'ять відмінно підходить для ресурсномістких завдань на зразок роботи з віртуальною реальністю.

Швидкість, з якою відеокарта може обробляти дані, що зберігаються у відеопам'яті. Фактично показник визначає максимальну кількість операцій із прийому чи передачі даних модулем пам'яті за одиницю часу. Виражається така частота в мегагерцях (МГц) – мільйонах операцій за секунду. Висока частота роботи відеопам'яті сприяє покращенню продуктивності при виконанні ресурсомістких завдань на кшталт обробки текстур, рендерингу графіки та інших графічних операцій. Однак параметр є аж ніяк не єдиним фактором, що впливає на загальну продуктивність відеокарти – важливо враховувати архітектуру GPU, кількість ядер, частоту ядер та інші характеристики.

Результат, показаний відеокартою в тесті (бенчмарку) Passmark G3D Mark.

Бенчмарки дають змогу оцінити фактичні можливості (насамперед загальну продуктивність відеокарти. Це особливо зручно з тієї причини, що схожі за характеристиками адаптери на практиці можуть помітно відрізнятися за можливостями (наприклад, через різниці в якості оптимізації окремих компонентів під спільну роботу). А Passmark G3D Mark є самим популярним у наш час бенчмарком для графічних адаптерів. Результати такої перевірки зазначаються в балах, при цьому більшу кількість балів відповідає більш високої продуктивності. Станом на середину 2020 року в найбільш прогресивних відеокартах кількість набраних балів може перевищувати 17 000.

Зазначимо, що Passmark G3D Mark використовується не тільки для загальної оцінки продуктивності, але і для визначення сумісності відеокарти з конкретним процесором. CPU і графічний адаптер повинні бути приблизно рівні за загальним рівнем обчислювальної потужності, інакше один компонент буде «тягнути назад» інший: наприклад, слабкий процесор не дасть змогу розкрити весь потенціал потужної ігрової відеокарти. Для пошуку відеоадаптера під конкретну модель CPU можна скористатися списком «Оптимальні для процесорів AMD» або «Оптимальні для процесорів Intel» у підборі нашого каталогу.

Максимальна потужність живлення, споживана відеокартою під час роботи. Цей параметр має значення для розрахунку загальної потужності, споживаної всією системою, і підбору блока живлення, що забезпечує відповідну потужність.

Кількість слотів, що займає відеокарта на задній стінці системного блока.

Даний показник дає змогу оцінити кількість місця, необхідного для встановлення відеоадаптера. Він актуальний у світлі того, що сучасні відеокарти можуть мати досить широкий набір роз'ємів, і для цього набору вже давно мало стандартної ланки на 1 слот. Особливо це характерно для потужних продуктивних моделей. У світлі цього багато рішень, особливо середнього і топового рівня, займають відразу два, а то і три слоти.

Окремо варто торкнутися моделей, для яких в характеристиках зазначено дробове число слотів — зазвичай 2.5 або 2.7. Ця подробиця наводиться виробником в рекламних цілях — як підтвердження того, що відеокарта має менші розміри, ніж повноцінне рішення на 3 слота. Однак на практиці різниці між цими варіантами немає: адаптери на 2.5 або 2.7 слотів все одно перекривають третій слот (хоча і частково), роблячи його непридатним до використання.

Загальна довжина відеокарти.

Під довжиною в даному випадку мають на увазі розмір пристрою від пластини з роз'ємами (яка кріпиться до задньої стінки системного блоку) до протилежної сторони. Сама пластина і виступаючі назовні роз'єми при цьому, як правило, не враховуються.

Дані про довжину відеокарти необхідні насамперед для того, щоб оцінити, чи вистачить під неї місця в окремому корпусі. Крім того, більш довгі плати, як правило, мають і більш прогресивні характеристики (хоча жорсткої залежності тут немає, і схожі по класу відеоадаптери можуть мати різну довжину). Що стосується конкретних значень, то найбільш компактні рішення у наш час мають розмір 150 – 200 мм і менше; показник у 200 – 250 мм можна ще вважати відносно невеликим, 250 – 290 мм — середнім, а чимало моделей (переважно прогресивного рівня) мають довжину і понад 290 мм.