Порівняння PowerWalker VFI 5000 EVS 5000 ВА vs Logicpower LPY-B-PSW-6000VA Plus 6000 ВА

– Резервний. Найпростіший тип ДБЖ, звичний більшості пересічних користувачів. Його основне призначення – можливість «м'яко» завершити роботу при проблемах з живленням. Коли рівень напруги нормальний, ДБЖ подає на навантаження живлення з мережі, а при падінні або зникненні напруги перемикається на власну батарею. Ресурс цієї батареї зазвичай невеликий – близько декількох хвилин, чого зазвичай достатньо лише для збереження даних. Також такі ДБЖ можуть згладити короткочасні стрибки напруги, проте якщо такі стрибки бувають постійно, це зношує батарею і негативно позначається на самому джерелі. Резервні ДБЖ широко використовуються в домашніх та офісних умовах, вони зазвичай мають невисоку потужність.

– Інтерактивний. Свого роду розвиток ідеї резервних ДБЖ; такі джерела не тільки забезпечують живлення при зниженні або зникненні напруги в мережі, вони також відіграють роль стабілізаторів напруги. Конструкція таких ДБЖ включає спеціальний регулятор (зазвичай у вигляді трансформатора), який компенсує зміни напруги на вході та подає на вихід стабільну напругу. Це дає змогу подавати на навантаження постійну напругу без використання батарей, завдяки чому такі блоки добре підходять для роботи в мережах з нестабільною напругою – вони не лише захищають навантаження, а й не зношуються самі. Інтерактивні ДБЖ також здебільшого мають невисоку потужність та ємність батареї та використовуються для захисту окремих...пристроїв.

– Інверторний (online). Інша назва — «з подвійним перетворенням». Найбільш прогресивний тип ДБЖ, що забезпечує максимальний ступінь захисту. Назва походить від інвертора – генератора вихідної напруги, що безпосередньо видає живлення на навантаження. Сам інвертор одночасно отримує живлення із двох джерел — від мережі та від зарядженої батареї. У разі критичного зниження або зникнення напруги в мережі інвертор продовжує подавати енергію лише вже від батареї. Така схема дає змогу уникнути стрибків напруги при переході з мережі на батарею (що є серйозним недоліком двох вищеописаних типів ДБЖ і може навіть пошкодити чутливу електроніку, що підключається до них). Інверторні ДБЖ мають найбільшу потужність (аж до можливості живити цілу будівлю) і можуть бути розраховані на трифазне підключення (див. «Вхідна напруга»), а деякі моделі дають змогу підбирати батареї різної ємності, залежно від конкретних потреб. З іншого боку, інверторні ДБЖ мають невеликий ККД, працюють шумно і коштують дорого, а тому вони використовуються переважно тоді, коли вирішальне значення має висока потужність або захист.

– Низьковольтний. Мініатюрні ДБЖ для резервного живлення низьковольтної електроніки. Міні-пристрої видають постійний струм на виході з невеликою напругою (як правило, 9 В, 12 В, 15 В або 18 В). Традиційних розеток у їх конструкції не передбачається, а підключити до них зазвичай можна одного споживача. Наприклад, при відключення світла від резервного міні-ДБЖ налаштовують короткочасне автономне живлення роутера (протягом до однієї години), охоронних систем.

У цьому разі мається на увазі діапазон вхідної напруги, в якому ДБЖ здатний видавати на навантаження стабільну напругу тільки за рахунок власних регуляторів, не перемикаючись на батарею. У резервних ДБЖ (див. «Тип») цей діапазон досить невеликий, приблизно від 190 до 260 В; в інтерактивних і особливо інверторних він значно ширший. Деякі моделі ДБЖ дають змогу вручну задавати діапазон вхідної напруги.

Максимальна сила струму, споживаного ДБЖ. На практиці максимального значення сила струму досягає лише тоді, коли ДБЖ працює від мережі з максимальною потужністю навантаження і повністю розрядженою батареєю. Тим не менш, при розрахунку навантаження на електромережі цей параметр варто враховувати.

Байпас (by-pass) означає такий режим роботи ДБЖ, при якому живлення на навантаження подається безпосередньо з зовнішнього джерела електричної мережі, дизель-генератора і т. ін. — практично без обробки в самому ДБЖ. Цей режим може включатися як автоматично, так і вручну.

— Автоматичний байпас є свого роду заходом безпеки. Він включається в тому випадку, коли ДБЖ в штатному режимі не може забезпечити живлення навантаження — наприклад, при перевантаження ДБЖ за рахунок різкого збільшення споживаної потужності навантаження.

— Ручний байпас дозволяє включити цей режим за бажанням користувача, незалежно від параметрів роботи. Це може бути необхідно, наприклад, для «гарячої» заміни батареї (детальніше див. нижче) або для пуску устаткування, у якого пускова потужність перевищує потужність ДБЖ. Технічно він також може грати роль заходи безпеки, однак автоматичні системи в цьому сенсі надійніше.

У деяких ДБЖ передбачені обидва варіанти вмикання байпаса.

Максимальна вихідна потужність, що видається ДБЖ, іншими словами — найбільша повна потужність навантаження, допустима для даної моделі.

Цей показник вимірюється у вольт-амперах (загальний сенс цієї одиниці той самий, що і у вата, а різні назви використовуються для того, щоб розділити різні види потужності). Повна споживана потужність навантаження, припущена в даному випадку, є сумою двох потужностей — активної і реактивної. Активна потужність — це фактично ефективна потужність (у характеристиках електроприладів саме вона вказується в ватах). Реактивної називають потужність, що витрачається даремно» котушками і конденсаторами в пристроях змінного струму; при великій кількості котушок та/або конденсаторів ця потужність може становити досить значну частину від загального енергоспоживання. Зазначимо, що для нескладних завдань можна користуватися даними про ефективної потужності (вона нерідко наводиться і для ДБЖ — див. нижче); але для точних електротехнічних розрахунків варто використовувати повну.

Найпростіше правило вибору за даним показником звучить так: максимальна вихідна потужність ДБЖ в вольт-амперах повинна бути як мінімум в 1,7 разу вище, ніж загальна потужність навантаження у ватах. Існують і більш детальні формули розрахунку, що враховують особливості різних типів навантаження; їх можна знайти в спеціальних джерелах. Що стосується конкретних значень, то найбільш скромні сучасні ДБЖ видають 700 – 1000 ВА, а то...і менше — цього достатньо для живлення ПК середньої продуктивності; а в найбільш «великовагових» моделях цей показник може становити 8 – 10 кВа і вище.

Ефективна вихідна потужність ДБЖ, по суті — максимальна активна потужність навантаження, яке можна підключати до пристрою.

Активна потужність витрачається безпосередньо на роботу пристрою; вона позначається у ватах. Крім неї, більшість приладів змінного струму споживає також реактивну потужність, яка «даремно» (умовно кажучи) витрачається котушками і конденсаторами. Повна потужність (позначається у вольт-амперах) як раз і є сумою активної і реактивної потужностей; саме цю характеристику варто використовувати при точних електротехнічних розрахунках. Детальніше див. «Максимальна вихідна потужність»; тут же відзначимо, що при підборі ДБЖ для відносно нескладного застосування цілком можна користуватися і однієї тільки ефективною потужністю. Це як мінімум простіше, ніж перераховувати вати, заявлені в характеристиках пристроїв, в вольт-ампер повній потужності.

Найбільш скромні сучасні ДБЖ видають не більше 500 Вт. 501 – 1000 Вт можна вважати середнім значенням, 1,1 – 2 кВт — вище середнього, а в найбільш потужних моделях цей показник перевищує 2 кВт і може досягати вельми вражаючих значень (до 1000 кВт і більше окремих ДБЖ промислового класу).

ККД (коефіцієнтом корисної дії) у разі ДБЖ є відношення вихідної потужності до потужності, споживаної від мережі. Це один з основних параметрів, що визначають загальну ефективність пристрою: чим вище ККД — тим менше енергії ДБЖ витрачає даремно (за рахунок нагріву деталей, електромагнітного випромінювання тощо). У сучасних моделях значення ККД може досягати 99%.

Кількість розеток, підключених до резерву живлення (батареї), передбачене в конструкції ДБЖ. Для того, щоб ДБЖ виконував свою основну роль (забезпечував резерв живлення на випадок перебоїв з електрикою), відповідні електроприлади потрібно підключати саме до цих розеток. Розетки мають стандартну форму і сумісні з абсолютною більшістю популярних вилок під мережі 230 В.

Мінімально в ДБЖ передбачено 1 або 2 розеткі, у більш прогресивних їх може бути 3 і більше.

Гніздо під певний тип штепселя у конструкції ДБЖ.

– Тип F (Schuko). Традиційна європейська розетка з двома круглими отворами по центру та контактами заземлення у вигляді двох металевих скоб (вгорі та внизу гнізда). Термін Schuko приклеївся до цього типу розеток завдяки скороченню від німецького Schutzkontakt – захисний контакт.

– Тип E (французька). Розетка французького зразка має в своєму розпорядженні два круглі отвори і виступаючий заземлюючий штир трохи вище них по центру. Стандарт набув поширення у Франції, Польщі та Бельгії (поряд із традиційним типом розеток F).

– Тип G (британська). Вилка під такі розетки складається з двох плоских горизонтальних штирів і одного вертикального плоского штиря для заземлення. Зустрічається стандарт переважно у країнах Сполученого Королівства, на Мальті, Кіпрі, в Сінгапурі та Гонконгу.

– Тип B (американські). Розетки на американський манер призначені для вилок із двома плоскими штирями та заземлюючим контактом напівкруглої форми. Тип B набув широкого поширення у регіонах із напругою 110-127 В — США, Японії, Саудівської Аравії тощо.