Порівняння Kivi 43U770QB 43 " vs Kivi 43F730QB 43 "

Тип матриці, що використовується в телевізорі. Серед них найбільшої уваги заслуговують OLED, QLED, QD-OLED та NanoCell, які зустрічаються у телевізорах відповідної цінової категорії. Тепер детальніше про кожну з них і про інші класичні варіанти:

— OLED. Телевізори з екранами, що використовують органічні світлодіоди. Такі світлодіоди можуть застосовуватися як для підсвічування традиційної LCD-матриці, так і як елементи, з яких будується екран. У першому варіанті перевагами OLED перед традиційним LED-підсвічуванням є компактність, надзвичайно невисоке енергоспоживання, рівномірність підсвічування, а також відмінні показники яскравості та контрастності. А в матрицях, що повністю складаються з OLED, ці переваги виражені ще яскравіше. Головні недоліки OLED-телевізорів – висока ціна (яка, втім, постійно знижується в міру розвитку та вдосконалення технології), а також схильність органічних пікселів до вигоряння при тривалій трансляції статичних зображень або картинки зі статичними елементами (логотип телеканалу, інформаційна панель тощо).

— QLED. Телевізори з екранами, що використовують технологію «квантових точок» — QLED. Від звичайних LED-матриць такі екрани відрізняються конструкцією підсвічування: багатошарові світлофільтри у такому підсвічуванні замінені на тонкоплівкове світлопропускаюче покриття на основі нан...очастинок, а традиційні білі світлодіоди — на сині. Це дає змогу досягти значного збільшення яскравості і насиченості кольорів одночасно з підвищенням якості кольоропередачі, до того ж зменшує товщину і знижує енергоспоживання екрану. Недолік QLED-матриць традиційний – висока ціна.

— QD-OLED. Своєрідний гібридний варіант матриць, що поєднують в одному флаконі «квантові точки» (Quantum Dot) та органічні світлодіоди (OLED). Модифікація QD-OLED була представлена компанією Samsung під завісу 2021 у відповідь на прогресивні OLED-панелі від LG. Технологія взяла краще у QLED і OLED: в її основу лягли сині світлодіоди, пікселі, що самосвітяться (замість зовнішнього підсвічування) і «квантові точки», які відіграють роль кольорових світлофільтрів, але в той же час практично не послаблюють світло (на відмінність від традиційних світлофільтрів) . Завдяки використанню низки прогресивних рішень творцям вдалося досягти дуже вражаючих характеристик, що помітно перевершують багато інших OLED-матриці. Серед них — висока пікова яскравість від 1000 ніт (кд/м²), відмінні показники контрастності та глибини чорного, а також охоплення кольорів понад 90 % за стандартом BT.2020 та понад 120 % за DCI-P3. Зустрічаються такі матриці переважно у флагманських ТВ-панелях.

— IPS. Тип матриці, першопочатково розроблений у розрахунку на високу якість кольоропередачі. І дійсно, IPS-екрани видають яскраві та насичені кольори, мають гарне колірне охоплення, демонструють великі кути огляду. Від початку недоліком даної технології був невисокий час відгуку, однак у сучасних модифікаціях IPS цей момент практично усунений. Матриці цього типу користуються значною популярністю в прогресивному бюджетному і середньому ціновому сегменті ТВ-панелей.

— *VA. В даному випадку мається на увазі один із різновидів матриць типу VA (Vertical Alignment) – MVA, PVA, Super PVA тощо. Конкретні різновиди можуть дещо відрізнятися за властивостями, проте вони мають спільні риси. По суті, матриці *VA є доступнішою альтернативою IPS-панелям: вони коштують відносно недорого, забезпечують досить непогану кольоропередачу і кути огляду до 178°. Головний недолік подібних екранів – великий час відгуку, однак у сучасних моделях він практично усунений завдяки постійному вдосконаленню технології. Матриці *VA застосовуються в телевізорах, що позиціонуються як функціональні та водночас доступні моделі.

— PLS. Фактично – один з різновидів описаних вище IPS-матриць, розроблений компанією Samsung. За заявою виробника, в таких матрицях вдалося досягти більш високої яскравості та контрастності, ніж у традиційних IPS, а також трохи знизити вартість.

— NanoCell. Матриця заснована на квантових точках. Цей різновид матриць використовується в телевізорах компанії LG і вперше був представлений в 2017 році. Матриці NanoCell використовують структуру класичних РК-дисплеїв. Але на відміну від останніх, вони використовують так звані квантові точки замість класичного загального фонового підсвічування, які забезпечують монохроматичне світло. Технологія NanoCell дає змогу знизити енергоспоживання, разом з тим підвищуються охоплення кольорів і кут огляду. Варто окремо відзначити, що матриці NanoCell не єдині, що використовують технологію квантових точок. Аналогічні рішення пропонують: Samsung (матриця QLED), Sony (матриця Triluminos), Hisense (ULED).

Власна роздільна здатність екрана — розмір у пікселях по горизонталі й вертикалі. За інших однакових умов вища роздільна здатність забезпечує кращу якість зображення, однак такий екран коштує дорожче й вимагає відповідного контенту.

Набір роздільних здатностей, які зустрічаються в сучасних телевізорах, досить великий, проте їх можна розділити на декілька умовних груп: HD, Full HD, Ultra HD 4K, Ultra HD 5K і Ultra HD 8K. Ось головні особливості кожного варіанта:

— HD. Екрани, які розраховані на стандарт HD 720p. Штатний розмір кадру в такому відео — 1280x720, проте з низки причин більшість HD-телевізорів має дещо великі розміри — 1366х768. Крім того, до цієї категорії прийнято відносити моделі з роздільною здатністю від 1280х768 до 1680х1050, а також, із деякими зауваженнями, екрани 1024х768. Загалом роздільні здатності стандарту HD 720p притаманні переважно для недорогих телевізорів із відносно невеликими екранами.

— Full HD. Телевізори, які розраховані на відео стандарту Full HD 1080p, із розміром кадру 1920х1080. Більшість моделей із цієї категорії мають саме таку роздільну здатність екрана 1920х1080; помітно рідше зустрічаються інші варіанти — зокрема, 1920х1200 і 2560х1080. Загалом екрани Full HD дають непогану деталізацію при порівняно невисокій вартості, завдяки чому вони надзвичайно популярн...і в моделях середнього класу й недорогих великоформатних телевізорах.

— Ultra HD 4K. Сам собою цей формат передбачає різні варіанти за роздільними здатностями, однак для телевізорів фактичним стандартом є 3840х2160, інші варіанти майже не зустрічаються. Загалом це доволі висока роздільна здатність, яка притаманна переважно для моделей преміумкласу; загальною особливістю таких моделей є великий розмір — від 40" і більше.

— Ultra HD 5K. Формат зображення Ultra HD, більш прогресивний, ніж 4K, проте в телевізорах зустрічається вкрай рідко — зазвичай це дуже широкоформатні моделі з роздільною здатністю 5120х2160.

— Ultra HD 8K. Стандарт, який передбачає розмір близько 8 тис. пікселів по горизонталі; один із варіантів такої роздільної здатності, яка зустрічається в телевізорах — 7680х4320. Таким чином UHD 8K удвічі перевершує 4K за розміром кожної сторони й учетверо — за загальною кількістю пікселів, що дає змогу досягти надзвичайно чіткого й деталізованого зображення. З іншого боку, такі екрани обходяться дуже дорого, притому що в наш час більш скромний 4K уже вважається дуже прогресивним стандартом. До того ж, існує не так багато відеопристроїв і контенту, що відповідають цьому стандарту. Тому 8K-телевізори поки зустрічаються вкрай рідко, здебільшого це висококласні флагманські моделі з діагоналлю не менше 65".

Рівень статичної контрастності, забезпечуваною екраном телевізора.

Контрастність у загальному значенні — це співвідношення яскравості між максимально яскравим білим і максимально темним чорним кольором, який здатний видати екран. За інших рівних умов чим вище контрастність екрану — тим краще якість передачі кольору і деталізація, тим менша ймовірність, що на занадто яскравих або занадто темних ділянках зображення неможливо буде розглянути деталі. Статична ж контрастність описує максимальну різницю яскравості, досяжну в межах одного кадру, без зміни яскравості зображення — в цьому полягає її відмінність від динамічної контрастності (див. нижче).

Значення статичної контрастності значно нижче, ніж у динамічної, однак ця характеристика є найбільш «чесною». Саме від неї залежать властивості зображення, видимого на екрані в конкретний момент, саме вона описує базові властивості екрану, без урахування програмних засобів, передбачених виробником у «начинці» телевізора.

Підтримка телевізором технології розширеного динамічного діапазону — HDR.

Ця технологія призначена для розширення діапазону яскравості, який відтворює телевізор; простіше кажучи, HDR-модель буде краще відображати яскравіший білий і темніший чорний, аніж «звичайний» телевізор. На практиці це означає значне поліпшення якості передачі кольору. З одного боку, HDR забезпечує дуже «живе» зображення, близьке до того, що бачить людське око, з великою кількістю відтінків і тонів, які звичайний екран передати не здатний; з іншого боку, ця технологія дає змогу добиватися дуже яскравих і соковитих кольорів.

Варто враховувати, що для повноцінного використання цієї функції необхідний не тільки HDR-телевізор, але й контент (фільми, телемовлення тощо), першопочатково «заточений» під HDR. Також відзначимо, що існує декілька різних технологій HDR, не сумісних одна з одною. Тому при купівлі телевізора з цією функцією вкрай бажано уточнити, яку саме версію HDR він підтримує (HDR10, HDR10+ або Dolby Vision). А зустрічаються такі:

— HDR10. Історично перший зі споживчих HDR-форматів, менш досконалий, ніж описані нижче варіанти, проте дуже поширений. Зокрема, HDR10 підтримують практично всі стрімінгові сервіси, які взагалі надають HDR-контент, також він є загальноприйнятим для дисків Blu-ray. Дає змогу працювати з гли...биною кольору 10 біт (звідси й назва). Водночас пристрої такого формату сумісні й з контентом у HDR10+, хоча його якість буде обмежуватися можливостями оригінального HDR10.

— HDR10+. Удосконалена версія HDR10. За тієї ж глибини кольору (10 біт) використовує так звані динамічні метадані, що дають змогу передавати інформацію про глибину кольору не тільки для груп з декількох кадрів, але й для окремо взятих кадрів. Завдяки цьому досягається додаткове поліпшення передачі кольору.

— Dolby Vision. Прогресивний стандарт, який використовується, зокрема, у професійному кінематографі. Дає змогу добиватися глибини кольору 12 біт, використовує описані вище динамічні метадані, до того ж дає можливість передавати в одному відеопотоці відразу два варіанти зображення — HDR і звичайне (SDR). Водночас Dolby Vision базується на тій же технології, що й HDR10, тому в сучасній відеотехніці цей формат зазвичай поєднується з HDR10 або HDR10+.

Серед функцій телевізора насамперед варто відзначити його комунікаційні особливості, до яких належать AirPlay 2, Wi-Fi (зокрема Wi-Fi 5 і Wi-Fi 6), Miracast, Chromecast, Bluetooth. В якості управління крім класичного пульта дистанційного управління можуть зустрічатися управління голосом, голосовий асистент. А також особливі функції у вигляді підсвічування Ambilight від Philips. Детальніше про них: — AirPlay. Підтримка телевізором технології AirPlay, зазвичай — у версії AirPlay 2. Першопочатково ця технологія була створена для трансляції мультимедійного контенту з «яблучних» гаджетів (iPhone, iPad тощо) на зовнішні пристрої, в тому числі телевізори. При цьому вона дає змогу не просто відтворювати подібний контент, але також дає безліч додаткових можливостей — трансляцію додаткової інформації (назва звукового треку, обкладинка альбому), управління відтворенням з пульта телевізора тощо. В AirPlay 2, зі свого боку, був доданий формат «мультирум» — можливість одночасної трансляції декількох сигналів на сумісні пристрої, встановлені в різних місцях дому (наприклад, фільму на телевізор і програми онлайн-радіо на акустику...на кухні). Крім того, у цій версії з'явилася підтримка голосового управління через Siri і був поліпшений ряд технічних моментів (зокрема, буферизація контенту, що передається в потоковому режимі).

— Wi-Fi. Наявність у телевізора вбудованого модуля Wi-Fi; також у цьому пункті може уточнюватися підтримувана версія цієї технології. В наш час Wi-Fi може використовуватися як для бездротового доступу до Інтернету та локальних мереж, так і для прямого з'єднання з іншими пристроями (наприклад, трансляції відео зі смартфона/планшета). Конкретне застосування бездротового з'єднання може бути різним, залежно від функціоналу телевізора; крім доступу в Інтернет, у якості прикладів можна навести DLNA, прийом або передачу відео по Wi-Di або Miracast, а також використання мобільного гаджета в ролі пульта ДУ. Однак практично всі моделі з даною функцією належать до Smart TV (див. вище).
Що стосується версій Wi-Fi, то найбільш актуальними в наш час є Wi-Fi 5, Wi-Fi 6 і Wi-Fi 6E. Також зазначимо, що, крім цих стандартів Wi-Fi, звичайно підтримуються і більш ранні — так що проблем з сумісністю не виникає.

— Miracast. Підтримка телевізором технології Miracast. Ця технологія дає змогу транслювати відео- і аудіосигнал за технологією Wi-Fi (як на телевізор, так і з нього на портативну електроніку), при цьому обидва пристрої з'єднуються безпосередньо (Wi-Fi Direct) і не потребують наявності додаткового обладнання, а пропускної здатності достатньо для передачі відео Full HD і багатоканального звуку 5.1. Деякий час тому в телевізорах використовувалася схожа технологія WiDi, однак у наш час вона майже витіснена з ринку, і більшість виробників використовують саме Miracast.

— Chromecast. Технологія Chromecast дає змогу легко і швидко виводити на телевізор потокове відео і аудіо зі смартфона, планшета або комп'ютера. По суті, Chromecast є мережевим медіаплеєром, адже попередньо налаштувавши цю функцію, можна по бездротовому інтерфейсу вивести на ТВ записане на смартфон відео буквально в один дотик.

— Bluetooth. Технологія Bluetooth (будь-якої версії) застосовується для прямого бездротового зв'язку між різними пристроями. Способи її застосування в телевізорах можуть бути різними, залежно від функціоналу конкретної моделі (і версії Bluetooth). Так, практично обов'язковою для Bluetooth-телевізорів є можливість трансляції звуку на бездротові навушники або колонки. Крім цього, можуть передбачатися інші варіанти використання: підключення клавіатур, мишей та ігрових контролерів, прямий обмін файлами з ноутбуком, дистанційне керування зі смартфона або іншого гаджета тощо. Ці подробиці варто уточнювати окремо. Що стосується конкретних версій, то в багатьох моделях ці подробиці взагалі не уточнюються — для застосування за наперед визначеним призначенням достатньо і «просто Bluetooth». Втім, бувають і виключення, і тут для сучасних телевізорів актуальні такі варіанти:

• Bluetooth v 4.0. Версія, що об'єднала в собі традиційний Bluetooth 2.1, швидкісний стандарт для передачі великих файлів та «Bluetooth з низьким енергоспоживанням» для невеликих обсягів інформації. На цих трьох компонентах (з різними поліпшеннями) побудовані всі наступні версії, а v 4.0 була першою, де вони з'явилися всі разом.
• Bluetooth v 4.1. Удосконалення версії 4.0, в якому була покращена сумісність з мобільними пристроями стандарту 4G LTE — щоб модулі LTE і Bluetooth не створювали взаємних перешкод при одночасній роботі поблизу.
• Bluetooth v 4.2. Подальший розвиток версії 4.0; оновлення, актуальні для телевізорів, включають переважно покращення надійності і перешкодозахищеності зв'язку.
• Bluetooth v 5.0. Одним із ключових удосконалень у версії 5.0 порівняно з попередніми редакціями протоколу стала наявність двох спеціальних режимів «Bluetooth з низьким енергоспоживанням» — збільшеної дальності (за рахунок зниження швидкості) та підвищеної швидкості (за рахунок зменшення дальності).
• Bluetooth v 5.1. Оновлення описаної вище версії v 5.0. Крім загальних покращень якості та надійності зв'язку, в цьому оновленні була реалізована така цікава можливість, як визначення напрямку, з якого надходить Bluetooth-сигнал. Завдяки цьому з'являється можливість визначати розташування підключених пристроїв з точністю до сантиметра (наприклад, пульта дистанційного управління).
• Bluetooth v 5.2. Наступне після 5.1 оновлення Bluetooth п'ятого покоління. Основними нововведеннями в даній версії стали низка покращень безпеки, додаткова оптимізація енергоспоживання в режимі LE та новий формат аудіосигналу для синхронізації паралельного відтворення на кількох пристроях.
• Bluetooth v 5.3. Протокол бездротового зв'язку Bluetooth v 5.3 був введений у вжиток на зорі 2022 року. З нововведень у ньому прискорили процес узгодження каналу зв'язку між контролером та пристроєм, реалізували функцію швидкого перемикання між станом роботи в малому робочому циклі та високошвидкісному режимі, покращили пропускну здатність та стабільність з'єднання за рахунок зниження сприйнятливості до перешкод. При несподіваному виникненні перешкод у режимі роботи з низьким енергоспоживанням Low Energy прискорено процедуру вибору каналу зв'язку для перемикання. Принципових нововведень у протоколі 5.3 не представлено, проте низка якісних поліпшень в ньому помітна.

— Ambilight. Технологія фонового підсвічування екрану. В даному разі корпус телевізора підсвічує розташовану ззаду стінку/перегородку, завдяки чому по контуру екрана з'являється розмитий ореол в колір сцен, що змінюються. Даний ефект візуально розширює область екрану, що робить перегляд телевізора більш захоплюючим. Всього існує три різновиди фонового підсвічування: класичне Ambilight (підсвічування тільки з боків), Ambilight Surround (підсвічування з боків і зверху), Ambilight Full Surround (підсвічування з усіх боків). Але виробники продовжують працювати над удосконаленням фонового підсвічування. Так, відносно недавно з'явилося підсвічування Ambilight Spectra, в якому істотно покращено алгоритм підбору кольорів і оптимізовані найбільш світлодіоди.

— Управління голосом. Підтримка телевізором голосового управління дає змогу надиктовувати певні команди через пульт ДК. Однак охоплює голосове управління не всі функції і точність розпізнавання може потребувати повторного введення команди. Якщо вам потрібен більш широкий асортимент функцій, тоді зверніть увагу на голосовий асистент.

— Голосовий асистент. Вже давно управління пристроями переходить на голосові команди. Для цього використовуються певні інтерфейси і системи. Найпопулярніші це Amazon Alexa і Google Assistant, а також асистент власної розробки Sasmung — Bixby. Для «яблучних» пристроїв це Apple Siri, але така техніка не представлена в телевізорах. При цьому на відміну від функції управління голосом голосовий помічник не просто вмикає ту чи іншу функцію, режим, робить голосніше, тихіше, а дає змогу виконувати певні операції в додатках, як-от запустити в Youtube потрібний кліп або відобразити погоду у браузері.

Кількість входів HDMI, передбачене в конструкції телевізора.

HDMI — це комплексний цифровий інтерфейс, що дозволяє передавати по одному кабелю відео високої роздільної здатності і багатоканальний звук. Він широко поширений в сучасній апаратурі з підтримкою HD — фактично, наявність такого виходу є обов'язковим для сучасних медіацентрів, DVD-плеєрів і т. ін. Тому і LCD-телевізори в абсолютній більшості випадків оснащуються хоча б одним портом HDMI. А наявність кількох таких портів дозволяє одночасно підключати кілька джерел сигналу і перемикатися між ними; в деяких моделях кількість HDMI може досягати 4 і навіть більше. При цьому деякі виробники застосовують технології, що дозволяють керувати підключеними до телевізора через HDMI пристроями з одного пульта.

Про сам інтерфейс докладніше див. вище, а різні його версії різняться за максимальною роздільною здатністю та іншим особливостям. Ось варіанти, що зустрічаються в сучасних телевізорах:

— v 1.4. Найстаріша з актуальних на сьогодні версій, випущена в 2009 році. Тим не менш, підтримує 3D-відео, здатна працювати з роздільними здатностями аж до 4096х2160 на швидкості до 24 к/с, а в роздільній здатності Full HD частота кадрів може досягати 120 к/с. Крім оригінального v.1.4, зустрічаються також поліпшені модифікації — v.1.4a і v.1.4b; вони аналогічні за основним можливостям, в обох випадках поліпшення торкнулися переважно роботи з 3D-контентом.

— v 2.0. Значне оновлення HDMI, представлене в 2013 році. У цій версії максимальна частота кадрів в 4K зросла до 60 к/с, а пропускна здатність аудіо — до 32 каналів і 4 окремих потоків одночасно. Також з нововведень можна згадати підтримку ультраширокого формату 21:9. В оновленні v.2.0a до можливостей інтерфейсу була додана підтримка HDR, в v.2.0b ця функція була покращена і розширена.

— v 2.1. Незважаючи на схожість за назвою з v.2.0, дана версія, випущена в 2017 році, стала вельми масштабним оновленням. Зокрема, до неї додалася підтримка 8K і навіть 10K на швидкості до 120 к/с, а також ще більш розширилися можливості для роботи з HDR. Під цю версію був випущений власний кабель HDMI Ultra High Speed, всі можливості HDMI 2.1 доступні тільки при використанні кабелів цього...стандарту, хоча базові функції можна використовувати і з більш простими шнурами.

- VRR. Технологія адаптивної синхронізації кадрової частоти VRR (Variable Refresh Rate) дозволяє в реальному часі регулювати частоту оновлення зображення на екрані телевізора відповідно до фреймрейту на виході ігрової консолі або підключеного комп'ютера. Функція забезпечує плавність промальовування динамічних сцен, усуває розриви кадрів, гарантує комфортний та стабільний геймплей. Реалізована технологія із стандартом HDMI v 2.1.

- ALLM. Автоматичний режим із низькою затримкою для ігор (Auto Low Latency Mode). Телевізор перемикається в ігровий режим, коли підключено геймерську консоль. Зменшення затримки виводу на екрані ТВ-панелі забезпечується за рахунок припинення частини функцій обробки зображень. Режим ALLM також може бути корисним для караоке та відеодзвінків.

- eARC. Інтерфейс HDMI v 2.1 має вдосконалений аудіоканал eARC (enhanced Audio Return Channel). Технологія дозволяє пересилати звук вищої якості із телевізора на саундбар або AV-ресивер. Для нього заявлена підтримка найновіших аудіоформатів з високою швидкістю передачі даних до 192 кГц, стиснутих 5.1 та 7.1, а також 32-канального стисненого звуку. Також eARC підтримує Dolby TrueHD, DTS-HD Master Audio, DTS: X, Dolby Atmos.

- CEC. Система CEC (Consumer Electronics Control) заточена під віддалене керування підключеною до телевізора технікою за допомогою одного пульта дистанційного керування. Поєднання пристроїв з Т...В-панеллю здійснюється за допомогою кабелю HDMI.

— Коаксіальний S/P-DIF). Інтерфейс для передачі звуку в цифровому форматі, що дозволяє передавати багатоканальний звук по одному кабелю з роз'ємом RCA («тюльпан»). По стійкості до перешкод даний стандарт дещо програє оптичному (див. нижче) — це зумовлено принциповими відмінностями між цими інтерфейсами. З іншого боку, електричний кабель більш надійний, ніж оптоволокно, і не такий чутливий до тиску і перегинів.

— Оптичний. Вихід для передачі цифрового аудіосигналу по оптоволоконному кабелю; допускає передачу багатоканального звуку. Примітний повною нечутливістю до електромагнітних перешкод. З іншого боку, оптоволоконний кабель досить крихкий, його потрібно берегти від перегинів і сильних натискань.

— Mini-Jack (3.5 мм) на навушники. Стандартний роз'єм 3.5 мм для підключення навушників. Навушники можуть стати у нагоді, якщо потрібно дотримуватися тиші і використовувати динаміки телевізора не можна — наприклад, в пізній час доби; або навпаки, якщо навколо шумно і звук телевізора погано чути. Велика частина сучасних «вух» використовує штекер mini-Jack, тому саме цей роз'єм є стандартним виходом на навушники в телевізорах. А в деяких моделях такий вихід може застосовуватися також в ролі лінійного — наприклад, для підключення окремих колонок, звукозаписуючого пристрою тощо.

— На сабвуфер. Окремий вихід для підключення до телевізора сабвуф...ера — динаміка для відтворення низьких і наднизьких частот. Аудіосистеми без сабвуферів зазвичай відтворюють ці частоти досить слабо. Застосування «саба» дозволяє досягти максимально глибокого і насиченого звучання, що особливо актуально при перегляді фільмів з великою кількістю спецефектів або високоякісних записів з концертів. Водночас варто відзначити, що подібні виходи в телевізорах зустрічаються досить рідко: передбачається, що вимогливому слухачеві скоріше підійде повноформатна зовнішня аудіосистема, ніж окремий сабвуфер.

— Лінійний. Стандартний аналоговий інтерфейс для передачі звуку; зазвичай, передбачає передачу двоканального стерео. Використовується насамперед для підключення до телевізорів активних колонок та іншої аудіотехніки (наприклад, аудіоресиверів або підсилювачів потужності). Може використовувати різні типи роз'ємів, однак найчастіше передбачається або mini-Jack 3.5 мм, або пара гнізд RCA під кабелі «тюльпан». Зазначимо, що тут мається на увазі саме окремий лінійний вихід; в деяких моделях цю функцію може виконувати роз'єм 3.5 мм для навушників (див. вище), однак для них наявність лінійного виходу не вказується.