Порівняння Husqvarna TF545DE vs Forte 1350-3

Кількість фрез, яким штатно укомплектований мотоблок. Зазначимо, що для моделей з підтримкою активних грунтофрез (див. нижче) даний параметр не вказується: такі насадки є знімними, і на один агрегат можна встановлювати активні грунтофрез з різними робочими характеристиками.

Говорячи про кількість, під фрезою увазі окрему «зірочку» з декількох загнутих ножів, встановлену на робочої осі агрегата. Кількість таких «зірочок» підбирається залежно від ширини обробки, яку хоче забезпечити виробник: одна фреза захоплює смугу в середньому від 12 до 18 см, і для більш-менш пристойної ширини захвату їх потрібно декілька.

Швидкість обертання фрез, забезпечувана мотоблоком в штатному режимі роботи. Для моделей, що мають кілька передач і, відповідно, декілька варіантів по швидкості, в даному пункті зазвичай наводиться максимальна швидкість.

Значення цього параметра залежить від типу фрези, застосовуваної у мотоблоки. У моделях з активними почвофрезами (див. нижче) від швидкості обертання залежить виключно інтенсивність обробки та ступінь подрібнення ґрунту; вважається, що вона повинна бути не нижче 270 – 280 об/хв. А в мотокультиватори, де фреза встановлена на силовий осі агрегата (т. зв. осьова конструкція), від її швидкості буде залежати і загальна швидкість руху — а вона не повинна бути занадто високою, інакше користувач просто не встигне за агрегатом. У таких моделях виробники підбирають швидкість обертання залежно від діаметра фрези з таким розрахунком, щоб швидкість машини в підсумку становила не більш 6 – 7 км/год. Тому у великих мотокультиватори швидкість обертання зазвичай не перевищує 130 об/хв, а в компактних акумуляторних моделях з фрезами невеликого діаметра вона може досягати 300 об/хв і навіть більше.

Кількість передач, передбачених у самохідному культиваторі/мотоблоці, простіше кажучи — кількість швидкостей руху. Зустрічаються як найпростіші мотоблоки на 1 передачу чи на 2 передачі, так і більш просунуті з трьома, чотирма і навіть на 6 передач. Нижчі передачі не відрізняються швидкістю, але дозволяють ефективно справлятися з високими навантаженнями, а також краще підходять для старту з місця; вищі дають мале тягове зусилля, проте хорошу швидкість. Таким чином, наявність кількох передач дає змогу підлаштовувати режим роботи агрегату під особливості ситуації.

Варто зазначити у деяких моделей можливість руху агрегату заднім ходом — для цього напрямок обертання коліс чи фрези змінюється на протилежний. Ця функція надає додаткові можливості з маневрування; вона особливо корисна в важкій техніці, яку незручно було би тягнути на себе вручну. Кількість передач також актуальна і для заднього ходу, адже зустрічаються мотоблоки і культиватори на 1 передачу і більше.

Робочий об'єм бензинового або дизельного двигуна культиватора/мотоблока. Для ДВЗ одного типу (див. «Тип ДВЗ») від об'єму зазвичай безпосередньо залежить потужність і споживання палива. Також від об'єму двигуна може залежати класифікація мотоблока як транспортного засобу з ПДР тієї чи іншої країни; на це варто звернути увагу, якщо Ви плануєте використовувати агрегат в ролі тягача і їздити по дорогах.

Потужність двигуна культиватора/мотоблока в кінських силах. Основною одиницею потужності в наш час є ват, однак для бензинових і дизельних двигунів (див. «Тип двигуна») нерідко використовується більш традиційне позначення в кінських силах. 1 л. з приблизно дорівнює 735 Вт.

Більш потужний двигун дозволяє досягати більш високої продуктивності, ширини і глибини обробки. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, вазі і габаритах агрегата, а також на споживанні електрики/палива. У світлі цього характеристики двигуна підбираються виробником з урахуванням того, до якої «ваговій категорії» відноситься мотоблок. Найскромніші сучасні агрегати мають потужність до 2 к.с., в найбільш важких і прогресивних цей показник може перевищувати 13 к.с.; 4 – 7 к.с. можна назвати середнім показником, а 2 – 4 к.с. і 7 – 13 к.с. — відповідно нижче і вище середнього.

Детальні рекомендації з оптимальної потужності для тієї чи іншої ситуації можна знайти в спеціальних джерелах.

Потужність двигуна мотоблока/культиватора в ватах. Таке позначення стандартно застосовується для електричних двигунів, але може використовуватися також і для бензинових/дизельних, поряд з кінськими силами (про них див. п. «Потужність двигуна» вище).

Більш потужний двигун дозволяє досягати більш високої продуктивності, ширини і глибини обробки. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, вазі і габаритах агрегата, а також на споживанні електрики/палива. У світлі цього потужність двигуна підбирається виробником з урахуванням того, до якої «ваговій категорії» відноситься мотоблок, які характеристики він повинен показати. Так, найбільш легкі моделі мають потужність до 1,5 кВт, саме такий апарат краще всього підійде для невеликої ділянки в 6 – 8 соток. Мотоблоки до 3 кВт здатні впоратися вже з 10 – 15 сотками, потужність 3.5 – 5 кВт підійде для ділянки від 50 соток до двох гектарів. Агрегати на 5 – 10 кВт належать вже до професійного рівня, їм «по зубах» простори в 7 – 10 га; а найбільш важкі і потужні сучасні мотоблоки мають потужність більше ніж в 10 кВт.

Об'єм паливного бака культиватора/мотоблока; знаючи цей параметр і витрата палива (див. вище), можна визначити максимальний час роботи агрегата на одній заправці. Якщо Ви плануєте використовувати пристрій на великих ділянках або для роботи протягом тривалого часу, має сенс підшукати модель з об'ємним баком — її не доведеться часто заправляти. З іншого боку, для недовгої роботи на невеликих ділянках великий бак не потрібно — в цьому випадку він тільки збільшує вагу і габарити агрегата.

Штатний об'єм масла в картері двигуна, простіше кажучи — кількість масла, яке повинно знаходитися в двигуні для його нормальної роботи. Цей параметр актуальне переважно для чотиритактних агрегатів (див. «Тип ДВЗ») — в двотактних, зазвичай, бензин і масло заливаються у вигляді суміші, і окрема ємність для мастила відсутня. Допускаються певні відхилення від цього обсягу, проте загалом вони небажані.

Спосіб запуску бензинового або дизельного двигуна (див. «Тип двигуна»), передбачений в агрегаті.

— Ручний. Запуск за рахунок мускульної сили людини: оператор смикає за спеціальний трос або крутить ручку, за рахунок чого вал провертається і двигун отримує необхідний для роботи початковий імпульс. Системи ручного запуску недорогі, легкі й компактні, до того ж не залежать від акумуляторів, які можуть сісти в найневдаліший момент. З іншого боку, сам процес пуску може вимагати значних зусиль, особливо у важкому потужному двигуні. Тому цей варіант використовується переважно в порівняно малопотужних моделях.

— Електростартер. Запуск за рахунок стартера — невеликого електромотора з живленням від акумулятора. Такі системи значно зручніше ручних — від оператора фактично потрібно лише натиснути кнопку або повернути ключ; при цьому вони підходять навіть для самих потужних моторів. З іншого боку, стартер з акумулятором помітно збільшують вагу, габарити і вартість всього агрегата, а при тривалому простої батарея може сісти, і система стане марною (втім, на цей випадок може передбачатися запасний ручний «пускач»). Тому даний спосіб запуску використовується виключно у важкій техніці, для якої можливість обійтися без ручного запуску важливіше описаних недоліків.