Форм-фактор
—
Настільний. Пристрої, призначені для розміщення на рівній поверхні на зразок стільниці чи полиці; деякі моделі допускають також підвішування на стіну. Значно простіші у встановленні, ніж обладнання, що розміщується на стійці або DIN-рейці (див. нижче), однак більшість настільних комутаторів належить до початкового, максимум — середнього рівня. Це пов'язано з тим, що настільне розміщення менш надійне, ніж кріплення на стійку або на рейку, через що воно вважається менш підходящим для професійної апаратури.
—
Монтується в стійку. Комутатори, розраховані на монтаж в телекомунікаційну стійку. Для цього в конструкції передбачається відповідний набір кріплень, а корпус виконується в стандартному розмірі. Цей розмір досить великий, що дає змогу передбачити велику кількість мережевих портів; а сам монтаж в стійку відрізняється надійністю. Тому саме цей варіант використовує більшість комутаторів професійного рівня, хоча зустрічаються і порівняно прості моделі з таким способом встановлення.
—
Монтується на DIN-рейку. Комутатори, що встановлюються на стандартну рейку формату DIN. Подібні рейки використовуються як монтажні пристосування, зокрема, на електрощитах і в шафах під спеціальне обладнання, але при бажанні вони можуть бути закріплені на будь-якій вертикальній поверхні, включаючи звичайну стіну. Конкретно ж «світчі» з подібним монтажем, як і такі, що
...монтуються в стійку, належать переважно до професійного рівня; однак моделі зі встановленням на рейку мають значно менші розміри, як наслідок — більш скромний функціонал і менше число портів. Також зазначимо, що вони зазвичай виконуються у вертикальному, а не горизонтальному компонуванні.
— Вуличний (на щоглу). Комутатори, що допускають встановлення поза приміщенням. Характерною особливістю такого обладнання є посилений захист корпусу, що оберігає внутрішні компоненти від пилу, вологи, високих і низьких температур тощо.Пропускна здатність
Пропускна здатність комутатора-максимальний об'єм трафіку, який він здатний обслужити. Вказується в гигабитах в секунду.
Даний параметр безпосередньо залежить від кількості мережевих портів в пристрої (не рахуючи Uplink). Власне, навіть якщо пропускна здатність не приведена в характеристиках — ще можна обчислити за такою формулою: число портів, помножене на пропускну здатність окремого порту і помножене на два (так як враховується і вхідний, і вихідний трафік). Наприклад, модель на 8 роз'ємів Gigabit Ethernet і 2 порти SFP матиме пропускну здатність в (8*1 + 2*1)*2 = 20 Гбіт / с.
Вибір за даним показником досить очевидний: потрібно оцінити передбачувані обсяги трафіку в обслуговуваному сегменті мережі і переконатися, що пропускна здатність комутатора буде перекривати її з запасом хоча б в 10 – 15 % (це дасть додаткову гарантію на випадок нештатних ситуацій). При цьому, якщо планується часто працювати на високих, близьких до максимальних, навантаженнях — не завадить уточнити ще таку характеристику, як внутрішня пропускна здатність комутатора. Вона зазвичай наводиться в докладному технічному описі, і якщо це значення менше загальної пропускної здатності — при значних навантаженнях можуть виникнути серйозні проблеми в роботі.
Gigabit Ethernet
Кількість стандартних мережевих роз'ємів LAN формату Gigabit Ethernet, передбачена в конструкції комутатора.
Згідно з назвою, такі роз'єми забезпечують швидкість передачі даних до 1 Гбіт/с. Першопочатково Gigabit Ethernet вважався професійним стандартом, та й зараз реальні потреби в таких швидкостях виникають переважно при виконанні спеціальних завдань. Тим не менш, гігабітними мережевими адаптерами в наш час оснащуються навіть відносно недорогі комп'ютери, не кажучи вже про більш прогресивну техніку.
Що стосується кількості роз'ємів, то вона відповідає числу мережевих пристроїв, яке можна підключити до «свичу» напряму, без використання додаткового обладнання. У випадку Gigabit Ethernet кількість роз'ємів до 10 включно вважається порівняно невеликим, від 10 до 25 — середнім, а наявність більш ніж 25 портів цього типу характерно для моделей професійного рівня. Водночас варто відзначити, що в деяких «свичах» окремі роз'єми цього типу поєднуються з оптичними SFP або SFP+ (див. нижче). Такі роз'єми мають маркування «combo» та враховуються як при підрахунку LAN, так і при підрахунку SFP/SFP+.
SFP (оптика)
Кількість оптичних мережевих портів стандарту SFP, передбачена в конструкції комутатора. Підкреслимо, що мова йде про «звичайні» SFP; дані по SFP+, як правило, вказуються окремо.
Конкретно в свічах під маркуванням «SFP» зазвичай мається на увазі роз'єм під оптоволокно зі швидкістю підключення в 1 Гбіт/с. Формально це не так багато в порівнянні зі швидкостями LAN; однак даний формат підключення має низку переваг перед Ethernet. Одним з головних є велика ефективна дальність: згаданий гігабітний стандарт, що застосовується в комутаторах, працює з кабелем довжиною до 550 м, причому за мірками оптоволокна це ще дуже небагато. Правда, сам кабель чутливий до перегинів і потребує досить делікатного поводження; з іншого боку, він абсолютно несприйнятливий до електромагнітних перешкод. З іншого боку, в цілому формат SFP помітно менш популярний в мережевому обладнанні, ніж LAN; тому і портів такого типу навіть в прогресивних пристроях передбачається небагато. Так, найбільшого поширення набули рішення на
2 роз'єми або
4 роз'єми SFP, хоча зустрічається і більша кількість – 6, 8, а то і 10 і більше. Також варто враховувати, що в комутаторах можуть використовуватися так звані combo-роз'єми, що поєднують в собі SFP і Ethernet; наявність таких портів уточнюється в примітках, вони враховуються як при підрахунку LAN, так і при підрахунку SFP.
Уточнимо, що входи Uplink також нерідко використовують даний
...тип роз'єма; однак їх кількість вказується окремо (див. нижче).Uplink
Кількість роз'ємів Uplink, передбачене в конструкції комутатора.
«Uplink» в даному випадку — це не тип, а спеціалізація роз'єму: так називають мережний інтерфейс, через який комутатор (і підключені до нього мережеві пристрої) зв'язуються з зовнішніми мережами (включаючи Інтернет) або сегментами мережі. Іншими словами, це свого роду «ворота», через які весь трафік з сегмента мережі, що обслуговується комутатором, передається далі. Uplink, зокрема, може використовуватися для підключення до аналогічного «свичу» (для горизонтального розширення мережі) або до пристрою більш високого рівня (зразок комутатора ядра).
Відповідно, кількість роз'ємів Uplink — це максимальне число зовнішніх підключень, яке може забезпечити комутатор без використання додаткового обладнання. Конкретний тип такого роз'єму може бути різним, проте зазвичай це один з різновидів LAN або SFP; докладніше див. «Тип Uplink».
Тип Uplink
Тип роз'єму (роз'ємів), що використовується в комутаторі в якості інтерфейсу Uplink.
Докладніше про такий інтерфейс див. вище; тут же відзначимо, що в якості Uplink зазвичай використовуються такі ж мережеві порти, як і для підключення до комутатора окремих пристроїв. Ось основні варіанти таких роз'ємів:
— Fast Ethernet — мережевий роз'єм LAN (під «виту пару») з підтримкою швидкості до 100 Мбіт/с. Така швидкість вважається невисокою за сучасними мірками, тоді як порт Uplink висуває підвищені вимоги до пропускної здатності — адже через нього йде трафік від всіх пристроїв, що обслуговуються комутатором. Тому в такій ролі порти Fast Ethernet використовуються переважно в недорогих і застарілих моделях.
— Gigabit Ethernet — роз'єм LAN з підтримкою швидкості до 1 Гбіт/с. Такої швидкості нерідко буває достатньо навіть для досить великої мережі, при цьому самі роз'єми коштують порівняно недорого.
– 2.5 Gigabit Ethernet – роз'єм LAN з підтримкою швидкостей до 2.5 Гбіт/с.
— 10Gigabit Ethernet — роз'єм LAN з підтримкою швидкості до 10 Гбіт/с. Такі можливості дають змогу комфортно працювати навіть з дуже великими об'ємами трафіку, однак помітно впливають на ціну комутатора. Тому даний варіант зустрічається рідко, переважно у висококласних моделях.
— SFP. Роз'єм під оптоволоконний кабель, що підтримує швидкість близько 1 Гбіт/с. При цьому перед Gigabit Ethernet, що має аналогічну...пропускну здатність, такий роз'єм має одну помітну перевагу – більшу дальність підключення (зазвичай до 550 м).
– SFP+. Розвиток описаного вище стандарту SFP. У комутаторах зазвичай передбачається швидкість підключення до 10 Гбіт/с; як і оригінальний стандарт, помітно перевершує за ефективною дальністю підключення Ethernet. З іншого боку, реальна необхідність у таких швидкостях виникає не так часто, а обходиться SFP+ досить дорого. Тому наявність таких роз'ємів Uplink характерна переважно для висококласних моделей з великою кількістю портів.
– SFP28. Черговий розвиток SFP із підвищеною пропускною здатністю до 25 Гбіт/с.
– QSFP / QSFP+. Найбільш швидкісні SFP аж до 40 Гбіт/с.
Зазначимо також, що описані вище роз'єми (крім хіба що Fast Ethernet) рідко застосовуються як єдиний тип входу Uplink. Помітно більшого поширення отримали поєднання електричних та оптоволоконних портів — SFP/Gigabit Ethernet та SFP+/10Gigabit Ethernet. Це забезпечує універсальність у підключенні, даючи можливість використовувати найбільш зручний у тій чи іншій ситуації тип кабелю; а при необхідності, зрозуміло, можна використовувати відразу всі входи Uplink. Однак варто врахувати, що в окремих моделях інтерфейси Ethernet та SFP можуть поєднуватися в одному фізичному роз'ємі. Тож перед покупкою цей нюанс не завадить уточнити окремо.
Існують також комутатори, які використовують поєднання двох типів SFP – SFP/SFP+; однак таких моделей мало і належать вони переважно до професійного рівня.
PoE (вхід)
Стандарт входу PoE, передбаченого в комутаторі.
Сама по собі технологія PoE (Power over Ethernet) дає можливість передавати по мережевому Ethernet-кабелю не тільки дані, але і енергію для живлення мережевих пристроїв. А
наявність входу PoE дає змогу самому комутатору отримувати живлення подібних способом. Як правило, функцію такого входу виконує вхід Uplink (або один/кілька з таких входів, якщо їх більше одного); відповідно, джерелом живлення при використанні PoE зазвичай є мережеве обладнання більш високого рівня. Також відзначимо, що існують спеціальні пристрої — так звані PoE-інжектори — які дають змогу додати в звичайний мережевий сигнал ще й живлення (тобто доповнити підтримкою PoE обладнання, яке першопочатково не має такої функції).
Що стосується стандартів PoE, то вони визначають як потужність живлення, так і основні можливості по погодженню джерела живлення зі споживачем — той і інший повинні підтримувати один стандарт, інакше нормальна робота буде неможливою. При цьому формати, що мають маркування виду «802.3*», називають активними; їх спільною особливістю є те, що при підключенні навантаження джерело живлення спочатку «опитує» його, перевіряючи, чи відповідає пристрій, що живиться, вимогам відповідного стандарту, і якщо так — то яку саме потужність потрібно на нього подавати. У пасивному стандарті такої функції немає. А ось більш докладний опис конкретних варіантів:
— 802.3at. Стандарт, першопочат
...ково випущений ще в 2009 році і відомий як PoE+, або PoE тип 2. Стандартна потужність живлення, одержуваного на такий вхід – 25,5 Вт, з напругою від 42,5 до 57 В і струмом в парі до 600 мА.
— 802.3af/at. Дане маркування означає, що вхід PoE підтримує як описаний вище стандарт 802.3 at, так і більш ранній 802.3 af (PoE тип 1). Другий формат помітно скромніше за можливостями: він передбачає потужність на вході живлення до 13 Вт, Вхідна напруга 37 – 57 В і струм в парі живлять дротів до 350 мА. Незважаючи на «поважний вік», багато пристроїв з виходами живлення 802.3 af все ще продовжують використовуватися в наш час; так що і для входу живлення комутатора сумісність з цим стандартом може виявитися незайвою. Відзначимо тільки, що 802.3 af охоплює цілих чотири так званих класи потужності (з 0 по 3), що розрізняються за конкретним числом ват на виході і вході. Так що при підключенні живлення від пристрою з цим стандартом PoE не завадить додатково уточнити сумісність за класами потужності.
— Пасивний. Максимально простий і недорогий стандарт, створений в розрахунку на застосування переважно в обладнанні початкового рівня (оскільки реалізація активних стандартів PoE в цілому обходиться недешево). Як уже згадувалося вище, ключовою відмінністю від описаних вище форматів є те, що джерело живлення подає енергію «як є» — зі строго фіксованою напругою і потужністю, не перевіряючи характеристик навантаження і не підлаштовуючись під неї. Саме це забезпечує невисоку ціну і доступність. З іншого боку, при використанні пасивного входу PoE треба приділяти максимальну увагу тому, щоб напруга і потужність джерела живлення відповідали характеристикам комутатора; а подібне узгодження буває досить непростою справою в світлі того, що пасивний стандарт не має строго певних стандартів навіть за напругою, не кажучи вже про потужність. При цьому нестиковка призводить до того, що в кращому разі (якщо напруга/потужність на виході нижче необхідних для навантаження) живлення просто не запрацює, а в гіршому (при надлишку напруги/потужності) велика ймовірність перевантажень, перегрівання і навіть поломок із загоряннями — причому такі неприємності можуть статися не відразу, а через досить значний час. Так що звертати увагу на даний варіант варто перш за все в тих ситуаціях, коли простота і доступність більш важливі, ніж прогресивні стандарти живлення. При цьому відзначимо, що деякі світчі, що мають на додаток до пасивного входу також пасивний вихід PoE, допускають з'єднання «каскадом» — у вигляді послідовного ланцюжка з декількох пристроїв, що живляться від одного зовнішнього джерела (головне, щоб у цього джерела вистачало потужності).
Окремо підкреслимо, що не варто намагатися підключити активне джерело живлення до пасивного входу, і тим більше навпаки. У першому варіанті комутатор просто не пройде перевірку, яка проводиться перед подачею енергії, і живлення не увімкнеться. А в другому варіанті можливі серйозні збої і навіть аварії: пасиве джерело живлення подає енергію відразу, не перевіряючи характеристик пристрою, який живиться, що створює ризик перевантажень при невідповідності робочих параметрів.Виходів з підтримкою PoE
Кількість виходів з підтримкою PoE (див. вище), передбачена в конструкції комутатора.
У теорії це число відповідає максимальній кількості мережевих пристроїв, які можна живити через PoE. Однак на практиці варто враховувати ще два моменти. Перший, і головний – це загальна потужність, що видається такими портами; найчастіше вона вказується в пункті «сумарна потужність PoE», а для моделей з одним виходом — в пункті «потужність на вихід PoE». У будь-якому разі якщо енергоспоживання підключеного обладнання буде вище цього значення – в кращому разі живлення від свіча просто «не стартує», а в гіршому можливі перевантаження і поломки обладнання.
Другий нюанс стосується комутаторів, які самі можуть живитися з використанням Power over Ethernet. Нагадаємо, потужність такого живлення сильно обмежена, так що коли воно використовується – велика частина потужності зазвичай йде на роботу самого свіча, і енергії для подачі на виходи PoE в запасі залишається небагато (якщо взагалі залишається). Так що при живленні комутатора через PoE його власні PoE-виходи в кращому разі сильно «просідають» за можливостями (знижується максимальна потужність, зменшується кількість пристроїв, що одночасно живляться), а в гіршому — і взагалі перетворюються в звичайні мережеві порти, без додаткового живлення. Так що якщо ви плануєте повноцінно використовувати виходи PoE — варто потурбуватися про підключення самого свіча до мережі; це особливо актуально для моделей, де таких виходів передбаче...но більше одного.
Потужність на вихід PoE
Максимальна потужність, яку комутатор здатний видати на один вихід PoE.
Такі виходи докладно описані вище; лише коротко нагадаємо, що вони являють собою мережеві порти Ethernet, доповнені можливістю живлення підключеного обладнання прямо по LAN-кабелю, без додаткових дротів. Що стосується потужності такого живлення, то вона повинна відповідати характеристикам підключеного обладнання; однак термін «відповідати» може мати різне значення, залежно від використовуваного стандарту PoE (див. «PoE (вихід)»).
Наприклад, якщо комутатор і обладнання працюють за одним з активних стандартів (802.3 af, 802.3 at, 802.3 bt) — потужність на виході свіча повинна бути не нижче, ніж споживана потужність підключеного обладнання. При цьому перевищення вихідної потужності не страшне – описані стандарти передбачають автоматичне регулювання, яке дає змогу пристрою, що живиться, отримувати рівно стільки енергії, скільки потрібно, без перевантажень. А ось якщо вихід недостатньо потужний — очевидно, що він просто не зможе забезпечити ефективну роботу.
Зі свого боку, при використанні пасивного PoE вихідна потужність джерела живлення в ідеалі повинна максимально точно відповідати енергоспоживанню навантаження. Це пов'язано з тим, що в подібних ситуаціях вихід живлення видає строго певну потужність, практично без будь-якого узгодження і підлаштування. І якщо надлишок в пару ват більшість пристроїв, що живляться, здатні перенести більше-менш «спокійно», то більше значне...перевищення загрожує перевантаженнями, перегріванням і виходом обладнання з ладу.
На завершення варто сказати, що при наявності декількох портів PoE і їх одночасному використанні доступна потужність живлення на порт може бути помітно менше, ніж при роботі PoE тільки в одному роз'ємі. Прояснити цей момент дає змогу інформація про сумарну потужності PoE (див. нижче) – ця потужність ділиться на всі задіяні порти. Наприклад, якщо свіч має три виходи PoE, потужність на 1 вихід становить 60 Вт — то сумарна потужність теж може бути заявлена на рівні 60 Вт. Відповідно, при використанні PoE на всіх трьох виходах відразу потужність на кожному з них складе не більше 60/3 = 20 Вт. Технічно можливі і більш прогресивні способи управління живленням – з «розумним» розподілом потужності залежно від потреб конкретних пристроїв (умовно кажучи, 30 Вт, 20 Вт і 10 Вт для того ж сумарного значення в 60 Вт); але для повної гарантії варто виходити з того, що вся енергія ділиться порівну.