Порівняння Sony MHC-V43D vs Panasonic SC-UA30GS-K

Максимальна кількість звукових каналів, яке аудіосистема здатна відтворити через власну акустику.

— 1.0. Один канал аудіо допускає лише монофонічне звучання — достатня для того, щоб чути звук, але не забезпечує ефекту об'ємності. Перевагою цього варіанта є компактність, оскільки для нормальної роботи досить оснастити пристрій одним динаміком. Одноканальний формат зустрічається переважно в недорогих моделях, а також у найбільш компактних аудіосистемах, де невеликі розміри важливіше «навороченого» звуку.

— 2.0. Два канали — мінімально необхідна кількість для відтворення звуку у форматі стерео. Цей формат вже дає змогу досягти відчуття об'ємності, не вимагаючи занадто великої кількості динаміків і ускладнення всієї системи. Тому він дуже популярний.

— 2.1. Модифікація описаного вище формату 2.0, доповнена сабвуфером —спеціалізованим динаміком для низьких частот. Застосування сабвуфера покращує якість звуку, забезпечуючи насичене звучання басів.

— 2.2. Подальше розширення описаного вище формату 2.1, передбачає наявність двох сабвуферів — це покращує достовірність передачі низьких частот.

— 3.1. Розширена версія стандарту 2.1, в якій два класичних стереодинаміки доповнені не тільки сабвуфером, але і третім, центральним динаміком. Це дозволяє підвищити якіст...ь звуку — зокрема, за рахунок більш багатого об'ємного звучання.

Відзначимо, що моделі 2.0, не мають власного сабвуфера, можуть оснащуватися виходом для його підключення (див. нижче).

— Вбудована пам'ять. Власна пам'ять дає змогу зберігати і відтворювати музику та інший контент безпосередньо за допомогою аудіосистеми, без використання зовнішніх носіїв (які можуть зіпсуватися чи загубитися). Така пам'ять може бути заснована на жорстких дисках або SSD-модулі; перший варіант забезпечує гарну ємність при невисокій вартості, другий — швидше і надійніше.

— USB-порт. Класичний USB-порт, який в даному разі зазвичай використовується для флешок, зовнішніх жорстких дисків або інших пристроїв з функцією накопичувача — наприклад, мініатюрних плеєрів. Функції USB включають як мінімум пряме відтворення, однак можуть передбачатися й інші можливості — зокрема, обмін файлами з вбудованою пам'яттю (див. вище). Крім того, у разі необхідності через цей порт може здійснюватися і зарядка підключеного пристрою (наприклад, того ж кишенькового плеєра).

— Кардридер. Пристосування для читання інформації з карт пам'яті; такі носії досить популярні в сучасній електроніці. Найчастіше кардрідери призначені для різних версій карт SD або microSD, але можуть зустрічатися і інші варіанти; цей момент у кожному разі варто уточнювати окремо. Призначення цієї функції багато в чому аналогічно описаному вище USB-порту: насамперед вона застосовується для прямого відтворення, але можуть зустрічатися і інші функції.

— ...ef="/ua/list/18/pr-46075/">CD. Наявність CD-приводу означає, як мінімум, можливість роботи з дисками, записаними у форматі CD Audio (до 74 хвилин високоякісного звуку, з поділом на доріжки). Крім того, в сучасних аудіосистемах нерідко передбачається підтримка дисків з MP3-файлами; в такому форматі на один диск можна вмістити цілу збірку альбомів, однак якість звуку виходить більш низькою. А іноді навіть є можливість відтворення дисків формату DVD.

— Вінілові платівки. Вбудований програвач для відтворення музики з вінілових платівок. Технічно такі носії є остаточно застарілими, проте у них все ще є чимало відданих шанувальників. Крім того, чимало аудіосистем з даною функцією підтримують запис на USB (див. «Додатково»); це може стати у нагоді власникам «вінілу», охочих перевести свої бібліотеки на сучасні носії.

Крім вищезгаданих, у сучасних аудіосистемах можуть передбачатися й інші види носіїв. Наприклад, деякі моделі оснащуються входами USB type B, завдяки чому можуть підключатися до комп'ютера через USB-роз'єм і працювати в ролі комп'ютерної акустики з розширеними можливостями (такими, як копіювання музики з ПК на зовнішній носій або навпаки).

Загальна потужність звуку забезпечується аудіосистемою на максимальній гучності, іншими словами — сумарна потужність усіх динаміків, штатно передбачені пристрої (включаючи сабвуфер).

Чим вище потужність, тим голосніше буде звучати система і тим більшу площу вона зможе перекрити. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, габарити, вагу і енергоспоживання пристрою. Крім того, при оцінці і порівнянні з даним показником варто враховувати деякі нюанси. По-перше, деякі виробники йдуть на хитрість і приводять в характеристиках не середню, а пікову потужність звуку; такі цифри можуть бути дуже вражаючими, але до реальної гучності вони мають досить слабке відношення. Так що якщо вам здається, що заявлена потужність занадто висока — не завадить дізнатися, що саме мається на увазі в даному випадку. По-друге, при порівнянні варто враховувати наявність сабвуфера — він грає допоміжну роль, однак на нього може припадати більше половини від сумарної потужності системи. Через це при рівній загальній потужності пристрій з сабвуфером може виявитися тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 40 Вт буде мати по 20 Вт на основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 40 Вт на сабвуфер може припадати 20 Вт, і всього за 10 Вт — на основні динаміки.

Номінальна потужність звуку (див. «Потужність системи») на кожному з основних каналів аудіосистеми. Цей показник найчастіше зазначається в моделях з сабвуфером (див. «Кількість каналів»); знаючи його, можна оцінити розподіл потужності між основними колонками і низькочастотним динаміком.

Кількість окремих діапазонів частот (смуг), на яке звук розділяється при відтворенні через акустику аудіосистеми. Для кожної такої смуги передбачається окремий динамік, а іноді — кілька.

Найбільш простий варіант передбачає 1 смугу; він досить популярний в сучасних аудіосистемах, оскільки вимагає мінімальної кількості динаміків, а якість звуку може бути досить непоганим. Більш прогресивні варіанти передбачають 2-3 смуги (низькі і високі частоти, або НЧ, ВЧ і середні), а у висококласних моделях кількість смуг може досягати п'яти. Відзначимо, що, крім цілих, випускаються моделі з дробовим кількістю смуг — наприклад, 2.5 або 3.5. Така маркування говорить про наявність в конструкції динаміка, відповідає відразу за дві смуги: наприклад, модель 2.5 має окремі динаміки для НЧ і ВЧ плюс комбінований НЧ+ВЧ (за конструкцією аналогічний НЧ, але навантажений ще й середніми частотами).

У будь-якому разі кількість смуг, зазвичай, свідчить про високий клас акустики: чим більше окремих діапазонів частот — тим вже спеціалізація кожного динаміка, тим точніше він здатний відтворювати свою частину сигналу і тим складніше влаштована система.

Фазоінвертор являє собою трубку, встановлену в корпусі колонки і має вихід в навколишній простір. Довжина трубки підібрана так, що з вихідного отвору виходить сигнал, перевернутий по фазі щодо сигналу з фронтальної частини дифузора. Це підсилює звуковий тиск і покращує звучання колонок, в тому числі на низьких частотах. Варто враховувати, що такі аудіосистеми варто розміщувати на певній відстані від стін, меблів тощо — інакше може виникати гул через руху повітря по трубці фазоінвертора.

Аналогічну функцію в деяких моделях виконує пасивний випромінювач (див. нижче).

Наявність функції еквалайзера в аудіосистемі.

Еквалайзер дозволяє змінювати тембр звуку, регулюючи гучність по окремих смугах частот. Найпростіший варіант такої регулювання передбачає 2 смуги (високі і низькі частоти), однак найчастіше смуг більше. У будь-якому разі еквалайзер може стати в нагоді як для тонкого налаштування звуку під власні уподобання, так і для компенсації недоліків зовнішньої або штатної акустики, підключених навушників і т. ін. — наприклад, якщо динаміки «провалюють» визначені смуги частот. Крім того, у багатьох аудіосистемах є набір попередніх налаштувань еквалайзера (пресетів), зазвичай розрахованих на різні стилі музики — «Класика», «Рок», «Поп» і т. ін. Може також передбачатися можливість створення і редагування власних пресетів.

Функція, що забезпечує посилення низьких частот — для потужного і насиченого баса. Часто реалізується у вигляді єдиної кнопки, за допомогою якої можна фактично «включати і вимикати бас». Це зручніше, ніж налаштовувати низькі частоти за еквалайзеру; крім того, для посилення баса можуть застосовуватися різні спеціальні технології.

— Всеспрямоване звучання. Згідно з назвою, аудіосистеми з цією особливістю рівномірно випромінюють звук на всі боки, охоплюючи простір в 360°. Таким чином, пристрій можна встановити в центрі приміщення і рівномірно «наповнити» його звуком, який буде чітко сприйматися в будь-якій точці. З іншого боку, всенаправлена система зазвичай звучить у форматі 1.0 (моно); в конструкції можуть передбачатися різні хитрощі для забезпечення об'ємного звучання, але такі все одно здебільшого не дотягують до повноцінного стерео.

— Голосовий асистент. Підтримка аудіосистемою голосового асистента. Найбільшою популярністю в наш час користуються такі асистенти:

• Google Assistant
• Apple Siri
• Amazon Alexa
• Аліса

Однак можливе застосування і інших рішень. У будь-якому разі варто зазначити, що мова йде не про функції самої аудіосистеми, а про сумісність зі смартфонами, планшетами та іншими гаджетами, в яких передбачені власні голосові помічники. Таким чином, для використання голосового помічника доведеться підключити аудіосистему до зовнішнього пристрою. З іншого боку, можливості таких помічників зазвичай більш широкі, ніж у вбудованих систем голосового управління (див. нижче); нерідко підтримуються прогресивні функ...ції на зразок розпізнавання природної мови зі складними запитами («Увімкни останній альбом групи ..., який я слухав»), озвучування прогнозу погоди, результатів спортивних змагань тощо. Зрозуміло, конкретний набір підтримуваних команд і мов може бути різним — залежно від голосового асистента і його версії.

— Голосове управління. Функція, яка є фактично обов'язково для розумних колонок (див. «Призначення») і майже не зустрічається у інших типах аудіосистем. Як випливає з назви, таке управління дає змогу управляти пристроєм за допомогою голосових команд. Від голосового помічника (див. відповідний пункт) воно відрізняється тим, що в даному разі мова йде про найпростіші команди, пов'язані з основним функціоналом аудіосистеми — наприклад, «Стоп», «Продовжувати», «Наступний трек» тощо. Варто мати на увазі, що голосове управління майже гарантовано підтримує англійську мову, а от можливість розпізнавати інші мови варто уточнювати окремо.

— Мобільний застосунок. Можливість управління аудіосистемою зі смартфона, планшета або іншого гаджета з встановленим на нього спеціальним додатком. Зазвичай, з'єднання при цьому здійснюється через Wi-Fi (див. «Інтерфейси»). Зручність даної функції полягає не тільки в тому, що управляти системою можна на відстані — додаток нерідко виявляється більш зручним і дає більше можливостей, ніж елементи управління на самій магнітолі.

— Підтримка Multiroom. Підтримка пристроєм технології Multiroom. Дана технологія дає можливість створити в будинку єдину бездротову мережу з кількох колонок, розташованих в різних кімнатах, і одночасно відтворювати музику у всіх цих кімнатах. Конкретні особливості таких мереж у різних моделях можуть бути різними, їх варто уточнювати окремо. Так, одні пристрої використовують з'єднання по Bluetooth, інші — по Wi-Fi (безпосередньо або через локальну мережу). В одних варіантах управляюча колонка транслює звук на всі інші, і по всьому будинку грає одна і та сама музика, в інших — колонки є «рівноправними», і в різних кімнатах можна одночасно включати різні треки. Деякі аудіосистеми потребують зовнішнього джерела звуку (смартфона, планшета тощо), інші самі здатні грати роль програвача, зокрема для потокових Інтернет-сервісів.

— Караоке/a>. Популярна розвага, що дає змогу користувачам співати свої улюблені пісні під фонограму-«мінусовку» (музичний супровід з вирізаним оригінальним вокалом) — таким чином, щоб вокал, накладений на мінусовку, відтворювався через акустику аудіосистеми. Дана функція припускає наявність як мінімум одного входу під мікрофон.

— Караоке Mix/a>. Розширена версія караоке (див. вище), яка передбачає різні додаткові можливості — наприклад, оцінку майстерності виконання в балах, змагання по співу тощо. Зазвичай, дає змогу підключати вже два мікрофони.

— Інтернет радіо. Можливість прослуховування Інтернет-радіостанцій на аудіосистемі. Загалом таке мовлення аналогічне звичайному, однак воно здійснюється не через радіоефір, а через Всесвітню мережу, що забезпечує деякі додаткові можливості. Так, Інтернет-мовлення не має обмежень за дальністю і діапазонам, дає можливість слухати програми з будь-якої країни і будь-якою мовою; а список мовників надзвичайно широкий, серед них є як традиційні радіостанції, що дублюють свої передачі в Інтернет, так і специфічні, суто мережеві проєкти. Наявність даної функції передбачає підтримку як мінімум одного мережевого інтерфейсу — Wi-Fi або LAN (див. «Інтерфейси»).

— Запис на USB-накопичувач. Можливість роботи системи в режимі запису на зовнішній USB-пристрій — наприклад, флешку. Таким чином можна записувати улюблені радіопрограми зі звичайного тюнера або Інтернет-станції (див. вище), копіювати музику з оптичних дисків тощо; конкретні можливості запису на USB залежать від моделі аудіосистеми.

— Годинник. Звичайний годинник — пристрій для відображення часу, найчастіше у вигляді цифр на дисплеї. Іноді саме такі годинники виявляються найбільш зручними. Крім того, дана функція необхідна для деяких інших можливостей — перш за все будильника (див. нижче).

— Будильник. Класичний будильник, який подає сигнал в заданий час. Може стати в нагоді не тільки для побудки, але і в інших ситуаціях, коли потрібно попередити користувача про настання певного часу. Особливістю даної функції в аудіосистемах є те, що в якості сигналу може використовуватися вмикання певної радіостанції або музичної композиції.

— Зарядка при підключенні. Можливість використання аудіосистеми для зарядки підключених до неї пристроїв — кишенькових плеєрів, мобільних телефонів тощо. Для цього, зазвичай, використовується порт USB; при цьому деякі моделі здатні програвати музику з гаджета прямо в процесі зарядки.

— Бездротова зарядка гаджетів. Можливість колонки працювати в режимі Power Bank без використання кабелю. Зарядка гаджета здійснюється бездротовим способом, для цього необхідно покласти пристрій на область для зарядки.