Порівняння Marshall DSL40CR vs Marshall JVM410C

Номінальна потужність пристрою.

Нагадаємо, номінальною в акустиці називають найбільшу середню (середньоквадратичну) потужність звуку або сигналу, яку пристрій може видати протягом необмежено довгого часу. Окремі скачки гучності можуть в рази перевищувати даний показник, проте ключовою характеристикою є саме середнє значення. А ось конкретний сенс даного параметра залежить від типу апаратури (див. вище). Наприклад, для комбопідсилювачів в даному пункті зазвичай наводиться потужність вбудованих динаміків; можливості власного підсилювача за визначенням відповідають цій цифрі, так що для подібної апаратури номінальна потужність визначає виключно загальну гучність звучання. Також потужність акустики вказується і для кабінетів, проте тут вже стає актуальним інший момент — сумісність із зовнішнім підсилювачем (перш за все «головою»). Вихідна потужність цього підсилювача повинна бути не вище номінальної потужності кабінету, щоб уникнути перевантажень; а в ідеалі ці характеристики повинні збігатися — це дасть змогу використовувати динамік на повну потужність без спотворень звуку.

Для голови, відповідно, в даному пункті наводиться номінальна потужність на виході, яка визначає можливість роботи підсилювача з конкретним кабінетом або інший АС. Однак варто відзначити, що в якості номінальної для голів вказується максимально можливе значення потужності, яке досягається далеко не завжди. Наприклад, у багатьох моделях передбачається кілька звукових виходів – під пасивну...акустику з різним імпедансом (нагадаємо, стандартні значення імпедансу складають 2, 4, 8 і 16 Ом); а чим вище імпеданс підключеного динаміка — тим нижче буде фактична потужність. В інших головах є можливість обмеження максимальної потужності – наприклад, щоб на максимальному рівні пристрій видавав не 100 Вт, а 50 Вт або навіть 25 Вт. Іноді ці особливості поєднуються в одному пристрої.

У будь-якому разі при виборі за даним показником варто враховувати особливості планованого застосування апаратури. Наприклад, навряд чи має сенс купувати навіть 40-ватний «комбік» для практики в домашніх умовах – для цих цілей буде цілком достатньо 15 Вт, а то і менше. А якщо мова йде про ламповий пристрій, то в нашому прикладі максимальна рекомендована потужність і взагалі становитиме всього 5 Вт — специфіка лампових схем така, що при тій же номінальній потужності вони виходять ефективніше транзисторних в плані чутності. Для репетицій в групі без ударної установки (наприклад, дві гітари плюс бас) бажана потужність побільше, близько 40 «транзисторних» ват, а при наявності ударних — не менше 60 Вт. Транзисторні пристрої потужністю до 150 Вт і лампові до 40 – 50 Вт підійдуть для спеціалізованих репбаз і концертів в порівняно невеликих приміщеннях, а більш високі показники зустрічаються переважно в обладнанні для масштабних заходів. Докладні рекомендації щодо оптимальної потужності для тих чи інших умов можна знайти в спеціальних джерелах..

Окремо варто згадати басові підсилювачі: вважається, що для нормального узгодження між собою потужність басового «комбіка» повинна бути в два рази вище потужності гітарного.

Імпеданс, заявлений в характеристиках пристрою

Взагалі імпеданс – це номінальний опір змінному струму (такому, як акустичний сигнал), що створюється пристроєм, розрахованим на такий сигнал (наприклад, динаміком). Стандартні значення імпедансу, що зустрічаються в гітарній апаратурі – 2, 4, 8 і 16 Ом; але ось конкретний сенс даного параметра залежить від типу цієї апаратури (див. вище). Наприклад, для кабінетів і комбопідсилювачів в даному пункті вказується фактичний опір динаміків, встановлених в пристрої. При цьому для кабінету імпеданс напряму визначає сумісність з конкретним підсилювачем (перш за все «головою»): зовнішній підсилювач повинен бути першопочатково розрахований на можливість роботи з таким навантаженням, інакше він або перевантажить динаміки, або не зможе їх ефективно «розгойдати». А ось у другому варіанті вбудований підсилювач за визначенням оптимально сумісний з динаміками. Так що для комбопідсилювачів даний параметр має переважно довідкове значення; виняток становлять лише ситуації, коли до динаміка такого пристрою підключається зовнішній підсилювач потужності — в таких ситуаціях діють ті ж правила, що і для кабінетів (втім, в подібному форматі «комбіки» використовуються вкрай рідко).

Що стосується підсилювачів-«голів», то для них в характеристиках наводиться імпеданс кабінетів і іншої зовнішньої пасивної акустики, на які розрахований пристрій. При цьому багато «голів» мають можливість роботи відразу з декількома стандартними значеннями...імпедансу (наприклад, 4 і 8 Ом) — в таких варіантах в характеристиках вказується максимальне значення (в нашому прикладі — 8 Ом). Однак варто мати на увазі, що максимальну потужність такі моделі здатні видати лише при мінімальному значенні навантаження; докладніше див. «Потужність».

Кількість динаміків, передбачена в конструкції пристрою.

Даний параметр вказується в тих ситуаціях, коли динаміків більше одного. Його зміст може бути різним. Так, в одних моделях кілька динаміків передбачається для поділу на частотні смуги (див. «Кількість смуг»); при цьому невеликий високочастотний випромінювач може встановлюватися прямо перед низькочастотним (так звана коаксіальна схема). В інших пристроях кілька однотипних динаміків використовується для того, щоб забезпечити необхідну потужність звуку — з низки причин це буває краще, ніж встановлювати один потужний динамік.

Функція, що дає змогу дещо зсувати по фазі звук, що виходить з підсилювача.

Ця функція актуальна при використанні гітари, підзвученої підсилювачем, в поєднанні з іншим джерелом звуку (наприклад, разом з другою гітарою, підключеною до свого «комбіка»/стека). При такій спільній роботі можуть виникнути ситуації, коли звук з різних джерел не збігається за фазою; якщо намалювати графіки таких сигналів на одній координатної сітці, то їх «піки» і «провали» будуть зсунуті відносно один одного. Подібна розсинхронізація помітно погіршує якість чутного звуку і знижує його гучність – аж до того, що дві однакових ноти в протифазі (тобто коли «пік» одного сигналу збігається з «провалом» іншого) здатні практично повністю заглушити одна одну.

Подібні ситуації можуть виникнути, наприклад, через різну затримку сигналу при обробленні, або через певну різницю у відстані від слухача до джерела сигналу. А регулювання фази дає змогу усунути ці явища. Воно здійснюється за рахунок невеликої (достатньо декількох мікросекунд) затримки вихідного сигналу; час затримки можна плавно регулювати, досягаючи таким чином оптимальної сумісності. Водночас дана функція помітно позначається на вартості підсилювача; а в ситуаціях, коли вона реально необхідна — наприклад, на висококласному концерті — нерідко буває надійніше і розумніше налаштувати звук за допомогою зовнішньої апаратури. Тому гітарних підсилювачів з регулюванням фази в наш час випускається вкрай небагато, і практично всі з них на...лежать до преміумкласу.

Вбудовані ефекти, передбачені в комбопідсилювачі. Досягати різних ефектів можна і з допомогою зовнішніх «примочок», однак такі примочки потрібно шукати і підключати окремо, тоді як вбудовані ефекти доступні відразу і без зайвих налаштувань.

— Overdrive. Спотворення у вигляді характерного електро «дзижчання» на низьких частотах і «завивання» на високих, трохи більш м'яке, ніж distortion. Популярно, зокрема, в хард-році.

— Distortion. Достатньо жорстке і різке спотворення, схоже за звучанням з overdrive, але більш інтенсивне і яскраве. Широко використовується в різних стилях металу, зустрічається і в році.

— Reverb. Ефект, заснований на імітації багаторазової затухаючої луни від кожного звуку. Залежно від тривалості і інтенсивності повторень може надавати різне забарвлення звучанню. Використовується як художній прийом; крім того, може створювати ефект того, що гітара звучить у певному приміщенні (концертна зала, кімната з кам'яними стінами, відкрита площадка в горах тощо). Відзначимо, що налаштування реверберації може здійснюватися як за окремими параметрами (інтенсивність, тривалість луни та ін), так і шляхом вибору встановленого набору параметрів (наприклад, «різкий звук в кімнаті» або «м'який звук в залі»).

— Tremolo. Першопочатково тремоло — це ефект тремтіння звуку, що виникає...за рахунок невеликих і швидких коливань гучності кожної ноти. Іноді під цим терміном розуміють вібрато (див. нижче) — аж до того, що самі виробники гітарних підсилювачів під ефектом тремоло мають на увазі ефект вібрато, і навпаки. Так що конкретну специфіку даного ефекту в кожному разі варто уточнювати окремо. У будь-якому разі тремоло може бути «фіксованим» або налаштовуватися по глибині (діапазону зміни гучності) і швидкості (частоті тремтіння).

— Vibrato. Ще один ефект «тремтіння» звуку, який часто плутають з тремоло (див. вище) — аж до того, що обидва терміни використовуються як тотожні. Однак це невірно; різниця полягає в тому, що вібрато здійснюється за рахунок швидких коливань ноти не по гучності, а по частоті. Аналогічного ефекту можна досягти на гітарі за рахунок «пульсуючої» підтяжки струни, проте використовувати вбудований інструмент підсилювача здебільшого значно зручніше.

— Chorus. Ефект, покликаний імітувати хорове звучання інструменту. Для цього підсилювач копіює звук гітари і відтворює декілька копій одночасно з оригінальним сигналом, дещо зрушуючи їх за часом (десь на 20 – 30 мс з постійною зміною) і частоті. Правда, повноцінного хорового звучання таким способом добитися неможливо, однак ефект є досить оригінальним сам по собі.

— Delay. Специфічний різновид реверберації (див. «Reverb»), що отримав поширення як окремий ефект. Delay імітує чітку одноразову луну від відтвореного звуку; для цього вихідний сигнал копіюється і відтворюється з певною затримкою у часі (не менше 50 мс).

Крім описаних вище, в сучасних гітарних комбопідсилювачаї можуть зустрічатися і інші ефекти, зокрема:

— Flanger. Ефект, що нагадує посвист реактивного двигуна; нерідко його порівнюють з літаком, що злітає. Створюється аналогічно описаному вище Chorus'у, відрізняється від нього меншим часом затримки і наявністю зворотного зв'язку.

— Echo. Ще один різновид реверберації, аналогічний ділею (див. «Delay»). Відрізняється тим, що в даному разі ехо відтворюється багаторазово.

— Octaver. Ефект, при якому до сигналу додається його копія, зрушена на октаву або дві.

— Wah-Wah. Ефект, що забезпечує характерне «квакаюче» звучання.

У будь-якому разі даний список не є вичерпним: у сучасних гітарних підсилювачах можна зустріти і інші, більш специфічні варіанти оброблення звуку. Уточнити конкретну специфіку таких ефектів можна за документацією виробника.

Тип лінійного виходу, передбаченого в конструкції комбоусилителя.

На такий вихід, згідно з назвою, подається аналоговий аудіосигнал лінійного рівня. При цьому, на відміну від виходу передпідсилювача (див. вище), рівень сигналу на лінійному виході не регулюється. Цей інтерфейс використовується переважно для підключення записуючих пристроїв, хоча може використовуватися і для виведення сигналу на зовнішній підсилювач (власне, за відсутності виходу Pre-Amp єдиним варіантом такого підключення залишається лінійний вхід). А типи роз'ємів, що застосовуються для лінійного виходу, можуть бути такими:

— Mini-Jack (3.5 мм). Класичний «мініджек» відрізняється невеликими розмірами, однак по надійності і якості підключення поступається великим роз'ємам; компактність у разі комбопідсилювачів найчастіше не грає вирішального значення. А тому зустрічаються подібні виходи вкрай рідко, переважно в найбільш компактних «комбиках».

— Jack (6.35 мм). Роз'єм, досить популярний у стаціонарній аудіотехніці, в т. ч. досить прогресивною. Теоретично може забезпечувати навіть балансне підключення (див. нижче), однак дана можливість є далеко не обов'язковою, її наявність варто уточнювати окремо. Також відзначимо, що в таке кубло за допомогою найпростішого перехідника можна підключити штекер 3.5 мм mini-Jack.

— Балансний XLR. Вихід XLR — характерний цілий трьохконтактний роз'єм — з балансним типом підключення. При тако...му підключенні сигнал передається по трьох проводах замість двох, причому особливим чином, завдяки якому гасяться наводяться на дріт перешкоди. Це дозволяє застосовувати навіть досить довгі кабелі без шкоди для чистоти сигналу, завдяки чому даний тип підключення підходить навіть для професійної аудіоапаратури. Власне, XLR теж вважається професійним інтерфейсом — як через можливості працювати з балансним сигналом, так і через досить великих габаритів і підвищеної надійності (роз'єми часто оснащуються замками для фіксації штекерів).

— Джек / XLR. Зазвичай, в даному випадку мається на увазі комбінований роз'єм, що поєднує в собі 6.35 мм Jack і XLR. Про особливості того й іншого див. вище; а комбінований роз'єм виглядає як гніздо XLR, доповнене в центрі отвором під штекер Jack.

— Jack / RCA. Наявність в пристрої відразу двох лінійних виходів, з різними типами роз'ємів. Про інтерфейсі Jack докладніше див. вище. А RCA являє собою роз'єм під коаксіальний кабель зі штекером-«тюльпаном»; це один із самих популярних інтерфейсів в стаціонарній аудіотехніці початкового і середнього рівня, однак в гітарних підсилювачах він зустрічається порівняно рідко.

— Фірмовий. Фірмовий роз'єм, не відноситься до якого-небудь загальноприйнятого стандарту. Використовується переважно для підключення обладнання тієї ж марки, що і «комбік».

Наявність педалі (footswitch) в комплекті з підсилювачем.

Такий аксесуар може постачатися як з комбопідсилювачами, так і з окремими «головами» (див. «Тип»). В цілому педаль є найзручнішим способом для швидкого перемикання налаштувань: для такого перемикання не потрібні руки, а значить, воно доступне прямо в процесі ігри на гітарі. При цьому конкретні функції footswitch можуть бути різними, залежно від функціоналу самого «підсилювача»: педаль може вмикати і вимикати певні ефекти, перемикати використовуваний канал тощо. Ці моменти варто уточнювати за документацією до конкретного пристрою.

У будь-якому разі даний варіант комплектації позбавляє від необхідності купувати footswitch окремо, при цьому «рідна» педаль за визначенням буде оптимально сумісна з підсилювачем.