Порівняння DJI Mini 3 RC-N1 vs DJI Mini 2

Відстань, яку квадрокоптер здатний подолати в повітрі на повному заряді акумулятора. Простіше кажучи, це запас ходу дрона за кілометри. Зазначимо, що менші та легкі дрони, як правило, мають більш обмежену дальність польоту порівняно з більшими та потужнішими моделями. В останніх вона може сягати 30 км і більше. Також на максимальну відстань польоту нерідко впливають погодні фактори та навантаження, яке несе коптер.

Максимальний час польоту квадрокоптера на повному заряді акумулятора. Цей показник є досить приблизним, оскільки найчастіше вказується для ідеальних умов — у реальному використанні час польоту може виявитися меншим за заявлений. Тим не менш, за цим показником цілком можна оцінити загальні можливості коптера і порівняти його з іншими моделями - більший час польоту на практиці зазвичай означає більше високу автономність.

Зазначимо, що для сучасних коптерів хорошим показником вважається час польоту від 20 хв і більше, а в «моделях, що довго «грають», воно може перевищувати 40 хв.

Фізичний розмір світлочутливого елемента камери. Вимірюється по діагоналі, часто позначається в частках дюйма — наприклад, 1/3.2" або 1/2.3" (відповідно, друга матриця буде мати більший розмір, ніж перша). Зазначимо, що в таких позначеннях використовується не «звичайний» дюйм (2.54 см), а так званий «відіконовскій», який менше на третину і становить близько 17 мм. Почасти це данина традиції, що походить від телевізійних трубок-«відтконів» (попередників сучасних матриць), почасти — маркетинговий хід, який створює у покупців враження, що матриці мають більший розмір, ніж насправді.

В будь-якому разі, при рівній роздільній здатності (кількості мегапікселів) більший розмір матриці означає більший розмір кожного окремого пікселя; відповідно, на великих матрицях на кожен піксель потрапляє більше світла, а значить, у таких матриць вище світлочутливість і нижче рівень шумів, особливо під час зйомки в умовах недостатньої освітленості. З іншого боку, збільшення діагоналі сенсора неминуче призводить до зростання його вартості.

Світлосила-характеристика, яка визначає, наскільки об'єктив камери послаблює проходить через нього світловий потік. Залежить від двох основних характеристик-діаметра діючого отвору об'єктива і фокусної відстані - і в класичному вигляді записується як співвідношення першої до другої, при цьому діаметр діючого отвору приймається за одиницю: наприклад, 1/2.8. Часто при записі характеристик об'єкта одиниця взагалі опускається, такий запис виглядає, наприклад, так: f / 1.8. При цьому чим більше число в знаменнику-тим менше значення світлосили: об'єкти f/4.0 видаватимуть більш затемнену картинку ніж моделі зі світлосилою f/1.4.

Максимальна роздільна здатність і частота кадрів, які підтримуються камерою коптера (вбудованою або комплектною) при зйомці в стандарті Quad HD.

Даний стандарт є проміжним між Full HD (див. вище) і UltraHD 4K (див. нижче); в камерах сучасних дронів розмір Quad HD кадру може становити від 2560 до 2720 пікс по горизонталі і від 1440 до 1530 пікселів по вертикалі. В деяких ситуаціях таке відео виявляється оптимальним варіантом: воно дає кращу деталізацію, ніж Full HD, при цьому не потребує такої потужної «начинки» і ємких накопичувачів, як 4K.

Що стосується власне частоти кадрів, то чим вона вища — тим більш плавним виходить відео, тим менше змазується рух в кадрі. З іншого боку, швидкість зйомки безпосередньо впливає на вимоги до потужності «начинки» і на об'єми готових файлів. Загалом значення до 24 к/с можна назвати мінімальними, від 24 до 30 к/с — середніми, від 30 до 60 к/с — високими. Швидкості більш ніж в 60 к/с застосовуються переважно для зйомки уповільненої відео, однак з низки причин саме в стандарті QuadHD подібна можливість передбачається рідко: відносно простим апаратам для цього була потрібна б занадто потужна і дорога начинка, а в прогресивних коптерах, де вартість електроніки не особливо принципіальна, виробники вважають за краще використовувати сповільнену зйомку на більш високій роздільній здатності.

Кут огляду, що забезпечується штатною камерою квадрокоптера; для оптики з регульованим зумом, як правило, враховується максимальне значення.

Кут огляду – це кут між лініями, що з'єднують центр об'єктива з двома протилежними крайніми точками видимого зображення. Зазвичай вимірюється по діагоналі кадру, але можуть бути і винятки. Що стосується конкретних значень цього параметра, то в сучасних коптерах вони можуть становити від 55 – 60° до 180° і навіть більше. При цьому більш широкий кут (при інших рівних умовах) дає змогу одночасно вмістити в кадр більший простір; а більш вузький охоплює менший простір, проте предмети, які потрапили в кадр, виглядають більшими, на них простіше розглянути окремі невеликі деталі. Так що при виборі за цим параметром варто враховувати, що для вас важливіше: широке охоплення або додатковий ефект наближення.

— Функція повернення додому. При наявності даної функції квадрокоптер може автоматично повертатися в точку старту. Конкретні нюанси цієї функції можуть бути різними. Наприклад, одні моделі повертаються «додому» за командою користувача, інші здатні робити це самостійно — наприклад, при втраті сигналу з пульта або при критичному зниженні заряду батарей; у багатьох апаратах передбачаються відразу обидва варіанти. Також відзначимо, що дана функція зустрічається навіть в моделях, які не мають GPS-модуля — див. «Датчики») – коптер може орієнтуватися в просторі і іншим способом (за інерційним датчикам, за сигналом від пульта ДУ тощо).

— Режим «Follow me». Режим, що дає змогу квадрокоптеру постійно слідувати за користувачем на невеликій відстані — на зразок «особистого дрона». Спосіб реалізації такого режиму і необхідне для нього обладнання можуть бути різними: одні моделі відстежують напрямок на передавач і силу сигналу з нього, інші постійно отримують дані з GPS-модуля смартфона або іншого гаджета і слідують за цими координатами тощо. В будь-якому разі, подібний режим може стати в нагоді не тільки в розважальних, але і в цілком практичних цілях — наприклад, для застосування квадрокоптера в ролі «повітряної камери», яка постійно знаходиться поруч з оператором і водночас не займає рук.

— Dronie (віддалення). Першопочатково терміном «dronie» називають се...лфі (фото або відео), зняте з безпілотника. Для таких задач переважно і призначений даний режим. А суть його полягає в тому, що коптер плавно віддаляється від певного об'єкта по заданій траєкторії, утримуючи цей об'єкт в центрі кадру. Класичний варіант польоту в режим Dronie – віддалення спочатку по горизонталі, потім по горизонталі і вгору; втім, в окремих моделях траєкторію руху коптера можна додатково налаштовувати. Управління кадром теж може здійснюватися по-різному – починаючи від простого наведення на певну точку і закінчуючи вибором об'єкта на екрані з подальшим «розумним» стеженням за цим об'єктом. В будь-якому разі, при всій своїй простоті подібна техніка зйомки дає змогу створювати досить цікаві відеоролики: наприклад, таким способом можна в одному відео відобразити спочатку групу людей крупним планом, потім — красу пейзажу навколо них.

— Rocket (віддалення вгору). Режим польоту, в якому коптер плавно піднімається на задану висоту по строго вертикальній траєкторії. Аналогічно описаному вище Dronie, застосовується переважно при зйомці відео: спочатку певна сцена знімається крупним планом, а при підйомі вгору камера охоплює все більше широку область навколо цієї сцени. Як правило, в режимі Rocket можна заздалегідь задати висоту, по досягненню якої апарат зупиниться.

— «Orbit mode» (обліт по колу). Режим, що дає змогу запустити коптер по круговій орбіті навколо зазначеної точки. Також застосовується переважно для зйомки відео: в таких варіантах камера залишається постійно наведеною на заданий об'єкт, а ось ракурс і фон, завдяки руху дрона, постійно змінюються. В налаштуваннях «орбіти», як правило, можна задати її радіус, висоту і напрямок руху, а також кут нахилу камери.

— Helix (обліт по спіралі). Ще один режим, який використовується в якості художнього прийому для зйомки відеороликів. У такому режимі коптер, утримуючи заданий об'єкт в центрі кадру, рухається навколо нього по спіралі, поступово віддаляючись і збільшуючи висоту. Це дає змогу отримати максимальну різноманітність ракурсів і кутів охоплення.

Відзначимо, що режими Dronie, Rocket, Helix і Orbit першопочатково з'явилися як частина фірмового інструментарію QuickShot в дронах серії Mavic від DJI. Однак пізніше аналогічні функції були впроваджені і іншими виробниками, тому зараз ці назви використовують як загальні.

— План польоту (Waypoints). Можливість задати квадрокоптеру певний маршрут польоту, по контрольним точкам. Ця функція дуже схожа на обліт по точкам GPS (див. вище), проте здійснюється вона інакше, без застосування GPS-навігації. Один з найпопулярніших варіантів — побудова маршруту в додатку для смартфона, через який управляється коптер; при запуску програми смартфон видає на апарат послідовність команд, відповідну маршруту. В цілому режим Waypoints не такий точний, як обліт по точкам GPS, і дає менше можливостей. Тому дана функція має переважно розважальне призначення; при наявності в коптері камери вона може виявитися корисною для зйомки селфі або нескладного відеоролика.

— Обліт по точкам GPS. Режим, що дає змогу запускати квадрокоптер за певним маршрутом – заздалегідь задавши машині окремі точки маршруту (за координатами GPS) і порядок їх проходження. Крім того, можуть передбачатися додаткові налаштування — наприклад, швидкість і висота на окремих відрізках маршруту. Дана функція багато в чому схожа з режимом Waypoints (див. нижче), проте вона зустрічається переважно в апаратах середнього і топового класу. При цьому використання GPS забезпечує більш високу точність, що дає змогу застосовувати дрон в професійних цілях. Наприклад, якщо задати таким чином маршрут для зйомки з повітря, оператор зможе повністю зосередитися на роботі з камерою, не відволікаючись на управління коптером.

— Акробатичний режим. Спеціальний режим для виконання фігур вищого пілотажу. Відзначимо, що конкретний сенс цього режиму може бути різним, залежно від рівня і призначення коптера. Наприклад, в найпростіших розважальних моделях зазвичай передбачаються автоматичні програми, що дають змогу виконувати певні фігури пілотажу буквально «одним натисканням кнопки». А в прогресивних апаратах в пілотажному режимі відключається система стабілізації, і дрон дуже чуйно реагує на команди оператора; це потребує високої точності в управлінні, зате дає максимальний контроль над польотом.

Розташування датчиків перешкод, якими оснащений коптер.

Такі датчики дають змогу дрону заздалегідь розпізнавати сторонні предмети, що знаходяться в безпосередній близькості, і уникати зіткнень з ними; при цьому в багатьох моделях передбачається навіть можливість автоматичного ухилення від перешкод. Подібне оснащення однозначно буде незайвим при польотах в замкнутому просторі, проте може стати в нагоді і на відкритій місцевості — вони знижують ризик натрапити на дроти, влетіти в гілки дерев тощо.

Що стосується розташування, то найбільш прогресивний варіант – повне охоплення, при якому датчики встановлені з усіх боків: спереду, ззаду, з боків, зверху і знизу. Втім, не рідкістю є і скромніші варіанти. При цьому відзначимо, що передній датчик може передбачатися навіть в моделях, які оснащені камерою і мають можливість прямої трансляції (див. вище): такий сенсор зазвичай перекриває мертву зону камери, забезпечуючи, знову ж таки, додаткову страховку від зіткнень.

Ємність акумулятора, що поставляється в комплекті з квадрокоптером.

Теоретично більш ємна батарея здатна забезпечити більш тривалий час на заряді. Однак потрібно враховувати, що це залежить ще й від енергоспоживання коптера — а воно визначається потужністю двигунів, габаритами і вагою, а також рядом інших особливостей. Крім того, реальна ємність батареї визначається не тільки ампер-годинами, але і її номінальною напругою. Тому порівнювати за ампер-годинах можна тільки коптери з однаковим напругою батареї і схожими робочими характеристиками; а оцінювати автономність краще всього прямо заявленого часу польоту (див. нижче).