Спосіб підключення кишені зі встановленим накопичувачем до комп'ютера, передбачений у конструкції.
Зазначимо, що цей параметр уточнюється лише у випадках, коли інтерфейс підключення відрізняється від інтерфейсу накопичувача (див. вище). Подібна особливість характерна для всіх зовнішніх моделей і док-станцій (див. «Тип»): у наш час вони найчастіше використовують
USB 3.2 gen1, рідше
USB 2.0 або
USB З тієї чи іншої версії (див. нижче). У внутрішніх рішеннях роз'єм накопичувача вкрай рідко відрізняється від роз'єму самої кишені, хоча трапляються і винятки.
Також варто сказати, що у зовнішніх моделях спосіб підключення зазвичай визначається типом комплектного кабелю; при цьому такій кабель часто робиться знімним, з можливістю заміни на шнур з іншим типом штекера.
Що ж до конкретних способів підключення, то їх основні особливості:
- USB 2.0. USB використовується для підключення зовнішньої периферії, у тому числі кишень; це найпопулярніший сучасний інтерфейс такого призначення. А версія 2.0 є найстарішим стандартом USB із актуальних на сьогодні. Можливості такого підключення дуже скромні - зокрема, потужність живлення через роз'єм становить 2,5 Вт, а максимальна швидкість передачі даних не перевищує 480 Мбіт/c. Це помітно повільніше, ніж навіть у SATA 2 (3 Гбіт/с), не кажучи вже про SATA 3 (6 Гбіт/с); наприклад що в цілому дан
...ий стандарт вважається застарілим, а в кишенях із цим типом підключення загальна швидкість роботи обмежується якраз можливостями USB 2.0. Тим не менш, підтримка цього інтерфейсу коштує недорого; для нескладних завдань, які пов'язані з великими обсягами інформації, його нерідко виявляється цілком достатньо; до того ж пристрої USB 2.0 повністю сумісні з портами USB новіших версій. Так що в наш час все ще можна зустріти кишені з цим типом підключення - це переважно найпростіші та найдешевші моделі.
- USB 3.2 gen1. Підключення до повнорозмірного роз'єму USB (не USB З), що відповідає версії 3.2 gen1. Ця версія (раніше відома як USB 3.1 gen1 і USB 3.0) є безпосередньою спадкоємицею USB 2.0, вона забезпечує у 10 разів більшу швидкість передачі даних – до 4,8 Гбіт/с – а також вищу потужність живлення. Згадана швидкість практично один за одним відповідає можливостям популярного внутрішнього інтерфейсу SATA 3; тому кишені з цим типом підключення в наш час надзвичайно поширені.
- USB З 3.2 gen1. Підключення до гнізда USB З, що відповідає версії 3.2 gen1. За можливостями даний спосіб ідентичний описаному вище "звичайному" USB 3.2 gen1, різниця полягає лише в типі роз'єму. USB З - це відносно новий стандарт, який застосовується як у стаціонарній, наприклад і в портативній електроніці. Такий роз'єм помітно менший за стандартний USB-A (трохи більший за microUSB), при цьому він має зручну двосторонню конструкцію. Втім, саме в комп'ютерах і навіть ноутбуках порти USB З використовуються помітно рідше повнорозмірних USB, тому в кишенях цей варіант зустрічається порівняно рідко.
- USB З 3.2 gen2. Підключення до гнізда USB З, що відповідає версії 3.2 gen2. Докладніше про USB З в цілому див. А версія USB 3.2 gen2 (раніше відома як 3.1 gen2 або просто 3.1) є спадкоємицею 3.2 gen1 з ще більше просунутими характеристиками: максимальна швидкість підключення в даному стандарті становить 10 Гбіт/с. З іншого боку, для SATA-накопичувачів подібна швидкість зайва, підтримка цієї версії обходиться досить дорого, а порти підключення USB З 3.2 gen2 зустрічаються поки що порівняно рідко. Тому і в кишенях даний варіант поширення не отримав: він передбачається лише в окремих моделях під M.2 SSD з підключенням PCI-E, де швидкість роботи внутрішнього інтерфейсу вимірюється вже десятками гігабіт в секунду.
- PCI-E. Підключення до стандартного слота PCI-E на материнській платі. Іншими словами, подібні кишені підключаються до комп'ютера тим же способом, що відеоадаптери, звукові карти та інші плати розширення. Така конструкція використовується в окремих внутрішніх моделях для накопичувачів форм-фактору M.2 SSD; за допомогою такої кишені можна підключити подібний накопичувач до настільного ПК навіть у тому випадку, якщо власні порти М.2 на материнці зайняті, недоступні, не підходять для підключення (наприклад, використовують інтерфейс SATA, тоді як накопичувач зроблений під PCI-E), або взагалі відсутні.
Зазначимо, що подібні кишені зазвичай без проблем сумісні з модулями SSD під M.2 PCI-E, а ось сумісність з M.2 SATA варто уточнювати окремо (хоча зустрічається і такій функціонал). Також варто сказати, що PCI-E слоти та пристрої під них можуть мати різне кількість ліній, і загальне правило тут таке: кількість ліній у слота на «материнці» має бути не меншим, ніж у плати, що підключається. Втім, у кишенях з таким підключенням зазвичай передбачається не більше 4 ліній, наприклад що підключати їх можна до роз'ємів PCI-E, починаючи з 4x.
- IDE. Застарілий інтерфейс для підключення внутрішніх накопичувачів. У сучасних кишенях зустрічається дуже рідко - в окремих моделях, призначених для встановлення сучасних або HDD/SSD в застарілі комп'ютери без SATA та інших актуальних роз'ємів.Максимальний об'єм накопичувача, підтримуваний кишенею. У моделях на кілька дисків/SSD (див. «Слотів для накопичувачів») у цьому пункті вказується найбільший сумарний об'єм, підтримуваний пристроєм; поділивши цей обсяг на кількість слотів, можна визначити максимальний обсяг кожного окремого диска.
Обмеження щодо максимального об'єму актуально переважно для зовнішніх моделей, включаючи док-станції (див. «Тип»). Це пов'язано з тим, що для накопичувача і для підключення самого кишені в таких моделях застосовуються принципово різні інтерфейси (найчастіше SATA і USB відповідно, детальніше див. вище). Для нормальної взаємодії таких інтерфейсів необхідний електронний контролер; а чим більше об'єм встановленого накопичувача (накопичувачів) — тим вище вимоги до продуктивності такого контролера.
Варто враховувати, що за інших рівних умов підтримка великих обсягів обходяться дорожче, та й самі місткі накопичувачі коштують недешево. Тому при виборі за цим показником варто враховувати реальні потреби, а не гнатися за максимальними цифрами.
