Порівняння Akaso V50 X vs Akaso Brave 4 Pro

Наявність на корпусі камери гнізда з різьбленням типорозміру 1/4". Саме цей типорозмір є стандартним для сучасних штативів і використовується в більшості подібних пристосувань. Так що дана особливість дозволяє встановлювати камеру на штатив, не використовуючи перехідників і іншого додаткового оснащення.

Можливості камери до зйомки відео стандарту QuadHD.

Цей стандарт включає великий набір роздільних здатностей — від 1440 до 3456 пікс по горизонталі і від 1440 до 2160 пікселів по вертикалі, з майже двома десятками проміжних варіантів. Він є досить специфічним перехідним варіантом між порівняно недорогим FullHD 1080p і вимогливим UltraHD 4K, даючи змогу знімати відео більш високої чіткості, ніж 1080p, без значного збільшення вартості техніки. Відзначимо, що в телевізорах і моніторах дуже рідко зустрічаються QuadHD-роздільної здатності в чистому вигляді, проте сучасні технології дають змогу з комфортом дивитися відео цього формату на будь-яких екранів високої роздільної здатності.

Ще один важливий показник, наведений у цьому пункті — частота кадрів. Чим вона вища — тим більш плавним і згладженим буде рух в кадрі, тим чіткіше будуть видні окремі деталі в динамічних сценах. Так, швидкість зйомки до 25 к/с або 30 к/с приблизно відповідає стандартній частоті кадрів у кіно і телебаченні; таке зображення виходить цілком придатним для перегляду, але швидко рухомі об'єкти в кадрі будуть виглядати змазаними. При підвищенні швидкості до 60 к/с цей ефект стає практично непомітний. А найбільша частота кадрів QuadHD, що зустрічається в сучасних action-камери — 120 к/с; така частота застосовується при сповільненої зйомки відео...(як і моделі з частотою 100 к/с), так як на звичайній швидкості відтворення достатньо і 60 к/с.

Можливості камери до зйомки відео стандарту Ultra HD 4K.

Даний формат охоплює кілька роздільних здатностей, у яких розмір кадру по горизонталі приблизно відповідає 4 тис. пікс. Найбільш популярним в екшн-камерах є 3840х2160 (у два рази більше FullHD-кадру по кожній стороні), однак зустрічаються й інші варіанти — наприклад, 3840х1920, відповідне співвідношенням сторін 2:1. Загалом 4K є свого роду наступником Full HD: серед HD-стандартів, переважаючих Full HD, саме UltraHD є самим популярним, зокрема, чимало прогресивних телевізорів випускаються саме з екранами 3840х2160. З іншого боку, цей формат є досить вимогливим до обчислювальної потужності і об'ємах пам'яті, тому в екшн-камери він зустрічається відносно рідко, переважно серед моделей преміумкласу.

Ще один важливий показник, наведений у цьому пункті — частота кадрів. Чим вона вища — тим більш плавним і згладженим буде рух в кадрі, тим чіткіше будуть видні окремі деталі в динамічних сценах. Проте в режимі UltraHD більшість сучасних екшн-камер видають досить невисоку частоту кадрів — найчастіше 30 к/с, а в деяких моделях 24 к/с або навіть 15 к/с. Таке відео виходить цілком придатним до перегляду, проте швидкий рух у кадрі може виглядати змазаним. Існують камери, здатні знімати UltraHD на солідній швидкості в 60 к/с — ефект змазування при такій зйомки практично...непомітний, однак і коштують такі моделі відповідно.

Частота кадрів, підтримувана камерою при уповільненій зйомці (slow-mo).

Таку зйомку називають «швидкісною» тому, що вона здійснюється на підвищеній частоті кадрів (більше 60 к/с). В результаті при відтворенні на звичайній швидкості (60 к/с і нижче) відео виглядає уповільненим (звідси назва «slo-mo»). Подібне уповільнення може застосовуватися і просто для розваги, і як художній прийом, і навіть в наукових цілях — щоб зафіксувати рух, надто швидкий для людського сприйняття. У будь-якому разі чим вище частота кадрів slo-mo — тим сильніше можна уповільнити відео та тим більш прогресивною в цьому плані є камера. З іншого боку, чим вище частота кадрів — тим продуктивніше повинна бути графічна частина; а це, зі свого боку, впливає на ціну апарата, іноді досить помітно.

Також відзначимо, що зйомка slow-mo може бути доступна лише на певних роздільних здатностях, далеко не завжди максимальних; ці моменти можуть прямо уточнюватися в характеристиках action камери.

Додаткова інформація щодо матриці, встановленої в об'єктиві. У цьому пункті може вказуватися як розмір по діагоналі (в дюймах), так і модель сенсора, а іноді — обидва параметри відразу. У будь-якому випадку подібні дані наводяться в тому випадку, якщо апарат оснащений висококласної матрицею, яка помітно виділяється на загальному тлі. З моделлю все досить просто: знаючи назву сенсора, можна знайти докладні дані по ньому. Розмір варто розглянути трохи докладніше.

Діагональ матриці традиційно вказується в дрібних частинах дюйма-відповідно, наприклад, сенсор на 1/2.3"буде більшим, ніж 1/2.6". Більші матриці вважаються більш просунутими, так як при тому ж дозволі вони дозволяють досягти кращої якості зображення. Це пов'язано з тим, що за рахунок більшої площі сенсора кожен окремий Піксель також має великі розміри і на нього потрапляє більше світла, що покращує чутливість і знижує шуми. Зрозуміло, фактична якість картинки буде залежати також від ряду інших параметрів, але в цілому більший розмір сенсора, як правило, означає більш просунуту камеру.

— Діагональ. Чим більший екран, тим він зручніше в перегляді (а також в управлінні, якщо дисплей сенсорний). З іншого боку, діагональ вбудованого дисплея прямо впливає на розміри корпусу, а екшн-камери повинні бути досить компактними. У світлі цього в сучасних екшн-камерах практично не зустрічаються екрани крупніше 2,5".

— Роздільна здатність. Теоретично чим вище роздільна здатність, тим більш чітке і якісне зображення видає на екран. З іншого боку, екрани в екшн-камери призначені переважно для роботи з меню, загального кадрування зображення попереднього перегляду відзнятих матеріалів — а для цих цілей особливо високі роздільні здатності не потрібні. Для моделей з двома екранами основним вважається тиловий дисплей.

— Сенсорний. Дисплей, оснащений сенсором і реагує на дотики — як в смартфонах/планшетах. Управління через такий дисплей буває більш простим і наочним, ніж використання кнопок, поворотних ручок і т. ін. З іншого боку, для більш-менш зручного управління сенсорний екран повинен бути досить великим, що позначається на габаритах всієї камери.

Наявність у камері екрана, встановленого на передній панелі, поруч із об'єктивом. Інші дисплеї при цьому взагалі можуть бути відсутніми; у таких випадках діагональ, роздільна здатність та інші параметри наводяться для переднього екрану.

Найчастіше на передню панель встановлюються найпростіші чорно-білі дисплеї, придатні тільки для текстової та елементарної графічної інформації. Однак навіть на такий екран можна виводити дуже різноманітні службові дані: поточний режим роботи (фото, відео, очікування), дозвіл, час зйомки, обсяг вільного місця на накопичувачі і т. п. А ось більш просунуті дисплеї як фронтальні не використовуються: повнокольоровий екран реально потрібен хіба що для зйомки селфі, а для цього можна використовувати виносний дисплей з дистанційним керуванням(див. «Управління») або підключений до камери смартфон.

Період, протягом якого камера може записувати відео на повному заряді акумулятора. Тривалість зйомки безпосередньо залежить від вибраної роздільної здатності та кадрової частоти - чим вони вище, тим швидше розряджається батарея. Параметр зазвичай записується для конкретних дозволів кадру, наприклад, до 135 хв. у Full HD (1080p) або до 60 хв. в 4K Ultra HD (2160p). Зазначимо, що Тривалість зйомки може скорочуватися на холоді та через використання додаткових функцій: системи стабілізації зображення, активного з'єднання Wi-Fi тощо. Проте цей показник дозволяє оцінити зразкову автономність Action-камери.

- Захисний бокс. Спеціальний контейнер, що забезпечує додатковий захист від пилу, вологи, ударів, екстремальних температур та інших подібних неприємностей. Конкретний ступінь захисту у кожному разі потрібно уточнювати окремо. Для того щоб не заважати зйомці, бокс виконується з прозорих матеріалів. Крім того, відзначимо, що деякі камери можна встановлювати на кріплення тільки в боксі (або в рамці кріплення - див. нижче), оскільки сам корпус може не мати місць для цього.

- Кріпильна рамка. Пристосування, призначене для установки камери на різні кріплення - нашлемне, на кермо і т. п. Сам корпус камери нерідко не має посадкових місць під такі кріплення, через що і доводиться використовувати додаткове обладнання. Зазначимо, що аналогічну функцію часто виконує захисний бокс (див. вище); кріпильна рамка, на відмінність від нього, майже не забезпечує захисту, однак у рамці корпус камери залишається максимально відкритим. Це дає додаткові можливості — зокрема дозволяє підключати різні кабелі та ефективно використовувати вбудований мікрофон, що неможливо при застосуванні багатьох боксів.

- Кріплення на шолом. Кріплення призначене для встановлення камери на шолом або іншу вигнуту поверхню. В основі конструкції такого кріплення лежить вигнута платформа з клейовим шаром або липучкою, форма якої відповідає формі поверхні шолома. Такий пристрій може забезпеч...ити більше надійне утримання, ніж класична плоска платформа (див. нижче).

- Плоске кріплення. Одне з основних і найпростіших кріплень, що використовуються для фіксації екшн-камери практично на будь-якій однорідній поверхні: сноуборд, скейт, капот автомобіля та ін. поверхні (за допомогою липучки, спеціального клею тощо). Зазначимо, що плоскі кріплення нерідко використовуються для установки на шолом, проте для цього існує окремий різновид кріплень з вигнутою платформою (див. вище).

- 3-осьове кріплення. Від інших типів кріплення це відрізняється наявністю трьох рухомих вузлів, які дають змогу повертати камеру на кут до 90 градусів трьох осях. На практиці подібне дозволяє підібрати найцікавіший чи вдалий ракурс зйомки — на боці шолома, наприклад. Подібні рішення, як правило, сумісні з багатьма іншими кріпленнями, завдяки чому їх можна використовувати спільно з кермовим, вигнутим та ін.

- На кермо вело/мото (трубу). Кріплення для встановлення камери на невелику трубу – наприклад, кермо велосипеда чи мотоцикла. Як правило, діє за принципом затиску, а розмір кріплення можна регулювати в досить широких межах, підлаштовуючи його під труби різного діаметра.

- Присоска(на скло). Кріплення для камери фіксується в потрібному місці за допомогою присоски. Дозволяє встановлювати пристрій на рівні та злегка вигнуті поверхні. При цьому варто враховувати, що такі кріплення тримаються не настільки надійно, як плоскі або вигнуті (див. пункти). З іншого боку, присоска легко закріплюється та знімається та не залишає слідів. Тому кріплення даного типу застосовуються переважно для встановлення на автомобільному склі, коли камера працює як відеореєстратор.

- Затискач (кліпса). Кріплення типу кліпса-прищіпка досить універсальне, оскільки дозволяє підвісити камеру практично на будь-якому відповідному елементі спорядження (лямка рюкзака, ремінь розвантаження, пояс тощо). Але при цьому воно не надто придатне для екстремальної зйомки через порівняно невисоку надійність.

- Кріплення на голову. Пристрій для фіксації камери на голові - зазвичай на лобі, на зразок налобного ліхтарика. Крім того, що таке розміщення звільняє руки, воно дає ще одну перевагу: об'єктив камери дивиться туди ж, куди користувач. При цьому саме кріплення зазвичай є системою еластичних ременів і призначене для надягання прямо на голову, на відмінність від вигнутої платформи для шолома. Втім, у деяких моделях допускається можливість надягання і поверх шолома.

- Нагрудне кріплення. Це кріплення є системою еластичних ременів, яка дозволяє зафіксувати камеру на грудях користувача, здійснюючи зйомку трохи нижче, ніж «з очей». Як і кріплення на голову, легко адаптується під потрібний розмір.

- Монопод(селфі). Пристосування, відоме у просторіччі як «селфі-палиця». Є штангою, зазвичай розкладною, а іноді і регульованою по довжині; на одному кінці штанги розташовується кріплення для камери, на іншому – ручка для утримання у руці. Відповідно до назви, призначається такій монопод переважно для зйомки самого себе — завдяки довжині штанги камеру можна тримати на зручній для цього відстані. Однак можливі й інші способи застосування: наприклад, за допомогою монопода можна досить далеко заглянути за край обриву або за кут. Головний недолік подібного пристрою — те, що одна рука постійно зайнята.

Крім описаних вище згаданих вище, у комплекті поставки можуть передбачатися й інші види кріплень - наприклад, для музичних інструментів (на гриф гітари, штангу барабанної установки тощо), на дошку для серфінгу тощо.