Порівняння Casio MDV-10-1A1 vs Casio MDV-106-1A

Цей параметр визначає насамперед зовнішній вигляд годинника, і лише потім — функціонал. Крім того, носіння дорослими людьми «чоловічих» і «жіночих» годинників пов'язано виключно з правилами стилю та громадськими нормами, а не з технічними характеристиками різних моделей.

— Чоловічі. Для чоловічих годинників характерний досить великий корпус і відносно стриманий, неяскравий дизайн — який, втім, може бути різним, від строгої класики з єдиною шкалою на циферблаті до «хай-теку» з великою кількістю додаткових можливостей.

— Жіночі. Цей різновид годинників виділяється насамперед оригінальним дизайном, більш різноманітним і яскравим, ніж у чоловічих моделях; це стосується не тільки самих годинників, але і комплектних браслетів/ремінців. Досить велика кількість подібних моделей розрахована на роль не тільки наручного хронометра, але і модного аксесуара. Крім того, вони загалом більш мініатюрні і витончені, і навіть досить великі жіночі годинники важать менше аналогічних за розміром чоловічих.

— Унісекс. Годинник з нейтральним (з точки зору статі) оформленням, що не мають виражених деталей, які б характеризували їх як чоловічі або жіночі. Загалом оформлення подібних годинників часто буває досить яскравим і своєрідним, багато моделей унісекс розраховані на молодіжну аудиторію, любителів оригінального стилю тощо.

—...Дитячі. Годинники, розраховані на дітей, мають дві основні особливості. Одна з них — це характерне оформлення: у яскравих кольорах, часто в стилістиці популярних мультфільмів або коміксів. Друга полягає в тому, що штатні браслети або ремінці розраховані на невелику дитячу руку і забезпечуються максимально простими застібками, щоб у маленького власника не виникло проблем зі зняттям/надяганням. Також відзначимо, що дитячі годинники відрізняються порівняно простим функціоналом — в них не зустрінеш спеціальних можливостей на зразок світового часу, хронографа, барометра тощо (див. «Функції і можливості»).

Точність хода зазвичай визначається за найбільшою похибкою – відхиленням від еталонного часу, що може виникнути за місяць при постійній роботі годинника в штатному режимі. Відповідно, чим менше числа в даному пункті — тим точніше годинник. Крім того, точність ходу є своєрідним індикатором стану: якщо похибка стала перевищувати заявлені в характеристиках значення, це може говорити про збої в роботі механізму.

Якщо показники точності однакові і за випередженням і за відставанням, в характеристиках вказується одне число — наприклад, 30 с/міс (тобто +/-30 с/міс); однак багато механізмів мають неоднакові відхилення, наприклад -15/+25 с/міс. Відзначимо також, що даний параметр актуальний виключно для кварцових годинників (див. «Тип механізму»): в механічних моделях точність ходу помітно нижче, вона вимірюється секундами не за місяць, а за добу.

Обертовий безель являє собою поворотне кільце навколо циферблата, з нанесеними на нього (кільце) мітками.

Зазвичай шкала безеля аналогічна хвилинної/секундної шкалою циферблата, вона розмічена від 0 до 60, найчастіше з позначками через кожні 5 або через кожні 10 хвилин (секунд). У таких випадках дана функція є дещо спрощеним аналогом таймера або секундоміра/хронографа, що застосовуються в годинах зі стрілочними циферблатами. Для роботи в режимі вимірювання потрібно поєднати нуль на безель з положенням секундної або хвилинної стрілки (залежно від того, який тривалості період потрібно засікти), а після закінчення заміру подивитися, до якого поділу на безель дійшла ця стрілка. Для роботи в режимі таймера нуль на поворотній шкалою встановлюється на момент закінчення відліку, і користувачеві залишається лише стежити, чи дійшла стрілка до нуля. Таким чином, включити годинник в режим таймера або секундоміра можна буквально одним поворотом кільця — це швидше і зручніше, ніж копатися в настройках. Подібні можливості цінують, зокрема, аквалангісти, що користуються таймером для контролю запасів повітря; при цьому в дайверських годинах механізм обертання нерідко робиться одностороннім, щоб безель не можна було випадково повернути в бік збільшення часу, що залишився.

Існують і інші види поворотних безелей — наприклад, у вигляді шкали зі сторонами світла, що застосовується у годинах з компасом.

Запобіжна пластина в області заводної голівки забезпечує захист цього вразливого місця від пошкоджень та негерметичності. Системи захисту заводної головки виступають гарантами ударостійкості та водонепроникності наручного годинника.

Матеріал, з якого виготовлений браслет/ремінець годинника. Зазначимо, що поділ на браслети і ремінці досить умовний, підставою для нього є саме матеріал. В сучасних годинниках можуть зустрічатися такі варіанти:

— Ремінець нейлон. Нейлон — це синтетичний матеріал, який в годинникових ремінцях має характерну структуру у вигляді переплетених ниток. Здебільшого ці нитки досить великі, за рахунок чого ремінці з нейлону за виглядом і текстурою схожі на стяжки туристичних рюкзаків; цей варіант характерний для спортивних годинників (див. «Дизайн»). Однак є й інший різновид — нейлон з дрібним плетінням, який застосовується переважно в жіночих годинниках (див. «Стать»). З практичних властивостей даного матеріалу варто відзначити насамперед невибагливість і стійкість до води, зокрема солоної; крім того, йому можна надати практично будь-якого кольору, а поєднання різнокольорових волокон дозволяє створювати оригінальні та яскраві ремінці.

— Ремінець каучук. Під каучуками в даному разі мають на увазі еластичні матеріали, які за властивостями представляють собою щось середнє між пластиком і гумою. Каучук щільніше, твердіше і міцніше гуми, при цьому відчутно м'якіше і гнучкіше пластику, що дозволяє застосовувати його для годинникових ремінців. З переваг цього варіанта варто відзначити насамперед високу зносостійкість і стійкість до вологи, що в поєднанні з особливостями зовнішнього вигля...ду робить дані ремінці непоганим варіантом для годинників у спортивному дизайні. А ось серед класичних моделей каучук застосовується зазвичай в недорогих годинниках і має досить скромні характеристики.

— Ремінець шкіряний. Ремінці з натуральної шкіри характерні для досить дорогих годинників: цей матеріал відрізняється високою вартістю, при цьому має солідний і багатий зовнішній вигляд. Крім того, він примітний високою міцністю, стійкістю до вологи і довговічністю. З недоліків шкіри, крім ціни, варто відзначити деяку схильність до появи подряпин, а також підвищені вимоги до догляду — інакше виріб може втратити «товарний вигляд».

— Ремінець шкірзам. Як випливає з назви, шкірозамінники були створені як альтернатива натуральній шкірі. Їх головною перевагою є відносно невисока ціна: будучи зовні практично невідмінним від шкіряного, такий браслет буде коштувати помітно дешевше. З іншого боку, даний матеріал менш міцний, досить швидко стирається і загалом не такий надійний. Зазначимо, що на сьогоднішній день застосовуються різні види шкірозамінників, і якість цього матеріалу зазвичай безпосередньо залежить від його ціни.

— Браслет сталь. Годинниковий браслет складається зі з'єднаних одна з одною ланок; в даному випадку вони виконані з нержавіючої сталі. Цей матеріал міцний, довговічний, практично не схильний до корозії, до того ж має солідний зовнішній вигляд і досить приємний на дотик; при цьому вартість сталі дозволяє застосовувати її навіть в недорогих годинниках. Подібні браслети досить важкі, однак деякі власники вважають цей момент перевагою, оскільки він дає відчуття міцності і надійності. А зі скільки-небудь істотних недоліків сталі можна відзначити хіба що високу теплопровідність — браслет буде відчутно «холодити» руку, якщо годинник деякий час полежав на холоді (щоправда, недовго — всього кілька хвилин).

— Міланський браслет. Міланськими називають металеві браслети, виконані з ланок дуже дрібного плетіння (розміром близько 1 мм, а то і менше). Матеріал такого браслета може бути різним; найчастіше це сталь, однак зустрічаються і більш дорогі метали. У будь-якому разі такий браслет має оригінальний зовнішній вигляд, а також забезпечує хороший доступ повітря, даючи змогу шкірі дихати. З недоліків «мілана» можна відзначити те, що ланки можуть «закушувати» волосся на руці, створюючи дискомфорт. У світлі цього, а також для зниження вартості, в деяких годинниках міланське плетіння використовується не на всьому браслеті, а лише на його частини (зазвичай вона складає близько половини всього браслета).

— Браслет титан. Браслети, виготовлені з титанового сплаву, значно міцніше сталевих, при меншій вазі. Також вони слабкіше проводять тепло, за рахунок чого краще підходять для холодної погоди. При цьому для титану характерні практично всі ті ж переваги: висока міцність і надійність, солідний зовнішній вигляд, стійкість до корозії. Головним же його недоліком є висока ціна, за рахунок чого даний різновид браслетів зустрічається переважно в годинниках преміумкласу.

— Браслет золото. Браслети з ювелірного золота використовуються переважно з корпусами з цього ж матеріалу (див. відповідний пункт). Годинник із золотим браслетом — це не стільки прилад для вимірювання часу, скільки статусний аксесуар, а то і ювелірний виріб; останнє особливо характерно для жіночих моделей.

— Браслет срібло. Браслети зі срібла зустрічаються виключно у годинниках з корпусами з того ж матеріалу. Як і описане вище золото, цей матеріал застосовується не стільки з практичних, скільки з іміджевих міркувань — щоб надати годиннику багатого зовнішнього вигляду і підкреслити статус його власника. Водночас з низки причин срібні браслети зустрічаються вкрай рідко.

— Браслет кераміка. Матеріал преміумкласу, що зустрічається переважно в жіночих годинниках (хоча є і чоловічі моделі з керамічними браслетами). Кераміка не тільки непогано виглядає, але ще й довго зберігає первинний вигляд — завдяки високій стійкості до подряпин, забруднень і розводів. Крім того, даний матеріал має порівняно невелику вагу; а висока вартість в даному випадку є швидше перевагою — вона підкреслює високий рівень годинника. З недоліків керамічних браслетів можна відзначити деяку крихкість — сильний удар може розколоти ланки.

— Браслет пластик. У дану категорію входять як власне браслети, сплетені з окремих ланок, так і ремінці з гнучкого пластику. Другий різновид аналогічний каучуковим ремінцям, детальніше див. відповідний пункт. Що ж стосується саме браслетів, то вони зазвичай поєднуються з корпусами зі схожих матеріалів (пластик або карбон), а застосовуватися можуть в різних категоріях годинників — і в порівняно недорогих, і в досить прогресивних. Якість пластику при цьому, зазвичай, безпосередньо пов'язана з ціновою категорією пристрою.

— Браслет вольфрам. Браслети, виконані з вольфрамового сплаву, відрізняються високою міцністю і надійністю; ці властивості додатково підкреслюються тим, що вольфрам має дуже високу температуру плавлення. Та й виглядає цей матеріал непогано. Водночас він не має ключових переваг перед іншими сплавами преміумкласу (тим же титаном — див. вище) і коштує помітно дорожче за рахунок складності у виробництві. Як наслідок, такі браслети зустрічаються вкрай рідко, переважно в поєднанні з корпусами з того ж матеріалу (див. «Матеріал корпуса»).

- Браслет алюміній. Досить рідкісний варіант, що зустрічається в одиничних моделях годинників. Браслети з алюмінію легше сталевих, не поступаються їм по міцності і надійності, однак і коштують дорожче.

Як випливає з назви, даний параметр визначає ступінь стійкості годинника до вологи. Він традиційно вказується як максимальна глибина під водою, на якій годинник здатен зберігати герметичність; однак потрібно враховувати, що це число є досить умовним. Річ у тім, що при розрахунках максимальної глибини занурення враховується тільки статичний тиск води, тобто тиск при повній нерухомості; водночас будь-який рух створює динамічний тиск, що значно збільшує навантаження на корпус. На практиці це означає, що відмітка, наприклад, в 50 м не означає, що з годинником можна пірнати на глибину 50 м.

Сучасні маркування по захисту від води відповідають таким практичним можливостям:

— 30 м (те ж саме що і «Water Resistant» без жодних цифр). Початковий рівень, допускається потрапляння крапель води, але не сильних бризок. Наприклад, такі годинники можна не знімати під дощем або при вмиванні, однак під час душу або миття авто їх потрібно залишити в безпечному місці. Про зануренні у воду мови, зрозуміло, не йде.

— 50 м. Мінімальний захист від води, допускає занурення годинника у воду. В таких годинниках зазвичай можна плавати, а в деяких випадках — навіть стрибати у воду (але не з вишок), однак для більш серйозних задач на зразок серфінгу, пірнання з трубкою або аквалангом вони не підходять. Зазвичай, не допускають використання кнопок під водою.

— 100 м. Такий ступінь захисту від води дає змогу не тільки плавати, але і пірнати на невеликі глибини, проте для серфінгу, стрибків з вишок і занурень з аквалангом вважається все-таки недостатнім.

— 200 м. Годинники з подібним захистом від води належать до «дайверских» моделей і можуть переносити занурення з аквалангом на глибину аж до 20 м.

— 300 м і більше . Професійні «водолазні» моделі, які підходять для занурень на значну глибину.

Зазначимо, що описані характеристики є приблизними. Конкретні показники стійкості до води і можливості застосування годинника разом з водою варто уточнювати за офіційними даними виробника.

Номінальний розмір корпуса годинника в діаметрі (для круглих корпусів) або в ширину (для інших варіантів — див. «Форма корпуса»). У найбільш мініатюрних сучасних моделях цей розмір становить 21 – 25 мм і навіть менше, серед найбільш великих зустрічаються корпусу на 46 – 50 мм і навіть більші.

Більш великі годинники зручніше в тому плані, що на них краще видно показання циферблата, а в конструкції простіше передбачити різні додаткові функції. З іншого боку, невеликі годинник виглядають акуратніше і створюють менше дискомфорту безпосередньо при носінні. Крім того, жіночі моделі (див. «Стать») традиційно робляться більш мініатюрними, ніж чоловічі. Так що вибір за даним показником залежить переважно від передбачуваної специфіки застосування: наприклад, для активного відпочинку і туризму найкраще підходять великі корпуси, розміром близько 41 – 45 мм, для побутового носіння (незалежно від статі) — близько 31 – 35 мм, а в якості аксесуару до вечірньої сукні швидше будуть доречні невеликі годинник на 30 мм і менше.

Також зазначимо, що з цим показником пов'язаний розмір сумісного ремінця/браслета — докладніше див. «Ширина ремінця».

Товщина корпусу годинника. Достатньо очевидний параметр; зазначимо тільки, що до ультратонких моделей в наш час прийнято відносити годинники, товщина яких становить менше 7 мм. Така конструкція має як естетичний, так і цілком практичний сенс — тонкі годинники стануть в нагоді тим, хто любить носити вузькі рукави з манжетами, що щільно облягають.

Загальна вага годинника. Зазвичай, вказується з урахуванням комплектного ремінця/браслета.

У найлегших сучасних годинниках вага не перевищує 50 г. Найпопулярніші моделі вагою 50 – 100 г, а вага більше 150 г найчастіше означає не тільки великий, але і досить прогресивний пристрій, зазвичай спортивно-туристичного призначення.

І мала, і велика вага мають свої переваги: легкий годинник створює мінімум незручностей при носінні, а масивний підсвідомо сприймається як солідний і надійний пристрій.