Порівняння Casio G-Shock GWG-2000-1A3 vs Casio G-Shock GWG-1000-1A3

Калібр можна охарактеризувати як тип годинникового механізму, який використовується в годинниках. Конструювати унікальний механізм під кожну модель годинників дорого і непрактично, тому у більшості виробників один і той самий механізм часто застосовується в різних моделях годинників, які іноді відчутно розрізняються за дизайном. Термін «калібр» пов'язаний з тим, що першопочатково тип механізму позначали числом (у дюймових лініях), що відповідає його найбільшому розміру; однак на сьогоднішній день широко використовуються унікальні назви або цифрово-буквені індекси, не пов'язані безпосередньо з розмірами.

Знаючи назву калібру, на якому побудований годинник, що Вас цікавить, можна при бажанні знайти більш детальну інформацію про механізм і визначити, наскільки його характеристики відповідають Вашим вимогам.

Кількість часу, протягом якого годинник здатен нормально працювати без заводу пружини або зміни/підзарядки батареї (докладніше див. «Джерело ходу (живлення)»). Сучасні механічні годинники (див. «Тип механізму») стандартно мають запас ходу на рівні 40+/-5 год. При цьому даний параметр зазвичай вказується для найпростішого режиму роботи, без використання додаткових функцій на зразок хронографа (див. «Функції/можливості»), які також «з'їдають» завод. Таким чином, подібні годинники передбачається заводити кожен день, однак нічого не трапиться, якщо Ви пропустите звичайний час і згадаєте про завод на кілька годин пізніше, ніж зазвичай.

Зі свого боку, для кварцових годинників запас ходу часто не вказується в характеристиках. Це пов'язано з тим, що даний параметр, по-перше, досить великий у порівнянні з механічними моделями (він вимірювався б скоріше в десятках діб, а не годин), а по-друге, сильно залежить від ряду зовнішніх факторів (наприклад, якості чергової батарейки). А тому достовірно визначити запас ходу в подібних випадках досить важко, а то й взагалі неможливо.

— Будильник. Класичний будильник – звуковий сигнал, що спрацьовує в заданий користувачем час. Може використовуватися не тільки для підйому, але і як нагадування про ту чи іншу подію. Відзначимо, що в механічних моделях (див. «Тип механізму») ця функція майже не зустрічається.

— Секундомір. Традиційний секундомір — функція, що дозволяє заміряти відрізки часу з точністю до секунд, а то і часток секунди. В сучасних годинниках можна зустріти два різновиди секундомірів. Перший — це рішення, які використовуються в моделях з дисплеями (іншими словами, в годинниках з електронними та комбінованими циферблатами). У таких пристроях відлік секунд відображається на екрані і ведеться з точністю до десятої чи навіть сотої частки секунди; також подібні секундоміри можуть мати різні додаткові функції: відлік проміжних результатів за контрольними точками або колами, збереження підсумків останнього вимірювання тощо.
Другий різновид секундомірів зустрічається в стрілочних циферблатах — це стрілка на основній осі, яку можна запускати і зупиняти за бажанням користувача. Це досить рідкісний варіант — з тієї причини, що найчастіше така стрілка застосовується в поєднанні з додатковими шкалами і являє собою вже не секундомір, а хронограф (див. нижче). А в годинниках, де шкал хронографа немає, може передбачатися досить незвичайний формат роботи подібної стрілки: у звичайному режимі вона працює як стандартна секун...дна, а при переведенні годинника в режим секундоміри – переміщається на нуль і зупиняється до початку відліку.

— Таймер. Функція зворотного відліку часу; після закінчення відліку подається звуковий сигнал. Ця функція зручна в тих випадках, коли потрібно відміряти строго певний проміжок часу – наприклад, при готуванні на кухні: «завести» таймер на потрібний проміжок набагато зручніше, ніж вираховувати, на який час потрібно виставити будильник.

— День тижня. Можливість відображення дня тижня на циферблаті годинника. Зустрічається як у годинниках з дисплеями, так і в суто стрілочних моделях — в них використовується механічний індикатор на 7 днів.

— Число місяця. Можливість відображення на циферблаті годинника числа поточного місяця. Це може бути як число на дисплеї, так і механічний покажчик у вигляді віконечка з числом. Зазначимо, що в останньому випадку потрібне регулярне налаштування календаря: механічний покажчик розрахований на 31 день, і якщо в минулому місяці менше 31 дня, відображувану дату доведеться «прокрутити» вперед.

— Місяць року. Можливість відображення поточного місяця на циферблаті годинника. Зазвичай, поєднується з покажчиком числа місяця, а нерідко — ще й дня тижня; таким чином, наявність даного покажчика означає, що годинник оснащений повноцінним календарем. Найчастіше за цю функцію відповідає дисплей, але зустрічаються і суто стрілочні моделі з подібним оснащенням. Покажчик місяці року часто синхронізується з покажчиком числа — для того, щоб годинник сам визначав скільки днів у поточному місяці і після якого дня потрібно перемикатися на перше число.

— Світовий час. Можливість використовувати годинник для визначення часу в інших часових поясах, крім поточного. Конкретний спосіб реалізації такої функції може бути різним. Так, найбільш популярний варіант в стрілочних моделях (див. «Тип циферблата») — наявність додаткового циферблата, на якому встановлюється час часового поясу, що цікавить. Такий формат зручний у тих випадках, коли доводиться постійно мати справу з певним регіоном — наприклад, спілкуватися з родичами або діловими партнерами з конкретної країни. Інший варіант — мітки на обертовому безелі (див. нижче), що відповідають основним часовим поясам світу; для визначення світового часу потрібно повернути безель так, щоб поточний часовий пояс опинився навпроти годинникової стрілки — тоді решта міток виявляться навпроти тих поділів циферблата, які відповідають часу в цих часових поясах. Такий формат зручний при частій зміні часових поясів — зокрема, він зустрічається в годинниках для моряків. А в моделях з цифровими циферблатами зазвичай передбачається перемикання екрану між поточним і додатковими часовим поясом (поясами).


— Формат часу 12/24 год. Дана особливість вказується виключно для годинників зі стрілочними циферблатами (і окремих стрілочно-електронних моделей, див. «Тип циферблата»). Вона означає, що на додаток до основної 12-годинної шкали годинники мають ще й невеликий циферблат з розміткою на 24 години. Він дозволяє визначити, який час показує основна шкала — до або після полудня: наприклад, в 6 годин вечора основний циферблат буде вказувати на 6 годин, додатковий — на 18. Така можливість може стати в нагоді в умовах, коли за навколишньою обстановкою буває неможливо визначити час доби — наприклад, в умовах полярного дня/ночі, або при тривалому перебуванні під землею.
Що стосується годинників з електронними циферблатами, то в них навіть 12-годинний формат доповнюється приміткою «AM» або «PM» («до полудня» і «після полудня» відповідно); приміром, 20:00 буде відповідати 8:00 PM. Так що в таких моделях просто немає сенсу передбачати спеціальні функції для визначення часу доби.

— Фази місяця. Наявність в годиннику індикатора, що відображає поточну фазу Місяця. Від фаз Місяця залежать багато процесів на Землі (зокрема, загальний фізичний та психічний стан людей), з ними пов'язаний цілий ряд прикмет — що не завжди на 100% достовірні, проте не мають і однозначного спростування. Окрема категорія годинників з місячним календарем — «рибальські» і «морехідні» моделі; в останніх може навіть передбачатися окремий календар припливів і відливів.

— Хронограф. Аналог секундоміра, застосовуваний у годинниках зі стрілочними циферблатами (див. «Тип циферблата»). Подібні годинники мають кілька додаткових шкал невеликого розміру, кожна з яких виконує свою функцію. Наприклад, одна з таких шкал може відповідати за відлік хвилин (до півгодини), друга — за відлік годин (до 12 год), на третій знаходиться звичайна секундна стрілка, а стрілка для відліку секунд розташовується на центральній осі і залишається нерухомою до вмикання хронографа.

— Тахіметр. Пристосування для вимірювань швидкості руху за часом, за який була пройдена мірна ділянка. Тахіметр найчастіше має вигляд додаткової шкали для стрілочного секундоміра, а для вимірювання швидкості потрібно виміряти секундоміром час проходження контрольної ділянки і подивитися, на яке число шкали тахіметра вказує стрілка, що зупинилася. При цьому час вимірювання не повинен перевищувати хвилини (інакше стрілка піде на друге коло, і показники будуть недостовірні), а для визначення остаточного результату можуть знадобитися додаткові обчислення. Однак у будь-якому разі користуватися даними тахіметра для визначення швидкості значно зручніше, ніж показаннями секундоміра.

— Логарифмічна лінійка. Вбудований в годинник механічний калькулятор для деяких простих математичних розрахунків, насамперед множення і ділення. Таке пристосування може стати в нагоді, зокрема, для розрахунку часу в дорозі, витрати палива, переведення грошових сум з однієї валюти в іншу тощо. В годинниках логарифмічна лінійка зазвичай складається з двох кілець з поділками (звідси друга назва цієї функції — калькуляторне кільце). Одне з таких кілець нерухоме, а друге вільно обертається; поєднуючи позначки на обох шкалах за певними правилами, користувач і одержує потрібний результат. Зазначимо, що логарифмічна лінійка є не такою точною, як електронний калькулятор, і більш складна у використанні; з іншого боку, при мінімальному навику елементарні розрахунки на ній можна проводити набагато швидше, ніж на тому ж калькуляторі.

— Компас.. Традиційний компас — пристосування для визначення сторін світу. Точність вбудованих компасів зазвичай невисока, проте вони можуть виявитися вельми корисними для нескладних завдань або як крайній засіб за відсутності інших навігаційних приладів.

— Альтиметр (висотомір). Прилад для вимірювання поточної висоти місцевості. Нерідко поєднується з барометром (див. нижче), в таких випадках для вимірювання висоти використовується різниця тисків між еталонним рівнем і поточним місцем розташування. Технічно таким способом можна вимірювати висоту як над рівнем моря, так і щодо певного місця, прийнятого за еталон; фактичні можливості висотоміра залежать від моделі годинника. Годинники з даною функцією розраховані насамперед на альпіністів і любителів походів у гірській місцевості.

— Термометр. Термометри в годинниках зазвичай призначаються для вимірювання температури навколишнього повітря. Така можливість зустрічається переважно у прогресивних спортивних моделях. Вона може стати в нагоді як для загального оцінювання навколишньої обстановки, так і для специфічних завдань на зразок прогнозування погоди, обчислення поточної висоти тощо.

— Барометр. Прилад для вимірювання атмосферного тиску. Дані з барометра дають змогу оцінити погодні умови та їх сприятливість для певного роду занять – зокрема, рибної ловлі. Крім того, вони можуть застосовуватися для прогнозування змін у погоді: так, різке падіння тиску нерідко виявляється ознакою наближення шторму. Також робота висотоміра (див. вище) нерідко заснована саме на свідченнях барометра.

— Bluetooth. Бездротовий інтерфейс Bluetooth призначений для зв'язку між різними електронними пристроями на відносно невеликих відстанях — до 10 м. В наручних годинниках він використовується переважно для зв'язку зі смартфоном або іншим гаджетом. Функціонал такого зв'язку може бути різним, проте в будь-якому разі він набагато вужчий, ніж у смартгодинниках. З найпопулярніших можливостей можна назвати виведення на годинник повідомлень з Facebook і/або Twitter, застосування годинника в ролі пульта ДУ для музики або відео, а також налаштування світового часу (визначення часового поясу за даними з зовнішнього пристрою).

— GPS модуль. Вбудований модуль супутникової навігації, що дозволяє визначати поточні географічні координати пристрою. Способи використання цих даних можуть бути різними, залежно від моделі годинника. Так, в деяких моделях вшиті дані за часовим поясам в різних країнах, і на підставі поточних координат пристрій може визначати точний місцевий час. Інший варіант — запис пройдених маршрутів (треків). Деякі годинник застосовують дані GPS для роботи висотоміра (див. відповідний пункт). У моделях з Bluetooth може передбачатися можливість роботи в ролі зовнішнього датчика для смартфона чи іншого гаджета (вважається, що наручне розташування датчика сприяє підвищенню точності). А ось передбачити повноцінну навігацію в традиційних годинниках складно; наручні гаджети з таким функціоналом зазвичай належать або до смартгодинників, або до спеціалізованих навігаторів.

— Синхронізація за радіоканалом. Дана функція дозволяє годиннику приймати спеціальні радіосигнали точного часу. Ці сигнали передаються по спеціальному виділеному каналу кілька разів на добу, а дані про точний час надходять з атомних хронометрів, які застосовуються у наукових інститутах. Похибка таких хронометрів становить 1 секунду за кілька тисяч, а то і мільйонів років; відповідно, і точність синхронізованих з ними годинників виходить майже абсолютною. Водночас варто враховувати, що радіосигнали точного часу доступні далеко не у всіх країнах світу — так що перед покупкою такого годинника не завадить дізнатися, чи буде він працювати у вашому регіоні.

— Хронометр.. В даному випадку позначення «хронометр» використовується для високоточних моделей, що мають сертифікат Швейцарського центру сертифікації хронометрів (COSC). Для отримання такого сертифікату годинник повинен пройти досить суворе випробування, з перевіркою не тільки на загальну точність, але і на здатність зберігати її при зміні положення корпусу і навколишньої температури. Водночас варто відзначити, що на практиці «хронометрична» точність потрібна вкрай рідко, а на вартість годинника вона впливає досить помітно. Так що відповідність вимогам COSC є не стільки практично значущим моментом, скільки показником високого класу годинника та статусу їх власника.

– Крокомір. Вбудований лічильник кількості кроків, пройдених користувачем. Ця функція зустрічається переважно в моделях спортивно-туристичного призначення, оснащених Bluetooth (див. вище) і цифровими або комбінованими циферблатами (див. «Тип циферблата»). Для підрахунку кроків, як правило, використовуються дані з вбудованого акселерометра, а результати вимірів можуть як мінімум передаватися на смартфон або інший гаджет, а в деяких моделях - ще й відображатися на власному екрані. Втім, конкретні особливості функціоналу годинника з крокоміром не завадить уточнити окремо.

– Пошук телефону. Функція, яка зустрічається виключно в моделях з Bluetooth (див. вище). Згідно з назвою, полегшує пошуки «загубленого» телефону, що знаходиться в безпосередній близькості (наприклад, забутого в одній з домашніх кімнат): досить віддати команду з годинника – і апарат «відгукнеться» звуковим сигналом. Як правило, для використання цієї функції потрібно встановити спеціальний додаток (через нього ж зазвичай реалізуються і інші додаткові функції, при їх наявності - наприклад, крокомір).

— Латунь. Недорогий матеріал, який застосовується переважно в годинниках відповідної цінової категорії. За складом представляю собою сплав на основі міді й цинку. Латунні корпуси мають приємний золотистий колір, однак стійкість до корозії у них зазвичай дуже невисока. Через це такі годинники дуже швидко темніють, а окисли можуть забруднити шкіру власника й навіть призвести до подразнень. Для виправлення ситуації можуть застосовуватися різні захисні покриття, кришки з нержавіючої сталі тощо; однак навіть ці заходи не здатні повністю усунути цей недолік.

— Нержавіюча сталь. Недорогий і водночас дуже практичний матеріал, що зустрічається в годинниках усіх цінових категорій. «Нержавійка» непогано виглядає, відмінно протистоїть корозії і подряпинам, довго зберігає товарний вигляд і не викликає алергії. Щоправда, вона має досить велику вагу, але для багатьох користувачів масивність годинника є перевагою, а не недоліком.

— Титан. Матеріал преміумкласу, який застосовується в годинниках відповідного цінового рівня. Титанові сплави поєднують легкість і високу міцність, крім того, менш теплопровідні, ніж сталь, завдяки чому не «охолоджують» руку. Вони практично не схильні до корозії, не вимагають захисних покриттів і є гіпоалергенними. З іншого боку, такі корпуси досить чутливі до подряпин.

— Пластик. Загальними особливостями всіх видів пласт...ику є простота в обробленні, порівняно невисока вартість, невелика вага, гіпоалергенність, вологостійкість і низька теплопровідність. З низки причин цей матеріал вважається оптимальним насамперед для спортивних годинників, у тому числі «дайверських» (із захистом від вологи). При цьому варто зазначити, що в сучасних годинниках використовується безліч сортів пластику — зокрема високоміцні різновиди, які за надійністю не поступаються сталі. Тому цей матеріал зустрічається у всіх цінових категоріях, від бюджетних до топових; якість корпусу зазвичай безпосередньо пов'язана з вартістю годинника.

— Алюміній. «Годинниковий метал», що вважається трохи досконалішим за нержавіючу сталь. Алюмінієвий сплав також міцний, стійкий до корозії і подряпин, до того ж має солідний зовнішній вигляд. При цьому він, з одного боку, помітно легший, з іншого — дорожчий.

— Мідь. Сама по собі мідь має приємний червонувато-коричневий відтінок, однак погано переносить тривалий контакт зі шкірою — поверхня починає окислюватися, що призводить не тільки до забруднення шкіри, але й до подразнень. Тому цей матеріал зазвичай використовується у поєднанні із захисними покриттями. Переваг над тією ж «нержавійкою» він, фактично, не має, а тому застосовується досить рідко — причому не стільки з практичних або навіть естетичних міркувань, скільки заради того, щоб виділити годинник серед інших моделей.

— Карбон. Композитний матеріал, фактично — високоякісний пластик: нитки вуглецевого волокна, залиті полімерним наповнювачем. Карбон примітний поєднанням невеликої ваги з дуже високою міцністю, загалом за надійністю він перевершує навіть сталь; при цьому він має багато переваг пластику, зокрема вологостійкість і низьку теплопровідність. Недоліком таких корпусів, крім високої вартості, є чутливість до точкових ударів.

— Кераміка. Керамікою називають різні матеріали, що отримуються шляхом спікання і випалювання на високих температурах. Для годинникових корпусів зазвичай застосовуються високоякісні різновиди кераміки, що відрізняються солідним зовнішнім виглядом і дуже високою стійкістю до подряпин, та й коштують відповідно. Водночас вони досить чутливі до ударів, тому керамічний корпус часто поєднується із задньою кришкою з нержавіючої сталі чи іншого металу.

— Золото. Корпус, який виготовлений з ювелірного золота або має позолочене покриття. Зазначимо, що колір такого корпусу може бути різним: крім класичного жовтого, зустрічається також біле й червоне золото. У будь-якому разі такі годинники коштують зовсім недешево, причому й виглядають відповідно; вони розраховані здебільшого на тих, кому потрібний не стільки прилад для визначення часу, скільки багатий іміджевий аксесуар.

— Срібло. Хоча корпуси з ювелірного срібла обходяться значно дешевше за золоті, цей матеріал все одно належить до статусних, і застосовується не стільки з практичних міркувань, скільки як символ високої вартості годинника й багатства його власника. Утім, з низки причин у годинниках срібло особливої популярності не отримало.

— Вольфрам. Вольфрамові сплави коштують недешево, проте вони дуже міцні й надійні, а також стильно виглядають. Ще однією особливістю цього матеріалу є дуже висока температура плавлення; з практичної сторони цей момент не є значущим, але він важливий як іміджева деталь, що підкреслює високу надійність вольфраму. Водночас з низки причин у годинниках такі сплави особливого поширення не отримали.

— Бронза. Досить рідкісний і специфічний варіант, який застосовується аналогічно до міді — для того, щоб надати годиннику стильного зовнішнього вигляду. Основою бронзи, власне, і є мідь, також у цей сплав найчастіше додають олово, однак можуть застосовуватися й інші компоненти. Відповідно, і колір такого матеріалу може бути різним — жовтуватим, червонуватим, бурим.

Основний колір корпуса годинника.

Сучасні годинники досить різноманітні за варіантами забарвлення. Найбільшого поширення отримали моделі у відтінках «нержавіюча сталь», золотистому і чорному; однак, крім цього, у продажу можна зустріти, зокрема, білі, жовті, зелені, коричневі, червоні, помаранчеві, рожеві, сріблясті, сірі, сині і фіолетові корпуси.

Загалом, колір корпуса — досить очевидний параметр; відзначимо лише деякі нюанси, пов'язані з маркуванням:

— До різнокольорових належать моделі, в яких немає чітко вираженого основного кольору. Якщо такий колір є — в характеристиках вказується саме він. А для двоколірних корпусів при цьому може уточнюватися додатковий колір, наприклад, «нержавіюча сталь з золотистим» або «чорний з синім»

— Сріблястими, крім іншого, вважаються пластикові корпуси без додаткового забарвлення.

— «Нержавіюча сталь...» в даному випадку — це колір, а не матеріал; такий відтінок можуть мати вироби з інших металів (наприклад, алюмінію і титану), не доповнені покриттям PVD (див. «Покриття корпусу»). А корпуси золотих годинників, зі свого боку, не обов'язково робляться саме золотистими — в ювелірній справі використовуються також червоне і біле золото.

— Камуфляжне забарвлення вказується окремо — такі годинники позначаються як «мілітарі», а тут, знову ж таки, наводиться основний відтінок забарвлення. Проте не кожна модель «мілітарі» має камуфляж саме на корпусі; детальніше див. нижче.

Запобіжна пластина в області заводної голівки забезпечує захист цього вразливого місця від пошкоджень та негерметичності. Системи захисту заводної головки виступають гарантами ударостійкості та водонепроникності наручного годинника.

Матеріал, з якого виготовлений браслет/ремінець годинника. Зазначимо, що поділ на браслети і ремінці досить умовний, підставою для нього є саме матеріал. В сучасних годинниках можуть зустрічатися такі варіанти:

— Ремінець нейлон. Нейлон — це синтетичний матеріал, який в годинникових ремінцях має характерну структуру у вигляді переплетених ниток. Здебільшого ці нитки досить великі, за рахунок чого ремінці з нейлону за виглядом і текстурою схожі на стяжки туристичних рюкзаків; цей варіант характерний для спортивних годинників (див. «Дизайн»). Однак є й інший різновид — нейлон з дрібним плетінням, який застосовується переважно в жіночих годинниках (див. «Стать»). З практичних властивостей даного матеріалу варто відзначити насамперед невибагливість і стійкість до води, зокрема солоної; крім того, йому можна надати практично будь-якого кольору, а поєднання різнокольорових волокон дозволяє створювати оригінальні та яскраві ремінці.

— Ремінець каучук. Під каучуками в даному разі мають на увазі еластичні матеріали, які за властивостями представляють собою щось середнє між пластиком і гумою. Каучук щільніше, твердіше і міцніше гуми, при цьому відчутно м'якіше і гнучкіше пластику, що дозволяє застосовувати його для годинникових ремінців. З переваг цього варіанта варто відзначити насамперед високу зносостійкість і стійкість до вологи, що в поєднанні з особливостями зовнішнього вигля...ду робить дані ремінці непоганим варіантом для годинників у спортивному дизайні. А ось серед класичних моделей каучук застосовується зазвичай в недорогих годинниках і має досить скромні характеристики.

— Ремінець шкіряний. Ремінці з натуральної шкіри характерні для досить дорогих годинників: цей матеріал відрізняється високою вартістю, при цьому має солідний і багатий зовнішній вигляд. Крім того, він примітний високою міцністю, стійкістю до вологи і довговічністю. З недоліків шкіри, крім ціни, варто відзначити деяку схильність до появи подряпин, а також підвищені вимоги до догляду — інакше виріб може втратити «товарний вигляд».

— Ремінець шкірзам. Як випливає з назви, шкірозамінники були створені як альтернатива натуральній шкірі. Їх головною перевагою є відносно невисока ціна: будучи зовні практично невідмінним від шкіряного, такий браслет буде коштувати помітно дешевше. З іншого боку, даний матеріал менш міцний, досить швидко стирається і загалом не такий надійний. Зазначимо, що на сьогоднішній день застосовуються різні види шкірозамінників, і якість цього матеріалу зазвичай безпосередньо залежить від його ціни.

— Браслет сталь. Годинниковий браслет складається зі з'єднаних одна з одною ланок; в даному випадку вони виконані з нержавіючої сталі. Цей матеріал міцний, довговічний, практично не схильний до корозії, до того ж має солідний зовнішній вигляд і досить приємний на дотик; при цьому вартість сталі дозволяє застосовувати її навіть в недорогих годинниках. Подібні браслети досить важкі, однак деякі власники вважають цей момент перевагою, оскільки він дає відчуття міцності і надійності. А зі скільки-небудь істотних недоліків сталі можна відзначити хіба що високу теплопровідність — браслет буде відчутно «холодити» руку, якщо годинник деякий час полежав на холоді (щоправда, недовго — всього кілька хвилин).

— Міланський браслет. Міланськими називають металеві браслети, виконані з ланок дуже дрібного плетіння (розміром близько 1 мм, а то і менше). Матеріал такого браслета може бути різним; найчастіше це сталь, однак зустрічаються і більш дорогі метали. У будь-якому разі такий браслет має оригінальний зовнішній вигляд, а також забезпечує хороший доступ повітря, даючи змогу шкірі дихати. З недоліків «мілана» можна відзначити те, що ланки можуть «закушувати» волосся на руці, створюючи дискомфорт. У світлі цього, а також для зниження вартості, в деяких годинниках міланське плетіння використовується не на всьому браслеті, а лише на його частини (зазвичай вона складає близько половини всього браслета).

— Браслет титан. Браслети, виготовлені з титанового сплаву, значно міцніше сталевих, при меншій вазі. Також вони слабкіше проводять тепло, за рахунок чого краще підходять для холодної погоди. При цьому для титану характерні практично всі ті ж переваги: висока міцність і надійність, солідний зовнішній вигляд, стійкість до корозії. Головним же його недоліком є висока ціна, за рахунок чого даний різновид браслетів зустрічається переважно в годинниках преміумкласу.

— Браслет золото. Браслети з ювелірного золота використовуються переважно з корпусами з цього ж матеріалу (див. відповідний пункт). Годинник із золотим браслетом — це не стільки прилад для вимірювання часу, скільки статусний аксесуар, а то і ювелірний виріб; останнє особливо характерно для жіночих моделей.

— Браслет срібло. Браслети зі срібла зустрічаються виключно у годинниках з корпусами з того ж матеріалу. Як і описане вище золото, цей матеріал застосовується не стільки з практичних, скільки з іміджевих міркувань — щоб надати годиннику багатого зовнішнього вигляду і підкреслити статус його власника. Водночас з низки причин срібні браслети зустрічаються вкрай рідко.

— Браслет кераміка. Матеріал преміумкласу, що зустрічається переважно в жіночих годинниках (хоча є і чоловічі моделі з керамічними браслетами). Кераміка не тільки непогано виглядає, але ще й довго зберігає первинний вигляд — завдяки високій стійкості до подряпин, забруднень і розводів. Крім того, даний матеріал має порівняно невелику вагу; а висока вартість в даному випадку є швидше перевагою — вона підкреслює високий рівень годинника. З недоліків керамічних браслетів можна відзначити деяку крихкість — сильний удар може розколоти ланки.

— Браслет пластик. У дану категорію входять як власне браслети, сплетені з окремих ланок, так і ремінці з гнучкого пластику. Другий різновид аналогічний каучуковим ремінцям, детальніше див. відповідний пункт. Що ж стосується саме браслетів, то вони зазвичай поєднуються з корпусами зі схожих матеріалів (пластик або карбон), а застосовуватися можуть в різних категоріях годинників — і в порівняно недорогих, і в досить прогресивних. Якість пластику при цьому, зазвичай, безпосередньо пов'язана з ціновою категорією пристрою.

— Браслет вольфрам. Браслети, виконані з вольфрамового сплаву, відрізняються високою міцністю і надійністю; ці властивості додатково підкреслюються тим, що вольфрам має дуже високу температуру плавлення. Та й виглядає цей матеріал непогано. Водночас він не має ключових переваг перед іншими сплавами преміумкласу (тим же титаном — див. вище) і коштує помітно дорожче за рахунок складності у виробництві. Як наслідок, такі браслети зустрічаються вкрай рідко, переважно в поєднанні з корпусами з того ж матеріалу (див. «Матеріал корпуса»).

- Браслет алюміній. Досить рідкісний варіант, що зустрічається в одиничних моделях годинників. Браслети з алюмінію легше сталевих, не поступаються їм по міцності і надійності, однак і коштують дорожче.

Годинники, які мають підвищену стійкість до низьких температур повітря.

Подібні умови не сприятливі ані для механічних, ані для кварцових годинників: у «механіці» холод змінює властивості окремих деталей і призводить до розсинхронізації механізму, а в кварцових годинниках він може ще й прискорювати розрядження батареї. Щоб уникнути цих неприємностей у сучасних годинниках можуть передбачатися різні конструктивні особливості, що знижують вірогідність збоїв у холодну погоду. Це, як мінімум, покращена термоізоляція корпусу; а в моделях зі стрілками (у тому числі кварцових) для окремих деталей механізму можуть також використовуватися особливі матеріали з мінімальним коефіцієнтом теплового розширення.

Окремо варто нагадати, що годинники зазвичай носяться впритул до тіла (руки), а в холодну погоду вони найчастіше ще й прикриті рукавом одягу — у результаті температура в місці знаходження годинника помітно вища, ніж у навколишнього повітря. А додатковий термозахист помітно впливає на вартість. Із цієї причини спеціально шукати морозостійкий годинник має сенс у тому випадку, якщо його планується використовувати у «суворих» умовах — за частеньких морозів до -30 °С і вище, під час альпіністських сходжень, тривалих (більше декількох діб) зимових походів тощо. А для повсякденного використання у відносно м'якому кліматі цілком підходять і звичайні, не морозостійкі моделі.

Годинники, що мають спеціальний захист від бруду.

Ця особливість передбачає не просто високий ступінь вологозахищеності, а саме підвищену стійкість до різних забруднень — землі, піску, рідкої грязі і т. п. При цьому мова звичайно йде не тільки про те, щоб запобігти проникненню бруду всередину корпусу, але і про те, щоб циферблат навіть при сильних забрудненнях залишався добре читатися, а при бажанні годинник легко отчищались. Крім того, подібні моделі загалом зазвичай відрізняються високою міцністю і надійністю. Найчастіше вони позиціонуються як рішення для екстремального туризму та інших несприятливих умов і оснащуються безліччю додаткових функцій — на зразок компаса, альтиметра, барометр, GPS-трекера і т. п. (див. «Функції і можливості»).