Порівняння Blauberg VENTO Expert A50C3-1 S8 W V.2 vs Blauberg VENTO Expert A50-1 Pro

Додаткові функції, передбачені в конструкції установки окрім вентиляції.

— Нагрівач. Вбудований обігрівач (калорифер), призначений для нагрівання повітря, що надходить в приміщення. При цьому, на відміну від описаного вище рекуператора, для нагрівання використовується енергія з істороннього джерела – електричного нагрівача або водяного теплообмінника (див. «Тип нагрівача»). Такий спосіб нагрівання потребує додаткових витрат енергії, а водяні контури ще й досить клопіткі в підключенні. Зате він значно ефективніше: якщо повітря, що подається з рекуператора в приміщення, не може бути більш теплим, ніж те, що видувається, то для нагрівача це не проблема. Власне, дана функція використовується переважно для того, щоб підвищувати температуру приточного повітря, що подається з рекуператора (вбудованого або окремого), до температури витяжного повітря і уникати таким чином зайвих втрат тепла.

— Охолоджувач. Вбудована система, що знижує температуру повітря, що подається в приміщення. Спрощено цю функцію можна назвати «вбудованим кондиціонером» — у світлі того, що кондиціонери зазвичай використовуються саме для охолодження повітря в спекотну погоду. Власне, в деяких ситуаціях встановлення вентиляційної установки з охолоджувачем може позбавити від необхідності використовувати окремі кондиціонери. З іншого боку, такі системи досить складні і дороги, а тому застосовуються переважно рідко, пере...важно серед централізованих установок (див. «Тип системи»).

— Зволожувач. Система, що підвищує вологість повітря, що подається в приміщення. Особливість людського організму така, що відчуття комфортного клімату залежить не від абсолютної, а від відносної вологості навколишнього повітря. Відносна ж вологість залежить не тільки від фактичної кількості водяної пари в повітрі, але і від температури: фізичні закономірності такі, що при підвищенні температури відносна вологість падає, незважаючи на те, що кількість вологи в повітрі залишається незмінною. На практиці це призводить до того, що в холодну пору року нагріте зовнішнє повітря починає здаватися сухим (звідси поширена ідея про те, що «нагрівачі сушать повітря»). Щоб уникнути цього ефекту в кліматичній техніці, включаючи приточно-витяжні установки, можуть передбачатися системи зволоження. Зазначимо, що для таких систем зазвичай потрібне підключення до системи водопроводу, або регулярне перезаправлення ємності з водою.

— Іонізатор. Система, що насичує повітря, що надходить в приміщення, негативно зарядженими іонами. «Негативний» в даному разі означає «мінусовий», у фізичному сенсі, а ось вплив таких іонів на клімат, навпаки, позитивний — повітря відчувається більш свіжим, іонізація сприяє осіданню забруднень на підлогу і стіни, забезпечує бактерицидний ефект. До того ж вважається, що іонізоване повітря корисне для здоров'я, сприяє підвищенню імунітету і відновленню після травм і хвороб.

Рівень шуму, вироблюваний припливно-витяжною установкою в нормальному режимі роботи.

Цей параметр позначається в децибелах, при цьому децибел є нелінійною одиницею: наприклад, підвищення на 10 дБ дає зростання рівня звукового тиску в 100 разів. Тому оцінювати фактичну гучність найкраще за спеціальними таблицями.

Найбільш тихі сучасні установки для вентиляції видають близько 27 – 30 дБ — це порівнянно з тиканьем настінних годин і дозволяє без обмежень використовувати таку техніку навіть у житлових приміщеннях (цей шум не перевищує відповідних санітарних норм). 40 дБ — обмеження на шум в житлових приміщеннях в денний час, цей рівень можна порівняти з промовою середньої гучності. 55 – 60 дБ — норма для офісів, відповідає рівню гучної мови або звукового фону на другорядній міській вулиці без сильного руху. А в найбільш гучні видають 75 – 80 дБ, що це можна порівняти з гучним криком або шумом двигуна вантажівки. Існують і більш детальні порівняльні таблиці.

При виборі за рівнем шуму варто враховувати, що до «гучності» самої вентиляційної установки може додаватися шум від руху повітря по повітропроводам. Особливо це актуально для централізованих систем (див. «Тип»), де довжина повітроводів може бути досить значною.

Коефіцієнт корисної дії теплообмінника, використовуваного в рекуператорі припливно-витяжної системи (див. «Функції»).

ККД прийнято визначати як відношення корисної роботи до витраченої енергії. В даному випадку цей параметр вказує, яка кількість теплоти, відібраної з витяжного повітря, рекуператор передає припливному. Розраховується ККД за співвідношенням між різницями температур: потрібно визначити різницю між зовнішнім повітрям і припливним повітрям після рекуператора, різницю між зовнішнім і витяжним повітрям, і розділити перше число на друге. Наприклад, якщо при зовнішній температурі 0 °С температура в приміщенні становить 25 °С, а рекуператор видає повітря з температурою 20 °С, то ККД складе теплообмінника (25 – 0)/(20 – 0) = 25/20 = 80%. Відповідно, знаючи ККД можна оцінити температуру на виході теплообмінника: різницю температур всередині і зовні потрібно помножити на ККД і потім вийшло число додати до зовнішньої температури. Наприклад, для тих же 80% при зовнішній температурі -10 °С і внутрішньої 20 °С температура припливу після рекуператора буде становити (20 – -10)*0,8 + -10 = 30*0,8 – 10 = 24 – 10 = 14 °С.

Чим вище ККД — тим більше тепла буде повертатися в приміщення і тим більше вийде економія на опаленні. Водночас високоефективний теплообмінник зазвичай і коштує недешево. Також відзначимо, що ККД може дещо змінюватися для певних значень зовнішньої і внутрішньої температури, при цьому виробники схильні вказувати максимальне значення цього парам...етра — відповідно, на практиці він може надаватися нижче заявленого.

— Електричний догрівач. Догрівачі, використовує електричний нагрівальний елемент. Догревателями називають пристрої, призначені для підвищення температури повітря, що надходить у приміщення; такі пристосування встановлюються за рекуператором (якщо дивитися зовні). А електричний принцип нагріву є серед догревателей найбільш популярним. Це обумовлено простотою і зручністю в монтажі: все необхідне обладнання вже знаходиться у вентиляційній установці, достатньо лише підвести живлення. Недоліком даного варіанта вважається досить високе енергоспоживання; крім того, більшість потужних електричних догревателей вимагають живлення від 400 В, а таке підключення є далеко не скрізь може знадобитися прокладання додаткової проводки.

— Водяний догрівачі. Догрівачі, що працює від водяного теплообмінника. Детальніше про догревателях загалом див. вище; теплообмінник ж підключається до системи опалення, працює від котла або іншого нагрівача. Головною перевагою даного варіанта можна назвати те, що сам по собі догрівачі не споживає електрику і нерідко обходиться дешевше в експлуатації (особливо якщо котел працює на газу або твердому паливі), притому що потужність його може бути вельми значною Крім того, направивши частину потужності опалення на догрів повітря, можна досягти більш ефективного використання потужностей котла. Водночас підключення водяного догрівачів — справа досить складна, через що подіб...ні пристрої застосовуються дещо рідше електричних.

— Водяний і електричний нагрівач. Наявність в конструкції одночасно і водяного та електричного догревателей. Детальніше про кожного різновиду див. вище; а їх об'єднання в одній установці підвищує загальну ефективність, дозволяє регулювати потужність нагріву і вибирати тип нагрівача залежно від ситуації. Наприклад, у зимовий час можна користуватися переважно водяним нагрівачем, включаючи електричний тільки при сильному зниженні температури повітря зовні, коли водяного теплообмінника вже недостатньо; а при раптовому похолоданні в теплу пору року, коли нема чого розтоплювати котел, можна включити тільки електричний догрівач і забезпечити тепло в приміщенні. З іншого боку, подібна універсальність помітно позначається на ціні, а на практиці потрібно нечасто. Тому і цей варіант особливого поширення не отримав.

— Електричний преднагреватель. Попередній електричний нагрівач, встановлений зовні щодо рекуператора — таким чином, що зовнішнє повітря потрапляє спочатку в преднагреватель, потім в рекуператор (на відміну від догревателей, які нагрівають повітря вже після теплообмінника). Крім власне нагрівання, подібне пристосування призначене ще для захисту теплообмінника від замерзання в холодну пору року (або для розморожування вже замерзлого теплообмінника).

— Електричний догрівач і преднагреватель. Конструкція, що поєднує в собі відразу два типи електричних нагрівачів — догрівачі і преднагреватель. Про особливості того й іншого див. нижче, тут же відзначимо, що таке поєднання забезпечує високу ефективність нагріву, однак і обходиться недешево.

Потужність основного нагрівача, використовуваного в припливно-витяжної установки. Для моделей з двома нагрівачами (див. «Тип нагрівача») у цьому пункті вказується потужність основного нагрівального елемента; при цьому в установках з водо-електричним нагрівом основним вважається водяний теплообмінник, в агрегатах з преднагревателем і догревателем — догрівачі.

Потужність визначає насамперед кількість тепла, яке видається нагрівачем. Цей параметр підбирається конструкторами під продуктивність установки, з таким розрахунком, щоб потужності вистачало на об'єм повітря, що пропускається через агрегат. Так що загалом потужність є більше довідковим параметром, ніж практично значущим: швидше за все, її так чи інакше вистачить для ефективного використання установки. Відзначимо лише деякі нюанси, пов'язані з окремими типами нагрівачів. Так, у водяних догревателях фактична потужність залежить від температури подаючого теплоносія; в характеристиках зазвичай наводяться показники для температури 95 °С, при більш низькому значенні і потужність, відповідно, буде нижче. А при електричному нагріванні від потужності безпосередньо залежить енергоспоживання нагрівача і, відповідно, вимоги до його підключення.

Можливість управління установкою через Інтернет. Підключення агрегата до Всесвітньої мережі, зазвичай, здійснюється через Wi-Fi, а формат управління може бути різним: в одних моделях потрібно використовувати спеціальний додаток, встановлене на смартфон або планшет, в інших досить відкрити спеціальну сторінку в звичайному браузері. У будь-якому разі дана функція дозволяє керувати пристроєм з будь-якої точки світу, де є доступ до Інтернету, а також стежити за його станом і отримувати повідомлення про різні робочих параметрах (поточна потужність, зовнішня температура, збої і неполадки тощо).

Електрична потужність, що споживається припливно-витяжною установкою у штатному режимі роботи (для моделей з регулюванням продуктивності – на максимальній швидкості). Знаючи цю потужність, можна визначити вимоги до підключення агрегата, а також оцінити, наскільки витратною буде його експлуатація у світлі рахунків за електрику. При цьому варто враховувати, що для моделей з електричним догрівачем (див. «Тип догрівача») в даному разі йдеться про потужність системи вентиляції, а потужність догрівача наводиться окремо (див. вище); таким чином, загальне енергоспоживання під час роботи у повному форматі буде відповідати сумі цих потужностей.

Також за споживаною потужністю можна до певної міри оцінити продуктивність установки: «ненажерливі» агрегати зазвичай і проток забезпечують відповідний.

Потужність у ВАТ, що споживається припливно-витяжною установкою з електричним догрівачем у штатному режимі роботи. Знаючи приблизні показники споживаної потужності можна оцінити загальну енергоненажерливість агрегату, визначити вимоги до його підключення, а також прикинути витратність експлуатації в розрізі рахунків за електроенергію.

Найменша товщина стіни, на яку можна підвісити припливно-витяжну установку з можливістю настінного монтажу.

Даний параметр вказується для моделей, що монтуються прямо в отвір в стіні — докладніше див. «Монтаж». Монтажну довжину (довжину труби між накладками) зазвичай можна регулювати для підстроювання під конкретну товщину стін. Однак якщо ця товщина занадто маленька, то навіть максимально коротка труба буде стирчати з неї, не даючи змогу надійно закріпити всю конструкцію. Цим і зумовлено це обмеження. Теоретично ситуацію можна виправити — приміром, нарощуванням стіни в місці установки — однак на практиці навряд чи такі варіанти варто розглядати всерйоз. Втім, у більшості моделей це обмеження не перевищує 300 мм, а на більш тонкі стіни дуже рідко доводиться ставити вентиляційні установки.