Порівняння Climtec RD-125 Standart vs Prana 150

Діаметр отворів, призначених для підключення повітроводів до вентиляційної установки. Чим продуктивніше установка — тим більше повітря повинні пропускати повітроводи і тим крупніше, зазвичай, монтажні отвори. А для моделей з настінним монтажем (див. вище) даний параметр визначає розмір каналу, який потрібно просвердлити в стіні для розміщення агрегата.

Клас очищення повітря, якому відповідає припливно-витяжна установка.

Цей параметр характеризує, наскільки якісно агрегат здатний очистити повітря, яке подається в приміщення, від пилу та інших мікрочастинок. Найчастіше він вказується за стандартом EN 779, а найбільш поширені в вентиляційних установках такі класи:

— G3. Маркуванням G позначають фільтри грубого очищення, що розраховані на приміщення з низькими вимогами до чистоти повітря і затримують частинки розміром від 10 мкм і більше. У системах вентиляції житлових приміщень такі пристосування можуть використовуватися тільки в якості попередніх фільтрів, для доочищення буде потрібне додаткове обладнання. Клас G3 є другим за ефективністю класом грубого очищення, він позначає фільтр, що видаляє з повітря 80 – 90% т. зв. синтетичного пилу (тестового пилу, на якому проводиться випробування фільтрів).

— G4. Найбільш ефективний клас фільтрів грубого очищення (див. вище), що передбачає видалення з повітря не менше 90% частинок розміром 10 мкм і більше.

— F5. Класи з індексом F відповідають тонкому очищенню, ефективність якого оцінюється за здатністю видаляти з повітря частинки розміром від 1 мкм. Такі фільтри можуть застосовуватися для доочищення повітря в житлових приміщеннях, включаючи навіть лікарняні палати (без підвищених вимог до чистоти). F5 — найнижчий з подібних класів, що передбачає ефективність видалення такого пилу на рівні 40 – 60%.

— F6. Клас тонкого очищення (див. вище), видалення з повітря 60 – 80% частинок розміром від 1 мкм.

— F7. Клас тонкого очищення (див. вище), що відповідає видаленню з повітря 80 – 90% пилу розміром від 1 мкм.

— F8. Клас тонкого очищення (див. вище), що передбачає видалення з повітря від 90 до 95% пилу розміром 1 мкм і вище.

— F9. Найбільш ефективний клас тонкого очищення; більш висока ефективність відповідає вже надтонкому очищенню за класом H (див. нижче). Клас F9 забезпечує ефективність видалення пилу розміром від 1 мкм на рівні 95% та вище.

– H10 - H13. Класи H застосовуються для маркування фільтрів особливо тонкого (абсолютного) очищення (HEPA-фільтри), здатних видаляти з повітря частинки розміром порядку 0.1 - 0.3 мкм. Такі фільтри застосовуються в приміщеннях з особливими вимогами до чистоти повітря – лабораторіях, операційних, високоточних виробництвах тощо. Для H11 заявлено 95% поглинання. А клас H12 та H13 є найефективнішими із затримкою частинок не менше 99.95% та 99.99% відповідно.

— Вугільні фільтри. Створено на основі активованого вугілля або іншого аналогічного адсорбенту. Ефективно затримують леткі молекули різних речовин, завдяки чому добре усувають сторонні запахи. Вугільні фільтри підлягають обов'язковій заміні після вироблення ресурсу, оскільки у разі перевищення терміну експлуатації вони можуть стати джерелом шкідливих речовин.

Кількість швидкостей, на яких можуть працювати вентилятори припливно-витяжної установки.

Наявність декількох швидкостей дозволяє вибирати фактичну продуктивність установки, підлаштовуючи її під особливості поточної ситуації: наприклад, у виробничому приміщенні можна знижувати інтенсивність вентиляції на час роботи нічної зміни, де менше людей, ніж денний. А чим більше швидкостей передбачено в пристрої (при тому ж діапазоні продуктивності) — тим ширший вибір у користувача, тим простіше знайти режим, оптимально відповідає поточним потребам.

Відзначимо, що якщо в характеристиках зазначені мінімум і максимум по протоці, але не наводиться кількість швидкостей — це не обов'язково означає плавне регулювання. Навпаки, найчастіше подібні моделі регулюються традиційним чином, поступово, однак виробник з якоїсь причини вирішив не уточнювати в характеристиках кількість швидкостей.

Рівень шуму, вироблюваний припливно-витяжною установкою в нормальному режимі роботи.

Цей параметр позначається в децибелах, при цьому децибел є нелінійною одиницею: наприклад, підвищення на 10 дБ дає зростання рівня звукового тиску в 100 разів. Тому оцінювати фактичну гучність найкраще за спеціальними таблицями.

Найбільш тихі сучасні установки для вентиляції видають близько 27 – 30 дБ — це порівнянно з тиканьем настінних годин і дозволяє без обмежень використовувати таку техніку навіть у житлових приміщеннях (цей шум не перевищує відповідних санітарних норм). 40 дБ — обмеження на шум в житлових приміщеннях в денний час, цей рівень можна порівняти з промовою середньої гучності. 55 – 60 дБ — норма для офісів, відповідає рівню гучної мови або звукового фону на другорядній міській вулиці без сильного руху. А в найбільш гучні видають 75 – 80 дБ, що це можна порівняти з гучним криком або шумом двигуна вантажівки. Існують і більш детальні порівняльні таблиці.

При виборі за рівнем шуму варто враховувати, що до «гучності» самої вентиляційної установки може додаватися шум від руху повітря по повітропроводам. Особливо це актуально для централізованих систем (див. «Тип»), де довжина повітроводів може бути досить значною.

Від матеріалу виготовлення теплообмінника безпосередньо залежать ККД теплопередачі, показники енергозбереження та термін служби агрегату. Найчастіше теплообмінники припливно-витяжних установок виготовляються з таких матеріалів:

- Алюміній. Алюміній – це легкий метал із гарною теплопровідністю для ефективної передачі тепла між повітряними потоками. Алюмінієві теплообмінники оперативно реагують на зміну температури завдяки швидкому нагріванню та охолодженню, але так само швидко конденсують у вологому середовищі. До того ж частинки алюмінієвого пилу при попаданні у повітря несуть потенційну загрозу для органів дихання людини.

- Целюлоза. Теплообмінники з целюлози мають незначну вагу і максимально дешево обходяться у виробництві. Однак у плані теплопровідності та зносостійкості целюлоза є малоефективним матеріалом, тому трапляється досить рідко. Окремим рядком важливо згадати, що целюлоза має схильність убирати неприємні запахи, а процес її очищення не передбачає промивання або іншого контакту з водою.

- Кераміка. Кераміка як матеріал виготовлення теплообмінників цінується зносостійкістю і високою безпекою, але вартість подібних моделей часто дуже висока. По ефективності теплообміну кераміку можна назвати "золотою серединою" - вона здатна швидко накопичувати тепло, але також добре утримує його, не віддаючи повною мірою повітря припливу. Ця п...еревага обертається недоліком при рекуперації холодного повітря під час опалення.

- Мідь. Теплообмінники з міді характеризуються високою теплопровідністю - мідь найкраще накопичує і віддає тепло, але так само швидко остигає. Злим великих температурних перепадів є утворення конденсату, що при низьких температурах призводить до обмерзання і повної зупинки вентиляції. Щоб уникнути обмерзання, застосовують додатковий обігрів, а це нерідко призводить до збільшеного електроспоживання. Втім, мідні теплообмінники забезпечують найвищий ККД (понад 90 %), запобігають утворенню вірусних, грибкових та бактеріологічних забруднень повітря завдяки природним антисептичним властивостям, витримують багаторічну експлуатацію. За сукупністю якостей теплообмінники з міді є одними з найкращих у класі.

- Полістирол. У деяких припливно-витяжних установках можуть застосовуватися теплообмінники з пластинами із пластику, полістиролу та інших матеріалів на основі полімерів. Вони мають легку вагу і стійкість до корозії, але часто мають нижчу теплопровідність. Ще одна вада таких матеріалів — багато вірусів і бактерій здатні досить довго зберігати життєздатність на пластикових поверхнях теплообмінника.

Коефіцієнт корисної дії теплообмінника, використовуваного в рекуператорі припливно-витяжної системи (див. «Функції»).

ККД прийнято визначати як відношення корисної роботи до витраченої енергії. В даному випадку цей параметр вказує, яка кількість теплоти, відібраної з витяжного повітря, рекуператор передає припливному. Розраховується ККД за співвідношенням між різницями температур: потрібно визначити різницю між зовнішнім повітрям і припливним повітрям після рекуператора, різницю між зовнішнім і витяжним повітрям, і розділити перше число на друге. Наприклад, якщо при зовнішній температурі 0 °С температура в приміщенні становить 25 °С, а рекуператор видає повітря з температурою 20 °С, то ККД складе теплообмінника (25 – 0)/(20 – 0) = 25/20 = 80%. Відповідно, знаючи ККД можна оцінити температуру на виході теплообмінника: різницю температур всередині і зовні потрібно помножити на ККД і потім вийшло число додати до зовнішньої температури. Наприклад, для тих же 80% при зовнішній температурі -10 °С і внутрішньої 20 °С температура припливу після рекуператора буде становити (20 – -10)*0,8 + -10 = 30*0,8 – 10 = 24 – 10 = 14 °С.

Чим вище ККД — тим більше тепла буде повертатися в приміщення і тим більше вийде економія на опаленні. Водночас високоефективний теплообмінник зазвичай і коштує недешево. Також відзначимо, що ККД може дещо змінюватися для певних значень зовнішньої і внутрішньої температури, при цьому виробники схильні вказувати максимальне значення цього парам...етра — відповідно, на практиці він може надаватися нижче заявленого.

— Електричний догрівач. Догрівачі, використовує електричний нагрівальний елемент. Догревателями називають пристрої, призначені для підвищення температури повітря, що надходить у приміщення; такі пристосування встановлюються за рекуператором (якщо дивитися зовні). А електричний принцип нагріву є серед догревателей найбільш популярним. Це обумовлено простотою і зручністю в монтажі: все необхідне обладнання вже знаходиться у вентиляційній установці, достатньо лише підвести живлення. Недоліком даного варіанта вважається досить високе енергоспоживання; крім того, більшість потужних електричних догревателей вимагають живлення від 400 В, а таке підключення є далеко не скрізь може знадобитися прокладання додаткової проводки.

— Водяний догрівачі. Догрівачі, що працює від водяного теплообмінника. Детальніше про догревателях загалом див. вище; теплообмінник ж підключається до системи опалення, працює від котла або іншого нагрівача. Головною перевагою даного варіанта можна назвати те, що сам по собі догрівачі не споживає електрику і нерідко обходиться дешевше в експлуатації (особливо якщо котел працює на газу або твердому паливі), притому що потужність його може бути вельми значною Крім того, направивши частину потужності опалення на догрів повітря, можна досягти більш ефективного використання потужностей котла. Водночас підключення водяного догрівачів — справа досить складна, через що подіб...ні пристрої застосовуються дещо рідше електричних.

— Водяний і електричний нагрівач. Наявність в конструкції одночасно і водяного та електричного догревателей. Детальніше про кожного різновиду див. вище; а їх об'єднання в одній установці підвищує загальну ефективність, дозволяє регулювати потужність нагріву і вибирати тип нагрівача залежно від ситуації. Наприклад, у зимовий час можна користуватися переважно водяним нагрівачем, включаючи електричний тільки при сильному зниженні температури повітря зовні, коли водяного теплообмінника вже недостатньо; а при раптовому похолоданні в теплу пору року, коли нема чого розтоплювати котел, можна включити тільки електричний догрівач і забезпечити тепло в приміщенні. З іншого боку, подібна універсальність помітно позначається на ціні, а на практиці потрібно нечасто. Тому і цей варіант особливого поширення не отримав.

— Електричний преднагреватель. Попередній електричний нагрівач, встановлений зовні щодо рекуператора — таким чином, що зовнішнє повітря потрапляє спочатку в преднагреватель, потім в рекуператор (на відміну від догревателей, які нагрівають повітря вже після теплообмінника). Крім власне нагрівання, подібне пристосування призначене ще для захисту теплообмінника від замерзання в холодну пору року (або для розморожування вже замерзлого теплообмінника).

— Електричний догрівач і преднагреватель. Конструкція, що поєднує в собі відразу два типи електричних нагрівачів — догрівачі і преднагреватель. Про особливості того й іншого див. нижче, тут же відзначимо, що таке поєднання забезпечує високу ефективність нагріву, однак і обходиться недешево.

Потужність основного нагрівача, використовуваного в припливно-витяжної установки. Для моделей з двома нагрівачами (див. «Тип нагрівача») у цьому пункті вказується потужність основного нагрівального елемента; при цьому в установках з водо-електричним нагрівом основним вважається водяний теплообмінник, в агрегатах з преднагревателем і догревателем — догрівачі.

Потужність визначає насамперед кількість тепла, яке видається нагрівачем. Цей параметр підбирається конструкторами під продуктивність установки, з таким розрахунком, щоб потужності вистачало на об'єм повітря, що пропускається через агрегат. Так що загалом потужність є більше довідковим параметром, ніж практично значущим: швидше за все, її так чи інакше вистачить для ефективного використання установки. Відзначимо лише деякі нюанси, пов'язані з окремими типами нагрівачів. Так, у водяних догревателях фактична потужність залежить від температури подаючого теплоносія; в характеристиках зазвичай наводяться показники для температури 95 °С, при більш низькому значенні і потужність, відповідно, буде нижче. А при електричному нагріванні від потужності безпосередньо залежить енергоспоживання нагрівача і, відповідно, вимоги до його підключення.

Можливість управління установкою через Інтернет. Підключення агрегата до Всесвітньої мережі, зазвичай, здійснюється через Wi-Fi, а формат управління може бути різним: в одних моделях потрібно використовувати спеціальний додаток, встановлене на смартфон або планшет, в інших досить відкрити спеціальну сторінку в звичайному браузері. У будь-якому разі дана функція дозволяє керувати пристроєм з будь-якої точки світу, де є доступ до Інтернету, а також стежити за його станом і отримувати повідомлення про різні робочих параметрах (поточна потужність, зовнішня температура, збої і неполадки тощо).