Порівняння Tramontina Ultracorte 23899/078 vs Vinzer Frost 50126

— Універсальний. Дані моделі мають досить просту конструкцію: лезо середньої довжини із закругленою ріжучою кромкою і, найчастіше, гладким заточуванням (хоча є варіанти і з зубчиками). Ножі цього типу присутні практично на кожній кухні, оскільки, згідно з назвою, придатні для різноманітних робіт: нарізання хліба, чищення овочів, оброблення м'яса та ін. І хоча при деяких роботах такий ніж може бути менш зручним, ніж спеціалізований, однак його цілком вистачає для більшості завдань, які виникають у нескладномуповсякденному готуванні. Та й професійні кулінари обов'язково мають у своєму наборі як мінімум одну універсальну модель.

— Кухарський. Зовні такі ножі схожі з вищеописаними універсальними, мають гладку заточку і, найчастіше, закруглену форму ріжучої кромки, проте відрізняються масивністю, більшою шириною леза, а деякі моделі ще й відчутно довші. Кухарські ножі також можуть використовуватися для різноманітних робіт, а розмір і вага полегшують нарізку великих і «щільних» продуктів.

— Сантоку. Назва цих ножів має японське походження й означає «три хороші речі», під якими мається на увазі можливість різати, рубати і кришити. Сантоку мають характерну форму з широким лезом і розташованою відчутно нижче рукоятки ріжучою кромкою (прямій або майже прямій), за рахунок чого дещо нагадують сокирки. Заточка г...ладка, за рідкісними винятками; в класичних сантоку — значно гостріша, ніж у звичайних ножів. Згідно з назвою, цей тип досить універсальний, проте краще всього підходить для нарізки — як кубиками, та й досить тонкої.

— Обвалювальний. Обвалюванням називають відділення м'яса від кістки; відповідно, саме таке основне призначення цих ножів, хоча конструкція дозволяє застосовувати їх і для інших цілей (зокрема, оброблення птиці). Для них характерне довге тонке лезо, яке біля рукоятки досить широке, однак звужується до вістря (відразу досить різко, потім плавніше). Заточування, зазвичай, гладке.

— Філейний. Ножі, призначені для нарізки м'яса і риби рівними, акуратними шматками, відокремлення шкури від м'яса і філе від кісток. Форма леза може бути різною: одні моделі більш схожі на обвалювальні, інші — на універсальні (обидва див. вище). Проте всі філейні ножі характеризуються великою довжиною і гнучкістю леза, що дозволяє здійснювати розрізи навіть великих шматків за рахунок одного руху ножа (це забезпечує акуратність). Заточування — тільки гладке.

— Для очищення. Ножі, створені в розрахунку на максимальну зручність при чищенні овочів і фруктів. Головною їхньою особливістю є коротке лезо (відчутно коротше за рукоятку). Ріжуча кромка може бути прямою або увігнутою, з опущеним вниз вістрям; перший варіант підходить для різних фруктів та овочів, а другий розрахований переважно на картоплю. Крім того, увігнуте лезо може стати в нагоді для художнього оформлення святкових столів. Ножі цього типу можуть мати гладке або зубчасте заточування.

— Обробний. Багато ножів цього типу практично не відрізняються зовні від універсальних (див. вище); інші моделі оснащуються більш довгим лезом. Вістря в обробних ножах часто робиться майже по центру леза. Основним їхнім призначенням є нарізування великих овочів і фруктів (включаючи кавуни та дині), а також великих шматків м'яса та риби.

— Для нарізки. За конструкцією такі ножі досить схожі на обробні, також мають тонке лезо, яке розширене в рукояті і звужується до вістря. Однак вони призначені насамперед для нарізання тонкими скибочками м'яса і риби (в т. ч. в японській кухні).

— Для хліба. Ножі, призначені для нарізання хліба, вирізняються довгим лезом з рівномірною шириною (лише біля самого вістря воно звужується) і ріжучою кромкою прямої або злегка зігнутої форми, найчастіше з зубчиками; гладке заточування використовується вкрай рідко. Завдяки зубчикам ніж легко долає скоринку на хлібі і ріже його, не мнучи. Він може стати в нагоді і для інших продуктів аналогічної структури — наприклад, ананасів і навіть, в крайньому випадку, в якості заміни ножу для томатів (хоча велика довжина і маса леза можуть вимагати певної вправності).

— Для стейка. Також зустрічається назва «для біфштекса». Досить своєрідний різновид ножів: формально вони належать до кухонних (та й оформлення мають характерне), однак фактично призначені для оброблення готової страви, тобто є столовими. Ножі для стейку часто мають загнуте вгору вістря та/або зубчасту ріжучу кромку (для зручності розрізання смаженого м'яса).

— Для томатів. Ножі, призначені для нарізки фруктів та овочів, які мають щільну шкірку зовні і м'яку серцевину всередині. Довжина леза в таких моделях відносно невелика (менша, ніж в універсальних, проте більша, ніж у ножах для очищення), а ріжуча кромка може мати зуби — вони дають змогу різати делікатні продукти, не мнучи. Втім, зустрічаються ножі для томатів і з класичним гладким лезом.

— Для сиру. Класичний ніж для сиру має досить незвичайний зовнішній вигляд: у лезі часто передбачаються досить великі прорізи, ріжуча кромка зазвичай зубчаста, а вістря загнуте догори і зроблено подвійним. Це дозволяє зі зручністю нарізати навіть досить м'які сорти сиру — продукт не прилипає до ножа; а вістрям-«вилкою» зручно підчіплює окремі шматочки. Втім, зустрічаються й інші варіанти конструкції, більш близькі до класичних ножів — без прорізів у лезі та з одинарним вістрям.

— Для піци. Даний різновид ножів відрізняється специфічною конструкцією: лезо має вигляд диска з загостреним краєм, який може вільно обертатися на осі. Під час роботи такий диск буквально котиться по продукту, який нарізається, і ріжуча кромка в місці контакту тисне чітко вниз, не зміщуючись вперед-назад. Це дозволяє з легкістю обробляти піцу та інші аналогічні страви, для яких класичні ножі не дуже зручні.

— Для масла. Відмінною рисою класичних ножів для масла є досить широке лезо з заокругленим кінцем — фактично, вістря як таке у конструкції відсутнє. Такими ножами зручно брати і намащувати масло. Зазначимо, що до кухонних ножів подібні інструменти належать досить умовно — як і ножі для стейку, вони є скоріше столовими приладами, проте часто робляться в оформленні під кухонні. Помітно рідше зустрічається інший різновид ножів для масла — інструменти з робочою частиною у вигляді гака, одна край якого має зубчики. Вони використовуються в ситуаціях, коли масло не потрібно намазувати — наприклад, для дозування при готуванні.

— Сокирка. Він же сікач. Згідно з назвою, цей тип кухонного інструменту ближче до сокир, ніж до ножів: головною особливістю є важке, дуже широке лезо, розраховане на рубку. Сокиркою дуже зручно обробляти великі шматки м'яса та птиці — він легко перерубує не тільки жили, але й досить великі кістки.

Назва марки сталі, з якої виконано лезо ножа.

Від різновиду стали безпосередньо залежать її робочі властивості — твердість, крихкість, схильність до корозії, здатність тримати заточку і т. ін. Відповідно, цей параметр багато в чому визначає особливості ножа загалом. У сучасних кухонних ножах використовується безліч різних марок сталі; знаючи назву конкретної марки, можна знайти детальні дані про неї (фізичні характеристики, огляди, відгуки користувачів) і оцінити якість і загальний рівень інструменту.

Твердість металу, використовуваного в лезі ножа. Вказується в стандартних одиницях HRC (по Роквеллу); чим вище значення — тим твердіше лезо. Даний параметр в ножах має двояке значення. З одного боку, лезо повинно бути достатньо твердим, щоб не тупитися раніше часу , не утворювати задирок і не деформуватися при згинанні; з іншого — вона має зберігати м'якість, щоб нормально заточуватися, не тріскатися і не ламатися (із збільшенням твердості зростає і крихкість). У більшості кухонних ножів твердість знаходиться в діапазоні 52 – 62 HRC — вважається, що саме цей діапазон дає оптимальне співвідношення міцності, надійності і легкості в заточенні. Загалом за інших рівних ніж з більш м'якої сталі доведеться частіше точити або правити мусатов, однак самі такі процедури будуть забирати трохи сил і часу. І навпаки, тверде лезо буде довго утримувати заточку, однак і над її відновленням доведеться постаратися.

Матеріал, з якого виконані ручки ножів в наборі. Зазвичай, однаковий для всього комплекту.

— Пластик. Цей матеріал простий у виробництві і коштує недорого, йому легко можна надати будь-яку форму, колір і фактуру поверхні, а міцність хоча й поступається сталі, проте, цілком достатня для більшості побутових завдань. Крім того, пластик хімічно інертний, легко миється і стійкий до вологи і кухонної «хімії». Завдяки всьому цьому він широко використовується в сучасних ножах — зокрема, переважна більшість моделей початкового і середнього рівня мають саме такі ручки.

— Дерево. Дерево, приємне на вигляд і на дотик, без проблем витримує удари і падіння, а міцні його різновиди не обов'язково коштують дорого. Водночас цей матеріал має волокнисту структуру, за рахунок чого чутливий до вологи — «насичується» водою, втрачає товарний вигляд, стійкість до тріщин, сколів та подряпин (яка і так не дуже висока) і навіть може «зацвісти», що для кухонного приладу взагалі неприпустимо. Так і в посудомийних машинах мити такі ножі не можна. Як наслідок, застосовується дерево не дуже широко — або в найбільш дешевих ножах, де довговічність не важлива в принципі, або навпаки, в моделях преміумкласу, де відіграє роль іміджевого матеріалу. В останньому випадку використовуються дорогі породи дерева, які зазвичай ще й піддаються спеціальній обробці.

— Сталь. Цей матеріал вважається одним із самих гігієнічних: він легко миється, а конструкція ножа практично не має щілин, в яких можуть накопичуватися забруднення. Крім того, сталеві ручки виглядають дуже солідно, міцні і тверді, без проблем переносять удари і падіння, а також стійкі до подряпин. З іншого боку, сталева ручка більше схильна вислизати з рук, ніж дерев'яна або пластикова.

— Сталь з вставкою. Варіант, створений у розрахунку на усунення головного недоліку суцільносталевих ручок (див. вище) — підвищеної ймовірності вислизання. Саме для цього використовуються вставки: вони робляться з гуми, пластику або іншого аналогічного матеріалу, підвищує «зчеплення» долоні з ручкою ножа. Наявність вставок є єдиною відмінністю ручок цього типу від суцільносталевих; інші особливості повністю аналогічні.

Країна походження бренду, під яким Набір ножів представлений на ринку. Як правило, вказується по "батьківщині" компанії-виробника або за місцем розташування її штаб-квартири.

Існує безліч стереотипів, пов'язаних з» національністю " брендів і товарів, проте більшість з них в наш час не мають під собою підстав. По-перше, фактичне місце виробництва нерідко відрізняється від країни походження бренду. По-друге, якість товару залежить не стільки від географії, скільки від політики конкретної компанії і того, як ретельно в ній ведеться контроль цієї самої якості. Тому звертати увагу на країну походження бренду варто лише в тому випадку, якщо ви принципово хочете або (не хочете) підтримати виробника з певної держави. Якість же краще оцінювати по репутації конкретного бренду і загальної цінової категорії.