Порівняння UKC KC-1000D vs UKC XR-400B

Загальна потужність живлення, що видається автоінвертором в штатному режимі роботи. Іншими словами цей параметр можна описати як найбільшу номінальну потужність підключеного навантаження, при якій пристрій здатний без збоїв і перевантажень пропрацювати протягом тривалого часу (порівнянного з часом розрядки акумулятора, який використовується для живлення).

Відповідно, при виборі з номінальної вихідної потужності, варто виходити з енергоспоживання передбачуваного навантаження. При цьому підбирати інвертор варто з запасом у 15-20% — наприклад, для ноутбука з споживанням 150 Вт рекомендується пристрій не менше ніж на 175 Вт. Це пов'язано не тільки з захистом від перевантажень, але і з тим, що багато інвертори здатні видавати заявлену потужність лише при повному заряді акумулятора, а по мірі вичерпання цього заряду вона знижується.

Також варто враховувати, що деякі пристрої, наприклад, автохолодильники чи побутові пилососи — при запуску споживають значно більше енергії, ніж в звичайному режимі роботи. Тому при виборі інвертора для подібних пристроїв варто орієнтуватися не тільки на номінальну, але і на пікову потужність — потужність, яку автоінвертор здатний без наслідків видати протягом декількох секунд.

Найбільша сумарна потужність живлення (пікова), яку автоінвертор може видати на навантаження протягом відносно короткого часу — 2-3 c. Зазвичай, ця потужність більше номінальної (див. вище) на 30-50%. При цьому, якщо Ви вибираєте інвертор за максимальної потужності, діють ті ж правила, що і для номінальної — показники пристрою повинні бути на 15-20% вище загальної потужності підключеного навантаження. А для роботи з приладами, що споживають велику кількість енергії під час запуску (пилососами, електроінструментом тощо) варто уточнювати також пікову потужність інвертора — вона повинна бути не нижче «пускової» потужності навантаження.

Форма, яку має графік напруги, що видається автоінвертором.

— Чистий синус (pure sine). Таку форму має класичний графік змінної напруги — в т. ч. і того, що присутня в побутових мережах 230 В. Таким чином, синусоїда говорить про високу якість вихідного сигналу — напруга змінюється рівномірно, без різких перепадів та максимально близько до параметрів звичайних розеток. Це дозволяє підключати до автоінвертору практично будь-яке навантаження — аж до аудіосистем і іншої делікатної електроніки, чутливої до якості живлення. З іншого боку, подібна якість вимагає застосування складних керуючих схем і помітно позначається на вартості, а реальна необхідність у ній є не так часто. Тому синусоїдальний сигнал характерний переважно для автоінверторів преміумкласу.

— Модифікований синус. Даний термін (також вживається варіант «апроксимований») означає, що дана форма вихідного сигналу лише приблизно схожа на синусоїду. Зазвичай, подібний графік має вигляд «сходинок», іноді досить великих. Цього достатньо для живлення більшості видів навантаження, що застосовується в автомобілях — починаючи від ламп та електроінструментів і закінчуючи телевізорами і ноутбуками; при цьому самі автоінвертори виходять не такими дорогими, як моделі з чистою синусоїдою. Їхнім недоліком є неможливість роботи з чутливими електронними пристроями, однак цей момент не можна назвати критичним: список таких пристроїв досить...невеликий, та й в автомобілях вони застосовуються досить рідко.

Наявність власного дисплея в конструкції автоінвертора.

Дисплей дозволяє відображати різну додаткову інформацію: напруга на вході і виході, енергоспоживання навантаження, стан акумулятора, повідомлення про збої в роботі і т. ін. В сучасних автоінверторах, зазвичай, використовуються найпростіші монохромні РК-екрани — коштують вони недорого, а для описаного інформування їх можливостей цілком достатньо.