Порівняння Panasonic HC-V760 vs Panasonic HC-V750

Фокусна відстань штатного об'єктива відеокамери в перерахунку на повнокадрову матрицю формату 35 мм. Також цей параметр називають «еквівалентна фокусна відстань» — ЕФВ.

Саме по собі фокусна відстань — це відстань від оптичного центра об'єктива (при фокусуванні на нескінченність) до матриці, при якій на матриці виходить максимально різке зображення. Воно є однією з ключових характеристик будь-якого об'єктива, оскільки визначає кути огляду, ступінь наближення і, відповідно, специфіку застосування оптики. Водночас порівнювати різні варіанти по фактичному фокусній відстані не можна: закони фізики такі, що при різних розмірах матриць одне і те ж фокусна відстань буде давати різні кути огляду. Тому в якості універсальної характеристики та критерії для порівняння було прийнято ЕФВ. Його можна описати як фокусна відстань, яку мав би об'єктив під матрицю 35 мм з такими ж кутами огляду.

Чим більше фокусна відстань, тим вже буде кут огляду і тим вище ступінь наближення видимої сцени. Оптика з ЕФВ до 18 мм належить до класу надширококутної («риб'яче око») і застосовується насамперед для створення художніх ефектів. Відстані до 40 мм відповідають «широкоугольникам», 50 мм дає таку ж ступінь наближення, як у неозброєного ока, діапазон 70-100 мм вважається оптимальним для портретної зйомки, а великі значення дають змогу застосовувати оптику вже в якості телеоб'єктива. Знаючи ці положення, можна приблизно оцінити можливості об'єктива і його...придатність для визначених завдань; є й більш детальні рекомендації, вони описані в спеціальних джерелах.

Також відзначимо, що зазвичай сучасні відеокамери оснащуються об'єктивами із змінною фокусною відстанню (трансфокатором), що дозволяє змінювати ступінь наближення і кут огляду; докладніше див. «Оптичне збільшення».

Ступінь (кратність) збільшення, забезпечувана відеокамерою за рахунок програмних методів, без зміни фокусної відстані оптики (див. «Оптичне збільшення»). Ключовий принцип такого збільшення полягає в тому, що частина зображення з матриці «розтягується» на весь кадр. Це дещо погіршує «картинку» — адже в її формуванні беруть участь не всі ефективні пікселі; і чим вище кратність збільшення — тим гірше стає якість. З іншого боку, даний спосіб не залежить від характеристик об'єктива і працює навіть з найпростішими лінзами, які не мають трансфокаторів, а досягти високих кратностей при цьому значно простіше, ніж при оптичному способі.

В сучасних відеокамерах зустрічається два варіанти застосування цифрового збільшення. Так, серед кишенькових пристроїв (див. «За напрямом») воно може бути єдиною доступною опцією — далеко не всі вони оснащуються трансфокаторами. А в повнорозмірних моделях цифрове збільшення зазвичай доповнює оптичне і включається після того, як об'єктив досягає межі своїх можливостей.

Зазначимо, що під час зйомки 3D (див. вище) ця функція може бути недоступна, а в професійних моделях часто не використовується взагалі.

Спосіб стабілізації зображення, передбачений в конструкції відеокамери. Сама по собі функція стабілізації призначена для компенсації дрібних коливань камери — щоб вони не були помітні на зображенні. Особливо це актуально під час зйомки з рук, адже більшість сучасних моделей розраховано саме на таке застосування. За способом роботи виділяють такі варіанти:

— Оптична. За роботу подібних систем стабілізації відповідає спеціальний механізм із системою гіроскопів і рухомими лінзами, встановлений прямо в об'єктиві. Саме він вводить поправку на всі струси, вібрації і т. ін., і «картинка» потрапляє на матрицю вже стабілізованої. Оптичні системи вважаються найбільш прогресивними і ефективними, оскільки їх робота дозволяє задіяти всю площу сенсора, повністю використовувати його можливості і забезпечити хорошу якість зображення. З недоліків варто відзначити підвищення вартості та ваги камер, а також деяке зниження надійності оптики. Водночас ці моменти найчастіше не є критичними, і стабілізатори цього типу можуть застосовуватися навіть у простих і недорогих моделях.

— Електронна. Електронна стабілізація здійснюється за рахунок того, що у формуванні зображення кадру на виході бере участь не вся площа матриці, а лише деяка її частина. Простіше кажучи, електроніка камери «бере до уваги» певну ділянку сенсора і передає картинку з нього в кадр; а при малих зсувах ця «область уваги» також зміщується, за рахунок чого видиме зображення...залишається нерухомим. Перевагами електронних систем є простота конструкції, легкість, компактність і висока надійність; їх можна застосовувати навіть з найпростішими об'єктивами, встановлюваними в кишенькових камерах (див. «За напрямом»). Головний же їх недолік полягає в необхідності резервування частини матриці, що зменшує розмір і роздільна здатність фактично задіяного ділянки та негативно позначається на якості зображення.

— Оптична / електронна. У подібних системах застосовуються обидві описані вище методики — і механізм об'єктиві, і резерв на матриці. Це забезпечує надзвичайно високу ефективність компенсації коливань — зображення залишається стабільним навіть в таких умовах, в яких кожен окремий спосіб виявився б даремний. З іншого боку, недоліки обох варіантів також залишаються актуальними, а вартість камер з цією функцією досить висока.

Швидкість передачі даних, що забезпечується камерою при запису відео. Також цей параметр називають бітрейтом (т. е. кількістю біт за одиницю часу). Для будь-якого формату файлів, що застосовується при записі, загальне правило таке: чим вище швидкість — тим краще якість зображення (особливо для форматів, використовують стиснення з втратами). З іншого боку, висока швидкість висуває відповідні вимоги до можливостей використовуваних карт пам'яті — докладніше див. «Підтримка карт пам'яті»; та й об'єм файлу вона збільшує відповідно. Тому зазвичай сучасні відеокамери здатні працювати з різними битрейтами; це дозволяє вибрати оптимальний варіант у залежності від того, що для Вас в даний момент важливіше — максимальна якість або можливість роботи з повільною картою.

Водночас відзначимо, що з точки зору якості даний параметр має значення переважно для професійної відеозйомки. Якщо ж камера потрібна Вам для аматорських цілей — нема чого гнатися за максимальним бітрейтом: адже подібні моделі (і карти пам'яті для них) коштують відповідно.

Наявність у камері режиму нічної зйомки. В даному випадку потрібно враховувати, що і зміст цього параметра, і його конкретна реалізація можуть відчутно відрізнятися від моделі до моделі. Так, в одних камерах під даним терміном розуміється спеціальний режим для глибоких сутінків, що дозволяє отримати відносно достовірну передачу кольору («як повітря») без використання додаткового підсвічування. В інших використовується інфрачервоний фільтр, за рахунок якого зйомку можна проводити навіть у повній темряві — але зображення при цьому вийде чорно-білим. А в найбільш прогресивних моделях цей фільтр доповнюється власною системою ІК-підсвічування, що ще більше розширює можливості камери.

Таким чином, подробиці роботи даного режиму в конкретній камері варто уточнювати за офіційними документами виробника. Однак у будь-якому разі, якщо Вам доведеться часто знімати в сутінках або вночі — можливо, має сенс звернути увагу на подібні камери. Зазначимо також, що наявність звичайної лампи підсвічування (див. «Функції і можливості») не рахується як функцію нічної зйомки, хоча також може відчутно «полегшити життя» в темряві.

Кількість режимів автоекспозиції (сюжетних програм), передбачене в конструкції камери.

Експозицією називають певне поєднання основних параметрів зйомки — витримки, діафрагми і чутливості матриці. У різних ситуаціях для отримання найкращої якості зображення можуть знадобитися різні поєднання. Наприклад, для зйомки динамічних сцен потрібні відносно короткі витримки, дозволяють уникнути смазанности кожного кадру — а для нормальної освітленості кожного кадру потрібно розкрити діафрагму або збільшити чутливість. В портретної зйомки умови диктує вже діафрагма і т. ін. Автоекспозиція значно полегшує настройку всіх згаданих параметрів — замість того, щоб підбирати поєднання вручну, оператору досить включити певну сюжетну програму на камері.

Чим більше режимів автоекспозиції — тим ширші можливості камери по налаштуванню під конкретну ситуацію, тим легше з нею працювати при великій різноманітності умов зйомки. Водночас варто відзначити, що при підрахунку цих режимів в нашому каталозі враховуються не тільки автоматизовані передустановки («портрет», «пляж», «захід» тощо), але і «повний автомат», коли камера сама визначає специфіку сцени, і повністю ручний режим.

Список сюжетних програм (вони ж режими автоекспозиції), передбачених у конструкції камери. Докладніше про значення цих програм див. «Автоекспозиція».

Наявність в камері функції попереднього запису Pre-Rec).

Ця функція значно полегшує життя» оператору в умовах, коли важлива швидкість реакції — вона знижує ризик упустити момент, запізнившись зі стартом запису. Фактично Pre-Rec дозволяє почати зйомку за кілька секунд (зазвичай 2-3) до того, як буде натиснута кнопка запису. Це здійснюється завдяки тому, що з включеним режимом попереднього запису камера постійно фіксує в буфер останні кілька секунд, «побачені» об'єктивом, а при старті запису відео з буфера приєднується до початку записуваного файлу — за рахунок цього створюється ефект «машини часу».

Формат, в якому камера записує звук у процесі відеозйомки. Зазвичай в цьому пункті вказується кількість каналів і використовувана система звуку, формат файлів або характеристики аудіопотоку, наприклад, «2 каналу Dolby Digital (AC-3)» або «PCM, 16 біт, 48 кГц, 2 каналу». Щоб не заглиблюватися в технічні подробиці, відзначимо, що два канали — це мінімально необхідна кількість для звуку з ефектом об'ємності (стерео), а прогресивні моделі можуть працювати і з багатоканальним звуком на зразок 5.1. Що ж стосується інших характеристик, то на них варто звертати увагу при виборі професійного пристрою (див. «За напрямом») — в аматорських і тим більше кишенькових камерах формат звуку не грає особливої ролі. Конкретні особливості різних форматів описані в спеціальних джерелах.