Порівняння Rode XDM-100 vs HyperX DuoCast

— Динамічний. «Звичайні», або котушкові, динамічні мікрофони використовують систему з діафрагми (мембрани) і котушки, яка поміщена в магнітне поле. Від звукових коливань мембрана, а з нею і котушка, приходять в рух, і в котушці виробляється електричний сигнал. Подібні моделі відносно недорогі, міцні й надійні, до того ж непогано справляються навіть з дуже гучними і різкими звуками; крім того, вони компактніші й легше іншого типу динамічних мікрофонів — стрічкових (див. нижче). Їх головним недоліком є слабка ефективність на високих частотах.

— Динамічний (стрічковий). Різновид описаних вище динамічних мікрофонів, в яких мембрана сполучена не з котушкою, а з тонкою (в кілька мікрон) металевою стрічкою, звідси і назва. Історично це перший тип мікрофонів з динамічним принципом роботи, однак внаслідок ряду недоліків він поступово втратив широку популярність, поступившись місцем котушковим варіантам. Такими недоліками є насамперед великі розміри і маса, складність і дорожнеча у виробництві, а також дуже малий вихідний опір, що ускладнює роботу з підсилювачами. Водночас для стрічкових моделей характерна надзвичайно висока точність звукопередачі по всьому діапазону частот, що дозволяє використовувати їх в студіях звукозапису, на висококласних концертах і т. ін. Більшість сучасних моделей даного типу належить до професійних моделей, зокрема, студійних (див. «Призначення»).

— Конденсаторни...й. Назва даного типу обумовлено тим, що мікрофон фактично являє собою конденсатор, в якому роль однієї з обкладок грає чутлива мембрана (зазвичай виконана з металізованого полімеру). За рахунок вібрації мембрани (під дією звукових коливань) змінюється відстань між обкладками і, відповідно, ємність конденсатора — ці коливання ємності і забезпечують електричний сигнал. Конденсаторні мікрофони мають рівномірну звукопередачу по всьому діапазону частот, з мінімумом спотворень, завдяки чому дана технологія знайшла широке застосування в професійній аудіотехніці. Варто враховувати, що для роботи такого пристрою необхідне додаткове живлення — т. зв. «фантомне» (стандартна напруга — 48 В). Однак це не можна назвати однозначним недоліком, оскільки підсилювачі, ресивери та інша висококласна техніка часто робиться з урахуванням цієї вимоги. А ось з явних недоліків можна назвати високу ціну, чутливість до ударів і суворі вимоги до температури і вологості; останнє робить конденсаторні мікрофони слабо придатними до застосування на відкритому повітрі.

— Конденсаторний (ламповий). Специфічний різновид описаних вище конденсаторних мікрофонів. Використовують той самий принцип звуковидобування (з усіма перевагами і недоліками), однак підсилювальний елемент в подібних моделях, згідно з назвою, побудований на електронних лампах. Технічно такий підсилювач вносить в сигнал більше спотворень, ніж транзисторний, однак ці спотворення надають звучанню характерного забарвлення, приємного для багатьох слухачів. Простіше кажучи, виходить той самий горезвісний «теплий ламповий звук»; при цьому досягнення такого ефекту за допомогою мікрофона обходиться дешевше, ніж за рахунок лампового підсилювача, та й з низки технічних причин цей варіант нерідко виявляється оптимальним. Практично всі лампові мікрофони мають студійне призначення (див. вище). Головний їхній недолік — висока ціна (в кілька разів більше, ніж у «звичайних» конденсаторних аналогів). Крім того, такі моделі мають свої особливості живлення; для постачання енергією в комплекті зазвичай поставляється спеціальний адаптер, який також відповідає за управління додатковими функціями на зразок зміни діаграми спрямованості.

— Електретний. За конструкцією подібні мікрофони схожі з описаними вище конденсаторними, однак їхня конструкція включає пластину з т. зв. електрети — речовини з особливими електричними властивостями. Це дає низку переваг: електретні мікрофони можуть без особливих труднощів використовуватися на відкритому повітрі, їх можна зробити більш компактними, та й у виробництві такі моделі дешевші; при цьому якість звукопередачі може бути цілком подібним до конденсатних. Як наслідок, ця технологія зустрічається в найрізніших моделях — від мініатюрних петличних і найпростіших комп'ютерних до студійних (див. «Призначення»). Зазначимо також, що електретні мікрофони також вимагають зовнішнього живлення, однак не завжди це фантомні 48 В — для деяких різновидів досить невеликої кількості енергії, яке може забезпечити компактний акумулятор або живлення через кабель 3.5 мм mini-Jack.

Спрямованість описує здатність мікрофона вловлювати звуки, що йдуть з різних напрямків, точніше — залежність чутливості від напрямку, з якого надходить звук.

— Односпрямований. Як випливає з назви, подібні мікрофони здатні вловлювати звук, що виходить тільки з одного боку. Зазначимо, що сама по собі зона охоплення може бути досить широкою, однак вона в будь-якому разі розташовується «попереду» від мікрофона. Односпрямовані моделі дуже зручні для сприйняття звуку з одного джерела, з максимальним відсіканням оточуючих перешкод.

— Двонаправлений. Під цим терміном у нашому випадку мається на увазі два різновиди мікрофонів. Перший варіант — класичні двонаправлені моделі, розраховані на можливість нормального сприйняття звуку з двох протилежних сторін — грубо кажучи, «попереду» і «ззаду»; при цьому з боків утворюються мертві зони, звідки звук практично не сприймається. Такий формат роботи може знадобитися, наприклад, для трансляції діалогу в студії радіостанції, або за одночасного запису двох голосів на один мікрофон. Другий різновид —мікрофони з парою капсулів, направлених під кутом один до одного (переважно перпендикулярно); подібна конструкція застосовується в моделях з функцією стереозапису.

— Всеспрямований. Також дану різновид називають «ненаправленою», що також певною мірою характеризує її особливості. Подібні мікрофони не мають чітко в...ираженої спрямованості — вони в повну чутливість сприймають звук, що надходить з будь-якого напрямку. Як приклад ситуації, де може знадобитися такий формат, можна привести запис обговорення за круглим столом.

Відзначимо, що, хоча більшість мікрофонів працює тільки в одному форматі спрямованості, деякі моделі підтримують кілька варіантів, з можливістю перемикання між ними за бажанням користувача (див. «Функції/можливості»). Способи такого перемикання можуть бути різними: в одних моделях досить зрушити перемикач, в інших потрібно міняти капсуль.

Діаграма спрямованості однонаправленого мікрофона (див. вище). Зустрічаються моделі з перемиканням ДС.

Сама по собі така діаграма — це графік залежності чутливості від напрямку, побудований в так званій полярній системі координат. Для односпрямованих моделей існує три основних варіанти форми лінії на такому графіку:

— Кардіоїдна. Діаграма, за формою схожа на перевернутий символ серця (звідси і назва). Мікрофони з такими характеристиками охоплюють досить широку зону спереду, що ускладнює фільтрацію сторонніх джерел звуку, що знаходяться поряд з основним джерелом. Водночас вони абсолютно нечутливі до звуку, що йде з задньої сторони.

— Суперкардіоїдна. Подібні мікрофони охоплюють спереду більш вузьку сферу, ніж «класичні» кардіоїдні, що полегшує спрямоване захоплення звуку. Зворотною стороною цього є певна (хоч і досить невисока) чутливість до звуку, що йде безпосередньо ззаду.

— Гіперкардіоїдна. Гіперкардіоїдна діаграма ще більше звужує зону чутливості мікрофона спереду (порівняно з суперкардіоїдною), однак розширює цю зону позаду.

Частота дискретизації аналого-цифрового перетворювача (АЦП), передбаченого в конструкції мікрофона.

АЦП — це модуль, що відповідає за перетворення аналогового сигналу, що надходить з капсуля мікрофону, в цифровий формат. Він застосовується переважно в моделях, що підключаються по цифрових інтерфейсах — наприклад, USB (див. нижче), а також в деяких бездротових, де цифровий формат використовується для зв'язку по радіо.

Принцип аналого-цифрового перетворення полягає в тому, що аналоговий сигнал розбивається на окремі фрагменти, кожен з яких кодується своїм числовим значенням. Якщо це зобразити графічно, то графік аналогового сигналу виглядає як плавна лінія, а цифрового — як набір «сходинок», наближений до цієї лінії. Чим вище частота дискретизації — тим більше «сходинок» припадає на певну ділянку плавної лінії і тим точніше цифровий сигнал відповідає вихідному аналогу.

Таким чином, високі значення даного параметра говорять про високу якість мікрофону. Однак тут потрібно сказати, що для нормального відновлення вихідного сигналу цифрового (простіше кажучи, для нормального відтворення звуку, сприйнятого мікрофоном) достатньою вважається частота дискретизації, вдвічі перевищує максимальну частоту прийнятого звуку. Для чистої людської мови показники в 2,3 кГц вважаються рекордними, а гармоніки, що доповнюють тембр голосу, не перевищують по частоті 8 кГц. Таким чином, для нормальної обробки мови великої частоти дискретизації не потрібно. Водночас мод...елі, призначені для студійного запису (див. «Призначення»), можуть мати досить високі значення даного параметра — до 96 кГц включно. Це пов'язано не тільки з якістю звуку (хоча і воно важливо), але і з технічними моментами обробки і зведення.

Зазначимо також, що підвищення частоти дискретизації позначається на обсязі переданих даних, тому високі показники не завжди є оптимальними. У світлі цього деякі мікрофони дають змогу змінювати значення даного параметра; для таких моделей в нашому каталозі зазначається максимальне значення частоти дискретизації.

— Бездротове підключення. Дана особливість вказується для т. зв. радіомікрофонів — моделей, в яких сигнал передається бездротовим способом. Зазначимо, що комплект радіомікрофона зазвичай передбачає наявність приймача, який підключається до підсилювача (або іншого пристрою для обробки звуку) класичним провідним способом (див. «Роз'єми підключення»). Однак сам мікрофон з'єднується з приймачем по радіоканалу.

— Стереозапись. Можливість застосування мікрофона для запису звуку у форматі стерео. Такий формат передбачає наявність двох каналів, і для кожного з них звук повинен фіксуватися окремо; а ось технічне забезпечення подібної запису в різних випадках може відрізнятися. Найбільш популярний варіант — двонаправлені мікрофони. Однак крім цього, в цю категорію включені парні комплекти, для яких прямо заявлена функція стереозапису.

— ФНЧ (Roll-off). Наявність фільтра низьких частот в конструкції мікрофона (Roll-off — альтернативне назва цієї функції). Ця особливість дозволяє знизити рівень низьких частот в сигналі, що видаються мікрофоном. Така необхідність може бути обумовлена двома моментами. По-перше, багато сторонні шуми — звук вітру, стуки по корпусу пристрою, навколишній фон і т. ін. — представлені саме в низьких частотах; придушивши цей діапазон, можна помітно знизити рівень сторонніх звуків, «чутних через мікрофон. По-друге, ФНЧ корисний для...роботи з т. зв. «ефектом наближення». Цей ефект полягає в тому, що при наближенні до джерела звуку багато моделей схильні підвищувати гучність звучання НЧ, а при віддаленні — навпаки, провалювати «баси». Включаючи Roll-off, при наближенні до джерела звуку і відключаючи — при видаленні, можна певною мірою згладити цей ефект. З низки технічних причин ця функція застосовується переважно в конденсаторних і електретних мікрофонах (див. «Тип»). Відзначимо, що в прогресивних моделях ФНЧ може робитися налаштовується і доповнюватися допоміжним фільтром наднизьких частот.

— Атенюатор. Наявність в конструкції мікрофона аттенюатора — пристрої, поступово послабляє рівень сигналу на виході (свого роду противагу підсилювача). Ця функція стане в нагоді під час роботи з гучним звуком: знизивши рівень сигналу, можна уникнути перевантаження системи.

— Регулювання чутливості. Наявність власного регулятора чутливості в конструкції мікрофона. Дана функція дозволяє настроювати рівень сигналу, не використовуючи регуляторів в інших компонентах аудіосистеми — наприклад для зміни гучності «на льоту»; це дуже зручно, оскільки мікрофон зазвичай знаходиться під рукою, і налаштування можна змінити дуже швидко і без зайвих клопотів.

— Регулювання гучності навушників. Окремий регулятор, призначений для налаштування гучності підключених навушників (див. «Вихід на навушники»). Залежно від моделі може розміщуватися як на самому мікрофоні, так і на приймачі для бездротового підключення. У будь-якому разі ця функція робить підстроювання гучності більш зручною: регулятор знаходиться під рукою і користувачеві не потрібно тягнутися до інших пристроїв або копатися в програмних установках.

— Відключення мікрофону. Наявність в конструкції мікрофона власного вимикача. При деяких варіантах використання нерідкі ситуації, коли мікрофон доводиться постійно включати і відключати. Наприклад, під час концерту кількість виконавців може змінюватися, і незадіяні мікрофони краще відключати; при спілкуванні по Skype через комп'ютер іноді доводиться відволікатися на розмови з оточуючими, які «комп'ютерного» співрозмовника чути нема чого, і т. ін. Зазвичай, відключення звуку мікрофона можливо через налаштування або панель керування пристрою, до якого він підключений; однак скористатися власним вимикачем зазвичай простіше і швидше, особливо якщо вимикати/включати звук доводиться часто.

— Вбудована пам'ять. Наявність у мікрофоні вбудованого сховища даних дозволяє уникнути необхідності використання зовнішніх носіїв інформації для запису звуку. Бортовий накопичувач зустрічається у деяких моделях просунутих «петличок», мікрофонах для відеокамер та диктофонів - тобто. у портативних рішеннях із прицілом на комфортну роботу в польових умовах.

— Перемикання ДН. ДН в даному випадку означає «діаграма спрямованості», однак під даною функцією може матися на увазі перемикання не тільки між варіантами для однонаправленої мікрофона (див. Діаграми спрямованості»), але і між одно-, дво - і всеспрямованим форматом роботи (див. «Спрямованість мікрофона»). Тому конкретні особливості перемикання і доступні варіанти варто уточнювати для кожної моделі окремо.

Види роз'ємів, передбачені в конструкції мікрофона.

Найчастіше у даному пункті йдеться про тип роз'єми, призначеного для підключення самого мікрофона до зовнішньої аудіотехніки. З таких інтерфейсів в наш час найбільшу популярність отримали аналогові XLR (включаючи зменшену версію mini-XLR), Jack 6.35 і mini-Jack 3.5 мм, а також цифрові USB-A, USB-C і Lightning. Також в окремих мікрофонах передбачається власний роз'єм навушників (іноді MicroDot). Ось більш детальний опис кожного варіанта:

— XLR. Характерний цілий роз'єм досить великого розміру, зазвичай з зовнішнім кожухом. У мікрофонах найчастіше зустрічаються штекери XLR на 3 контакти, один такий штекер дає змогу передавати один канал звуку; можливі й інші варіанти — наприклад, 4 або навіть 5-контактний роз'єм в моделі з підтримкою стереозапису (див. «Функції і можливості»). В будь-якому разі, головна перевага XLR полягає у можливості роботи з балансним підключенням. При такому підключенні велика частина перешкод, що наводяться на кабель, гаситься «сама по собі», без необхідності застосування додаткових фільтрів; це дає можливість застосовувати досить довгі дроти без шкоди д...ля якості звуку. Крім того, роз'єми XLR забезпечують щільне з'єднання, що ще більше підвищує стійкість до перешкод; а для додаткової надійності гнізда і штекери цього типу нерідко оснащуються замками. Головний недолік XLR — великі розміри; тому основною сферою його застосування залишаються професійні моделі, де згадані переваги значно переважують недоліки.

— mini-XLR. Зменшений різновид інтерфейсу XLR, описаного вище; має ті ж технічні особливості і відрізняється лише більш мініатюрними розмірами. Останнє робить mini-XLR більш зручним для техніки, в якій важлива компактність. Водночас подібні роз'єми поки не мають офіційної стандартизації, а тому зустрічаються досить рідко.

— mini-Jack 3.5 мм. Один з найпопулярніших сучасних аудіороз'ємів. В мікрофонах, втім, він зустрічається значно рідше того ж XLR — переважно в компактних моделях, а також рішеннях початкового і недорогого середнього рівня. Це пов'язано з тим, що mini-Jack має невеликі розміри, однак помітно поступається XLR за якістю і надійністю з'єднання, через що слабо підходить для професійних задач. Також варто враховувати, що в сучасних мікрофонах можна зустріти різні версії роз'єми 3.5 мм:

• mini-Jack 3.5 мм TS. Двоконтактний роз'єм, що дає змогу передавати лише 1 канал звуку (моно). Зустрічається в досить прогресивних мікрофонах, а гнізда 3.5 мм формату використовуються переважно в аудіотехніці відповідного рівня і спеціалізованих пристроях (на зразок передавачів для петличних мікрофонів).
• mini-Jack 3.5 мм TRS. Трьохконтактний, найпоширеніший різновид роз'єми mini-jack. Технічно може використовуватися для балансного підключення одного звукового каналу (див. «XLR» вище), однак на практиці частіше застосовується або з міркувань сумісності (щоб мікрофон міг нормально працювати з трьох - і чотирьохконтактними гніздами на ноутбуках, мобільних телефонах тощо), або для передачі стереосигналу (в моделях з відповідним функціоналом — див. «Функції і можливості»).
• mini-Jack 3.5 мм TRRS. Чотирьохконтактний штекер mini-Jack. Використовується переважно у моделях для смартфонів/планшетів, відеокамер та іншої техніки — така техніка часто оснащується гніздами саме на 4 роз'єми, і для оптимальної сумісності таке ж число контактів передбачається і на мікрофоні. Через подібний інтерфейс можлива передача стереозвуку, однак ця можливість не обов'язково підтримується.

В ідеалі мікрофон з mini-jack потрібно підключати до роз'єми, що має таке ж число контактів — в іншому випадку нормальна працездатність не гарантується (хоча можливі і винятки).

— Jack (6.35 мм). Повнорозмірний роз'єм типу Jack; має майже вдвічі більший діаметр, ніж описаний вище 3.5 мм mini-Jack. Слабо підходить для портативної техніки, зате забезпечує досить щільне і надійне з'єднання — хоча і дещо поступається XLR за цим параметром; також може застосовуватися для балансного підключення (див. «XLR»), але у такому форматі використовується порівняно рідко. Зазначимо, що в деяких мікрофонах інтерфейс 6.35 мм передбачається не у вигляді повноцінного штекера, а у вигляді перехідника для встановленого на дроті 3.5 мм mini-jack. Роз'єм Jack також може мати різне число контактів, однак у цьому плані він не такий різноманітний, як mini-jack: найбільшого поширення отримали класичні 3 контакти (TRS), а формат на 4 контакти (TRRS) практично не зустрічається.

— TA4F. Спеціалізований роз'єм, застосовуваний в аудіотехніці, причому переважно саме в мікрофонах. Також під цим терміном може матися на увазі роз'єм аналогічної конструкції TA3F (c 3 контактами).
TA4F має досить невеликі розміри, що робить його зручним для компактних мікрофонів головного і петличного типу. А завдяки наявності 4 контактів через нього ж можна підключати ще й фантомне живлення для конденсаторних мікрофонів (втім, цим типом мікрофонів використання TA4F не обмежується). Зазначимо, що цей роз'єм вважається професійним і зустрічається переважно в техніці відповідного рівня.

— USB. Інтерфейс USB застосовується переважно в комп'ютерній техніці — для підключення різних периферійних пристроїв. Водночас серед моделей для ПК і ноутбуків (див. «Призначення») даний варіант зустрічається набагато рідше, ніж описаний вище mini-Jack 3.5 мм, а більшість мікрофонів з USB належать до студійних. Це обумовлено тим, що сигнал через USB передається в цифровому форматі, що дуже зручно при запису на комп'ютер з метою подальшого оброблення і зведення (а ось при голосовому зв'язку зручніше використовувати звичайний мікрофонний вхід). Втім, є й інші типи мікрофонів з даним інтерфейсом.

— Lightning. Фірмовий роз'єм, який застосовується виключно в портативних пристроях компанії Apple — смартфонах iPhone, планшетах iPad і плеєрах iPod touch. Відповідно, даний варіант підключення зустрічається виключно в мікрофонах для смартфонів Apple, причому спеціально створених для зазначеної техніки.

— microDot. Балансний роз'єм для коаксіального підключення до музичних інструментів і іншого акустичного/звукового обладнання. Для роз'єма microDot характерна наявність різьблення, що забезпечує високу надійність з'єднання. Підключення microDot зазвичай зустрічається в компактних мікрофонах з кріпленням на музичний інструмент.

— Фірмовий роз'єм. У цю категорію включені всі інтерфейси, що не належать до описаних вище. Це можуть бути не тільки власні роз'єми, що застосовуються певною компанією, але і деякі стандартні типи підключення, які не отримали широкого поширення і зустрічаються в спеціалізованій техніці. Однак у будь-якому разі при покупці подібного мікрофона варто окремо переконатися в його сумісності з пристроєм, з яким його планується використовувати.

— Вихід на навушники. Окремий вихід для підключення навушників. Найчастіше має вигляд стандартного гнізда mini-Jack 3.5 мм — саме цей інтерфейс застосовується в більшості сучасних «вух», що дає користувачеві широкий вибір. Крім того, такий вихід може поєднуватися з власним регулятором гучності.

Інші ж особливості і самого роз'єми, і його застосування залежать переважно від типу мікрофона (див. «Мікрофон»). Так, петличні моделі при підключенні навушників перетворюються на гарнітури; при використанні в караоке навушники дають можливість краще слухати музику, а при студійному запису — дають змогу чути ще й власний голос, контролюючи, що йде на запис. Також відзначимо, що в радіосистемах (див. вище) подібний вихід зазвичай розташовується на приймачі.

Даний параметр безпосередньо впливає на свободу пересувань і зручність використання: чим далі від точки підключення можна віднести мікрофон — тим він зручніше, особливо при застосуванні на великих просторах.

- Ресівер. Приймач, який використовуваний у моделях з бездротовим підключенням (див. «Функції/можливості»). Ресивер, по суті, відіграє роль радіоадаптера: він підключається до підсилювача або іншого аудіообладнання класичним провідним способом і передає на це сигнал з мікрофона. Докладніше про ресивер у комплекті див. «Радіосистема»,

- Трансмітер. Передавач, який використовуваний в бездротових системах (див. «Функції/можливості»), точніше — передавач, виконаний у вигляді окремого пристрою. Таку конструкцію мають мініатюрні мікрофони (передусім петличні та головні), у яких розміри корпусу не дають змогу вбудувати передавач прямо в пристрій: за допомогою дроту мікрофон підключається до зовнішнього трансмітера, останній зазвичай вішається на пояс. Наявність окремо виконаного передавача, зазвичай, є ознакою компактного мікрофона; а одна з практичних переваг такої конструкції полягає ще й у тому, що мікрофон можна від'єднати та підключити до іншого обладнання (причому не обов'язково передавачу).

- Кріплення на монітор. Пристрій для закріплення мікрофона на моніторі комп'ютера. З очевидних причин використовуваний лише в моделях для комп'ютерів (див. Призначення). Ця функція особливо корисна в тих випадках, коли вільного місця на столі, де розташований комп'ютер, дуже мало або мікрофон неможливо поставити на стіл в оптимальному місці. Також кріплення може стати в нагоді для роботи з ноутбуком, хоча спеціалізовані мікрофони...зазвичай все ж таки більше зручні.

- Утримувач для стійки. Кріплення у вигляді характерного ложементу круглої форми, призначене для розміщення мікрофона на стійці, штативі або іншому пристрої. Застосовується переважно з вокальними та інструментальними моделями (див. «Призначення»), дає змогу швидко знімати та встановлювати мікрофон на стійку — що буває корисним, зокрема, під час концертів та інших публічних виступів. Утримувачі продаються й окремо, проте купити модель з комплектним кріпленням часто виявляється зручнішим - таке кріплення оптимально сумісне з мікрофоном і не вимагає витрачати час на пошук та підбір.

- Антишоковий підвіс (« павук »). Спеціальний амортизуючий підвіс, який застосовується зі студійними мікрофонами (див. «Призначення»); жаргонне назва «павук» з'явилося через характерні контури. Необхідність застосування такого підвісу пов'язана з тим, що на звичайній підставці мікрофон може відчувати різні струси та вібрації (від роботи обладнання поблизу, від падіння предметів на підлогу і навіть від кроків людей), які створюють перешкоди у звучанні. "Павук" компенсує подібні струси і зводить перешкоди практично до нуля; при цьому комплектний підвіс зручніше, що купується окремо завдяки тому, що він за визначенням сумісний з мікрофоном.

- Поп-фільтр. Такий фільтр є пластиною, зазвичай круглою, що встановлюється перед мікрофоном при роботі з голосом - найчастіше під час запису; відповідно, використовуваний ця функція переважно зі студійними мікрофонами (див. «Призначення»). Захисний екран добре пропускає звук, проте затримує потік повітря, що виникає при диханні, - таким чином він запобігає появі характерних перешкод від «видихів у мікрофон». Ще одне призначення поп-фільтрів – захист від дрібних бризок слини, які можуть спричинити корозію та негативно позначаються на довговічності мікрофона.

— Вітрозахист. Вітрозахист найчастіше є характерним «наконечником», зазвичай поролоновим, одяганим на мікрофон; водночас у мініатюрних моделях (наприклад, головних, див. «Призначення») конструкція може бути іншою. Однак у будь-якому випадку призначення таких пристроїв відповідає назві: захищати мікрофон від впливу інтенсивних повітряних потоків, здатних викликати перешкоди. Зауважимо, що вітром справа не обмежується — дихання людини також може стати джерелом перешкод, якщо мікрофон розташований близько до рота.

- Знімний кабель. Можливість від'єднати кабель від мікрофона не тільки полегшує зберігання та транспортування, але й дає змогу замінити комплектний дріт на інший, якщо цього вимагають обставини (наприклад, для підключення через інший інтерфейс, див. вище).

— Тринога. Тринога, по суті, є портативним штативом, призначеним для встановлення мікрофона на столі або іншій аналогічній поверхні. Це позбавляє необхідності тримати пристрій в руці або організовувати підставку «з підручних матеріалів». Такі триноги продаються й окремо, проте купити комплект зазвичай зручніше; докладніше див. «Тримач для стійки».

- Адаптер живлення. Пристрій, що дає змогу подати на мікрофон конденсаторного або електретного типу (див. вище) фантомне живлення, необхідне для роботи від звичайної побутової розетки 230 В. Завдяки цьому з'являється можливість підключати мікрофон навіть до тих підсилювачів (ресиверів, плеєрів і т.п.), які не мають входів із фантомним живленням.

- Кейс / чохол. Кейсом прийнято називати контейнер з твердих матеріалів, чохол зазвичай робиться м'яким. Єдиною ключовою відмінністю між ними є ступінь захисту - кейси більше ударостійкі. А ось базове призначення однаково: зберігати та транспортувати мікрофон у кейсі/чохлі значно зручніше, ніж без такого пристосування (зокрема тому, що додаткові комплектні аксесуари також можна помістити всередину).

- Кейс-зарядка. Кейс - футляр із твердого матеріалу - що грає одночасно роль зарядного пристрою. Ця функція дуже популярна у бездротових моделях. Кейс-зарядка зазвичай має власний акумулятор і від цього акумулятора заряджаються мікрофон (трансмітер) і ресивер; подібна конструкція забезпечує додаткову зручність відразу у кількох моментах. По-перше, кейс, по суті, виконує ще й функцію пауербанку автономного джерела живлення; Місткість такого «пауербанку» може бути різною, проте її зазвичай вистачає на кілька повних зарядок. По-друге, можливість заряджати невеликі мікрофони у кейсі знижує ризик втратити їх. По-третє, сама собою процедура такої зарядки досить зручна — достатньо лише підключити кабель до кейсу.

Зазначимо, що, крім перерахованого вище, виробники можуть включати до комплекту інші пристосування - наприклад, окремі кліпси для кріплення петличних мікрофонів, зарядні пристрої для акумуляторів, серветки для очищення і т.п.