Порівняння Kenwood ZJG 111CL 2200 Вт 1.7 л нержавіюча сталь vs Panasonic NC-HU301 875 Вт 3 л білий

— Електрочайник. Електрочайники в класичному розумінні цього слова: ємності з нагрівачами всередині, призначені в основному для кип'ятіння води. Саме призначенням подібні пристрої і відрізняються від термопотів (див. нижче): чайники призначені перш за все для нагрівання води, можливість підтримки температури в них зустрічається рідко і не є основною функцією.

— Термопот. Пристрої, що поєднують в собі риси електрочайників і термосів. Зовні відрізняються від електрочайників більш щільною кришкою і товстими стінками, зазвичай подвійними, які забезпечують поліпшену теплоізоляцію. Крім того, вода з термопота зазвичай наливається за допомогою помпи, вбудованої в кришку. Однак головна відмінність з точки зору функціоналу полягає в тому, що термопот призначений і для нагрівання води, і для підтримки її температури; при цьому завдяки посиленій теплоізоляції витрати енергії на підтримку температури виходять порівняно невисокими. Таким чином, подібний прилад дає змогу постійно мати під рукою запас гарячої води. Водночас за швидкістю нагрівання термопоти помітно поступаються традиційним електрочайникам, так що піклуватися про запас води потрібно заздалегідь.

— Диспенсер гарячої води. Різновид чайників, зовні схожий з термопотами, а за принципом роботи нагадує функцію «гаряча вода» в кавомашинах. Основний резервуар диспенсер...а не має нагрівача – він використовується тільки для зберігання запасу води; а нагрівання здійснюється за проточним принципом, безпосередньо при наливанні в чашку або іншу ємність. Таким чином, процес отримання гарячої води займає лічені секунди і потребує мінімальних витрат енергії — адже нагрівається тільки той об'єм води, який подається «на вихід» диспенсера. При цьому подібні пристрої зазвичай дають змогу регулювати температуру нагрівання в досить широких межах; а в деяких моделях можна задати і необхідну ємність, отримавши в результаті строго певну кількість гарячої води. Головний недолік подібної техніки – досить висока ціна.

— Заварювальний. Чайники, призначені не просто для отримання гарячої води, а безпосередньо для заварювання чаю та інших напоїв. Відмітна особливість таких моделей – наявність в комплекті ситечка (або іншого аналогічного пристосування) для заварювання. Крім того, вкрай популярною в таких пристроях функцією є терморегулятор, що дає змогу з легкістю вибирати оптимальну для різних ситуацій температуру. А в якості матеріалу корпусу традиційно використовується скло (в тому числі в поєднанні з металом): воно дає змогу ретельно стежити за процесом заварювання, контролюючи колір і прозорість вмісту, і при цьому не впливає на смак і запах напою. Зрозуміло, подібні чайники можна використовувати і для отримання звичайного окропу — досить зняти ситечко, або ж просто залишити його порожнім.

— Набір для заварювання. Набір для приготування гарячих напоїв, що складається з двох окремих посудин — чайника і заварника. При цьому нагрівання води здійснюється в чайнику, а заварник може являти собою традиційний посуд, що взагалі не має власного нагрівача. У деяких ситуаціях подібні комплекти більш зручні, ніж описані вище заварювальні чайники: наприклад, деякі види заварки бажано відразу заливати гарячою водою, а не нагрівати її поступово. З іншого боку, набори з двох посудин більш важкі, громіздкі і дорогі, ніж універсальні чайники з можливістю заварювання; тому даний варіант зустрічається в наш час помітно рідше.
Відзначимо також, що електрочайники у вигляді самоварів також, по суті, являють собою набори для заварювання; однак вони мають свої особливості, тому виділені в окремий тип (див. нижче).

— Для заварювання кави. Чайники з граціозною «лебединою шиєю» – тоненьким вигнутим носиком S-подібної форми для точкового проливу води. У моделях для заварювання кави найчастіше передбачена можливість точного контролю температури нагрівання води. Крізь носик таких чайників забезпечується поступове подання гарячої води необхідної температури для рівномірної екстракції кави в процесі заварювання. Також вони підходять для заварювання специфічних сортів чаю, для яких в пріорітет поставлений точний контроль за температурою води при приготуванні напою.

— Самовар. Моделі, що копіюють традиційні самовари. Як правило, мають оформлення в стилі ретро (див. «Дизайн»), проте навіть в рамках цього стилю зустрічаються пристрої, що досить оригінально виглядають. У будь-якому разі такий прилад зазвичай складається з основної посудини, в якій нагрівається вода, і заварювального чайника – він встановлюється на основну ємність зверху і гріється від її тепла. В цілому сучасні електросамовари цілком функціональні, проте більш громіздкі і дорогі, ніж звичайні електрочайники; тому самоварів в наш час випускається небагато, а розраховані вони в основному на шанувальників старовини і любителів оригінальних кухонних аксесуарів.

Номінальний об'єм чайника, простіше кажучи – найбільша кількість води, яку допускається в нього заливати. Саме до цього об'єму зазвичай промаркований індикатор рівня води (якщо він є — див. нижче). А для заварювальних наборів (див. «Тип») в даному пункті наводиться об'єм основного чайника; ємність заварника вказується окремо (див. нижче).

Чим більше об'єм – тим більше води можна нагріти в пристрої за один раз. З іншого боку, велика ємність електрочайника відповідним чином позначається на габаритах і вазі, а для нагрівання потрібна або висока потужність, або багато часу. Так що вибирати за даним параметром варто залежно від реальних потреб. Приміром, міні-чайники для дорожнього використання (або на одну людину) мають об'єм до 1 л. Для домашнього застосування в сім'ї з 2 – 3 осіб цілком вистачить моделі на 1,5 – 2 л. Пристрої на 2 – 3 л вже непогано підійдуть для невеликого офісу або аналогічної ситуації. А найбільш місткі моделі вміщають 10 л і більше — в основному це термопоти, призначені для «роздачі» гарячої води в їдальнях, кафе та інших місцях масового використання.

Потужність, споживана чайником під час роботи, фактично — потужність встановленого в пристрої нагрівального елемента.

Від цього параметра залежить два робочих моменти: інтенсивність нагріву та споживання електрики. З одного боку, висока потужність нагрівача дозволяє швидше нагріти певний об'єм води і забезпечує економію часу. З іншого — енергоспоживання такого пристрою теж буде відповідним. На рахунках за електрику це, швидше за все, не позначиться (фактична витрата енергії на нагрів певного об'єму води буде одним і тим же, незалежно від потужності нагрівача). Однак можуть виникнути певні моменти, пов'язані з підключенням: наприклад, при слабкій проводці або неправильно підібраних запобіжниках можливі збої в мережі через роботи «ненажерливого» нагрівача, а підключати до звичайної розетки пристрою більш ніж на 3500 Вт не можна — тут потрібно специфічний формат живлення. У світлі останнього навіть найбільш об'ємні пристрою — термопоти на 10 л і більше — вкрай рідко оснащуються нагрівачами могутніше 3000 Вт: такої потужності цілком вистачає для роботи за призначенням, при цьому для підключення підходить звичайна розетка.

Потужність, споживана термопотом (див. «Тип») в режимі підігріву, коли пристрій підтримує температуру раніше нагрітої води. Цю потужність виробники підбирають таким чином, щоб пристрій гарантовано могло забезпечити підтримання заявленої температури. Тому єдиний момент, який варто оцінювати по даній характеристиці — загальну «ненажерливість» термопота в плані споживання електрики. Втім, на цей режим потрібно відносно небагато енергії, і навіть в найбільш об'ємних моделях потужність підігріву не перевищує 200 Вт.

Пристрій, що дозволяє встановлювати, до якої температури буде нагріватися вода — терморегулятор відстежує температуру і автоматично відключає нагрів при досягненні потрібного значення. На практиці воду, нагреваемую в чайнику, не завжди потрібно доводити до кипіння: так, для заварювання деяких сортів чаю оптимальна температура становить близько 80 °C, а для приготування дитячого харчування — 60 °C. Терморегулятором найчастіше оснащуються термопоти, однак існують і класичні електрочайники з такою функцією.

Функція, що дозволяє заздалегідь виставити час вмикання чайника. Наприклад, можна залити воду увечері і встановити таймер на ранок, так, щоб до моменту пробудження вона закипіла. Це позбавляє від необхідності включати чайник вручну і чекати, поки нагріється вода.

Чайники (див. «Тип»), в яких кришка відкривається після натискання кнопки. Таке відкривання швидше і зручніше, а часто — і безпечніше, ніж традиційний спосіб (взятися за кришку і потягнути вгору): кришка може досить сильно нагріватися під час роботи чайника, і довгий контакт з нею загрожує опіками. І хоча кнопка теж може розміщуватися на кришці, проте для її спрацьовування досить короткочасного натискання, і навіть в таких випадках ризик обпектися мінімальний. З іншого боку, відкривання кришки кнопкою ускладнює конструкцію чайника і дещо знижує її надійність.

— Кнопка подачі води. Кнопка, керуюча вбудованою електропомпою: по натисненню включається насос, що подає воду до носика. Найбільш прогресивний спосіб: не потребує від користувача зусиль (на відміну від ручної помпи), працює з будь-якою ємністю (на відміну від натискання чашкою) і дозволяє точно відміряти необхідний об'єм. А в деяких моделях з цією функцією може передбачатися навіть автоматичне дозування, коли по натисненню кнопки електропомпа видає певний об'єм рідини. До недоліків таких систем подачі можна віднести дороговизну і залежність від електроживлення.

— Ручна помпа. Механічна помпа з ручним приводом, вбудована, зазвичай, в кришку термопота. Для накачування зазвичай використовується характерна велика кнопка: досить натиснути на цю кнопку — і помпа видасть з носика порцію води. Головними перевагами таких систем є простота, невисока вартість і можливість роботи без живлення — останнє знадобиться при проблемах з електрикою. З іншого боку, ручні помпи не дуже зручні: для наповнення навіть невеликий чашки доводиться кілька разів натискати на кнопку, та й точну кількість води відміряти таким способом проблематично. Тому даний варіант рідко використовується як єдиний — зазвичай він доповнює інші, більш прогресивні системи.

— Натискання чашкою. Варіант, відомий також як «кулерний спосіб подачі». Як і в описаних вище системах з кн...опкою, передбачає наявність електропомпи — однак вимикач такої помпи знаходиться не на панелі керування, а поруч з носиком, і натискається не рукою, а краєм чашки. Таким чином, для подачі води досить піднести чашку до носика, притиснувши вимикач, а коли води набралося достатньо — прибрати її, вимкнувши помпу. До недоліків даного способу можна віднести те, що слабо підходить для деяких видів посуду — зокрема, паперових та пластикових стаканчиків, які бувають занадто м'якими, щоб притиснути вимикач. Крім того, тримати посуд в руках не завжди зручно — гаряча вода може обпалювати руки через стінки. Так що найчастіше функція натискання чашкою поєднується з більш традиційною кнопкою подачі — це дозволяє вибирати найбільш зручний спосіб залежно від ситуації.

Функція, що зустрічається в основному в термопотах і диспенсерах гарячої води. Нагадаємо, в таких пристроях вода подається зі спеціального носика після натискання кнопки або важеля (докладніше див. «Подача води»). А блокування подачі води стане в нагоді насамперед для сімей з маленькими дітьми — щоб допитливий малюк не обпікся, необережно увімкнувши воду без нагляду дорослих. Спосіб вмикання і вимикання блокування підбирається з таким розрахунком, щоб не викликати складнощів у дорослого і при цьому бути недоступним для дитини; характерний приклад — одночасне натискання пари кнопок на панелі управління.