Матриця
— ПЗЗ (CCD). Абревіатура від «прилад із зарядовим зв'язком» (Charge-Coupled Device). У таких сенсорах інформація зчитується зі світлочутливого елемента за принципом «рядок за раз» — електронний сигнал видається на процесор обробки зображення у вигляді окремих рядків (зустрічається також варіант «кадр за раз»). Загалом такі матриці мають непогані характеристики, але коштують дорожче CMOS. До того ж слабо придатні для деяких специфічних умов — наприклад, зйомки з точковими джерелами світла в кадрі — через що доводиться використовувати в камері різні додаткові технології, які також впливають на вартість.
— КМОП (CMOS). Головними перевагами CMOS-матриць є простота у виробництві, невисока вартість і енергоспоживання, більш компактні розміри ніж у CCD, а також можливість перенести ряд функцій (фокусування, експонометрію тощо) безпосередньо на сенсор, зменшивши таким чином габарити фотоапарата. Крім того, процесор камери може зчитувати з такої матриці зображення відразу (а не по рядках, як CCD); це дає змогу уникнути деформацій при зйомці об'єктів, які швидко рухаються. Головним недоліком CMOS є підвищена ймовірність появи шумів, особливо при високих значеннях ISO.
— КМОП (CMOS) BSI. BSI - абревіатура від англійського словосполучення «Backside Illumination». Так називають «перевернуті» CMOS-датчики, світло на які проникає не з боку фотодіодів, а зі зворотної частини матриці (з боку підкладки). При подібній реалізації фотодіоди отримують більше світла, оскільки
...його не блокують інші елементи сенсора зображення. Як результат, матриці зі зворотним засвіченням можуть похвалитися високими показниками світлочутливості, що дає змогу створювати зображення кращої якості з меншою кількістю шумів при зйомці в умовах недостатньої освітленості кадру. Сенсорам BSI CMOS потрібно менше світла для отримання правильного експонування фото. У виробництві датчики зі зворотним засвіченням обходяться дорожче традиційних CMOS-матриць.
— LiveMOS. Різновид матриць, виконаних за технологією металооксидних напівпровідників (МОН, MOS — Metal-Oxide Semiconductor). Порівняно з CMOS-сенсорами має спрощену конструкцію, що забезпечує меншу схильність до перегрівання і, як наслідок, низький рівень шумів. Добре підходить для режиму «живого» перегляду (перегляду в режимі реального часу) зображення з матриці на екрані або у видошукачі камери, завдяки чому і отримала слово «Live» у назві. Також характеризуються високою швидкістю передачі даних.Максимальний розмір знімка
Максимальний розмір фотографії, що знімаються камерою в звичайному (не панорамному режимі. По суті, в даному пункті вказується найбільше роздільна здатність фотозйомки — в пікселях по вертикалі і горизонталі, наприклад, 3000х4000. Цей показник безпосередньо залежить від роздільної здатності матриці: кількість точок на знімку не може бути більше ефективного числа мегапікселів (див. вище). Наприклад, для тих же 3000х4000 матриця повинна мати ефективне роздільна здатність не менше 3000*4000 = 12 млн пікселів, тобто 12 МП.
Теоретично чим більше розмір фото — тим детальніше зображення, тим більше подробиць можна передати на ньому. Водночас загальна якість знімка (у тому числі видимість дрібних деталей) залежить не лише від роздільної здатності, але і від ряду інших технічних і програмних факторів; докладніше див. «Ефективне число МП».
Світлочутливість (ISO)
Діапазон світлочутливості матриці цифрової камери. У цифровій фотографії світлочутливість виражається в тих же одиницях ISO, що і в плівковою; однак, на відміну від плівки, світлочутливість матриці цифрової камери можна змінювати, що дає розширені можливості налаштування параметрів зйомки. Висока максимальна світлочутливість важлива в тому випадку, якщо разом з камерою доводиться використовувати об'єктив зі слабкою світлосилою (див. Світлосила), а також під час зйомки слабоосвещенних сцен і бистродвіжущихся об'єктив; в останньому випадку висока ISO дозволяє використовувати невеликі значення витримки, що зводить розмиття зображення до мінімуму. Варто, однак, враховувати, що з підвищенням значення застосовуваного ISO зростає і рівень шумів на отриманих зображеннях.
Відсутність фільтра АА
Відсутність фільтра AA в конструкції камери.
AA-фільтр відповідає за «антиаліасінг» — усунення ефекту муару. Такий ефект може виникнути під час зйомки об'єктів з великою кількістю тонких горизонтальних або близьких до горизонтальних ліній (наприклад, цегляної стіни на великій відстані, або костюма з певного виду тканини). Він призводить до появи на знімку характерного візерунка, який, зазвичай, недоречний; для усунення цього явища і передбачається АА-фільтр. Водночас вважається, що ця функція знижує загальну різкість зображення; тому в деяких камерах вона може бути відсутнім. Переважно це професійні моделі: відсутність АА-фільтра дає фотографу додаткові можливості, однак висуває підвищені вимоги до навичок зйомки.
Стабілізація зображення
Спосіб стабілізації зображення, передбачений камерою. Зазначимо, що системи оптичного типу та зі зсувом матриці іноді об'єднують під терміном
«true» стабілізація завдяки їхній ефективності. Докладніше про це див. нижче.
Сама по собі стабілізація (незалежно від принципу роботи) дає змогу компенсувати ефект "ворушки" при нестабільному розташуванні камери - насамперед при зйомці з рук. Це особливо актуально при зйомці зі значним збільшенням чи великих витримках. Однак у будь-якому випадку ця функція знижує ризик зіпсувати кадр, тому
фотоапарати зі стабілізацією є надзвичайно поширеними. Принципи роботи можуть бути такими:
- Електронна. Стабілізація, що здійснюється за рахунок своєрідного "резерву" - ділянки по краях матриці, яка спочатку не бере участі у формуванні остаточного зображення. Однак, якщо електроніка камери виявляє коливання, вона компенсує їх, відбираючи потрібні фрагменти зображення з резерву. Електронні системи гранично прості, компактні, надійні та водночас недорогі. Проте для їхньої роботи доводиться виділяти досить значну частину матриці — а зниження корисної площі сенсора підвищує рівень шумів та погіршує якість зображення. А в деяких моделях електронна стабілізація включається лише на знижених роздільних здатнах і недоступна при повному розмірі кадру. Тому в чистому вигляді даний варіант зустрічається переважно порівняно недорогих камерах з незмінною оптикою.
...
- Оптична. Стабілізація, здійснювана під час проходження світла через об'єктив — з допомогою системи рухомих лінз і гіроскопів. В результаті зображення потрапляє на матрицю вже стабілізованим, і під нього можна використовувати всю площу сенсора. Тому оптичні системи, незважаючи на складність і досить високу вартість, вважаються кращими для високоякісної зйомки, ніж електронні. Окремо відзначимо, що у дзеркальних та MILC-камерах (див. «Тип фотокамери») наявність цієї функції залежить від встановленого об'єктиву; тому для таких моделей оптична стабілізація у нашому каталозі не вказується в принципі (навіть якщо комплектний об'єктив оснащений стабілізатором).
— Зі зсувом матриці. Стабілізація, що здійснюється за рахунок зміщення матриці «вслід» за зображенням, що зрушилося. Як і описана вище оптична, вважається досить просунутим варіантом, хоча загалом дещо менш ефективна. З іншого боку, системи зі зсувом матриці мають серйозні переваги — передусім те, що така стабілізація працюватиме незалежно від характеристик об'єктиву. Для камер з незмінною оптикою це означає, що в об'єктиві можна обійтися без оптичного стабілізатора і зробити оптику простішою, дешевшою і надійнішою. У дзеркальних і MILC-камерах зсув матриці дає змогу зручно застосовувати навіть «не-стабілізовані» об'єктиви, а при встановленні «стабілізованої» оптики обидві системи працюють спільно, і їх ефективність виходить дуже високою. Крім того, зсув матриці дещо простіше і дешевше, ніж традиційні оптичні стабілізатори.
- Оптична та електронна. Стабілізація, що поєднує обидва описані вище варіанти: спочатку вона діє за оптичним принципом, а коли можливостей об'єктиву не вистачає - підключається електронна система. Це дає змогу підвищити загальну ефективність проти чисто оптичними чи суто електронними стабілізаторами. З іншого боку, недоліки обох варіантів у таких системах також поєднуються: оптика виходить порівняно складною та дорогою, а матриця задіюється не вся. Тому подібне поєднання зустрічається рідко, переважно в окремих просунутих цифрокомпактах.
— Зі зсувом матриці та електронна. Ще один різновид комбінованих систем стабілізації. Як і «оптична+електронна», покращує загальну ефективність стабілізації, проте водночас поєднує й недоліки двох способів (вони також аналогічні: ускладнення та подорожчання камери плюс зменшення корисної площі матриці). Тому цей варіант застосовується вкрай рідко - в одиничних моделях цифрових ультразумов і компактних компактних компакт-дисків.Зйомка Full HD (1080)
Максимальна роздільна здатність і частота кадрів відео, знятого камерою в
стандарті Full HD (1080p).
Традиційним роздільною здатністю Full HD відеозйомки в даному випадку є 1920х1080; інші варіанти більш специфічні і в сучасних фотокамерах практично не зустрічаються. Щодо частоти кадрів варто насамперед зазначити, що звичайне (не уповільнене) відео знімається зі швидкістю до 60 кадр/сек, і в цьому випадку чим вище частота кадрів — тим більше плавним буде відео, тим менше будуть помітні ривки при русі в кадрі. Якщо ж частота кадрів становить
100 кадр/сек і вище — це зазвичай означає, що камера має режим сповільненої зйомки відео.
Зйомка Ultra HD (4K)
Максимальна роздільна здатність і частота кадрів відео, знятого камерою в
стандарті Ultra HD (4K).
До UHD 4K відносять роздільної здатності з розміром кадру приблизно в 4 тис. пікселів по горизонталі. Конкретно в фотокамерах для відеозйомки найчастіше застосовуються роздільної здатності 3840х2160 і 4096х2160. Щодо частоти кадрів варто насамперед зазначити, що звичайне (не уповільнене) відео знімається зі швидкістю до 60 кадр/сек і в цьому випадку чим вище частота кадрів — тим більше плавним буде відео, тим менше будуть помітні ривки при русі в кадрі. Якщо ж частота кадрів становить 100 кадр/сек і вище — це зазвичай означає, що камера має режим сповільненої зйомки відео.
Формати запису файлів
Формати файлів, в яких камера може записувати відео. З урахуванням того, що відзнятий відеоматеріал розрахований на перегляд на зовнішньому екрані, варто переконатися, що програє пристрій (DVD-плеєр, медіацентр і т. ін.) здатне працювати з відповідними форматами. Водночас багато моделей камер самі можуть грати роль плеєра, підключаючись до телевізора аудіо/відеовиходу або HDMI (див. відповідні пункти глосарію). А якщо відеоматеріали належить переглядати на комп'ютері, на цей пункт взагалі не варто звертати особливої уваги: проблеми з несумісністю форматів в таких випадках виникають рідко, а вирішуються, зазвичай, встановленням відповідного кодека.
Максимальна довжина відео
Обмеження по довжині записуваного відео, передбачені в конструкції камери. У деяких моделях час запису обмежується по часу (наприклад, 30 хвилин) — таким чином, для запису більш довгого відео його доведеться розбивати на окремі ролики. В інших тривалість залежить лише від об'єму вільної пам'яті — записувати можна до тих пір, поки вистачає місця. Зустрічається і поєднання цих варіантів; в таких моделях відеозапис припиняється, як тільки досягається будь-який з двох обмежень.