Порівняння Creative Sound BlasterX AE-5 PLUS vs Creative Sound Blaster Audigy Fx

— Звичайна. У цю категорію включені всі звукові карти, не мають яскраво вираженої спеціалізації і не належать ні до одного описаному нижче увазі. Зазвичай, мають набір характеристик початкового або середнього рівня і призначені для нескладних повсякденних завдань: прослуховування музики і ігрового звуку через звичайні колонки або навушники, спілкування в Мережі через мікрофон і т. ін. Звичайні звукові карти оснащуються як цифро-аналоговим, так і аналого-цифровим перетворювачем, вони можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми.

— Аудіофільскій (Hi-Fi). Звукові карти, розраховані на любителів високоякісного звуку; також вони можуть стати в нагоді фахівцям, які займаються професійною обробкою аудіо і потребують максимально точному відтворенні отриманого сигналу. Відповідно, моделі цього типу відрізняються високою якістю збірки, прогресивними компонентами, а також наявністю додаткового оснащення, великою кількістю інтерфейсів і розширеними можливостями по настройці (причому як програмними, так і апаратними, включаючи навіть можливість заміни окремих компонентів схеми). Однак і коштують такі карти відповідно.

— Геймерська. Звукові карти, першопочатково створені як компоненти для прогресивних ігрових систем. Відповідно, головним призначенням таких моделей є високоякісна передача ігрового звуку, в т. ч. тривимірного і багатоканального. Зазвичай геймерсь...кі аудіокарти оснащуються прогресивними ЦАП і підтримують різні спеціальні стандарти (див. нижче); крім того, вони можуть мати додаткове оснащення на зразок виносних модулів керування (див. нижче). Абсолютна більшість моделей цього типу робиться внутрішніми, проте вони часто мають досить оригінальне оформлення (що стане у нагоді любителям моддінгу, використовують прозорі корпусу).

— ЦАП. Абревіатура від «цифро-аналоговий перетворювач». Зазвичай під цим терміном розуміють складовий елемент звукової карти, проте в даному випадку мова йде про окремий вид аудіокарти, відмінною рисою яких є відсутність аналого-цифрового перетворювача (АЦП). Відповідно, ЦАП здатні лише передавати звук з комп'ютера на навушники, колонки тощо, та не можуть використовуватися для оцифровки звуку з мікрофона або іншого зовнішнього джерела сигналу. Відзначимо, що в цю категорію входять різні моделі — від найпростіших адаптерів «USB-навушники», розміром з «флешку», до прогресивних рішень аудіофільского класу.

— Аудіоінтерфейс. Свого роду противагу описаним ЦАП: аудіоінтерфейси призначені насамперед для оцифровки надходить на вхід звуку (наприклад, з мікрофона або електрогітари). Відповідно, вони не тільки в обов'язковому порядку оснащуються аналого-цифровими перетворювачами — зазвичай, ці АЦП мають досить прогресивні характеристики і великі можливості по підстроюванні звуку (а в деяких моделях для цього передбачаються навіть апаратні перемикачі). Водночас аудіоінтерфейси можуть працювати і в режимі конвертації цифрового звуку в аналоговий (простіше кажучи — на вивід звуку на навушники/колонки). Вартість таких пристроїв досить висока, тому купувати їх має сенс тільки тим, хто планує багато працювати з записом звуку.

Найбільш прогресивний формат багатоканального звуку, який звукова карта здатна видавати на вихід.

— 2. Стандартний стереозвук на два канали — лівий і правий. Такий формат дозволяє забезпечити відчуття об'ємності звучання (особливо при використанні навушників), чого цілком достатньо для більшості нескладних завдань. Однак він відчутно програє багатоканального звуку по «ефекту занурення», що може виявитися критичним для вимогливих геймерів і аудіофілов.

— 5.1. Класичний і найбільш популярний на сьогодні формат багатоканального об'ємного звуку: центральний канал, два фронтальних і два тилових дають змогу добитися повноцінного «ефект оточення», а окремий канал під сабвуфер забезпечує насичене звучання низьких частот.

— 7.1. Формат 7.1 відрізняється від 5.1 наявністю двох додаткових каналів. Варіантів по локалізації цих каналів існує декілька — наприклад, пара бічних колонок, пара додаткових динаміків над фронтальними і т. ін. В будь-якому разі формат 7.1 забезпечує більш достовірну передачу об'ємного звуку, ніж 5.1, однак коштують такі карти дорожче, а спеціалізованого контенту під 7.1 існує менше.

При виборі звукової карти за кількістю каналів варто врахувати такі моменти. По-перше, багатоканальні варіанти здатні видавати звук і більш простих форматів (так, карта 7.1 може використовуватися для акустики 5.1), а висновок стереозвуку...підтримується взагалі всіма моделями. По-друге, сучасне мультимедійне ПО (зокрема, кодеки) дозволяє виводити багатоканальний звук через карту з меншою кількістю каналів — наприклад, програвати звук 5.1 через двоканальну карту зі стереодинаміками без втрати якості. По-третє, для повноцінної роботи багатоканального звуку Вам знадобиться не тільки карта, але і відповідна акустика; а тому не має сенсу спеціально шукати багатоканальну модель, якщо Ви плануєте користуватися виключно стереоколонками.

Марка аудіочипа, встановленого в звуковій карті.

Аудіочип є однією з найважливіших деталей звукової карти, свого роду «серцем» всієї схеми, і саме від його характеристик багато в чому залежить якість звучання і інші можливості тієї або іншої моделі. Знаючи марку чипа, можна з легкістю знайти різну інформацію по ньому — офіційні характеристики, результати тестів, відгуки тощо — і на підставі цього зробити висновок, наскільки ця звукова карта здатна задовольнити Ваші вимоги. Зрозуміло, для звичайних аудіокарт (див. «Вид») заглиблюватися в такі подробиці найчастіше нема сенсу, а от при виборі геймерської або аудіофільської моделі вони можуть виявитися дуже корисними.

Сумісність звукової карти зі стандартом ASIO.

ASIO (абревіатура від Audio Stream Input/Output, тобто «ввід-вивід аудіопотоку») — технологія, призначена для професійної роботи зі звуком у середовищі Windows; зокрема, вона знижує затримки і підвищує точність при передачі аудіопотоку. Якщо Ви не плануєте серйозно займатися записом, зведенням доріжок і т. ін., швидше за все, дана функція Вам не знадобиться, а ось для музикантів, звукорежисерів та інших подібних фахівців вона може виявитися дуже корисною. Стандарт ASIO передбачає як програмні, так і апаратні вимоги; тому для його повноцінного використання необхідно мати сумісну аудіокарту.

Необхідність підключення до звукової карти додаткового живлення.

Більшість як внутрішніх, так і зовнішніх (див. «Тип») звукових карт отримують живлення безпосередньо через роз'єм підключення (див. «Інтерфейс підключення»). Водночас для нормальної роботи прогресивних моделей (наприклад, аудіофильських і геймерських, а також деяких ЦАП; див. «Вид») цієї потужності може бути недостатньо, що вимагає додаткового джерела живлення. У внутрішніх аудіокартах воно здійснюється від блока живлення комп'ютера, у зовнішніх — безпосередньо від мережі 230 В.

Розрядність цифро-аналогового перетворювача (ЦАП) звукової карти. Під ЦАП в даному випадку мається на увазі частина схеми, яка перетворює цифрові дані про звуці (машинний код) в аналогові імпульси, що подаються безпосередньо на зовнішнє пристрій — колонки, навушники і т. ін. Розрядність є одним з основних параметрів (поряд з частотою дискретизації), що описують якість роботи ЦАП: чим вона вища — тим достовірніше буде відтворюватися звук, тим менше спотворень у нього буде внесено при перетворенні.

Розрядністю ЦАП в 16 біт зазвичай мають звукові карти початкового рівня — цього достатньо для хорошої якості звуку. В інших випадках найчастіше зустрічаються 24-бітні перетворювачі, а вже для прогресивних моделей, зокрема геймерських (див. «Вид») вони є практично обов'язковими.

Найбільша частота дискретизації, що забезпечується цифро-аналоговим перетворювачем (ЦАП) аудіокарти. Про роль ЦАП докладніше див. п. «Розрядність» вище. Тут же відзначимо, що якість його роботи прямо залежить від частоти дискретизації: чим вона вище, тим менше спотворень виникає при перетворенні звуку.

Зазвичай у звукових картах зустрічаються стандартні значення максимальної частоти дискретизації:

44,1 кГц — відповідає якості звуку Audio CD;
48 кГц — DVD;
96 кГц — DVD-Audio 5.1;
192 кГц — DVD-Audio 2.0 (з низки причин двоканальний звук має більш високу частоту дискретизації, ніж багатоканальний); 384 кГц.

Ще один специфічний момент полягає в тому, що якість звуку, відтвореного на комп'ютері, не може бути вище можливостей звукової карти. Іншими словами, якщо звуковий файл записаний з більшою частотою дискретизації, ніж здатна забезпечити аудіокарта — якість його звучання буде знижена: наприклад, на 44,1-кГц карті навіть звук DVD-Audio буде звучати як Audio CD. Тому якщо Ви хочете повною мірою насолодитися високоякісним звучанням — варто вибрати модель з високою частотою дискретизації.

Динамічний діапазон ЦАП називають співвідношення між самим гучним звуком, який здатний видати перетворювач, і самим тихим. Чим ширший динамічний діапазон — тим багатшим буде звучання, тим нижча ймовірність того, що неголосні звуки, доповнюють загальну картину, виявляться заглушені при перетворенні. Водночас варто відзначити, що практично всі сучасні звукові карти забезпечують динамічний діапазон, цілком достатній для комфортного повсякденного використання, і в багатьох моделях цей параметр може взагалі не вказуватися. Звертати на нього увагу варто при виборі прогресивної спеціалізованої аудіокарти — наприклад, геймерської (див. «Вид»). Мінімумом для професійних моделей вважається 90 дБ, на практиці ж серед подібних рішень цей показник зазвичай становить 120 дБ і більше.

Цей параметр визначає співвідношення чистого звуку, що видається на виході ЦАП, до всіх сторонніх шумів. Таким чином, він є досить яскравим показником чистоти звуку. За співвідношенням сигнал/шум ЦАП в сучасних звукових картах можна поділити наступним чином:

до 90 дБ — початковий рівень;
90-100 дБ — середній рівень, прогресивні «домашні» моделі;
понад 100 дБ — професійний рівень.