Порівняння Epson SureColor SC-T2100 vs Epson SureColor SC-F500

Тип плотера вказується за технологією, що використовується для друку. В наш час найбільшого поширення набули лазерні та струменеві моделі, однак можна зустріти й інші, більш специфічні різновиди — сольвентні, сублімаційні, ультрафіолетові, текстильні, латексні і твердочорнильні плотери. Ось основні особливості кожного з цих типів:

— Струменевий. В струменевих плотерах зображення будується з найдрібніших крапель чорнила, які «випльовуються» друкуючою головкою на папір. Подібні пристрої відносно недорогі, при цьому вони забезпечують хорошу якість друку і можуть працювати зі звичайним папером, а сама по собі струменева технологія підходить для повнокольорових зображень. Одним з її ключових недоліків можна назвати слабку придатність до отримання великої кількості відбитків за короткий час: друк йде порівняно повільно, а відбитки виходять дорожчими, ніж, наприклад, лазерні. Крім того, чорнило, яке застосовується для класичного струменевого друку, чутливі до вологи, перепадів температур і, здебільшого, ультрафіолету. Тому матеріали, роздруковані на такому плотері, підходять тільки для застосування всередині приміщень; для зовнішнього встановлення потрібно або застосовувати захисні покриття, або користуватися більш стійкою технологією — наприклад, УФ а...бо сольвентною (див. нижче).

— Лазерний. Лазерний друк здійснюється за допомогою порошкоподібного тонера: промінь лазера «позначає» окремі ділянки на спеціальному світлочутливому барабані, на ці ділянки налипає тонер, який потім переноситься на папір. Подібні пристрої дуже зручні для роботи з великою кількістю матеріалів: друк здійснюється швидко, а вартість одного відбитка виходить невисокою. З іншого боку, переважна більшість подібних плотерів — монохромні, для креслень і інших подібних матеріалів. Для кольорового друку лазерна технологія підходить слабо. Та й коштують лазерні плотери недешево. Втім, відносно недавно з'явився специфічний різновид — LED-плотери. Вони схожі за принципом роботи, через що їх прийнято також відносити до лазерних; однак замість одиничного випромінювача в таких пристроях використовується система світлодіодів. Це дало змогу спростити конструкцію і знизити її вартість.

— Сольвентний. Дана технологія друку загалом схожа зі струменевою, однак вона використовує спеціальні чорнила на основі сольвенту — розчинника, який отримують з нафтопродуктів. Перевагою таких чорнил є те, що сольвент глибоко «в'їдається» в поверхню матеріалу. За рахунок цього забезпечується надійність, стійкість до несприятливих умов, а також можливість друку на великій різноманітності матеріалів — банерах, вінілових стрічках, тканинах і т. ін. При цьому, на відміну від УФ-друку, матеріали не вимагають спеціальної обробки — досить дочекатися висихання сольвенту. Завдяки всьому цьому, а також можливості створювати барвисте повнокольорове зображення, сольвентні плотери вельми популярні, зокрема, у виробництві зовнішньої реклами. Втім, у цієї технології є і недоліки — насамперед різкий запах, що ускладнює друк матеріалів для внутрішнього використання.

— Сублімаційний. Плотери, дія яких базується на явищі сублімації — випаровування твердого барвника і осідання його часток на носії (часто — під поверхнею носія). Виділяють два різновиди сублімаційного друку: прямий, коли зображення наноситься прямо на кінцевий носій, і трансферний, коли зображення роздруковується на проміжний носій і з нього переноситься на запечатувану поверхню за допомогою термопресу. В сучасних плотерах найчастіше зустрічається другий варіант — він дозволяє друкувати на великій різноманітності матеріалів, включаючи об'ємні предмети, які просто не помістилися б в плотер для прямого друку. Саме моделі з таким способом роботи маються на увазі в даному випадку під терміном «сублімаційні», а пристрої з можливістю прямого друку виділені в окрему категорію — текстильні; детальніше про них див. нижче. У будь-якому разі сублімаційна технологія забезпечує більш високу якість «картинки», ніж струменева (та її аналоги), однак чорнила чутливі до ультрафіолету, що може вимагати застосування захисних покриттів.

— Ультрафіолетовий. Різновид струменевого друку (див. вище), що використовує т. зв. УФ-твердіючі чорнила — фарба, застигає під дією УФ-випромінювання. Такі чорнила утворюють на поверхні задрукованого матеріалу плівку, що захищає нанесене зображення від несприятливих впливів (пилу, вологи); при цьому, завдяки хорошим адгезивним властивостям чорнил, для друку можуть застосовуватися різноманітні матеріали, що робить дану технологію підходящою для зовнішньої реклами. Порівняно з іншою аналогічною технологією — сольвентною — УФ-чорнила коштують дорожче, однак з низки причин відбитки виходять дещо дешевше. З інших переваг варто згадати миттєве застигання і не настільки виражений запах, завдяки чому УФ-друк придатний і для матеріалів, які встановлюються всередині приміщень.

— Текстильний. Плотери, які мають можливість друку на тканинах. Зазвичай, є різновидом сублімаційних моделей (див. вище), що підтримують можливість прямого друку. Зазначимо, що довговічне і стійке зображення при такому друку можна отримати тільки на синтетиці — з бавовняних та інших натуральних тканин чорнило поступово змивається при пранні. Крім того, даний спосіб не підходить для матеріалів, чутливих до нагріву.

— Твердочорнильний. Згідно з назвою, для друку в даному різновиді плотерів використовуються барвники, які перебувають у твердому стані. При друку потрібні порції чорнила розплавляються і наносяться на барабан, який і вдруковує їх в матеріал. Твердочорнильні пристрої сумісні з великою різноманітністю матеріалів (папір, плівка, картон), вони дають змогу отримувати яскраве, насичене кольорове зображення з відмінною роздільною здатністю, забезпечують хорошу швидкість, а вартість відбитків при тривалій експлуатації виходить досить невисокою. З недоліків даної технології можна відзначити необхідність постійно тримати плотер увімкненим — інакше при кожному включенні частина чорнила буде скидатися в контейнер для відходів.

— Латексний. Плотери, які використовують чорнило на водній основі з додаванням штучного латексу. У процесі роботи окремі точки наносяться аналогічно струменевому друку (див. вище), після чого прогріваються пічкою для випаровування води і закріплення латексу. Однією з ключових переваг плотерів подібного типу називають екологічність: вони безпечні і можуть встановлюватися в будь-якому приміщенні. Крім того, латексні плотери сумісні з великим набором матеріалів (включаючи навіть текстиль), забезпечують хорошу яскравість і перенесення кольорів, а відбитки не мають запаху і виходять стійкими до вологи.

— На підлозі. Плоттери, розраховані на установку прямо на підлогу, на спеціальних підставках; наявність підставки для такого пристрою є обов'язковим, оскільки на ній розміщується різне допоміжне обладнання — зокрема, кошик для готових матеріалів. До підлоговим належать переважно прогресивні моделі, що відрізняються великою вагою і розмірами. Цей варіант зручний тим, що плоттер не потребує для установки додаткових поверхонь на зразок столів. З іншого боку, такий агрегат може створити незручність у тісних приміщеннях, де на підлозі мало вільного місця. Також відзначимо, що деякі підлогові моделі не комплектуються підставками, їх потрібно купувати окремо.

— Настільна. Плоттери, розраховані на розміщення на столі, верстаті або іншої аналогічної підставці. Така установка хороша в обмежених умовах, оскільки не потребує місця на підлозі. З іншого боку, вона накладає деякі обмеження по вазі і габаритам, через що настільні плоттери зазвичай розраховані на порівняно невеликі формати паперу — А2, рідше А1 (див. вище).

Приблизний час, що витрачається плоттером на друк одного аркуша.

Даний параметр наводиться для формату, на який розраховано пристрій (див. «Формат паперу»). А приблизними він є тому, що зазвичай наводиться для оптимальних або майже оптимальних умов друку: невисокої якості та роздільної здатності, порівняно нескладних зображень і т. п. Так що фактичний час друку аркуша може відрізнятися від заявленого в ту чи іншу сторону залежно від параметрів роботи — починаючи від згаданого якості та роздільної здатності і закінчуючи типом носія Тим не менш, за вказаними в характеристиками цифр цілком можна оцінювати різні моделі і порівнювати їх між собою: відмінність у заявленому часу, зазвичай, пропорційно відповідати і різниці в реальній швидкості роботи.

Також варто мати на увазі, що цей час зазвичай вказується по тривалості безпосередньо процесу друку — від захоплення листа подаючим механізмом до виходу готового відбитка з пристрою. Між печаткою окремих аркушів неминуче виникають перерви, так що загальний час друку виходить більшим, ніж час друку аркуша, помножене на число аркушів. Приміром, пристрій з витратами часу 36 с на аркуш в теорії мало б друкувати близько 100 листів за годину (1 год = 3600 с, 3600/36 = 100), однак на практиці такий плоттер зазвичай видає за цей час близько 70 – 75 аркушів.

Наявність у пристрої вбудованої СБПЧ — системи безперервної подачі чорнила. Замість картриджів такі плотери використовують зовнішні ємності, чорнило з яких з допомогою помп подаються до друкуючих голівок. Це дозволяє знизити вартість витратних матеріалів: одна заправка СБПЧ обходиться помітно дешевше, ніж кілька змінних картриджів на ті ж обсяги друку. Та й перезаправляти такі системи доводиться рідше, ніж міняти картридж.

Найбільший діаметр рулону, який можна встановлювати в плоттер з функцією рулонної друку (див. вище). Цей параметр стане в нагоді насамперед для підбору носіїв: матеріал однієї і тієї ж ширини може випускатися в рулонах різного діаметра.

Способи передачі даних, підтримувані плоттером.

Крім прямого підключення до ПК по USB, що підтримується абсолютною більшістю подібних пристроїв, великою популярністю в наш час користуються підключення до комп'ютерних мереж — зазвичай через дротовий порт LAN, а нерідко і по Wi-Fi. В останньому випадку додатково можуть підтримуватися особливі режим роботи — Wi-Fi Direct і/або . Також можна зустріти плоттери з підтримкою зовнішніх носіїв — у вигляді картрідера або власного порту USB флешок.

Ось детальніший опис кожного з цих варіантів:

— Підключення до ПК (USB). Підключення до стандартного USB-порту комп'ютера або ноутбука — класичний формат передачі даних, наявний практично у всіх сучасних плоттерах. Дозволяє передавати пристрою завдання на друк, керувати ними, приймати на комп'ютер різні повідомлення про роботу, зберігати оцифровані матеріали з вбудованого сканера (за його наявності — див. вище) і т. ін. До недоліків даного підключення можна віднести те, що воно розраховане на взаємодію між плотером та тільки одним конкретним комп'ютером. Правда, на цьому комп'ютері можна налаштувати спільний доступ через мережу — однак це досить складно, простіше відразу вибрати апарат з можливіс...тю мережевого підключення (див. нижче).

— Підключення до мережі (LAN). Підключення до локальної мережі через дротовий інтерфейс LAN. Сама по собі можливість мережевого з'єднання як мінімум робить плоттер доступним з будь-якого комп'ютера локальної мережі; а деякі моделі допускають навіть управління через Інтернет. Крім цього, в подібних пристроях можуть передбачатися різні специфічні мережеві функції — наприклад, надсилання матеріалів зі сканера на файлове сховище або електронну пошту. А дротове з'єднання не так зручно, як Wi-Fi — власне, за необхідності прокладати дріт — проте воно обходиться дешевше, до того ж забезпечує більш стабільну і надійну зв'язок, не залежну від перешкод і рівня перешкод поблизу пристрою.

— USB (для флешок). Роз'єм для підключення різних зовнішніх носіїв, встановлений в самому плоттері. Крім флешок, такий роз'єм може застосовуватися для зовнішніх HDD, а також для фотокамер і багатьох інших портативних гаджетів з вбудованими накопичувачами. У будь-якому разі подібне підключення використовується переважно для прямого друку — відправлення файлів на друк без використання комп'ютера. А за наявності сканера (див. вище) через USB-порт можна також копіювати на зовнішнє пристрій відскановані матеріали. Навігація по вмісту зовнішніх носіїв здійснюється зазвичай за допомогою встановленого на плоттері дисплея.

— Кардридер. Вбудований пристрій для читання карт пам'яті — найчастіше формату SD (хоча конкретні види та обсяги підтримуваних карт варто уточнити окремо, т. к. стандарт SD охоплює кілька підвидів носіїв). Застосування даної функції загалом аналогічно описаному вище USB-порту для флешок — вона дає можливість друкувати матеріали безпосередньо з зовнішнього носія, а також зберігати на цей носій дані, отримані зі сканера (за його наявності). Карти пам'яті в наш час підтримуються у багатьох типах електронних пристроїв — зокрема, картрідерами практично обов'язково оснащуються ноутбуки, а в цифрових фотокамерах саме даний тип носіїв стандартно використовується для збереження знятих матеріалів. Відповідно, наявність картрідера в плоттері полегшує обмін даними з подібною технікою: витягнути і вставити карту нерідко буває простіше, ніж копіювати матеріали на комп'ютер або морочитися з прямим підключенням по USB (якщо воно взагалі доступно).

— Wi-Fi. Наявність власного модуля Wi-Fi дозволяє плоттеру підключатися до комп'ютерних мереж, а також використовувати спеціальні функції на зразок Wi-Fi Direct і Airprint. Про таких функціях див. нижче; що стосується мережевого підключення, то воно забезпечує ті ж можливості, що й описаний вище дротовий стандарт LAN. При цьому з'єднання по Wi-Fi помітно зручніше, оскільки дозволяє обійтися без прокладки кабелів. Правда, таке підключення обходиться дещо дорожче, до того ж швидкість передачі даних може падати при великій кількості перешкод або «завантаженому ефірі»; однак для плотерів останнє найчастіше не є критичним, а ціна Wi-Fi модуля нерідко виявляється незначною порівняно з ціною всього пристрою. Так що більшість сучасних мережевих моделей підтримує не тільки проводове, але і бездротове підключення.
В характеристиках також може уточнюватися стандарт Wi-Fi, використовуваний пристроєм; найчастіше це Wi-Fi 4 або Wi-Fi 5. Однак різниця між цими стандартами в даному випадку не принципова: обидва вони забезпечують достатню швидкість для функцій, що реалізуються в плоттерах, а сучасне бездротове обладнання зазвичай передбачає сумісність з усіма основними стандартами Wi-Fi.

— Wi-Fi Direct. Функція, що зустрічається в моделях з вбудованими модулями Wi-Fi (див. вище). Підтримка Direct дозволяє підключати до такого плоттеру інші Wi-Fi пристрої (ноутбуки, смартфони, фотокамери тощо) безпосередньо, без використання роутера і локальної мережі. Це буває особливо зручно за відсутності мережевого обладнання, або якщо його потрібно додатково налаштовувати. У набір функцій, доступних при такому підключенні, входить як мінімум надсилання матеріалів на друк; однак може передбачатися також управління налаштуваннями плоттера і інші, більш специфічні можливості.

— AirPrint. Технологія прямого друку через бездротове з'єднання, що застосовується в пристроях Apple — смартфонах iPhone, планшетах iPad, ноутбуках MacBook і т. ін. Друк через AirPrint відрізняється зручністю і простотою — вона не потребує додаткової настройки при підключенні до плоттеру і може здійснюватися буквально «в один дотик». Зв'язок з друкуючим пристроєм при цьому здійснюється по Wi-Fi напряму — аналогічно описаному вище Wi-Fi Direct (власне, AirPrint зазвичай передбачається як додаток до цього режиму).

Кількість окремих картриджів, необхідне плоттеру для роботи.

Кожен картридж відповідає за свій базовий колір, використовуваний при друку. Монохромні плотери (див. «Кольоровість») за визначенням використовують лише один картридж, під чорний колір — так що для подібних пристроїв даний параметр зазвичай взагалі не уточнюється. А ось при кольорового друку, де всі доступні відтінки виходять шляхом змішування базових кольорів, кількість таких кольорів (і, відповідно, картриджів) може бути різним.

Найбільш скромні із сучасних кольорових плотерів розраховані на роботу з 4 або 5 картриджами. Перший варіант відповідає колірній схемі CMYK 4 базових кольори — це мінімум, необхідний для повноцінного кольорового друку. Зі свого боку, 5 картриджів зазвичай означають схему кольорів CMYK, доповнену окремим запасом чорнила для чорно-білих зображень — це дозволяє не витрачати для таких зображень матеріали, які можуть знадобитися для кольорових відбитків, а також здійснювати монохромний друк навіть при спорожнілих кольорових картриджах, і навпаки.

Загалом такі набори базових кольорів обходяться недорого, при цьому вони здатні забезпечити досить непогана якість відбитків; так що плоттери на 4 – 5 картриджів у наш час дуже популярні. Однак використання додаткових базових кольорів дозволяє помітно збільшити якість зображення, насамперед достовірність передачі кольору. У світлі цього в прогресивних плоттерах може передбачатися значно...більше число картриджів — 6 – 10, а іноді і більше. Такі пристрої досить дорогі і складні в експлуатації, проте вони бувають незамінними при друку матеріалів з високими вимогами до якості кольори.

Моделі картриджів, використовуваних в плоттері. Маючи ці дані, можна з легкістю знайти для пристрою «рідні» витратні матеріали.

Максимальний рівень шуму, вироблюваний плоттером під час роботи. Чим нижче цей показник, тим менше незручностей оточуючим буде створювати пристрій. Водночас в сучасних плоттерах рівень шуму зазвичай не перевищує 60 дБ, що порівнянно з телевізором на середній гучності; а багато з них не «дотягують» до 50 дБ, відповідних неголосного розмови на відстані 2-3 м. А якщо врахувати ще й те, що плоттери зазвичай використовуються у виробничих приміщеннях, то можна сказати, що здебільшого даний показник не відіграє значної ролі.