Порівняння Sony GTK-XB7 vs LG OM-6560

Максимальна кількість звукових каналів, яке аудіосистема здатна відтворити через власну акустику.

— 1.0. Один канал аудіо допускає лише монофонічне звучання — достатня для того, щоб чути звук, але не забезпечує ефекту об'ємності. Перевагою цього варіанта є компактність, оскільки для нормальної роботи досить оснастити пристрій одним динаміком. Одноканальний формат зустрічається переважно в недорогих моделях, а також у найбільш компактних аудіосистемах, де невеликі розміри важливіше «навороченого» звуку.

— 2.0. Два канали — мінімально необхідна кількість для відтворення звуку у форматі стерео. Цей формат вже дає змогу досягти відчуття об'ємності, не вимагаючи занадто великої кількості динаміків і ускладнення всієї системи. Тому він дуже популярний.

— 2.1. Модифікація описаного вище формату 2.0, доповнена сабвуфером —спеціалізованим динаміком для низьких частот. Застосування сабвуфера покращує якість звуку, забезпечуючи насичене звучання басів.

— 2.2. Подальше розширення описаного вище формату 2.1, передбачає наявність двох сабвуферів — це покращує достовірність передачі низьких частот.

— 3.1. Розширена версія стандарту 2.1, в якій два класичних стереодинаміки доповнені не тільки сабвуфером, але і третім, центральним динаміком. Це дозволяє підвищити якіст...ь звуку — зокрема, за рахунок більш багатого об'ємного звучання.

Відзначимо, що моделі 2.0, не мають власного сабвуфера, можуть оснащуватися виходом для його підключення (див. нижче).

— Вбудована пам'ять. Власна пам'ять дає змогу зберігати і відтворювати музику та інший контент безпосередньо за допомогою аудіосистеми, без використання зовнішніх носіїв (які можуть зіпсуватися чи загубитися). Така пам'ять може бути заснована на жорстких дисках або SSD-модулі; перший варіант забезпечує гарну ємність при невисокій вартості, другий — швидше і надійніше.

— USB-порт. Класичний USB-порт, який в даному разі зазвичай використовується для флешок, зовнішніх жорстких дисків або інших пристроїв з функцією накопичувача — наприклад, мініатюрних плеєрів. Функції USB включають як мінімум пряме відтворення, однак можуть передбачатися й інші можливості — зокрема, обмін файлами з вбудованою пам'яттю (див. вище). Крім того, у разі необхідності через цей порт може здійснюватися і зарядка підключеного пристрою (наприклад, того ж кишенькового плеєра).

— Кардридер. Пристосування для читання інформації з карт пам'яті; такі носії досить популярні в сучасній електроніці. Найчастіше кардрідери призначені для різних версій карт SD або microSD, але можуть зустрічатися і інші варіанти; цей момент у кожному разі варто уточнювати окремо. Призначення цієї функції багато в чому аналогічно описаному вище USB-порту: насамперед вона застосовується для прямого відтворення, але можуть зустрічатися і інші функції.

— ...ef="/ua/list/18/pr-46075/">CD. Наявність CD-приводу означає, як мінімум, можливість роботи з дисками, записаними у форматі CD Audio (до 74 хвилин високоякісного звуку, з поділом на доріжки). Крім того, в сучасних аудіосистемах нерідко передбачається підтримка дисків з MP3-файлами; в такому форматі на один диск можна вмістити цілу збірку альбомів, однак якість звуку виходить більш низькою. А іноді навіть є можливість відтворення дисків формату DVD.

— Вінілові платівки. Вбудований програвач для відтворення музики з вінілових платівок. Технічно такі носії є остаточно застарілими, проте у них все ще є чимало відданих шанувальників. Крім того, чимало аудіосистем з даною функцією підтримують запис на USB (див. «Додатково»); це може стати у нагоді власникам «вінілу», охочих перевести свої бібліотеки на сучасні носії.

Крім вищезгаданих, у сучасних аудіосистемах можуть передбачатися й інші види носіїв. Наприклад, деякі моделі оснащуються входами USB type B, завдяки чому можуть підключатися до комп'ютера через USB-роз'єм і працювати в ролі комп'ютерної акустики з розширеними можливостями (такими, як копіювання музики з ПК на зовнішній носій або навпаки).

Радіодіапазони, які приймає тюнер музичного центру. На сьогоднішній день найчастіше зустрічається підтримка таких діапазонів:

- FM. Частина ультракороткохвильового (УКХ) діапазону в межах від 87,5 МГц до 108 МГц. Використовує частотну модуляцію, що дає змогу транслювати музику у форматі стерео із досить високою якістю звучання, а також передавати сигнали RDS (див. RDS). На даний момент більшість музичних радіостанцій на території СНД веде мовлення саме в цьому діапазоні, внаслідок чого FM підтримується в абсолютній більшості аудіосистем. Недоліком даного варіанта є обмежена зона прийому — максимум кілька десятків кілометрів від передавача — тому FM-трансляції можна слухати зазвичай у межах одного міста та навколишніх околиць.

- AM (від англ. amplitude modulation - амплітудна модуляція) - радіомовлення, що використовує амплітудну модуляцію. Зазвичай, під цим терміном мається на увазі мовлення на середніх хвилях в діапазоні 520-1610 кГц; на ці частоти розраховано більшість споживчих AM-приймачів. Дальність прийому AM-станцій може обчислюватися сотнями кілометрів, проте якість звуку при цьому нижча, ніж на FM, тому в даному форматі ведуть мовлення переважно «розмовні» та новинні радіостанції.

- DAB +. DAB це абревіатура від Digital Audio Broadcasting, тобто. "цифрове радіомовлення"; а "+" означає вдосконалену версію цього стандарту. Формально DAB+ — це діапазон, а й формат передачі сигналу: на відмінність всіх описаних вище варіантів, він, як...випливає з назви, цифровий. Це дає ряд переваг над традиційними передавачами — зокрема, велику дальність при меншій потужності та високу якість звуку, що транслюється. Крім того, цей звук практично не схильний до спотворень: слабкі перешкоди на його якість не впливають, а при критичному зниженні потужності передавача сигнал не спотворюється, а зникає повністю. Останнє, щоправда, можна записати у недоліки; Проте справді значним недоліком цього варіанта є хіба що його слабка поширеність (поки що) у країнах СНД. Технічно таке мовлення може здійснюватися у будь-якому діапазоні вище 30 МГц, проте практично використовується кілька варіантів (залежно країни), які стосуються УКВ-диапазону. Зазначимо, що тюнери DAB+ здатні приймати радіопередачі оригінального стандарту DAB, але не навпаки.

Загальна потужність звуку забезпечується аудіосистемою на максимальній гучності, іншими словами — сумарна потужність усіх динаміків, штатно передбачені пристрої (включаючи сабвуфер).

Чим вище потужність, тим голосніше буде звучати система і тим більшу площу вона зможе перекрити. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, габарити, вагу і енергоспоживання пристрою. Крім того, при оцінці і порівнянні з даним показником варто враховувати деякі нюанси. По-перше, деякі виробники йдуть на хитрість і приводять в характеристиках не середню, а пікову потужність звуку; такі цифри можуть бути дуже вражаючими, але до реальної гучності вони мають досить слабке відношення. Так що якщо вам здається, що заявлена потужність занадто висока — не завадить дізнатися, що саме мається на увазі в даному випадку. По-друге, при порівнянні варто враховувати наявність сабвуфера — він грає допоміжну роль, однак на нього може припадати більше половини від сумарної потужності системи. Через це при рівній загальній потужності пристрій з сабвуфером може виявитися тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 40 Вт буде мати по 20 Вт на основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 40 Вт на сабвуфер може припадати 20 Вт, і всього за 10 Вт — на основні динаміки.

Номінальна потужність звуку (див. «Потужність системи») на кожному з основних каналів аудіосистеми. Цей показник найчастіше зазначається в моделях з сабвуфером (див. «Кількість каналів»); знаючи його, можна оцінити розподіл потужності між основними колонками і низькочастотним динаміком.

Номінальна потужність сабвуфера — динаміка для низьких частот, що використовується в системах 2.1 та 3.1 (див. «Кількість каналів»). Про номінальної потужності в загальному див. «Потужність системи»; а у випадку з сабвуфером даний показник дозволяє оцінити гучність і насиченість баса, видається аудіосистемою, а також співвідношення між потужністю основних каналів і «саба»).

Загальний діапазон частот, відтворений акустикою аудіосистеми. Вимірюється від нижнього порога самої низькочастотної колонки до верхнього — найбільш високочастотної: наприклад, в системі 2.1 з основними колонками на 100 – 22000 Гц і сабвуфером на 20 – 150 Гц загальне значення буде становити 20 – 22000 Гц.

Загалом чим ширший частотний діапазон — тим повніше буде відтворений звук, тим менше низьких і високих частот буде втрачено через недостатніх можливостей акустики. З іншого боку, не варто забувати, що фактична якість звуку залежить і від ряду інших параметрів — насамперед амплітудно-частотної характеристики. Крім того, чутні людиною частоти знаходяться в проміжку від 16 Гц до 22 кГц; відхилення від цих значень досить малі, а з віком верхня межа ще й знижується. Тому з практичної точки зору не має сенсу передбачати занадто широкий частотний діапазон; а вражаючі показники кшталт 10 – 50000 Гц, що зустрічаються в моделях топового класу, зазвичай, є своєрідним «побічним ефектом» високоякісних динаміків (і одночасно — маркетинговим ходом), ніж реально значущим моментом.

Наявність функції еквалайзера в аудіосистемі.

Еквалайзер дозволяє змінювати тембр звуку, регулюючи гучність по окремих смугах частот. Найпростіший варіант такої регулювання передбачає 2 смуги (високі і низькі частоти), однак найчастіше смуг більше. У будь-якому разі еквалайзер може стати в нагоді як для тонкого налаштування звуку під власні уподобання, так і для компенсації недоліків зовнішньої або штатної акустики, підключених навушників і т. ін. — наприклад, якщо динаміки «провалюють» визначені смуги частот. Крім того, у багатьох аудіосистемах є набір попередніх налаштувань еквалайзера (пресетів), зазвичай розрахованих на різні стилі музики — «Класика», «Рок», «Поп» і т. ін. Може також передбачатися можливість створення і редагування власних пресетів.

- AirPlay. Технологія AirPlay розроблена компанією Apple. Вона заснована на Wi-Fi і застосовується для бездротової трансляції контенту з яблучних девайсів на зовнішні аудіосистеми. Таким чином, дана функція стане в нагоді тим, хто бажає підключити до аудіосистеми iPhone або iPod touch, але не хоче возитися з проводами; втім, можливе підключення AirPlay та інших пристроїв — наприклад, ПК з встановленим iTunes і Wi-Fi модулем.

- AirPlay 2. Друге покоління описаної вище технології AirPlay, представлене у 2018 році. Серед основних нововведень цієї версії є підтримка формату «мультирум», тобто одночасної трансляції кількох аудіосигналів на різні сумісні пристрої, встановлені в різних місцях. Таким чином можна, наприклад, включити у вітальні радіотрансляцію програми новин, у спальні — розслаблюючу музику, тощо. Крім того, AirPlay 2 отримала низку інших покращень — удосконалення буферизації, можливість потокової трансляції на стереоакустику, а також підтримку голосового керування через Siri.

- Chromecast. Оригінальна назва - Google Cast. Технологія трансляції контенту на зовнішні пристрої розроблена Google. Дає змогу передавати на аудіосистему звуковий сигнал з ПК або мобільного пристрою, трансляція стандартно здійснюється по Wi-Fi, при цьому приймач і джерело сигналу повинні знаходитися в одній мережі Wi-Fi (виняток становлять медіаплеєри Chromecast). З...азначимо, що у джерелах сигналу (смартфонах, планшетах, ПК тощо) Chromecast реалізується лише на рівні окремих додатків. Наприклад, на момент створення ця функція була доступна, зокрема, у програмах YouTube та Netflix для Android та iOS, а також у веб-версіях цих програм для Chrome. Завдяки подібному формату дана технологія в наш час надзвичайно поширена, а можливість підключення того чи іншого гаджета до аудіосистеми з Chromecast зазвичай обмежується можливістю встановлення на цей гаджет відповідних додатків.

- DLNA. DLNA (Digital Living Network Alliance) – стандарт, що дозволяє об'єднувати різні види домашньої електроніки та побутової техніки в єдину мережу для обміну контентом та керування. У разі аудіосистем DLNA може використовуватися, наприклад, для відтворення музики з диска комп'ютера, підключеного до такої мережі, трансляції звуку на встановлений інший кімнаті пристрій (наприклад, підсилювач) тощо. Підключення до DLNA може здійснюватися як провідним, наприклад і бездротовим способом (за стандартом Wi-Fi), а сумісність пристроїв не залежить від їх виробників - єдиною умовою є відповідність стандарту DLNA.

- LAN. Стандартний інтерфейс для провідного підключення до локальних комп'ютерних мереж на основі роз'єму RJ-45. Його наявність дозволяє використовувати різні мережні функції, такі як Інтернет-радіо (див. Додатково) або DLNA (див. вище). У порівнянні з іншим мережним інтерфейсом - Wi-Fi - LAN менш зручний через наявність проводів, проте більше надійний і забезпечує більшу фактичну швидкість передачі даних.

- Wi-Fi. Наявність модуля бездротового зв'язку Wi-Fi у конструкції аудіосистеми. Ця технологія використовується як у комп'ютерних мережах, наприклад і для прямого з'єднання різних пристроїв один з одним; її «дальнобійності» достатньо для роботи в межах житлових приміщень навіть через стіни. У цьому випадку Wi-Fi може застосовуватися для роботи з мережевими функціями на зразок Інтернет-радіо або DLNA(див. вище). При цьому цей варіант зручніший, ніж провідний LAN, за рахунок відсутності власне проводів. Крім того, підтримка цієї технології є необхідною умовою для використання функцій AirPlay та Chromecast (див. вище); а в деяких пристроях Wi-Fi дозволяє навіть підключати смартфони, планшети та інші гаджети як пульти дистанційного керування.

Одним з найсучасніших і найшвидших стандартів цієї технології бездротового зв'язку є Wi-Fi 5.. Версія 802.11ac використовує діапазон 5 ГГц (менш завантажений і більше захищений, ніж 2.4 ГГц), забезпечуючи швидкість до 1.69 Гбіт/с на одну антену і до 6.7 Гбіт/с за кількох антен.

— Bluetooth. Технологія прямого бездротового зв'язку між різними пристроями. Один із найпопулярніших способів використання Bluetooth в аудіосистемах — робота з аудіосигналом, насамперед трансляція звуку на бездротові навушники чи колонки; а в деяких моделях передбачається також можливість підключення смартфона, планшета або іншого пристрою та використання аудіосистеми як зовнішній Bluetooth-акустики. Щоправда, варто враховувати, що спочатку Bluetooth помітно поступається провідному з'єднанню за якістю звучання; однак у наш час цей недолік нерідко компенсується застосуванням того чи іншого різновиду кодеку aptX(див. нижче).
Крім цього, можуть передбачатися й інші варіанти використання Bluetooth - наприклад, обмін файлами між вбудованою пам'яттю і тим самим смартфоном, або дистанційне керування через програму. Вони не є обов'язковими для сучасних аудіосистем, проте з розвитком технологій набувають все більшого поширення.

У сучасних аудіосистемах найчастіше застосовується стандарт Bluetooth v5. Його важлива новація - розширення можливостей режиму BLE («Bluetooth з низьким енергоспоживанням»): при необхідності пристрій може збільшувати дальність за рахунок зниження швидкості або прискорювати передачу ціною зменшення дальності. Крім того, було введено низку покращень, що стосуються одночасної роботи з кількома підключеними пристроями.

- Підтримка aptX. Підтримка аудіосистемою aptX – кодека, призначеного для покращення якості звуку, що передається через Bluetooth. Відповідно, ця функція автоматично означає наявність вбудованого модуля Bluetooth (див. вище). Необхідність застосування спеціальних технологій обумовлена тим, що в оригінальному форматі Bluetooth дуже стискає аудіосигнал, що помітно позначається на підсумковій якості звучання. Технологія aptX покликана виправити ситуацію: за заявою творців, вона забезпечує чистоту звуку, "порівняну з Audio CD (16-bit/44.1kHz)" і практично не поступається провідного підключення. Цього нерідко вистачає навіть для комфортного прослуховування lossless-форматів, не кажучи вже про MP3 та інші популярні формати зі стисненням. Зрозуміло, для використання aptX його має підтримувати джерело сигналу.

- Підтримка aptX HD. Підтримка аудіосистемою кодека aptX HD — покращеної та оновленої версії описаного вище aptX. У цій версії заявлено чистоту звуку, порівнянну з аудіоматеріалами формату Hi-Res (24-bit/48kHz); це дозволяє з комфортом слухати не лише MP3, а й lossless-формати та навіть аудіоматеріали без стиску. З іншого боку, підтримка aptX HD коштує досить дорого, а його переваги перед оригінальним aptX стають помітними лише на дуже високоякісних аудіоматеріалах, для яких побутові аудіосистеми використовуються рідко. Тому ця функція особливого поширення набула.

- AAC. Кодек, що використовується переважно в портативній техніці Apple, для покращення звуку, що передається через Bluetooth. У цьому сенсі він аналогічний aptX (див. відповідні пункти), проте помітно поступається йому за можливостями: якщо звучання aptX порівнюють з Audio CD, то AAC знаходиться на рівні MP3-файлу середньої якості. Втім, для прослуховування тих же MP3 цього цілком вистачає, різниця стає помітною лише на більше просунутих форматах.

- LDAC. Фірмовий Bluetooth-кодек Sony. За пропускною здатністю та потенційною якістю звучання перевершує навіть aptX HD, забезпечуючи показники на рівні Hi-Res звуку 24-bit/96kHz; Існує навіть думка, що ця максимальна якість, яка має сенс передбачати в бездротових навушниках — подальше покращення буде просто непомітним для людського вуха.

- Мережеве потокове аудіо. Можливість роботи аудіосистеми з мережевими потоковими (стрімінговими) аудіосервісами на кшталт Deezer, Spotify, Tidal тощо. Такі послуги призначені для трансляції контенту (в даному випадку — переважно музики) через Інтернет; при цьому файли, що програються, не зберігаються в аудіосистемі, а відтворюються безпосередньо з відповідного ресурсу у Всесвітній мережі. В наш час існує безліч стрімінгових сервісів, що відрізняються за асортиментом музики та умовами доступу; конкретний список сервісів, що підтримуються, варто уточнювати окремо. Однак у будь-якому разі головними перевагами онлайн-стримінгу можна назвати широкий вибір контенту та практично моментальний доступ до бажаної композиції; деякі сервіси також можуть працювати як радіо, автоматично підбираючи музику відповідно до переваг виробника.

- Гучний зв'язок. Можливість використання пристрою як системи гучномовця для мобільного телефону. У такому режимі аудіосистема з'єднується з пристроєм, найчастіше за допомогою Bluetooth (див. вище), і голос абонента на іншому кінці лінії виводиться не на телефон, а на динаміки аудіосистеми. Це часто буває зручніше, ніж тримати телефон біля вуха; крім того, гучний зв'язок корисний, якщо в розмові потрібно взяти участь кількох людей.

- NFC-чіп. NFC – це бездротова технологія малого радіусу дії (близько 10 см). В аудіосистемах NFC використовується переважно для спрощення зв'язку за стандартом Wi-Fi або Bluetooth (див. вище). За наявності цього чіпа зовнішній NFC-сумісний пристрій можна просто піднести до аудіосистеми і підтвердити з'єднання - це простіше, ніж налаштувати параметри вручну.