Кількість клавіш
Чим більше число клавіш — тим ширший діапазон інструмента, тим більш низькі і високі ноти можна на ньому брати прямо в процесі гри, не вдаючись до хитрощів на зразок октавного перенесення (див. нижче). Для порівняння: повнорозмірна клавіатура фортепіано включає 88 клавіш. Однак у синтезаторах таку кількість зустрічається рідко, оскільки інструмент виходив б занадто громіздким і дорогим, а настільки великий діапазон потрібна далеко не кожному музиканту, навіть професійному. У світлі цього клавіатури на 88 клавіш використовуються переважно у висококласних робочих станціях (див. «Тип»). Для звичайних синтезаторів стандартом є
49, 61 або 76 клавіш (зустрічаються варіанти і на
73 клавіші) — цього зазвичай цілком достатньо (при цьому «золотою серединою» вважається варіант на
61 клавішу). А невеликі дитячі моделі можуть мати і 32 клавіші.
Режим навчання
Наявність
режиму навчання в конструкції синтезатора.
Призначення цієї функції, зрозуміло вже з назви. В основі ж її переважно лежить наступний принцип: синтезатор сам підказує учневі, на які клавіші потрібно натиснути, відображаючи клавіатуру на дисплеї або виділяючи потрібні клавіші за допомогою підсвічування (при її наявності, див. вище). Зрозуміло, на різних рівнях навчання формат таких підказок теж буде різним: наприклад, на самому початку синтезатор підсвічує потрібні ноти до тих пір, поки вони будуть натиснуті, а на фінальному етапі виділяє їх в тому темпі, в якому потрібно грати мелодію, і оцінює точність натискань учня на потрібні клавіші. Зустрічаються й інші особливості та нюанси навчання — наприклад, режим окремого розучування партій лівої і правої руки, коли сам інструмент грає одну партію і підказує учневі, як грати другу. Крім того, практично обов'язковою для синтезатора з таким режимом є функція метронома (див. нижче).
Незалежно від конкретного функціоналу, даний режим буде дуже корисна тим, хто тільки розвиває навички гри на клавішному інструменті.
Лінійні виходи
Кількість лінійних виходів, передбачених у конструкції синтезатора.
Лінійний вихід використовується для того, щоб передавати звук, видаваний синтезатором, на зовнішні пристрої. При цьому, на відміну від MIDI-виходи, через такий роз'єм передається «готовий» звук — аналоговий аудіосигнал лінійного рівня, який можна підключити до іншого аудіопристроєм — наприклад, до підсилювача потужності або активним колонок для відтворення, до комп'ютера або мікшерний пульт для запису, і т. ін. Слід враховувати, що лінійні виходи можуть використовувати різні типи роз'ємів — наприклад, 3.5 мм mini-Jack або 6,35 мм Jack; конкретно ці роз'єми докладніше ці роз'єми описані в п. «Входи», але ними справа не обмежується.
Кілька аналогових входів дають можливість підключати синтезатор одночасно до кількох зовнішнім аудиоустройствам — наприклад, до підсилювача для відтворення і рекордеру для запису.
Вбудована акустика
Номінальна потужність вбудованої акустики синтезатора.
Цей показник характеризує насамперед гучність, на якій можуть звучати вбудовані динаміки інструменту. При цьому не варто забувати, що такі динаміки здебільшого призначені скоріше для індивідуального застосування — щоб музика була чутна самому музикантові і людям в безпосередній близькості до нього. При такому застосуванні для нормальної чутності не потрібна висока потужність; а якщо гучний звук все ж буде потрібно, можна підключити інструмент до зовнішньої АС.
Тому звертати увагу на потужність
вбудованої акустики має сенс у тому випадку, якщо синтезатор планується використовувати для більш серйозних завдань, ніж індивідуальне прослуховування, і якщо при цьому зовнішня акустика може бути не завжди доступна.
Кількість смуг
Кількість смуг, передбачене у вбудованою акустичною системою синтезатора. Смугою в даному випадку можна назвати окремий набір динаміків, що відповідає за свою частину частотного діапазону. Наприклад, система з окремими динаміками під низькі і високі частоти буде називатися двосмугової.
Сенс такого поділу зумовлений тим, що для різних частот вимоги до динаміків теж будуть різними. Відповідно, виділення власних динаміків під кожну смугу частот може помітно поліпшити якість звучання. Водночас варто пам'ятати, що в синтезаторах вбудована акустика призначена не для високоякісного відтворення звуку, а потім швидше, щоб дати загальне уявлення про те, що зараз грає інструмент. Тому навіть у самих прогресивних моделях не зустрічається більше двох смуг, а для початкового і середнього рівня найчастіше цілком достатньо й однієї.