Порівняння Yukon NV 5x60 vs Pulsar Recon 770

Найбільшу відстань, на якому прилад нічного бачення здатний виявляти окремі предмети.

Методики, за якими виробники визначають цей параметр, можуть відрізнятися в деталях, проте загальний принцип один. Зазвичай, вказується відстань, на якому можна при освітленості 0,05 люкс (чверть Місяця) і среднеконтрастном тлі побачити досить великий об'єкт — для прикладу найчастіше береться людська фігура заввишки близько 170 см. При цьому мова йде не про те, щоб розібрати подробиці цього об'єкта, а про те, щоб лише зауважити сам факт його наявності. Простіше кажучи, дальність виявлення, скажімо, в 200 м означає, що подібний пристрій на дистанції 200 м можна побачити «щось, схоже на людину», проте окремі деталі (голову, руки) розібрати не можна.

Також варто відзначити, що на практиці цей параметр сильно залежить від особливостей обстановки. Наприклад, темний предмет на дуже світлому фоні буде видно далі, а на темному він може бути непомітний навіть поблизу; аналогічне явище спостерігається і для тепловізорів (див. «Тип»), тільки щодо різниці у температурі, а не в кольорах.

Принцип роботи модуля, що забезпечує посилення видимого світла. Даний параметр вказується тільки для класичних ПНБ (див. «Тип»), оскільки тепловізори працюють за одним принципом, і для них уточнення не потрібні.

— ЕОП. Абревіатура від «електронно-оптичний перетворювач». Також такі ПНБ можна назвати аналоговими, на противагу описаним нижче цифровим. Принцип їх роботи такий: спеціальний електрод (т. зв. фотокатод) перетворює слабкий світловий потік або ІЧ-випромінювання в потік електронів у вакуумній трубці, і під дією цих електронів світиться вже екран, видимий користувачем (аналогічний принцип застосовувався у кінескопних телевізорів). При цьому по шляху до екрану електрони розганяються, щоб забезпечити нормальну яскравість видимої «картинки». Грубо кажучи, ЕОП «накачує» невидимий світловий потік до необхідного рівня яскравості. Головною перевагою даного варіанта є невисока вартість, обумовлена простотою конструкції; крім того, їх можна зробити дуже чутливими. Водночас більшість ЕОП погано переносить яскраве світло: вони схильні до паразитних засветкам (коли точкове джерело освітлення розпливається в велике пляма, забиваючи навколо зображення), а при використанні днем такий приціл може взагалі вийти з ладу. Та й додаткових функцій аналогових приладах зазвичай менше, ніж у цифрових. Зазначимо, що на сьогоднішній день існує кілька поколінь ЕОП; чим новіше покоління — тим якісніше, складніше і дорожче перетворювач. Водночас якість П...НБ загалом багато в чому залежить і від інших факторів, тому сам по собі «старий» або «новий» ЕОП не є однозначним показником.

— Цифровий. ПНБ даного типу фактично являють собою різновид відеокамер: зображення потрапляє на цифрову матрицю (зазвичай, типу CCD), обробляється електронними схемами і виводиться на монітор, видимий користувачем (в даному випадку — невеликий екранчик, на зразок тих, що використовуються в видошукачах відеокамер). Можливість нічного застосування обумовлена тим, що сучасні CCD-матриці здатні реагувати на дуже слабкий світло, а також на ІЧ-випромінювання, невидиме " людським оком. При цьому такі пристрої можна без проблем використовувати і вдень, оскільки денне освітлення не шкодить матриці, а в налаштуваннях, зазвичай, передбачається відповідний режим роботи електроніки (аж до автоматичної підстроювання під яскравість). Головним недоліком цифрових ПНБ є висока вартість, обумовлена складністю конструкції.

Покоління електронно-оптичного перетворювача, що використовується у приладі з відповідним принципом роботи (див. вище).

— I. Найбільш раннє і, відповідно, найменш досконале покоління ЕОП, представлене на сучасному ринку. Дозволяє відносно комфортно використовувати ПНБ за умови досить яскравого «нічного освітлення (наприклад, у місячну ніч); при більш слабкому світлі буде потрібно активна ІЧ-підсвічування. При цьому ЕОП I покоління незручні під час роботи з точковими джерелами світла — з'являється паразитна засвітка і джерело світла «розпливається» на екрані. А випадкова засвітка (наприклад, попадання в світло автомобільних фар) з великою ймовірністю виводить такий прилад з ладу: автоматичний захист від неї передбачається вкрай рідко, а вчасно закрити або відвести об'єктив вдається не завжди. Крім того, ближче до країв поля зору роздільна здатність зображення в такому ЕОП помітно знижується і в ньому з'являються спотворення (наприклад, квадрат може виглядати як «подушка»). Однозначними ж перевагами пристроїв першого покоління можна назвати простоту і, відповідно, невисоку вартість. Ресурс такого перетворювача в середньому становить близько 1000 годин, чого цілком достатньо для нечастих «вилазок» на природу, але замало для постійного застосування.

— I+. Покращена і допрацьована версія описаних вище ЕОП I покоління. Головним удосконаленням стало використання т. зв. волоконно-оптичної пл...астини — завдяки їй вдалося зробити роздільна здатність по всьому полю зору однаковим, а також практично повністю позбавитися від спотворень. З іншого боку, через деяких технічних особливостей такі ПНБ при тому ж збільшенні виходять більш дорогими (іноді в кілька разів) і громіздкими, ніж попередники, а переваг перед ними, крім описаних вище, не мають. Через це вдосконалена версія ЕОП першого покоління зустрічається рідше, ніж оригінальна.

— II. Ключовою відмінністю ЕОП II покоління від попередників стала двоетапна схема посилення світла: традиційним способом, як в першому поколінні, а потім за допомогою микроканальной пластини. Це дало змогу значно збільшити ступінь посилення, завдяки чому з'явилася можливість застосовувати ПНБ навіть у темну ніч — при світлі зірок в легких хмарах. В цьому поколінні також вдалося забезпечити рівномірне якість зображення по всьому полю зору, позбутися значних паразитних засвіток (точкове джерело світла в полі зору майже не розпливається). Крім того, автоматичний захист від засвіток стала для подібних пристроїв практично обов'язковою, а ресурс, порівняно з першим поколінням, значно збільшився — до 3000 год в деяких моделях. Щоправда, і вартість ПНБ з такими перетворювачами зросла в рази.

— II+. Удосконалення перетворювачів другого покоління (див. вище), спрямована, зокрема, на зменшення габаритів ПНБ і подальше поліпшення якості «картинки» (щоправда, за рахунок деякого зниження коефіцієнта підсилення світла). Зазначимо, що під цим позначенням може ховатися як «оригінальне» покоління II+, так і її покращена версії Super Gen II+. Останній варіант здатний забезпечити дальність видимості майже на рівні ЕОП III покоління, а варто при цьому значно дешевше (хоча й все одно дорожче, ніж прилад оригінального покоління II+).

— III. У третьому поколінні ЕОП виробники використовували в конструкції фотокатода інноваційний матеріал, що дало змогу значно підвищити чутливість (як загальну, так і в ІЧ-діапазоні). Перетворювачі даного покоління здатні працювати при надзвичайно низькому освітленні, забезпечують чітке, якісне зображення з високою деталізацією і мають ресурс близько 10 000 год; таким чином, вони є найбільш прогресивними з представленого на сучасному цивільному ринку. Втім, основними користувачами подібної техніки є військові та представники спецслужб: саме для них описані переваги критично важливі, а стоять ЕОП III покоління в 1,5 – 2 рази дорожче II+ (які самі по собі недешеві), що ускладнює застосування таких приладів цивільними особами. Ще одним недоліком перетворювачів даного типу вважається досить значна чутливість до бічних засветкам.

Ступінь збільшення зображення, яку ПНБ здатний забезпечити без цифрової обробки зображення, виключно за рахунок оптичної системи. Таке збільшення вважається краще цифрового, оскільки воно не погіршує чіткості видимого зображення; а для моделей на основі ЕОП (див. «Принцип роботи») це взагалі єдиний доступний варіант.

Теоретично чим вище кратність — тим більше дальність виявлення (див. вище), оскільки потужне збільшення дозволяє бачити більш дрібні предмети. Однак далеко не завжди має сенс гнатися за максимальними показниками. Річ у тім, що при збільшенні кратності зменшується кутове поле зору і збільшується мінімальна дистанція фокусування (і те, і інше див. нижче), що може створити проблеми на ближніх дистанціях. Також варто відзначити, що високий ступінь збільшення негативно позначається на світлосилі всієї системи — в результаті фактична дальність виявлення в повній темряві може бути вище у приладу з меншою кратністю, оскільки він «ловить» більше світла. Та й на вартість даний параметр впливає відповідно.

Зазначимо, що ПНБ, на відміну від класичних біноклів і монокулярів, найчастіше мають фіксовану кратність. Моделі з можливістю плавного регулювання практично не зустрічаються, і єдиним варіантом є застосування додаткових насадок (див. «Форм-фактор»).

Зараз на ринку представлені ПНБ з таким оптичним збільшенням: 1х, 2 – 3х, 3.1 – 4х, ...href="/ua/list/260/pr-15213/">> 4x

Діаметр вхідної лінзи, якою оснащений об'єктив приладу нічного бачення.

Цей параметр є одним з найважливіших для будь-якого оптичного пристрою, включаючи ПНБ: чим крупніше об'єктив, тим більше світла (або ІЧ-випромінювання) потрапляє в нього і тим чутливіше виходить оптика, за інших рівних умов. Зворотною стороною цього є збільшення габаритів, ваги і вартості приладу. Крім того, не варто забувати, що в конструкції можуть використовуватися різні хитрощі і додаткові технології; тому сам по собі великий об'єктив далеко не завжди є однозначним показником високого класу.

Роздільна здатність матриці, встановленої в тепловізори (див. «Тип») або цифровому ПНБ (див. «Принцип дії»). Зазвичай вказується в пікселях по горизонталі і вертикалі, наприклад 640х480.

З одного боку, чим вище роздільна здатність, тим більш чітким та деталізованим буде зображення. З іншого боку, збільшення роздільної здатності без зміни розміру матриці означає, що на кожен піксель буде потрапляти менше світла — а це негативно позначається на дальності виявлення (див. вище) і призводить до появи шумів. Тому роздільна здатність приймачів в сучасних ПНБ невелика — в перерахунку на звичні мегапікселі рідко перевищує 0,3 Мп. А однозначно порівнювати різні моделі по цьому параметру навряд чи має сенс — адже фактична якість роботи багато в чому залежить також від розміру приймача, особливостей обробки сигналу і т. ін.

Розмір області видимій ПНБ з відстані 100 м — іншими словами, найбільша відстань між двома точками, при яких їх можна одночасно побачити з цієї відстані. Також його називають «лінійним полем зору». Поряд з кутовим полем зору (див. нижче) цей параметр характеризує охоплюється оптикою простір; водночас він наочно описує можливості тієї чи іншої моделі, ніж дані про кутах огляду.

Кут огляду, забезпечуваний приладом нічного бачення — тобто кут між лініями, що з'єднують очей спостерігача з двома крайніми точками видимого простору. Широкі кути огляду дають змогу охоплювати великий простір, однак кратність збільшення (див. вище) при цьому виходить невисокою; зі свого боку, підвищення кратності веде до зменшення поля зору.

Найменша дистанція до спостережуваного предмета, при якій він буде чітко видно через ПНБ. Для нормального використання ПНБ потрібно, щоб ця дистанція не перевищувала мінімального передбачуваного відстані до розглянутих предметів; у світлі цього потрібно враховувати, що чим вище кратність збільшення (див. вище) — тим, зазвичай, більше дистанція фокусування.