Порівняння Canon EOS M100 kit 15-45 vs Canon EOS M6 body

Об'єктив, що постачається з камерою у серійній (китовій) комплектації. З ним фотоапарат готовий до роботи буквально "з коробки" - все необхідне для зйомки вже є, і купувати об'єктив окремо (як у випадку з "голою тушкою" камери body) не потрібно. У переважній більшості це оптика з універсальним набором середніх фокусних відстаней та відносно невисокою змінною світлосилою. Найчастіше комплектні об'єктиви мають досить скромні характеристики, а призначені вони переважно для користувачів-початківців, розуміння азів фотографії і простої повсякденної зйомки. Але зустрічаються й інші варіанти китових об'єктивів - топові моделі фотоапаратів можуть комплектуватися досить оптикою. Цей момент не стане на заваді уточнити окремо. Також зазначимо, що та сама камера може поставлятися з різними варіантами комплектної оптики.

Світлосила об'єктива, встановленого в камері або поставляється з нею в комплекті (для моделей з додатковою оптикою).

Спрощено цей параметр можна описати як здатність об'єктива пропускати світло — іншими словами, наскільки слабшає світловий потік при проходженні через оптику. Вважається, що на характеристики світлопропускання впливають два основних показники: діаметр відносного отвору об'єктива і його фокусна відстань. Світлосила ж — це відношення першого показника до другого; при цьому діаметр чинного отвору приймається за одиницю і при записі взагалі опускається, в результаті такий запис виглядає, наприклад, так: f/2.0. Відповідно чим більше число після знака дробу — тим нижче світлосила, тим менше світла пропускає об'єктив.

Об'єктиви із змінною фокусною відстанню (варіооб'єктиви), зазвичай, мають різні значення світлосили для різних фокусних відстаней. Для такої оптики в характеристиках вказується два значення цього параметра, для мінімальної і максимальної фокусної відстані, наприклад f/2.8–4.5. Існують також варіооб'єктиви, що зберігають незмінну світлосилу на всьому діапазоні фокусних відстаней, проте вони коштують помітно дорожче аналогів з змінною світлосилою.

Висока світлопроникність об'єктива важлива, якщо планується застосовувати камеру для зйомки в умовах недостатньої освітленості або для зйомки швидко рухомих об'єктив: світлосильна оптика дозволяє знімати при невисокій чутливості матриці (...що знижує ймовірність появи шумів) і на малих витримках (на яких рухомі об'єкти виходять менш розмитими). Також цей параметр визначає глибину різкості зображуваного простору: чим вище світлосила, тим менша глибина різкості. Тому для зйомки з художнім розмиттям фону («боке») рекомендується використовувати світлосильні об'єктиви.

Фокусна відстань об'єктива камери.

Фокусною відстанню називають відстань між матрицею фотокамери і оптичним центром об'єктива, сфокусованим на нескінченність, при якому на матриці виходить чітке і різке зображення. Для моделей зі змінною оптикою (бездзеркальних камер і MILC, див. «Тип фотокамери») даний параметр вказується в тому випадку, якщо камера поставляється з об'єктивом (комплектація «kit»); нагадаємо, що при бажанні на таку камеру можна встановити оптику з іншими характеристиками.

Чим більше фокусна відстань, тим менше кут огляду об'єктива, тим вище ступінь наближення і більш видимі в кадрі предмети. Тому даний параметр є одним з ключових для будь-якого об'єктива і багато в чому визначає його застосування (конкретні приклади наведено нижче).

Найчастіше в сучасних цифрових камерах застосовуються об'єктиви із змінною фокусною відстанню: такі об'єктиви здатні збільшувати і зменшувати зображення (докладніше див. «Оптичне збільшення»). Для «дзеркалок» і MILC випускається спеціалізована оптика з незмінним фокусною відстанню (фікс-об'єктиви). А ось в цифрових компактах «фікси» використовуються вкрай рідко, зазвичай такий об'єктив є ознакою висококласної моделі зі специфічними характеристиками.

Варто враховувати, що в характеристиках камери зазвичай наводиться фактична фокусна відстань об'єктива. А кути огляду і загальне призначен...ня оптики визначаються не тільки цим параметром, але ще й розміром матриці, з якою використовується оптика. Залежність виглядає так: при тих же кутах огляду об'єктив під більш велику матрицю буде мати більшу фокусну відстань, ніж об'єктив для невеликого сенсора. Відповідно, порівнювати між собою по фокусній відстані об'єктивів можна тільки камери з однаковим розміром матриці. Втім, для полегшення порівнянь в характеристиках може приводитися т. зв. ЕФВ — фокусна відстань в еквіваленті 35 мм: це фокусна відстань, яку мав би об'єктив для full frame матриці, що має ті ж кути огляду. Порівнювати за ЕФВ можна об'єктиви під будь-який розмір матриці. Існують формули, які дозволяють самостійно обчислити еквівалент 35 мм, їх можна знайти в спеціальних джерелах.

Якщо ж говорити про конкретну спеціалізацію, то ЕФВ до 18 мм відповідає надширококутним об'єктивам типу «fisheye». Ширококутною вважається «фіксована» оптика з ЕФВ до 28 мм, а також варіооб'єктиви з мінімальним ЕФВ до 35 мм. Показник до 60 мм відповідає оптиці «загального призначення», 50 – 135 мм вважаються оптимальним показником для зйомки портретів, а більш високі фокусні відстані зустрічаються в телеоб'єктивах. Детальніші дані про специфіку різних фокусних відстаней можна знайти в спеціальних джерелах.

Кратність збільшення, забезпечувана фотоапаратом за рахунок використання можливостей об'єктива (а саме за рахунок зміни його фокусної відстані). В моделях зі змінною оптикою (див. «Тип фотокамери») вказується для комплектного об'єктива, якщо такий є в наявності.

Варто враховувати, що в даному випадку кратність не вказується щодо зображення видимого неозброєним оком, а щодо зображення, що видається об'єктивом на мінімальному збільшенні. Приміром, якщо в характеристиках зазначено оптичне збільшення 3х — це означає, що на максимальному збільшенні предмети в кадрі будуть втричі більше, ніж на мінімальному.

Ступінь оптичного збільшення безпосередньо пов'язана з діапазоном фокусних відстаней (див. вище). Визначити цей ступінь можна, поділивши максимальна фокусна відстань об'єктива на мінімальне, наприклад 360мм/36мм=10х збільшення.

На сьогоднішній день оптичне збільшення дає найкращу якість «наближеного» зображення і вважається краще цифрового (див. нижче). Це пов'язано з тим, що при такому форматі роботи постійно задіється вся площа матриці, що дозволяє на повну використовувати її можливості. Тому навіть серед бюджетних моделей апарати без оптичного збільшення є великою рідкістю.

Наявність двох дисків управління в конструкції фотокамери.

Дана конструктивна особливість полегшує управління камерою і зміну налаштувань «на льоту»: на другий диск виносяться додаткові параметри роботи, і повернути його у потрібне положення простіше і швидше, ніж «копатися» в пунктах екранного меню. Подібна можливість зустрічається переважно у напівпрофесійних і професійних камерах, які передбачають часте використання ручного режиму зйомки.

Брекетингом називають зйомку серії кадрів, при якій у кожному наступному кадрі параметри зйомки (експозиція, баланс білого, фокус тощо) змінюються на певну величину. Це дозволяє, наприклад, вибрати найбільш вдалий знімок з декількох варіантів, або визначити ефект від зміни налаштувань в ту або іншу сторону. Автобрекетинг дозволяє проводити таку зйомку автоматично. При цьому варто враховувати, що набір параметрів, змінних в процесі, в різних моделях камер може відрізнятися. Приміром, одні апарати здатні змінювати експозицію, інші — експозицію та/або баланс білого, і т. ін.

— USB-C. Універсальний інтерфейс USB, використовує роз'єм типу Type C. Самі по собі порти USB (всіх типів) застосовуються переважно з метою підключення камери до комп'ютера для копіювання відзнятих матеріалів, для управління налаштуваннями, оновлення прошивки і т. ін. Конкретно ж роз'єм Type C порівнянний за розмірами з більш ранніми miniUSB і microUSB, однак має двосторонню конструкцію, що дозволяє вставити штекер будь-якою стороною. Крім того, USB-C нерідко працює за стандартом USB 3.1, який дозволяє досягти швидкості підключення до 10 Гбіт/с — корисна можливість при копіюванні великого обсягу контенту.

— HDMI. Комплексний цифровий інтерфейс, що дозволяє по одному кабелю передавати відео (у т. ч. високої роздільної здатності) і звук (аж до багатоканального). Наявність такого порту дає можливість використовувати камеру в якості плеєра: її можна безпосередньо підключити до телевізора, монітора, проєктора і т. ін. і переглядати зняті матеріали на великому екрані. При цьому можливості трансляції можуть включати не тільки програвання відео, але і демонстрацію відзнятих фото в режимі слайд-шоу. Входи HDMI присутні в більшості сучасної відеотехніки, і підключення зазвичай не становить проблем.
У наш час на ринку представлено кілька версій інтерфейсу HDMI:

• v 1.4. Найстарша з актуальних на сьогодні версій, випущена в 2009 році. Тим не менш, підтримує 3D-відео, здатна працювати з розбільною здтністю аж до 4096х2160 на шви...дкості до 24 к/с, а в роздільній здатності Full HD частота кадрів може досягати 120 к/с. Крім оригінально v.1.4, зустрічаються також поліпшені модифікації — v.1.4 a і v.1.4 b; вони аналогічні за основним можливостям, в обох випадках поліпшення торкнулися переважно роботи з 3D-контентом.
• v 2.0. Значне оновлення HDMI представлене в 2013 році. У цій версії максимальна частота кадрів в 4K зросла до 60 к/с, також з нововведень можна згадати підтримку ультраширокого формату 21:9. В оновленні v.2.0 a до можливостей інтерфейсу була додана підтримка HDR, в v.2.0 b ця функція була покращена і розширена.
• v 2.1. Незважаючи на схожість назви з v.2.0, дана версія, випущена в 2017 році, стала дуже масштабним оновленням. Зокрема, до неї додалася підтримка 8K і навіть 10 K на швидкості до 120 к/с, а також ще більше розширилися можливості для роботи з HDR. Під цю версію був випущений власний кабель HDMI Ultra High Speed, всі можливості v.2.1 доступні тільки при використанні кабелів цього стандарту, хоча базові функції можна використовувати і з більш простими шнурами.

— Вихід на навушники. Аудіовиход, що дозволяє підключити до камери навушники. Як правило, представлений класичним 3.5-міліметровим міні-джеком. Наявність такого роз'єму забезпечує можливість моніторингу звуку під час відеозапису в режимі реального часу. Це особливо важливо при зйомці інтерв'ю, відеоблогів та інших проєктів.

— Вхід мікрофона. Спеціалізований вхід для підключення до камери зовнішнього мікрофона. Зовнішні мікрофони значно перевершують вбудовані за якістю звуку. По-перше, вони не так чутливі до «власних» звуків камери — до кнопок, коліс управління, моторів фокусування і т. ін. (а якщо мікрофон використовує довгий дріт і не кріпиться на корпусі, цих звуків взагалі не чути). По-друге, самі по собі зовнішні мікрофони мають більш прогресивні характеристики. З іншого боку, їх застосування виправдане переважно при професійному відеозаписі; тому наявність мікрофонного входу зазвичай відповідає розвинутим можливостям відеозйомки

Швидкість серійної зйомки, забезпечувана камерою на максимальній роздільній здатності кадру. При менших роздільних здатностях швидкість може бути і вище, проте ключовою характеристикою вважається саме це значення.

При серійної зйомки фотограф затискає кнопку, а камера робить кілька знімків підряд, зазвичай з інтервалом в частки секунди. Така зйомка зручна, наприклад, для фіксації об'єктів, що швидко рухаються: вона дозволяє з серії кадрів вибрати найбільш вдалий, або за допомогою всієї серії показати динаміку руху. А чим вище швидкість — тим ефективніше зйомка, тим більше кадрів камера може зафіксувати за проміжок часу. З іншого боку, швидкість потребує відповідної апаратної «начинки» і може помітно позначитися на вартості.

Затвор — це система, що регулює тривалість витримки, тобто впливу світла на матрицю (докладніше про витримку див. вище). Ось основні типи таких систем:

— Електронний. Різновид затворів, придатний тільки для цифрових фотокамер. Такі системи не мають рухомих механічних частин, витримка в них здійснюється електронним способом. У момент натискання на спуск, при «відкритті» затвора, матриця повністю обнуляється; а через певний час (що відповідає часу витримки), при «закриття» затвора, з неї зчитується накопичений заряд. Це дає змогу здійснювати повноцінну фотозйомку і працювати з різними значеннями витримок, не застосовуючи складних конструкцій. Ще одна перевага перед описаними нижче механічними затворами полягає в тому, що такі системи ідеально підходять для Live View (див. вище): матриця може постійно транслювати зображення на екран, лише іноді «перериваючись» безпосередньо на зйомку. З іншого боку, така постійна робота підвищує ймовірність нагрівання та виникнення додаткових шумів на знімку. Для компенсації цього недоліку застосовуються різні рішення, і здебільшого він майже непомітний; однак для професійної зйомки електронні затвори вважаються все ж менш придатними, ніж механічні.

— Механічний. Існує безліч видів механічних затворів, однак у сучасних цифрових фотокамерах зустрічаються переважно системи у вигляді пари шторок. При розкритті затвора рухається одна зі шторок, а поті...м її «доганяє» друга, закриваючи матрицю. Головною перевагою механічних затворів є те, що при їх використанні матриця постійно залишається закритою і відкривається тільки в момент зйомки на час, що відповідає виставленій витримці (аналогічно тому, як це відбувається в плівкових камерах). За рахунок цього вдається уникнути нагрівання сенсора і пов'язаного з цим збільшення шумів на знімку. З іншого боку, додаткові механізми помітно позначаються на вазі, габаритах, вартості і енергоспоживанні камери, під час зйомки об'єктів, які швидко рухаються, можуть виникнути спотворення, а за низьких температур — збої і навіть відмови. Крім того, камери з механічними затворами розраховані переважно на роботу через оптичний видошукач. Для електронного ж видошукача або режиму Live View (див. вище) потрібно або встановлювати допоміжну матрицю (що ще більш ускладнює і здорожує конструкцію), або повністю відкривати шторки і фактично знімати в режимі електронного затвора, що позбавляє сенсу саму ідею «механіки». Внаслідок цього даний тип затвора на сьогоднішній день використовується переважно у дзеркальних камерах (див. «Тип фотокамери») середнього і топового рівнів; в інших різновидах він теж зустрічається, але помітно рідше.

— Електронний, механічний. Системи, що поєднують обидва описаних вище варіанти; точніше навіть — механічні затвори, доповнені можливістю роботи в електронному режимі. Одним з ключових недоліків чисто механічних систем є слабка придатність для надкоротких витримок — забезпечити необхідну швидкість руху шторок непросто, до того ж механізм в такому режимі піддається значним навантаженням. Для усунення цього недоліку і були створені електронно-механічні системи. Працюють вони таким чином: на коротких витримках до певної межі використовується суто механічний спосіб роботи, а коли можливостей механіки не вистачає — комбінований режим. У цьому режимі шторки затвора відкриваються на відносно тривалий час (довше необхідної витримки), а матриця при цьому працює електронним способом (докладніше див. вище), забезпечуючи необхідну витримку. Теоретично комбінований спосіб дає змогу ефективно знімати на надмалих витримках, однак на практиці якість знімків виходить порівняно невисокою, і «гібридний» затвор нерідко є скоріше маркетинговим ходом, ніж реально корисним інструментом.