Порівняння Sapphire Radeon RX 5700 XT NITRO+ 11293-03-40G vs MSI Radeon RX 5700 XT GAMING

Частота роботи графічного процесора відеокарти. За загальним правилом, чим більше частота роботи GPU — тим вище продуктивність відеокарти, однак цей варіант є не єдиним — багато чого також залежить і від конструктивних особливостей відеокарти, зокрема типу і об'єму відеопам'яті (див. відповідні пункти глосарію). Внаслідок цього не є незвичайною ситуація, коли з двох відеокарт більш продуктивною може виявитися модель з нижчою частотою процесора. Крім цього варто відзначити, що високочастотні процесори мають також високе тепловиділення, що потребує застосування потужних систем охолодження.

Максимальна роздільна здатність, підтримуване відеокартою — тобто найбільший розмір зображення (у пікселях), яке вона може виводити на зовнішній екран.

Чим вище роздільна здатність, тим більше чіткої та якісної виходить картинка. З іншого боку, з підвищенням числа пікселів зростають вимоги до обчислювальної потужності і, відповідно, вартість відеокарти. Крім того, не варто забувати, що оцінити всі переваги високих роздільних здатностей можна тільки на моніторах з відповідними характеристиками. З іншого боку, в налаштуваннях графіки можна виставити і більш низькі роздільній здатності, ніж максимальна; а хороший запас по вирішенню означає і хороший запас по загальній продуктивності.

Що стосується конкретних значень, то фактичним мінімумом для сучасних відеокарт є 1600х1200, однак набагато частіше зустрічаються більш високі показники — аж до Ultra HD 4K і Ultra HD 8K.

Кількість виходів HDMI, передбачених у відеокарті.

На сьогодні HDMI є найбільш популярним інтерфейсом для роботи з зображенням високої роздільної здатності і багатоканальним звуком (він може використовуватися одночасно для відео та аудіо). Такий роз'єм є практично стандартним для сучасних моніторів, крім того, він широко використовується в інших видах екранів — телевізорах, плазмових панелей, проекторів і т. ін.

Наявність кількох виходів дозволяє підключати до відеокарти одночасно кілька екранів — наприклад, пару моніторів для організації розширеного робочого простору. Втім, портів HDMI у відеокартах не буває більше 2 — з низки причин для декількох екранів відразу в даному випадку простіше використовувати інші роз'єми, насамперед DisplayPort.

Кількість виходів DisplayPort, передбачених у відеокарті.

DisplayPort являє собою цифровий мультимедійний інтерфейс, багато в чому схожий з HDMI, який проте застосовується переважно в комп'ютерній техніці. Конкретні можливості цього інтерфейсу залежать від версії (див. нижче), однак навіть у найскромнішій сучасній версії DisplayPort дає змогу як мінімум працювати з роздільною здатністю 4K на 60 кадрах в секунду і 5K — на 30 к/с. Ще однією цікавою особливістю даного стандарту є можливість послідовного підключення декількох екранів до одного порту (формат «daisy chain»).

У світлі останнього можна сказати, що кількість виходів DisplayPort відповідає кількості екранів, які можна підключати до відеокарти напряму, без застосування daisy chain. Таке підключення може знадобитися, зокрема, для моніторів, які не підтримують роботу в режимі «ланцюжка». Якщо ж такий режим підтримується — максимальна кількість екранів буде як мінімум удвічі вище, ніж кількість роз'ємів. Однак варто врахувати, що роздільні здатності, підтримувані самим відеоадаптером, можуть не дотягувати до граничних можливостей використовуваної версії DisplayPort.

Кількість окремих вентиляторів, передбачених в системі охолодження відеокарти (при їх наявності — див. «Охолодження»).

Загалом чим потужніший відеоадаптер — тим більш ефективне охолодження йому потрібно. Так що один вентилятор характерний переважно для пристроїв початкового і недорогого середнього класу, два — від середнього до прогресивного, а три і більше є практично однозначною ознакою вирішення преміумрівня. Водночас суворої залежності тут немає, і схожі за характеристиками моделі можуть мати різне число вентиляторів (тим більше що ефективність охолодження визначається не тільки кількістю вентиляторів, але і їх діаметром). А ось на що цей параметр впливає однозначно — так це на довжину відеокарти і, відповідно, кількість місця, необхідне для її установки.

Технологія синхронізації підсвічування, передбачена у відеокарті з відповідним дизайном.

Сама по собі синхронізація дозволяє «узгодити» підсвічування відеокарти, з підсвічуванням інших компонентів системи — материнської плати, корпуси, клавіатури, миші і т. ін. Завдяки цьому погодженням всі компоненти можуть синхронно змінювати колір, одночасно вмикатися/вимикатися і т. ін. Конкретні особливості роботи такого підсвічування залежать від застосовуваної технології синхронізації, а вона, зазвичай, у кожного виробника своя (Mystic Light Sync у MSI, RGB Fusion Gigabyte тощо). Також від цього залежить сумісність компонентів: всі вони повинні підтримувати одну технологію. Так що найпростіше добитися сумісності підсвічування, зібравши комплектуючі від одного виробника.

Максимальна потужність живлення, споживана відеокартою під час роботи. Цей параметр має значення для розрахунку загальної потужності, споживаної всією системою, і підбору блока живлення, що забезпечує відповідну потужність.

Найменша потужність блока живлення, рекомендована для комп'ютера з даною відеокартою.

Даний параметр, зазвичай, значно вище споживаної потужності самої відеокарти. Це закономірно — адже БЖ повинен забезпечувати електрикою всю систему, не тільки відеоадаптер. При цьому чим вище потужність відеокарти — тим, неминуче, вище енергоспоживання ПК загалом. Причому це пов'язано не тільки з «ненажерливістю» самого графічного адаптера, але і з споживанням інших компонентів ПК: висококласна відеокарта, зазвичай, поєднується з не менш потужною (і енергоємної) системою.

З урахуванням цього виробники і вказують мінімальну рекомендовану потужність блока живлення. Зрозуміло, що такі рекомендації не є обов'язковими; однак при використанні БЖ з потужністю нижче рекомендованої ймовірність збоїв у роботі значно підвищується — аж до того, що навіть досить скромна система може просто «не завестися».

Кількість слотів, що займає відеокарта на задній стінці системного блока.

Даний показник дає змогу оцінити кількість місця, необхідного для встановлення відеоадаптера. Він актуальний у світлі того, що сучасні відеокарти можуть мати досить широкий набір роз'ємів, і для цього набору вже давно мало стандартної ланки на 1 слот. Особливо це характерно для потужних продуктивних моделей. У світлі цього багато рішень, особливо середнього і топового рівня, займають відразу два, а то і три слоти.

Окремо варто торкнутися моделей, для яких в характеристиках зазначено дробове число слотів — зазвичай 2.5 або 2.7. Ця подробиця наводиться виробником в рекламних цілях — як підтвердження того, що відеокарта має менші розміри, ніж повноцінне рішення на 3 слота. Однак на практиці різниці між цими варіантами немає: адаптери на 2.5 або 2.7 слотів все одно перекривають третій слот (хоча і частково), роблячи його непридатним до використання.