Порівняння Microlab Solo 7C vs Microlab Solo 3 mk3

Чутливість характеризує гучність колонок підведення до них сигналу певної потужності. Чим вище цей показник - тим вище буде гучність при тих же характеристиках джерела сигналу; простіше кажучи, на тому ж комп'ютері та тих же налаштуваннях гучності більше чутливі колонки гратимуть гучніше.

Загалом показник від 85 дБ вважається непоганим, 90 дБ і відмінним. З іншого боку, комп'ютерним колонкам рідко потрібна дуже висока гучність - вони зазвичай знаходяться поблизу користувача і розраховані тільки на нього. Тож загалом на цей параметр можна не звертати особливої уваги.

Співвідношення рівня корисного сигналу (власне відтворюваного звуку) до рівня сторонніх шумів, забезпечуване підсилювачем колонок в нормальному режимі.

Будь-який підсилювач неминуче створює власні шуми; позбутися від них неможливо, однак можна знизити їх рівень. Чим вище співвідношення сигнал/шум — тим чистіше буде звук, тим менш помітними будуть сторонні перешкоди. В сучасних комп'ютерних колонках цей показник може варіюватися від 52 – 55 дБ (мінімальний показник для того, щоб шум не доставляв особливого дискомфорту) до 90 – 95 дБ (може бути поівняним з досить прогресивною Hi-Fi апаратурою). Однак варто мати на увазі, що співвідношення сигнал/шум є далеко не єдиним параметром, що впливає на якість звуку, і його високе значення ще не гарантує приємного звучання колонок.

Діапазон звукових частот, підтримуваний акустикою. Чим ширше цей діапазон, тим повніше відтворений звук, тим нижче ймовірність, що якісь із цих деталей на низьких або високих частотах залишаться «за кадром». Водночас людське вухо здатне чути частоти близько 16 – 22000 Гц, а з віком цей діапазон ще більше звужується. У сучасній аудіотехніці, особливо топового рівня, можуть зустрічатися більш широкі діапазони, однак з практичної точки зору в цьому немає особливого сенсу. Крім того, варто відзначити, що сам по собі широкий частотний діапазон не гарантує високоякісного звуку — багато що залежить також від АЧХ.

Загальна номінальна потужність колонок — сума номінальних потужностей всіх компонентів (фронтальних, тилових, центральних і т. ін.)

Під номінальною зазвичай мають на увазі найбільшу середню потужність звуку, яку колонки можуть видавати без перевантажень і пошкоджень. Окремі піки звучання можуть помітно перевищувати цей показник, проте саме середнє значення є ключовим зокрема, саме воно визначає загальну гучність акустики. Правда, тут варто мати на увазі, що в комплектах з сабвуфером на останній може припадати близько половини загальної потужності всієї системи, притому що фактична гучність визначається переважно основними колонками. На практиці це означає, що при рівній сумарної потужності акустика з сабвуфером може звучати помітно тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 20 Вт буде мати по 10 Вт на один основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 20 Вт з 10-ватним «сабом» на основні динаміки доведеться всього за 5 Вт.

Що стосується конкретних значень, то в самих тихих сучасних колонки для ПК потужність не перевищує 10 Вт. Показник у 10 – 25 Вт можна назвати відносно скромним, 25 – 50 Вт — середнім, а значення в 50 – 100 Вт і вище зустрічаються переважно в комплектах з сабвуферами, де значна частина потужності припадає саме на басовий динамік (хоча зустрічаються і звичайні с...тереоколонкі з подібними характеристиками).

Теоретично потужність акустики впливає ще й на її сумісність з конкретним підсилювачем: колонки не повинні поступатися йому за номінальної потужності, інакше можливі спотворення звуку і навіть пошкодження обладнання. Однак комп'ютерна акустика в абсолютній більшості випадків використовуються з власними підсилювачами, оптимально підібраними під встановлені в колонках динаміки. Так що цей момент стає актуальним лише в деяких специфічних випадках, наприклад, при заміні комплектного зовнішнього підсилювача (див. нижче) на інший.

Номінальна потужність кожної окремої фронтальної колонки, передбаченої в акустичній системі. Цей параметр може зазначатися для системи з будь-якою кількістю колонок (див. вище) — всі формати звуку, що застосовуються в комп'ютерної акустики, передбачають пару фронтальних колонок.

В самих загальних рисах чим вище потужність, тим голосніше здатна звучати колонка. Детальніше про це параметр див. «Сумарна потужність» вище. Тут же відзначимо, що для стереосистем без сабвуфера потужність одного фронтального каналу складає половину від загальної потужності, більш прогресивної акустиці співвідношення потужностей між каналами може бути різним.

— mini-Jack (3.5 мм). Роз'єм 3.5 мм використовується як стандартний аналоговий аудіовихід практично у всіх сучасних ПК і ноутбуках; крім того, він встановлюється в більшість смартфонів, планшетів і кишенькових плеєрів, та й в багатьох інших різновидах техніки дуже поширений. У світлі цього штекером mini-jack оснащується більшість сучасних комп'ютерних колонок (за винятком хіба що Bluetooth моделей). Це може бути штекер на незнімному або знімному кабелі, або ж перехідник з іншого роз'єму — наприклад, «2 RCA — mini-jack».

— RCA. Роз'єм RCA, також відомий в просторіччі як «тюльпан», у цьому разі застосовується як лінійний вхід, для прийому аналогового аудіосигналу — аналогічно тому ж 3.5 мм mini-jack. Відмінності полягають в декількох важливих моментах. По-перше, RCA працює за принципом «один роз'єм на канал», і кількість таких роз'ємів буде залежати від формату звуку. Приміром, стереоакустиці знадобиться комплект з двох таких роз'ємів, системі 5.1 — з шести тощо. По-друге, RCA досить популярний в традиційній аудіотехніці, проте досить слабо поширений серед комп'ютерів. Тому комп'ютерній акустиці цей вхід зустрічається відносно рідко – переважно досить прогресивних моделях (у тому числі рішеннях з зовнішнім підсилювачем). Крім того, відзначимо, що в комплектах з сабвуфером для підключення «саба» в головному сателіті може також передбачатися роз'єм RCA, який грає в даному разі роль виходу.
...
— Вихід на сабвуфер. Наявність роз'єму для підключення сабвуфера дає можливість ще більше збагатити звучання системи нижніми частотами. Звичайно сабвуфер можна придбати додатково. А сам вихід служить як опція і дає змогу розширити акустику за потреби.

— Вихід для навушників. Вихід для підключення навушників, розташований безпосередньо на корпусі однієї з колонок. Такий роз'єм буває особливо зручний при використанні навушників з традиційним настільним ПК: підключати «вуха» до корпусу колонки, що знаходиться на столі, буває помітно зручніше, ніж тягнути дріт до системного блоку. Зазвичай, роль даного виходу грає стандартне гніздо mini-Jack 3.5 mm — саме під нього робиться більшість сучасних «вух» (як комп'ютерних, та й загального призначення).

— Вхід для мікрофона. Вхід для підключення зовнішнього мікрофона, розташований безпосередньо на корпусі колонок. Сенс цієї функції такий же, як і у описаного вище виходу для навушників: підключати мікрофон до колонки, що стоїть на столі, нерідко буває зручніше, ніж безпосередньо до системного блоку. Самі колонки з цією особливістю, зазвичай, мають додатковий штекер, що підключається до мікрофонного входу звукової карти.

— USB B. Інтерфейс, що дає змогу підключати колонки до USB-порту комп'ютера, ноутбука тощо в якості зовнішнього периферійного пристрою. Подібне підключення може стати в нагоді, наприклад, в тих ситуаціях, якщо стандартний аудіовихід зайнятий або знаходиться у важкодоступному місці; крім того, воно дає можливість колонкам працювати навіть за відсутності в системі звукової карти (хоча таке на сьогодні зустрічається дуже рідко). При цьому через USB може здійснюватися ще й живлення колонок, що, при невеликій потужності, дає можливість обійтися без окремого джерела живлення (докладніше див. «Живлення від USB-порту»). Крім того, даний роз'єм може відповідати за додаткові функції — наприклад, управління функціями колонки з ПК, через спеціальне ПЗ.

— Оптичний вхід. Цифровий вхід для передачі високоякісного звуку, зокрема багатоканального. Таке з'єднання примітне повною нечутливістю до електричних перешкод, однак оптоволоконний кабель погано переносить перегини і сильний натиск.

— Коаксіальний вхід. Вхід для передачі звуку в цифровому вигляді. Передбачає можливість передачі багатоканального звуку. Використовує роз'єм RCA (що іменується в просторіччі «тюльпаном»), однак з описаним вище інтерфейсом RCA несумісний. Коаксіальне з'єднання, на відміну від оптичного, схильне до електромагнітних перешкод, зате не потребує особливої делікатності у поводженні з кабелем.

Наявність знімних кабелів позбавить вас від можливих поломок пристрою, які пов'язані з перегином дротів. Якщо ж подібний казус станеться, легка заміна дроту на новий дає змогу надалі використовувати колонки, а не нести їх в сервісний центр. Однак таке рішення переважно використовується в моделях вищого рівня, що і позначається на вартості. При цьому, знімними можуть бути не тільки аудіокабелі, під які передбачаються роз'єми (за класикою це RCA), але й кабель живлення.

Наявність власного дисплея в конструкції акустики. Подібний дисплей зазвичай розташовується на передній панелі однієї з колонок, сабвуфера (за його наявності) або підсилювача (якщо він виконаний окремо). Зазвичай, він являє собою простий чорно-білий екранчик з сегментними індикаторами, однак навіть подібне оснащення дозволяє виводити досить різноманітну інформацію і значно спрощує роботу з колонками. Зазначимо, що дисплей найчастіше є ознакою моделі з великим додатковим функціоналом — встановлювати екран в колонки з базовими можливостями, зазвичай, не має сенсу.

Тип пульта дистанційного керування, яким укомплектовані колонки, зрозуміло, якщо такій пульт взагалі передбачений.

- Провідний. Пульт у вигляді окремого пристрою, підключеного до керуючого компонента системи («головної» колонки, сабвуфера, зовнішнього підсилювача) за допомогою окремого дроту. Такий пульт не такій мобільний, як бездротової, та й сам дріт може створювати деякі незручності. З іншого боку, ці недоліки далеко не завжди реально помітні: комп'ютерні колонки найчастіше знаходяться в безпосередній близькості від слухача, і в нього не виникає потреби у «дальнобійному» управлінні. При цьому дротяні пульти надійні, недорогі, не вимагають батарейок і працюють, навіть не перебуваючи у прямій видимості колонок (на відмінність від бездротових, які часто використовують керування по ІЧ-каналу). Щоправда, варто враховувати, що на такій пульт зазвичай виносяться лише основні функції — на кшталт регулювання гучності і тембру.

- Бездротовий. Бездротові пульти найчастіше працюють інфрачервоним каналом — аналогічно пультам для телевізорів, кондиціонерів тощо. Головні переваги такого керування — свобода переміщення в межах як мінімум кількох метрів від акустики. Крім того, на бездротові пульти часто виносять керування розширеними налаштуваннями. У той же час між пультом та приймачем (одна з колонок, сабвуфер тощо) не повинно бути перешкод; а обходятьс...я такі аксесуари помітно дорожче провідних пультів.

— Дротовий і бездротової. Комплекти акустики, укомплектовані одразу двома пультами — провідним та бездротовим. Особливості того й іншого варіанта докладно описані вище, а їх поєднання дає змогу вибирати пульт залежно від того, що потрібно в даний момент мати під рукою керування, сидячи за комп'ютером, або регулювати звук з відстані декількох метрів, пересуваючись по кімнаті. Крім того, дротовий та бездротової пульти можуть відрізнятися за набором функцій. Однак варто врахувати, що подібне обладнання помітно впливає на вартість.