Порівняння Ardis Aaron 27.5 vs Giant Alight 3 2019 frame S

Рік, до якого виробник відносить велосипед (точніше, модельний ряд, куди входить і дана модель).

Значення цього параметра полягає в тому, що модельний ряд оновлюється щороку, і два велосипеди з однаковою назвою, але різних років можуть відчутно відрізнятися за характеристиками і оснащенню. При цьому нові моделі (2024 року, 2023 року) зазвичай коштують дорожче, а старіші (2022 року, 2021 року тощо) продаються за зниженими цінами.

Варто враховувати, що пізніший рік випуску сам по собі не обов'язково означає прогресивніші характеристики — виробники можуть міняти їх і в бік спрощення. Так що модель минулих років може анітрохи не поступатися новим велосипедам.

Нині існує безліч різновидів велосипедів. Наприклад, для асфальту передбачені міські байки (включаючи фікси та круїзери, сюди ж можна віднести туристичні та дорожні моделі (універсальна версія, що поєднує в собі комфорт міських та прохідність гірських)). Також для твердих покриттів підійдуть шосейники (з окремими підвидами циклокрос, гравійні та велосипеди для тріатлону). Для пересіченої місцевості краще звернути увагу на гірські MTB велосипеди (зустрічаються різні види: крос-кантрі, даунхілл/фрірайд/ендуро, трейлові, стріт/дьорт). А окрему нішу займають електровелосипеди, BMX та фетбайки.

– Електровелосипеди. Велосипеди оснащені електромоторами та акумуляторами. Спосіб застосування такого оснащення може бути різним: в одних моделях воно лише допомагає велосипедисту, знижуючи зусилля на педалях, в інших дає змогу їхати взагалі без педалювання, як на електромопеді (докладніше див. «Режими р...оботи»). За призначенням більшість подібних машин найближче до міських велосипедів, проте трапляються винятки — зокрема деякі моделі поєднують можливості електровелосипеда і фетбайка. Електричний привод забезпечує додаткову зручність та зменшує витрати сил при їзді; причому навіть акумулятор, що розрядився, такому байку не страшний — можна продовжувати рух звичайним способом, на педалях. З іншого боку, електричні велосипеди набагато важчі за класичні, та й коштують вони помітно дорожче.

– Гірський (MTB). Абревіатура від MounTain Bike. У цьому разі сюди включено два типи велосипедів. Перший — класичні «гірники», розраховані переважно на їзду пересіченою місцевістю без специфічних навантажень, характерних для спеціалізованих різновидів (див. нижче). Такі велосипеди будуються на міцній товстій рамі, оснащуються широкими колесами, шинами з глибоким протектором. Багато гірських моделей цілком підходять і для їзди рівною дорогою; Зрозуміло, тут вони програють шосейним моделям (див. нижче), проте якщо часто доводиться їздити і по шосе, і поза асфальтом, краще вибрати саме MTB. Другий різновид – це моделі, які наближаються за характеристиками до спеціалізованих (див. нижче), проте з тих чи інших причин не вписуються в певний клас – наприклад, через велику вагу (крос-кантрі), слабку пристосованість до високих стрибків (дьортрт ) тощо.

– Крос-кантрі. Різновид гірських велосипедів, призначений для перегонів по пересіченій місцевості. Окремі ділянки трас крос-кантрі дещо простіше, ніж аналогічні елементи у змаганнях на кшталт даунхіла або тріалу (див. нижче), проте самі по собі траси дуже різноманітні. А тому велосипед цього типу повинен поєднувати швидкість, маневреність, «чіпкість» до ґрунту, зручність на підйомах та спусках. На практиці це досягається застосуванням полегшених матеріалів для рам (алюміній, титан, карбон, див. «Матеріал рами»), покришок з глибоким протектором, підвіски типу hard tail або full suspension з функціями локауту (див. «Підвіска», «Локаут заднього підвісу») тощо.

– Даунхіл/фрірайд/ендуро. Спеціалізований різновид гірських велосипедів, створений для швидкісного спуску з гірських схилів. Види такого спуску розрізняються за типом поверхні: у даунхілі використовуються заздалегідь підготовлені траси, тоді як екстремальніший фрірайд проводиться по повному бездоріжжю, а ендуро – на найскладніших ділянках. Однак для всіх різновидів велосипедів характерні риси є загальними: це широкі колеса і велика вага. Останнє зумовлено посиленою конструкцією: при спусках вага не відіграє вирішальної ролі, а ось навантаження на машину дуже великі, що потребує підвищеної міцності та максимальної надійності всіх вузлів. Перемикач передач, як правило, один – тільки на касеті (задній), відповідно, швидкостей небагато. А ось підвіска на обидва колеса (див. «Амортизація») є практично обов'язковою.

– Трейловий. Трейл – специфічний спосіб катання, що поєднує в собі подолання перешкод по пересіченій місцевості, підкорення середніх вершин і спуск з них, дорогу по камінню та вільне катання рівною дорогою. Трейлові велосипеди мають міцні та важкі рами, посилені колеса та покришки. Більшість із них є двопідвісами з великим діапазоном ходу амортизаторів (близько 130 – 150 мм).

– Стріт/дьорт. Різновид гірських велосипедів, що створений для трюкової їзди і місцями наближається до BMX. Вони можуть бути розраховані на різні стилі: стріт – акробатика з використанням міських елементів на кшталт бордюрів та сходів; дьорт — стрибки із земляних трамплінів із виконанням трюків у повітрі. Однак для всіх подібних велосипедів характерні загальні ознаки: невелика рама, одна швидкість, а також мінімум амортизації або повна її відсутність.

– Міський. Цей клас велосипедів створений для їзди містом. При цьому мається на увазі звичайне переміщення дорогами з рівним покриттям, без усілякого «екстриму». Сіті-байки часто оснащуються додатковими пристосуваннями, покликаними підвищити комфортність їзди та розширити можливості велосипеда – наприклад, сідлами на пружинах, багажниками/кошиками, повнорозмірними крилами, щитками для ланцюга тощо (див. «Комплектація). Для далеких поїздок та складних умов міські велосипеди підходять слабо, а тому їх можна рекомендувати прихильникам спокійного стилю їзди міськими артеріями та для прогулянкового катання парковими доріжками.

– Фікс. Одношвидкісні велосипеди-фікси першопочатково створювалися як спортивні снаряди для катання по велотреках. Але в окремих субкультурах райдерів їх використовують для міського ритму поїздок. Відмінна риса характеру фіксів – педалі у велосипеда крутяться завжди, поки обертається заднє колесо.

– Круїзер. Моделі з характерною витягнутою геометрією рами, вертикальною посадкою, м'яким комфортабельним сідлом та широким кермом, винесеним уперед. Під час розробки круїзерів надихалися дизайном ретро-мотоциклів. Позиціонуються вони як вдалі прогулянкові рішення.

– Дорожній. Велосипеди даного типу є чимось середнім між гірськими (MTB) і міськими. З одного боку, фітнес-байки передбачають «спортивну», похилу посадку і велику кількість передач, з іншого — у конструкції відсутня амортизація, можуть передбачатися додаткові «фішки» на кшталт багажника чи кошиків на кермі, а колеса мають великий розмір (зазвичай 28") Це дає змогу розганятися до досить високих швидкостей, при цьому велосипеди відмінно пристосовуються до нерівностей дороги і підвищених навантажень.Дорожники можуть застосовуватися для пересування містом, якщо в таких поїздках важлива швидкість і класичний міський байк виявляється для цього занадто повільним, для відновлення і підтримки фізичної форми тощо.

– Туристичний. Велосипеди, призначені для далеких поїздок різними типами доріг – як по твердому покриттю, так і по грунтовках або пересіченій місцевості. Зовні найбільше схожі з шосейними, гравійними велосипедами та циклокросами, проте фактично поєднують у собі властивості гірських, шосейних та міських моделей. Наприклад, більшість туристичних байків мають більш масивну та міцну раму, ніж «шосейники», що дає змогу більше-менш успішно пересуватися поза асфальтованими дорогами. Кермо може бути як прямим, так і шосейним (див. «Форма керма»). Крім того, багато моделей оснащуються передніми багажниками (див. «Комплектація») або хоча б кріпленнями під них; також у конструкції нерідко передбачаються крила, підніжка та інше додаткове обладнання, що забезпечує додатковий комфорт у далеких велопоходах.

– Шосейний. Спеціалізований клас велосипедів, призначений для переміщень рівними дорогами на великі відстані. Шосейні моделі передбачають «лежаче» положення їздця (з великим нахилом вперед) для кращої аеродинаміки, оснащуються вузькими колесами та кермами характерної вигнутої конструкції (див. «Модель керма»), а також не мають жодних амортизаторів (див. «Амортизація»). Завдяки цьому забезпечується висока швидкість руху при мінімальному опорі — на гарному дорожньому покритті «шосейники» краще за будь-які інші моделі підходять для далеких поїздок (досить сказати, що в масштабних велогонках на кшталт «Тур де Франс» використовується саме цей тип велосипедів). Водночас всі переваги виявляються лише на рівних сухих дорогах.

– Гравійний. Велосипеди, що поєднують у собі риси шосейних та гірських машин; фактично – апарати, створені для того, щоб з комфортом їздити як дорогами, так і бездоріжжям. Ключовим моментом у даному разі є саме комфорт: «гравійник» програє «шосейнику» у швидкості, а MTB – у прохідності, проте він більше універсальний та зручний на різних типах поверхонь. Зазначимо, що конкретні критерії гравійних велосипедів у різних виробників можуть бути різними. Однак загальні риси можна виділити у всіх подібних моделей: це поєднання шосейного керма з порівняно високою посадкою, досить товстими м'якими покришками і дисковими гальмами. Зазначимо також, що на перший погляд «гравійники» схожі з описаними нижче циклокросами, проте це враження оманливе: циклокрос є насамперед спортивним апаратом.

– Циклокрос. У найзагальніших рисах цей різновид можна описати як модифікований варіант шосейних велосипедів (див. вище) з підвищеною прохідністю, придатний для переміщення бездоріжжям – траві, піску, гравію тощо. Будучи зовні дуже схожими на традиційні «шосейники», циклокроси водночас відрізняються від них більше широкими та товстими колесами та меншим нахилом сідока при посадці. Крім того, циклокрос як спортивна дисципліна передбачає, що частину дистанції гонщикам доводиться долати пішки, з велосипедом на плечі. У світлі цього спеціалізовані велосипеди для таких гонок робляться ще й для зручності перенесення на плечі (широка рама, приховані всередині рами тросики-тяги). А від гравійних моделей (див. вище) циклокроси відрізняються насамперед тим, що вони розраховані не так на комфорт, як на швидкість і прохідність.

– Для тріатлону. Спеціалізований різновид шосейних байків з менш «лежачою» позою райдера та більш вираженою аеродинамічною посадкою, що дає змогу з мінімальними зусиллями підтримувати високу швидкість пересування. Величезний бонус до аеродинаміки також дають ободи коліс із високим профілем. Вага таких велосипедів невелика (приблизно 8 – 10 кг), також вони оснащуються гідраторами, щоб гонщик міг пити не змінюючи посадки. Велосипед для тріатлону – ефективна зброя для досягнення спортивних цілей. Для повсякденних поїздок такі байки не прийнято використати взагалі.

– BMX. Велосипеди, призначені для їзди в стилі BMX (Bicycle Moto Cross – велосипедний мотокрос). Існує кілька різновидів BMX, проте для них характерні високі навантаження на конструкцію і виконання акробатичних трюків, практично недоступних іншим типам велосипедів. Відповідно, BMX-моделі мають низьку і дуже міцну раму, широкі колеса невеликого діаметру (для забезпечення гарного зчеплення і потужного обертального моменту) і, найчастіше, одну передачу (для простоти в управлінні і надійності). Також вони можуть оснащуватися додатковими пристосуваннями, наприклад, продовженою в обидва боки віссю переднього колеса, яку спортсмен використовує як підніжку при виконанні трюків. Зазначимо, що для звичайної їзди дорогами BMX підходять слабо, їх призначення – акробатика.

– Фетбайк. Потужні гірські велосипеди, створені спеціально для того, щоб долати труднопрохідні перешкоди на зразок пухкого снігу, піску чи непролазного бруду. Насамперед виділяються екстремально широкими покришками (див. «Ширина покришок») та зниженим тиском у шинах, що покращує зчеплення з поверхнею. Під час їзди по пухкій поверхні колеса байка не провалюються, а нижчий тиск дає змогу не в'язнути в ґрунті.

Під розміром рами мають на увазі відстань від точки кріплення сідла до точки кріплення каретки (осі з шестернями та педалями). Основними параметрами, що визначають вибір велосипеда за розміром рами, є зростання користувача, призначення велосипеда та передбачуваний стиль їзди. Варто також враховувати жіночу раму, яка відрізняється заниженою, що дає змогу з комфортом кататися навіть у спідниці чи сукні.

Зростання користувача є найбільш значущим фактором. Загалом що вищий користувач — то більше має бути рама. Універсальна формула, що дає змогу розрахувати конкретний розмір, має такий вигляд: довжину ноги від паху до п'яти в сантиметрах потрібно помножити на 0,6, а потім розділити на 2,5 — вийде приблизний розмір рами в дюймах. Але в характеристиках брендів рама може також вказуватися у звичному для вимірювання розміру вигляді XXS, XS, S, M, L, XL та XXL.

Однак слід враховувати, що це значення дуже умовне і приблизно, його можна використовувати тільки для простих велосипедів, не призначених для екстремальної їзди (наприклад, міських, див. «Призначення»). Якщо Ви вибираєте більше спеціалізовану модель (гірський, шосейний, BMX) — краще звернутися до таблиць для відпові...дного типу, т.к. розміри під одне зростання можуть відчутно відрізнятися залежно від призначення. Крім того, у різних виробників геометрія рами та методи виміру також бувають різними, а тому для максимально точного підбору рекомендується використовувати власні таблиці самих виробників.

Зазначимо, що оптимальний розмір рами не є абсолютним - у більшості випадків для одного і того ж зростання цілком підійдуть "сусідні" розміри. І тут варто звернути увагу на імовірний стиль їзди. Вважається, що для екстремального варіанта краще підходять невеликі, добре керовані рами, а для тривалого спокійного руху – більші та стійкіші.

Наявність або відсутність у велосипеда системи амортизації, а також тип цієї системи.

— Без амортизації (rigid). У таких моделях колеса закріплені безпосередньо на жорстких елементах рами, будь-які пристосування для амортизації відсутні. За рахунок цього конструкція велосипеда проста, вага невеликий, велосипедист максимально відчуває всі особливості рельєфу дороги, а також досягається максимальний ККД педалювання, що важливо, наприклад, для шосейних моделей (див. «Призначення»). Водночас жорсткість конструкції є «палицею з двома кінцями». З одного боку, «почуття дороги» важливо для BMX і деяких різновидів гірських моделей (див. «Призначення»); з іншого — відсутність амортизації значно збільшує навантаження на конструкцію, так і на самого їздця, призводить до підвищеного зношування, втоми і деякого ризику травм на нерівних дорогах.

— Амортизація передньої вилки (hard tail). Найбільш популярний тип амортизації у дорослих велосипедах (див. «Вікова група»), особливо міського та гірського типу (див. «Призначення»). Згідно з назвою, до таких велосипедах амортизуюче пристосування встановлено тільки на передній вилці, заднє колесо жорстко закріплено. Наявність амортизатора кілька збільшує вагу конструкції і ускладнює її обслуговування, однак переваги такої схеми відчутно перекривають недоліки: hard-tail'и поєднують хорошу керованість, «почуття дороги» і...комфорт при їзді, в т. ч. і на пересіченій місцевості.

— Задня вилка. Велосипеди, в яких амортизовано тільки заднє колесо переднє ж жорстко закріплено. Задній амортизатор покликаний забезпечити додатковий комфорт при попаданні на різні нерівності, а відсутність переднього амортизатора знижує загальну вартість машини. Даний варіант зустрічається переважно в моделях міського призначення, включаючи електровелосипеди (див. «Застосування»); в інших різновидах використання задній амортизації не є практичним.

— Двопідвісний (full suspension). Велосипеди, оснащені амортизаторами на обох колесах — виделкою спеціальною підвіскою спереду і ззаду. Такі моделі максимально комфортні для їзди по пересіченій місцевості, оскільки найкраще гасять вібрації, що відчуваються велосипедистом, і забезпечують найкраще зчеплення з нерівною трасою. Водночас наявність заднього амортизатора «з'їдає» частину енергії, що надходить від педалей, і для їзди доводиться витрачати більше сил. Щоб уникнути цього в багатьох двухподвесних велосипедах можуть передбачатися локаути передньої і задньої підвіски (див. нижче), однак full suspension в будь-якому разі ускладнює конструкцію, збільшує її вагу та ціну. А тому даний тип амортизації зустрічається відносно рідко, переважно в окремих різновидах гірських велосипедів (зокрема, для крос-кантрі та фрірайду; див. «Призначення»).

Тип амортизації передньої вилки (за наявності такої, см «Амортизація»). Всі системи амортизації в велосипедах працюють на два напрямки: гасіння коливань (демпфірування) і поглинання енергії ударів (амортизація). Відповідно, у них є дві основних складових: демпфер і амортизатор. Залежно від особливостей конструкції цих елементів виділяють такі типи амортизації:

— Пружинно-еластомірна. В цьому випадку відіграє роль амортизатора пружна пружина, а роль демпфера — стрижень з пружного, добре стискального матеріалу, т. зв. еластомеру. Даний тип з'явився як розвиток звичайних пружинних систем амортизації, він більш довговічний, однак погано придатний для низьких температур — пружність еластомеру в таких умовах знижується, що негативно позначається на характеристиках системи.

— Пружинно-масляна. Системи, що використовують як пружину амортизатора, а як демпфер — масляний картридж. Така конструкція більш стійка до низьких температур, ніж пружинно-еластомірна, і загалом має досить непогані характеристики, завдяки чому досить широко застосовується в різних типах велосипедів. Головним недоліком є більш висока (в середньому) вартість.

— Повітряно-масляна. Комбіновані системи, що складаються з циліндра з повітрям, що працює на амортизацію, і масляного картриджа, який відіграє роль демпфера. З'явилися як розвиток «чисто» повітряних систем, що мали...серйозний недолік: навіть при якісному обслуговуванні ущільнювачі досить швидко зношувалися, що могло вивести амортизатор з ладу. Повітряно-масляні системи більш довговічні і прості в обслуговуванні, при цьому досить ефективні і важать небагато. Останнє особливо цінно для крос-кантрі (див. «Призначення»), де потрібно поєднувати амортизацію з невисоким вагою машини.

Хід передньої вилки велосипедах з амортизованою підвіскою (див. «Амортизація»). Грубо кажучи, ходом вилки є максимальна відстань, на яку може скоротитися її розмір при стисненні під час роботи на амортизацію. Чим більше хід вилки — тим більш якісну амортизацію та «м'яку» їзду вона забезпечує, однак великий хід потрібна далеко не для всіх велосипедів. Навіть у рамках одного типу (див. «Призначення»), залежно від специфіки застосування і стилю їзди, оптимальні значення ходу вилки будуть різними — наприклад, гірських велосипедів для фрірайду необхідна хороша амортизація, а для крос-кантрі, навпаки, великий хід вилки буде зайвим.

Загалом, якщо Ви не плануєте екстремальної їзди по пересіченій місцевості або виконання велотрюков, цей параметр не має критичного значення. Однак при виборі велосипеда для серйозних занять тим чи іншим видом велоспорту варто уточнити рекомендовані значення ходу вилки (за спеціальній літературі або у професіоналів) і переконатися в тому, що бажана модель відповідає їм.

— Алюміній. У цьому разі алюміній є найбільш простим і простим варіантом. В його переваги можна записати невелику вагу; з іншого боку, за відсутності амортизації кермо з такою вилкою сильно схильне до вібрацій, а за довговічністю алюміній дещо поступається сталі.

— Сталь. Ще один порівняно простий варіант, який водночас вважається більш прогресивним, ніж описаний вище алюміній, і зустрічається навіть у досить дорогих велосипедах професійного рівня. Це пов'язано з тим, що сталь помітно міцніше і довговічніше, оскільки не так схильна до «втоми металу». Правда, і важать такі вилки дещо більше алюмінієвих.

— Хромомолібденова сталь. Різновид сталі, що відрізняється більш прогресивними характеристиками, ніж більш традиційні сорти. Серед основних переваг таких сплавів — висока міцність і надійність; при цьому, завдяки таким властивостям, окремі елементи вилок можна зробити більш тонкими, а самі вилки — більш легкими, ніж звичайні сталеві. Головний недолік Cro-Mo сталі — досить висока вартість.

— Карбон. Легкі та високоміцні вилки з вуглецевого волокна ефективно гасять дрібні нерівності дорожнього полотна під колесами байка і трохи пружинять на невеликих ямах, забезпечуючи тим самим амортизацію на вибоїстих дорогах. Вилка з карбону полегшує конструкцію передньої частини велосипеда. Найчастіше вона зустрічається на борту «шосерів» та «гравійників», рідше встановлюється у позашляхових фетбайках. Вразливе місце – карбонові вилки...ламаються під впливом сильних точкових ударів.

Модель подседельного штиря, використовуваного у велосипеді.

Зазвичай, ця інформація вказується в тому випадку, якщо в якості подседельного штиря використовується високоякісна деталь. Знаючи назву, можна знайти її детальні характеристики та описи; це навряд чи буде потрібно для нескладної повсякденної їзди, однак може виявитися зайвим при професійному застосуванні.

Номінальний діаметр коліс велосипеда. Зазвичай, в даному пункті фактично вказується розмір велопокришок, що поставляються в комплекті, якщо точніше — зовнішній діаметр покришок.

Діаметр коліс традиційно позначається в дюймах. Для велосипедів різних призначень і вікових груп (див. пункти вище) є певні стандарти за розмірами. Так, дорослі моделі гірського призначення оснащуються переважно 26" колесами, «шосейники» і міські — 3трохи більшого діаметра (переважно 28"), а BMX в більшості своїй — значно меншого; дитячі та підліткові велосипеди мають менші колеса, ніж аналогічні дорослі.

За інших рівних умов більш великі покришки краще тримають швидкість і відпрацьовують дрібні нерівності на дорозі; а порівняно невеликі колеса виходять більш «чіпкими», вони забезпечують більш високий крутний момент і краще зчеплення з поверхнею. Цим і зумовлена описана вище різниця в розмірах коліс між велосипедами різного призначення. Подібні нюанси будуть корисні в тому випадку, якщо Ви обираєте машину з декількох моделей зі схожими характеристиками, але різними діаметрами коліс. Тут варто врахувати особливості запланованого застосування. Наприклад, для міської та «дорожньої» їзди — по твердому покриттю без особливих нерівностей і перепадів висот — краще вибрати колеса побільше, а для ґрунтових доріг з підйомами та спусками — поменше.

Зазначимо також, що по...кришки є замінними, причому багато велосипедів допускають установку шин «нерідного» розміру — наприклад, 29" на модель з 28-дюймовими колесами. Також варто враховувати, що колеса (шини) одного розміру можуть розрізнятися по внутрішньому (посадковому) діаметра. Ці нюанси докладно описані в спеціальних джерелах.