Порівняння Canon LEGRIA HF G26 vs Canon XA30

— Любительська. Як випливає з назви, такі камери розраховані на відносно нескладні завдання у межах звичайного повсякденного використання — зйомку сімейної хроніки, урочистих подій, невеликих документальних роликів, відеопрезентацій тощо Зазначимо, що аматорські пристрої можуть мати досить широкий діапазон налаштувань і забезпечувати високу якість зображення. Тим не менш, навіть найбільш прогресивні варіанти не можуть замінити професійне обладнання; та й загальним принципом їх конструкції є спрощення та полегшення роботи. Однією з характерних рис камер цього типу є компактні розміри (хоча і більш великі, ніж в описаних нижче кишенькових), які дають змогу з легкістю утримувати пристрій у руці на вазі. Крім того, серед них дуже рідко трапляються моделі з видошукачем (див. «Функції і можливості»), а зі змінним об'єктивом (див. нижче) не зустрічаються взагалі.

— Професійна. Камери, призначені для професійної зйомки, зовні виділяються великими розмірами — вони відчутно більше, ніж аматорські, і часто розраховані на перенесення на плечі, а не утримання в руках (хоч є й компактні моделі, порівнянні з аматорськими). Це пов'язано насамперед з великою кількістю можливостей: моделі цього типу мають безліч додаткових налаштувань, кожній з яких можна керувати вручну, а також розширений набір інтерфейсів, більш ємкі акумулятори, кріплення для зовнішніх мікрофонів і т. ін....Також варто відзначити наявність в цьому класі пристроїв зі змінними об'єктивами (див. нижче). Професійні камери незамінні для тележурналістики і зйомки кіно, а от для особистого використання вони підходять слабо. І справа тут не тільки у великих розмірах та високій вартості: звернення з таким пристроєм потребує певних навичок, а велика кількість налаштувань може створити безліч проблем для недосвідчених користувачів.

— 3D відеокамера. До цієї категорії віднесено усі моделі, що мають функцію зйомки 3D (див. нижче). Конкретний зовнішній вигляд і функціонал таких камер може змінюватися: одні ближче до описаних вище аматорським моделям, інші — до професійних. Те ж стосується реалізації 3D-зйомки: деякі моделі першопочатково оснащуються стереооб'єктивом, в інших цю функцію виконує адаптер, що встановлюється на традиційну «двовимірну» оптику.

— Кишенькова. Цей тип можна описати як специфічну різновид аматорських камер, створену в розрахунку на максимальну компактність (включаючи можливість перенесення в кишені). Деякі кишенькові моделі зовні схожі на «стиснуті» до межі версії повнорозмірних камер, інші нагадують мобільні телефони з характерним розміщенням об'єктива — на задній кришці. У будь-якому разі такі камери надзвичайно зручні в перенесенні і дають змогу постійно мати під рукою записуючий пристрій, можливості якого відчутно перевершують ті ж телефони. З іншого боку, заради портативності зазвичай доводиться жертвувати багатьма характеристиками — можливостями оптики, розміром матриці і т. ін. — за рахунок чого можливості кишенькових камер відчутно скромніше, ніж навіть у аматорських, не кажучи вже про професійних.

Фокусна відстань штатного об'єктива відеокамери в перерахунку на повнокадрову матрицю формату 35 мм. Також цей параметр називають «еквівалентна фокусна відстань» — ЕФВ.

Саме по собі фокусна відстань — це відстань від оптичного центра об'єктива (при фокусуванні на нескінченність) до матриці, при якій на матриці виходить максимально різке зображення. Воно є однією з ключових характеристик будь-якого об'єктива, оскільки визначає кути огляду, ступінь наближення і, відповідно, специфіку застосування оптики. Водночас порівнювати різні варіанти по фактичному фокусній відстані не можна: закони фізики такі, що при різних розмірах матриць одне і те ж фокусна відстань буде давати різні кути огляду. Тому в якості універсальної характеристики та критерії для порівняння було прийнято ЕФВ. Його можна описати як фокусна відстань, яку мав би об'єктив під матрицю 35 мм з такими ж кутами огляду.

Чим більше фокусна відстань, тим вже буде кут огляду і тим вище ступінь наближення видимої сцени. Оптика з ЕФВ до 18 мм належить до класу надширококутної («риб'яче око») і застосовується насамперед для створення художніх ефектів. Відстані до 40 мм відповідають «широкоугольникам», 50 мм дає таку ж ступінь наближення, як у неозброєного ока, діапазон 70-100 мм вважається оптимальним для портретної зйомки, а великі значення дають змогу застосовувати оптику вже в якості телеоб'єктива. Знаючи ці положення, можна приблизно оцінити можливості об'єктива і його...придатність для визначених завдань; є й більш детальні рекомендації, вони описані в спеціальних джерелах.

Також відзначимо, що зазвичай сучасні відеокамери оснащуються об'єктивами із змінною фокусною відстанню (трансфокатором), що дозволяє змінювати ступінь наближення і кут огляду; докладніше див. «Оптичне збільшення».

Світлосила штатного об'єктива відеокамери.

Даний параметр описує те, наскільки об'єктив послаблює світловий потік. Зазвичай він записується у вигляді співвідношення між діаметром чинного отвори і фокусною відстанню об'єктива, при цьому перша величина приймається за одиницю і позначається як f — наприклад, f/1.8 або f/5.6. При цьому чим менше число в такий запису — тим вище світлосила: так, у нашому прикладі перший варіант «світліше» другого. Також відзначимо, що більшість об'єктивів із змінною фокусною відстанню (див. вище) мають також змінну світлосилу — в таких випадках вона позначається діапазоном від максимальної до мінімальної (від меншого числа до більшого).

Висока світлосила важлива насамперед при зйомки в умовах слабкої освітленості: вона дозволяє фіксувати зображення, не задираючи» чутливість матриці і не створюючи додаткових артефактів у вигляді шумів, а в режимі фотозйомки — ще й працювати з більш короткими витримками (що знадобиться для динамічних сцен). Крім того, чим вище світлосила, тим нижче глибина різкості і тим простіше отримати розмитий фон. Зазначимо, що для нескладних побутових завдань цей параметр не грає вирішальної ролі, а от професійної зйомки може виявитися вельми значущим.

Спосіб стабілізації зображення, передбачений в конструкції відеокамери. Сама по собі функція стабілізації призначена для компенсації дрібних коливань камери — щоб вони не були помітні на зображенні. Особливо це актуально під час зйомки з рук, адже більшість сучасних моделей розраховано саме на таке застосування. За способом роботи виділяють такі варіанти:

— Оптична. За роботу подібних систем стабілізації відповідає спеціальний механізм із системою гіроскопів і рухомими лінзами, встановлений прямо в об'єктиві. Саме він вводить поправку на всі струси, вібрації і т. ін., і «картинка» потрапляє на матрицю вже стабілізованої. Оптичні системи вважаються найбільш прогресивними і ефективними, оскільки їх робота дозволяє задіяти всю площу сенсора, повністю використовувати його можливості і забезпечити хорошу якість зображення. З недоліків варто відзначити підвищення вартості та ваги камер, а також деяке зниження надійності оптики. Водночас ці моменти найчастіше не є критичними, і стабілізатори цього типу можуть застосовуватися навіть у простих і недорогих моделях.

— Електронна. Електронна стабілізація здійснюється за рахунок того, що у формуванні зображення кадру на виході бере участь не вся площа матриці, а лише деяка її частина. Простіше кажучи, електроніка камери «бере до уваги» певну ділянку сенсора і передає картинку з нього в кадр; а при малих зсувах ця «область уваги» також зміщується, за рахунок чого видиме зображення...залишається нерухомим. Перевагами електронних систем є простота конструкції, легкість, компактність і висока надійність; їх можна застосовувати навіть з найпростішими об'єктивами, встановлюваними в кишенькових камерах (див. «За напрямом»). Головний же їх недолік полягає в необхідності резервування частини матриці, що зменшує розмір і роздільна здатність фактично задіяного ділянки та негативно позначається на якості зображення.

— Оптична / електронна. У подібних системах застосовуються обидві описані вище методики — і механізм об'єктиві, і резерв на матриці. Це забезпечує надзвичайно високу ефективність компенсації коливань — зображення залишається стабільним навіть в таких умовах, в яких кожен окремий спосіб виявився б даремний. З іншого боку, недоліки обох варіантів також залишаються актуальними, а вартість камер з цією функцією досить висока.

Формати відеофайлів, які камера може використовувати для зберігання записаних матеріалів. Якщо Ви хочете переглядати ці матеріали за допомогою окремого програвача (плеєра, медіацентру тощо) — варто переконатися, що цей програвач підтримує відповідні формати, інакше може знадобитися конвертація.

Діапазон витримок, в якому камера здатна працювати в процесі зйомки.

Першопочатково витримка — це час, протягом якого світло впливає на світлочутливий матеріал (плівку) під час зйомки окремого кадру. Для цифрових ж матриць — це проміжок часу, протягом якого з матриці зчитується зображення для побудови окремого кадру. Під час зйомки відео цей проміжок не може бути більше 1/n, де n — частота кадрів (див. вище), але може бути менше — наприклад, зйомка з частотою кадрів 30 к/с і витримкою кожного кадру 1/60 с. Для режиму фотозйомки подібні обмеження відсутні.

Довгі витримки хороші тим, що дають змогу сенсору приймати більше світла — відповідно, «картинка» виходить яскравіше, що особливо важливо при слабкому освітленні. Водночас вони підвищують ймовірність отримання змащеного зображення — за рахунок швидкого руху об'єктів у кадрі, коливання рук оператора та інших випадкових зсувів камери, які неспроможна компенсувати навіть система стабілізації. Цей ефект може стати в нагоді для художнього прийому motion blur (змазування при русі), особливо при відеозйомці, а ось в режимі фото найчастіше є небажаним. Короткі ж витримки дають змогу отримувати чіткі кадри, але з меншою кількістю світла, а у випадку відео — ще з ефектом різких, уривчастих рухів.

Відповідно, оптимальними для кожної ситуації будуть різні варіанти витримки, і чим ширше діапазон — тим більше у камери можливостей по налаштуванню під конкретні умови.

Формат, в якому камера записує звук у процесі відеозйомки. Зазвичай в цьому пункті вказується кількість каналів і використовувана система звуку, формат файлів або характеристики аудіопотоку, наприклад, «2 каналу Dolby Digital (AC-3)» або «PCM, 16 біт, 48 кГц, 2 каналу». Щоб не заглиблюватися в технічні подробиці, відзначимо, що два канали — це мінімально необхідна кількість для звуку з ефектом об'ємності (стерео), а прогресивні моделі можуть працювати і з багатоканальним звуком на зразок 5.1. Що ж стосується інших характеристик, то на них варто звертати увагу при виборі професійного пристрою (див. «За напрямом») — в аматорських і тим більше кишенькових камерах формат звуку не грає особливої ролі. Конкретні особливості різних форматів описані в спеціальних джерелах.

Розмір власного дисплея відеокамери по діагоналі в дюймах. Чим більший дисплей — тим більше буде і зображення на ньому, тим простіше буде працювати з екраном як в процесі зйомки, так і під час перегляду відзнятих матеріалів. З іншого боку, великий екран відповідним чином позначається на габаритах самої камери, для роботи з кадром великі розміри не потрібні, а переглядати відзняте всяко зручніше на повнорозмірному пристрої на зразок телевізора. З урахуванням цього у більшості сучасних моделей встановлюються дисплеї з діагоналлю близько 2 – 3,5"; більш великі екрани зустрічаються надзвичайно рідко — навіть в професійних камерах (див. «За напрямом»), для яких компактність не є пріоритетом.

— Наявність видошукача. Наявність в конструкції камери видошукача — спеціального оптичного пристрою у вигляді трубки з окуляром і знаходяться під ним невеликим екраном. Власне, роль цього пристрою аналогічна звичайному дисплею: наведення кадру, контроль параметрів зйомки, перегляд відзнятих матеріалів. Головна ж відмінність полягає в тому, що в даному випадку екран максимально закритий і його видимість майже не залежить від умов зовнішнього освітлення; це незамінне на яскравому сонці і в інших подібних ситуаціях, де зовнішні дисплеї «сліпнуть». Крім того, видошукач може стати в нагоді і в тому випадку, коли важлива скритність — він не дає від світу на обличчя оператора і не демаскує його; та й енергії такі системи споживають менше. З іншого боку, окуляр під час роботи необхідно підносити впритул до ока; і якщо зовнішній дисплей дозволяє тримати камеру, приміром, на витягнутій руці над головою, видошукач не дає такої свободи для маневру. Також зйомка через подібний пристрій може бути досить виснажливою, особливо для незвичних користувачів; та й з окулярами видошукачі сумісні слабо. Як наслідок, цей елемент зустрічається переважно в професійних моделях камер (див. «За напрямом»).

— Вбудована спалах. Наявність в камері спалаху — імпульсного джерела світла для зйомки фото. Найбільш популярним призначенням спалаху є підсвічування в умовах слабкої освітленості; крім того, вона може застосовуватися для...зйомки проти яскравого світла і деяких інших спеціальних завдань. В камерах, оснащених лампою підсвічування (див. нижче) ця ж лампа може грати і роль спалаху.

— Лампа підсвічування. Наявність в конструкції камери власної лампи для підсвічування недостатньо освітлених сцен. Від описаної вище спалаху ця лампа відрізняється тим, що призначена для роботи під час відеозйомки і працює в режимі постійного світла, а не імпульсами. Власна підсвічування дозволяє використовувати камеру автономно, без зовнішніх освітлювальних приладів, які не завжди можна встановити. Однак не варто забувати, що на її роботу також витрачається заряд акумулятора.

— Гарячий башмак. Гарячим черевиком (hot shoe) називають спеціалізоване кріплення для установки додаткових аксесуарів. Найчастіше його використовують для зовнішніх спалахів, але цим справа не обмежується: у гарячий башмак можуть кріпитися зовнішні видошукачі, мікрофони, GPS-модулі і багато іншого. Існує кілька загальноприйнятих стандартів цього кріплення, крім того, кожний виробник використовує свій набір додаткових контактів для управління розширеними функціями зовнішнього обладнання; це потрібно враховувати при підборі такого обладнання. Тим не менше, якщо Ви припускаєте використовувати зовнішні аксесуари — має сенс вибрати камеру з hot shoe. Більшість таких моделей належить до професійних (див. «За напрямом»), але є і виключення.

— Вбудований динамік. Наявність в конструкції камери власного динаміка. Ця функція дозволяє переглядати зняті матеріали зі звуком, не використовуючи додаткового обладнання на кшталт навушників. Зазначимо, що якість вбудованих динаміків зазвичай висока, і вони не розраховані на більш серйозні завдання (наприклад, відтворення музики); а при перегляді вони дають змогу не стільки оцінити якість аудіо, скільки визначити, чи був зафіксований той чи інший звук.

— Вбудований проєктор. Наявність в конструкції камери власного проєктора. Ця функція значно полегшує перегляд відзнятих матеріалів: вона дозволяє забезпечити досить велику «картинку» з діагоналлю в кілька десятків сантиметрів) засобами самої камери, без використання телевізорів чи інших зовнішніх екранів. Правда, для перегляду Вам знадобиться відповідна поверхня — хоча б однотонна світла стіна; а потужність самих проєкторів невелика, і при яскравому світлі зображення може бути взагалі не видно. Тим не менш, якщо відео потрібно показати відразу декільком глядачам, такий варіант, безумовно, зручніше, ніж перегляд на власному екрані камери. Крім того, на проєкторі можна дивитися будь-яке підходить за форматом відео, залите в пам'ять — простіше кажучи, використовувати камеру в ролі плеєра.

— Wi-Fi модуль. Наявність в камері власного модуля бездротового зв'язку Wi-Fi. Даний стандарт використовується для побудови комп'ютерних мереж, а з недавніх пір — ще й для прямого зв'язку між різними пристроями: ноутбуками, смартфонами, планшетами і т. ін. Конкретні можливості використання з Wi-Fi, можуть відрізнятися залежно від моделі камери і включають такі варіанти, як пряме копіювання матеріалів на зовнішній пристрій або навіть в Інтернет (наприклад на YouTube), дистанційне керування камерою, використання в ролі вебкамери (див. нижче), оновлення прошивки і т. ін. І все це здійснюється без використання дротів, дальність зв'язку може досягати 100 м, а стіни не є перешкодою (хоча і знижують «далекобійність»).

— NFC-чип. Наявність в камері чипу для бездротового зв'язку стандарту NFC. Дальність такого зв'язку — до 10 см, і в камерах вона відіграє допоміжну роль, полегшуючи бездротове з'єднання камери і зовнішнього пристрою (смартфона, планшета і т. ін.), також має чип NFC. Замість того, щоб копатися в настройках, досить піднести обидва пристрої впритул один до одного і підтвердити з'єднання по Wi-Fi (див. вище). Відповідно, даний чип встановлюється тільки в камерах, мають більш «вагомі» бездротові можливості.

— GPS-модуль. Наявність в камері вбудованого модуля супутникової навігації GPS. Сам по собі такий модуль під час роботи лише фіксує поточне місце розташування на основі даних із супутників, а от як ці дані використовуються — залежить вже від конкретної моделі камери. Найчастіше пристрої з GPS здатні як мінімум додавати до знятим матеріалами геометки — інформацію про географічні координати місця зйомки; але крім цього, можуть передбачатися і більш обширні можливості — наприклад, пошук серед матеріалів за місцем зйомки або навіть повноцінна навігація по карті.

— Знімний мікрофон. Наявність в конструкції камери кріплення для установки зовнішнього знімного мікрофона; сам мікрофон може входити в комплект поставки або придбавається окремо. Ця функція характерна для професійних моделей і аналогічних їм за функціоналом 3D-камер (див. «За напрямом») — вона дозволяє записувати звук більш високої якості і з меншою кількістю перешкод, ніж під час роботи вбудованого мікрофона.

— Функція вебкамери. Можливість підключити пристрій до комп'ютера і використовувати його в ролі вебкамери для відеодзвінків, трансляції відео безпосередньо в Мережу, прямий запис на комп'ютер і т. ін. Перевагою відеокамер перед традиційними вебкамерами є більш високий роздільна здатність і якість зображення загалом. Водночас це перевага останнім часом не надто яскраво виражено, а більш великі габарити роблять повнорозмірні камери не настільки зручними, тому широкого розповсюдження ця функція не отримала.

— Пряме копіювання на HDD. Можливість підключення зовнішнього жорсткого диска безпосередньо до камери і копіювання відзнятих матеріалів без використання комп'ютера. Ця функція буде особливо корисна в ситуаціях, коли потрібно зробити копію (наприклад, для звільнення пам'яті камери), а комп'ютера поруч немає.

— Прямий друк. Можливість підключення камери до принтера (для друку фотографій) безпосередньо, без використання комп'ютера. Власні програмні інструменти в таких моделях можуть мати досить великі можливості по керуванню печаткою: вибір зображень, друк декількох копій, формат і кількість відбитків на аркуші, якість друку, повідомлення про збої і т. ін. Зазвичай, для прямого друку використовується технологія PictBridge, використовує з'єднання по USB. Її повинні підтримувати не тільки камера, але і принтер; водночас підключення не потребує додаткової установки, установки драйверів і т. ін.