Порівняння Olympus WS-852 vs Olympus DM-670

Ємність власного накопичувача диктофона. Чим більше об'єм вбудованої пам'яті — тим більше матеріалу можна записати на диктофон без необхідності звільняти пам'ять або використовувати додаткові карти. Також цей параметр важливий, якщо Ви хочете використовувати пристрій ще й в ролі переносного flash-накопичувача (зазвичай сучасні моделі дають змогу це).

— SD. Один з форматів, який застосовується в аудіо-, відео-, комп'ютерної техніки та ін; практично будь-який сучасний ноутбук має кардридер під SD. Однак габарити таких карт (32х24 мм) відносно великі для портативної техніки, а тому в диктофонах вони використовуються порівняно рідко. І часто представлені більш сучасними картами SDHC або SDXC із збільшеним об'ємом пам'яті і підтримкою швидкісної шини UHS. Відповідно підтримка SDXC гарантує комфортну роботу з SDHC і SD, а підтримка SDHC не буде давати збої при підключенні SD-карт.

— miniSD. Дещо зменшена (до 22х20 мм) варіація стандарту SD, в іншому повністю ідентична йому (аж до сумісності з SD-картрідерами при використанні найпростіших перехідників). Зустрічається рідко внаслідок широкого розповсюдження ще більш мініатюрних microSD.

— microSD. Найбільш компактний на сьогоднішній день варіант карт пам'яті SD, мають розмір 15х11 мм та обсяг до 4 Гб. Завдяки невеликим розмірам отримали широке поширення в портативній електроніці: фактично є стандартом для мобільних телефонів, широко використовуються і в диктофонах. Як і miniSD, можуть читатися картрідерами під оригінальні SD при використанні адаптера.

— microSD HC. Друге покоління стандарту microSD; характеризується підвищеною ємністю, що досягає 32 Гб. Диктофон (і взагалі будь-якому картридере) під карти microSD HC можна використовувати і звичайні карти microSD, а от навпаки зробити неможливо — карта не прочитается.

— C...ompactFlash (далі CF). Один з перших стандартів карт пам'яті, досі використовується завдяки пристойній швидкості обміну даними і значних об'ємах (до 128 Гб). Однак і габарити ці карти мають не менш значні — 42х36 мм. Внаслідок цього вони слабо підходять для техніки кишенькового формату і в диктофонах застосовуються рідко — переважно в прогресивних моделях, де пріоритетом є функціонал і якість запису, а не компактність. Якщо диктофон розрахований на карти CF Type II, він може працювати з усіма типами CF, а пристрою під Type I сумісні тільки з цим типом.

— MemoryStick. Власний стандарт, розроблений компанією Sony і застосовується переважно в її пристроях. Має цілий ряд варіацій, що відрізняються за розмірами, об'ємом і сумісності, а тому, купуючи картку для такого диктофона, варто уточнити конкретну використовувану специфікацію MemoryStick. Стандарт поширений досить слабо: по-перше, через закритість (тому, до речі, повну відповідність йому гарантована тільки в оригінальних картах виробництва Sony), а по-друге, через високої ціни самих карт.

— xD-Picture. Карти, першопочатково створені Olympus, Fujifilm для своїх цифрових камер. Перевагами таких карт є висока надійність і компактність (20х25 мм), недоліками — висока вартість і відносно невеликі обсяги (до 2 Гб). Як наслідок, диктофони під xD-Picture зустрічаються досить рідко.

Тип вбудованого мікрофона визначає режим (кількість каналів), в якому диктофон записує звук.

— Моно. Найпростіший варіант: один мікрофон, що записує звук у форматі моно, тобто без поділу на лівий і правий канал. «Об'ємний звук при такому записі забезпечити неможливо, проте у випадку диктофонів це не має вирішального значення, оскільки зазвичай в такого запису важлива не об'ємність звуку, а розбірливість мови — а вона цілком забезпечується монофонічним мікрофоном.

— Стерео. У цьому випадку зазвичай використовується пара мікрофонів, рознесених по сторонах корпусу; звук записується в стереоформаті, а об'ємність звучання досягається завдяки різниці в звуці, що доходить до лівого і правого мікрофона. Вважається трохи більш прогресивним варіантом, ніж моно, хоча сам по собі не забезпечує кращого розбірливості мови.

Окремий вхід для підключення виносного мікрофона. У звукозаписуючих пристроях застосовується кілька різновидів роз'ємів під мікрофон:

— mini-Jack 3.5 мм. Поширений тип мікрофонного гнізда в оснащенні обладнання для звукозапису. Являє собою звичний аудіоджек, який можна зустріти на борту умовного смартфона, ноутбука або портативного аудіоплеєра. Зовнішні мікрофони зі штекером 3.5 мм випускаються у версіях з двох-, трьох - і чотирьохконтактними роз'ємами (TS, TRS і TRRS відповідно). Найпростіші двоконтактні інтерфейси застосовуються в моделях із записом монозвуку, прогресивні чотирьохконтактні — в примірниках з підтримкою передачі стереозвуку.

— Jack 6.35 мм. За формою і контактами роз'єм аналогічний стандартному mini-Jack 3.5 мм, проте має більші розміри. Гніздо під штекер Jack 6.35 мм має велику площу контакту і проявляє кращу стійкість до впливу всіляких перешкод. Ареал проживання мікрофонного роз'єму – диктофони і рекордери класу профі з великими розмірами корпусу, де на перший план перед компактністю виходять функціональні якості звукозапису.

— XLR. Трьохконтактний порт із зовнішнім замикаючим механізмом для передачі аналогового сигналу через балансне підключення, що забезпечує високу стійкість до перешкод. Роз'єм має досить великі габарити і зустрічається в професійній портативній апаратурі для звукозапису.

— MP3. Найпоширеніший на сьогоднішній день формат цифрового звуку, підтримується абсолютною більшістю цифрових аудіо незалежно від розміру. Забезпечує середню якість стиснення і середня якість звучання. При збереженні стискає інформацію з втратою якості, однак ці втрати практично непомітні на слух, особливо при запису мови з неспеціалізованого мікрофона.

— WMA. Формат, розроблений компанією Microsoft. За можливостями стиснення даних перевершує MP3, забезпечуючи хорошу якість при низькому бітрейті і, як наслідок, невеликому розмірі файлу, однак менш популярний, зокрема, через чутливості до помилок у файлі. Водночас досить часто зустрічається в цифровий аудіотехніці, без проблем відтворюється на комп'ютерах (є штатним аудиоформатом ОС Windows).

— WAV. Технічно не є форматом, а «контейнером», в який можна «запакувати» звук, оброблений будь-яким кодеком; проте переважно застосовується для зберігання нестисненого звуку у форматі PCM. Таким чином, WAV забезпечує найкращу якість звуку, порівнянне з Audio CD, однак і місця такі файли, зазвичай, займають значно більше, ніж у вищезгаданих форматах. Також без проблем відтворюється на комп'ютері.

— Власний. Деякі моделі диктофонів записують аудіо у власному форматі, відмінному від поширених стандартів. Технічно власний формат може забезпечити гарне співвідношення якості...запису до розміру файлу, однак з прослуховуванням таких матеріалів часто виникають незручності: їх потрібно або слухати на самому диктофоні, або встановлювати на комп'ютер спеціальний плеєр або кодеки, або конвертувати в один з «загальнозрозумілих» форматів з можливою втратою якості.

Чим вище та кількість даних за одиницю часу, яка використовується для передачі аудіопотоку, тим вища якість запису в MP3 забезпечується. Наприклад, базовий бітрейт 32 Кбіт/с передбачає кодування однієї секунди звуку із застосуванням 32 тис біт інформації — він задіюється тільки для передачі мови. Набагато частіше в портативних пристроях для звукозапису зустрічається якість запису 128 Кбіт/с, 192 Кбіт/с і 256 Кбіт/с. Максимально можливий бітрейт для формату MP3 становить 320 кбіт/с. Гонитва за найвищою якістю запису звуку має сенс для прогресивних моделей рекордерів, умовному диктофону для запису лекцій буде цілком достатньо базових параметрів бітрейту. Також враховуйте, що якість звукозапису впливає на розміри кінцевих файлів і на тривалість роботи диктофона.

Максимальний час безперервного запису на диктофон. Залежить насамперед від об'єму пам'яті (див. «Вбудована пам'ять», «Слот для карт пам'яті»), також напряму пов'язаний з якістю запису: чим вища якість, тим більше місця займає матеріал і тим менший максимальний час запису. У зв'язку з цим виробники зазвичай вказують в характеристиках максимально можливий час запису, тобто час запису з мінімальною якістю; при вищій якості і час буде меншим.

Діапазон звукових частот, які здатний сприймати і записувати диктофон. Людина здатна чути звук в середньому від 16 Гц до 20 кГц, однак діапазон власне людського голосу значно вже — приблизно 100-3500 Гц. Тому, якщо Ви плануєте використовувати диктофон для запису мови, цих частот буде достатньо. Якщо ж цим призначення диктофона не обмежується, варто звернути увагу на моделі з більш широким діапазоном — і в цьому випадку чим він ширший, тим повнішим і багатшим буде запис.

— Зміна чутливості мікрофону. Можливість змінювати чутливість мікрофона дозволяє оптимально налаштувати його під навколишні умови. Так, при низькому рівні сторонніх шумів (наприклад, на лекції або прес-конференції) чутливість можна виставити на максимум, щоб гарантовано зафіксувати все, що потрібно, а в галасливій обстановці (наприклад, інтерв'ю в кафе) — навпаки, знизити, щоб звести сторонні шуми до мінімуму.

— Зміна якості запису. Можливість змінити якість запису (зазвичай, бітрейт записуваних матеріалів). З якістю безпосередньо пов'язаний об'єм файлу: чим вище якість, тим більше місця займає запис. Таким чином, ця функція дозволяє досягати оптимального балансу між звучанням і займаної пам'яті: наприклад, для гучної розбірливого мовлення без сторонніх шумів можна використовувати невисоку якість, в галасливій обстановці — навпаки, підвищити його, щоб досягти максимальної чіткості; якщо пам'яті залишилося небагато, а видаляти нічого не можна — знизити якість запису, і т. ін.

— Голосова активація запису. При використанні цієї функції диктофон здійснює запис лише тоді, коли його мікрофон фіксує значний рівень звуку — в принципі це може бути будь-яке джерело, але оскільки найчастіше записується людська мова, в назві цієї функції йдеться саме про голосі. При такому записі диктофон не фіксує тривалих пауз, що дозволяє заощадити як займану пам'ять, так і ча...с (а іноді й нерви) при прослуховуванні запису. Недоліком цієї функції є те, що активація потребує деякого часу, і перші звуки не можуть зафіксуватися на запису.

— Встановлення міток запису. Можливість присвоєння кожному файлу унікальною мітки. Це може бути як номер, так і час і дата, або всі разом. Мітки впорядковують запису і полегшують доступ до них — пошук потрібного файлу стає значно простіше.

— Таймер запису. Таймер дозволяє задати час початку запису; при його настанні диктофон включиться автоматично. Таким чином, Ви зможете записати потрібний матеріал (наприклад, виступ або лекцію) з самого початку, навіть якщо до моменту початку Вас не буде на місці.

— Кільцева запис. Назва цієї функції з'явилося через його схожості з записом на магнітну стрічку, замкнуту в кільце. У цьому режимі диктофон може проводити запис незалежно від кількості вільної пам'яті: нові матеріали просто записуються замість самих старих. Це позбавляє від необхідності чистити пам'ять вручну і може стати в нагоді, якщо Ваші записи швидко втрачають актуальність, наприклад, якщо доводиться займатися опитуваннями по телефону і обробляти результати в той самий день. В той самий час ця функція потребує обережності, оскільки підвищується ймовірність випадково стерти необхідні, але старі записи.