Порівняння Xiaomi Mi VR Play vs VR Box

Найбільша діагональ смартфона, з яким сумісні відповідні окуляри (див. «Призначення»). Зазначимо, що цей параметр може вказуватися як для універсальних моделей, що не мають спеціалізації під конкретні мобільні телефони, так і для гаджетів під певні апарати (докладніше див. «Сумісні моделі телефонів»). Максимальна діагональ пов'язана як з особливостями оптики, так і з фізичними розмірами «посадкового місця» під мобільник — занадто великий гаджет туди просто не поміститься.

Відзначимо, що навіть мініатюрні окуляри для смартфонів цілком коректно працюють з пристроями діагоналлю в 5 – 5,5". Так що звертати увагу на цей параметр має сенс у тому випадку, якщо ваш апарат має більший розмір екрану. В наш час можна зустріти окуляри для гаджетів на 5,6 – 6" і навіть на 6" і більше.

Можливість рухати лінзи окулярів вперед і назад, змінюючи таким чином їх розташування відносно екрану і очей користувача. Конкретний зміст цієї функції може бути різним: вона може налаштувати кут зору (щоб екран повністю містився в полі зору і водночас не був занадто дрібним), грати роль діоптрійною корекції (що важливо для користувачів, що носять окуляри) або фокусування, замінювати налаштування міжзіничної відстані (див. нижче) і т. ін. Ці нюанси варто уточнювати окремо. Однак у будь-якому разі дана функція не буде зайвою — вона полегшує налаштування окулярів під особисті особливості користувача.

Можливість налаштовувати міжзінична відстань окулярів — тобто відстань між центрами двох лінз. Для цього лінзи встановлюються на рухомих кріпленнях, що дозволяють зміщувати їх вправо/вліво. Зміст даної функції полягає в тому, що для нормального перегляду центри лінз повинні знаходитися навпроти зіниць користувача — а у різних людей відстань між зіницями теж різне. Відповідно, ця налаштування буде корисна в будь-якому разі, однак особливо вона важлива для користувачів великого або мініатюрного статури, у яких міжзінична відстань помітно відрізняється від середнього показника.

Водночас існує досить значна кількість окулярів, які не мають даної функції. Їх можна розділити на три категорії. Перша — пристрої, де відсутність налаштування під міжзінична відстань компенсується тим чи іншим способом (наприклад, особливою формою лінз, що не вимагає підстроювання). Друга — моделі, де дана регулювання не потрібна в принципі (зокрема, деякі окуляри доповненої реальності). І третя — найбільш прості і дешеві рішення, де від додаткових регулювань відмовилися для зниження вартості.

Наявність магнітного перемикача в конструкції окулярів віртуальної реальності.

Подібний перемикач зустрічається тільки в моделях, розрахованих на телефони (див. «Призначення»). Зазвичай він встановлюється на бічній стороні окулярів і має вигляд рухомого металевого елемента. Зміст даної функції полягає в тому, що при зміщенні перемикача змінюється магнітне поле всередині окулярів, а більшість сучасних смартфонів оснащене датчиками, здатними відслідковувати ці зміни. Таким чином, користувач отримує розширені можливості управління: наприклад, в іграх-стрілялках магнітний перемикач може грати роль спускового гачка.

Наявність контролера — додаткового керуючого пристрою — в комплекті поставки окулярів.

Конструкція і функціонал такого аксесуара можуть бути різними. Так, найбільш популярним варіантом є спеціалізовані ігрові контролери характерного вигляду — рукоятка з аналоговим важелем і кнопками. Таких рукояток може бути відразу дві, під обидві руки; а в деяких моделях вони використовуються ще й для управління жестами. Рух рук може відслідковуватися як по датчикам в самих контролерах, так і камерами на окулярах. Зустрічаються і більш прості рішення — наприклад, портативні геймпади або пульти ДУ для управління відтворенням відео.

Основний матеріал, що використовується в конструкції корпусу.

— Пластик. Маючи відносно невисоку вартість, пластик водночас досить практичний, легкий, простий в обробці і загалом непогано підходить для окулярів віртуальної реальності. Цей матеріал найбільш популярний в сучасних окулярах, він зустрічається в моделях всіх цінових категорій — від бюджетної до топової. Зазначимо, що фактична якість пластику може бути різною, вона теж помітно залежить від ціни.

— Картон. Окуляри, зроблені з класичного картону — щільного товстого паперу. Основна перевага цього матеріалу полягає в надзвичайно низькій вартості — ще нижчій, ніж у пластику. Корпус, зазвичай, поставляється в розібраному вигляді, перед використанням його потрібно скласти особливим чином; втім, для деяких користувачів це також є перевагою, оскільки робота з «конструктором» забезпечує додатковий інтерес. Крім того, картон вважається більш «екологічним» і простим у переробці матеріалом. З іншого боку, міцність і жорсткість таких корпусів вельми невисока, вони легко деформуються і вимагають обережного поводження. Та й комфорт при використанні дуже умовний: м'яких накладок в місцях контакту з лицем зазвичай не передбачається, до шкіри прилягає безпосередньо край картонного аркуша. Як наслідок, цей матеріал набув поширення лише в окулярах для мобільних телефонів (див. «Джерело сигналу»), створених як максимально прості і доступн...і рішення.

— Тканина. Окуляри з корпусом з щільної товстої тканини. Такі корпуси коштують порівняно недорого, хоча і помітно дорожче тих же картонних (див. вище). З іншого боку, окуляри з тканини набагато надійніші та водночас комфортніші — зокрема, в них майже обов'язково є м'які вставки у місцях контакту з головою, та й сама тканинна поверхня приємна на дотик. Більшість таких моделей призначені для мобільних телефонів (див. «Джерело сигналу»), при цьому в конструкції можуть передбачатися оригінальні деталі — наприклад, «кишеня» для мобільника, яка застібається на блискавку. Також відзначимо, що тканина сама по собі виглядає цікаво навіть у нейтральних кольорах, а варіанти оформлення можуть бути вельми незвичайними — наприклад, денім, камуфляж, яскрава вишивка і т. ін. З недоліків варто відзначити чутливість тканини до забруднень — притому що можливість зняти і випрати верхню оболонку є для таких гаджетів далеко не обов'язковою.