Порівняння Casio PRW-7000-1A vs Casio PRW-6000-1E

Колір фону циферблата годинника. Вказується для моделей зі стрілочними або комбінованими циферблатами (див. «Тип циферблата»); в суто електронних моделях, зазвичай, використовується або сіра підкладка (для звичайних ЖК-дисплеїв), або темна основа (для світлодіодних).

Найбільшою популярністю у сучасних годинах користуються циферблати чорного, білого, сріблястого і синього кольорів. Однак, крім цього, у продажу можна зустріти і інші відтінки — зокрема, бежевий, жовтий, зелений, золотистий, коричневий, червоний, помаранчевий, рожевий, сірий і фіолетовий. Особливий випадок являють собою годинник зі склом-хамелеонами (див. нижче).

Деякі моделі випускаються в кількох варіантах забарвлення, в таких випадках ці варіанти перераховуються через кому — наприклад, «білий, червоний, сріблястий». Якщо циферблат розфарбований одночасно в 2 або 3 кольори, вони вказуються як поєднання, наприклад, "білий з червоним" або "білий з жовтим і червоним". А до різнобарвним...належать моделі, в яких для циферблата використовується більше 3 кольорів.

Основний колір корпуса годинника.

Сучасні годинники досить різноманітні за варіантами забарвлення. Найбільшого поширення отримали моделі у відтінках «нержавіюча сталь», золотистому і чорному; однак, крім цього, у продажу можна зустріти, зокрема, білі, жовті, зелені, коричневі, червоні, помаранчеві, рожеві, сріблясті, сірі, сині і фіолетові корпуси.

Загалом, колір корпуса — досить очевидний параметр; відзначимо лише деякі нюанси, пов'язані з маркуванням:

— До різнокольорових належать моделі, в яких немає чітко вираженого основного кольору. Якщо такий колір є — в характеристиках вказується саме він. А для двоколірних корпусів при цьому може уточнюватися додатковий колір, наприклад, «нержавіюча сталь з золотистим» або «чорний з синім»

— Сріблястими, крім іншого, вважаються пластикові корпуси без додаткового забарвлення.

— «Нержавіюча сталь...» в даному випадку — це колір, а не матеріал; такий відтінок можуть мати вироби з інших металів (наприклад, алюмінію і титану), не доповнені покриттям PVD (див. «Покриття корпусу»). А корпуси золотих годинників, зі свого боку, не обов'язково робляться саме золотистими — в ювелірній справі використовуються також червоне і біле золото.

— Камуфляжне забарвлення вказується окремо — такі годинники позначаються як «мілітарі», а тут, знову ж таки, наводиться основний відтінок забарвлення. Проте не кожна модель «мілітарі» має камуфляж саме на корпусі; детальніше див. нижче.

Матеріал прозорого покриття, що закриває циферблат.

— Пластик. Прозорий пластик (він же «плексиглас», він же «органічне скло») вважається найпростішим варіантом і зустрічається переважно в моделях початкового й середнього цінового діапазону, переважно спортивно-туристичної спеціалізації. Цей матеріал має невелику вагу, коштує недорого, до того ж добре переносить удари й падіння: при сильному ударі він швидше трісне, ніж розколеться, та й пластикові уламки значно безпечніші за скляні. Ці властивості незамінні для годинників із захистом від ударів. З іншого боку, пластик дуже чутливий до подряпин, і через їх появу схильний швидко мутніти; та й загалом забруднюється він легше, ніж скло.

— Мінеральне. Під мінеральним у цьому разі мається на увазі звичайне, широко розповсюджене скло — на зразок того, яке використовується у вікнах. Воно вигідно відрізняється від пластику високою твердістю: щоб подряпати такий матеріал, потрібно докласти значних зусиль. Завдяки цьому мінеральні різновиди скла не мутніють і зберігають прозорість протягом практично всього терміну експлуатації годинника. З недоліків можна відзначити крихкість: при ударі скляна поверхня може розлетітися на дрізки. З іншого боку, навіть для звичайного скла такий удар повинен бути досить сильним; крім того, виробники часто застосовують різні конструктивні рі...шення («втоплений» у корпус циферблат, загартовані сорти скла тощо), щоб звести ризик таких випадків до абсолютного мінімуму. Завдяки всьому цьому мінеральне скло отримало на сьогоднішній день широке розповсюдження у всіх видах і цінових категоріях годинників.

— Сапфірове. Скло зі штучно вирощеного сапфіра (прозорого корунду — оксиду алюмінію). Головною перевагою цього матеріалу є висока стійкість до подряпин: подряпати таку поверхню можна тільки алмазом або схожим з ним за твердістю матеріалом. З іншого боку, сапфірове скло обходиться недешево, при цьому воно погано переносить удари й порівняно слабо підходить для «захищених» годинників. Як наслідок, цей матеріал зустрічається зазвичай у досить дорогих моделях, розрахованих на повсякденне використання (хоча зустрічаються і винятки).

Заводна голівка (або головка переведення стрілок, якщо годинники кварцові), яка в неробочий час фіксується на спеціальній різьбі. Відповідно, для використання за основним призначенням таку головку потрібно спочатку відгвинтити, і лише потім її можна буде обертати.
Загвинчується конструкція виконує дві основні функції. По-перше, вона не дозволяє голівці рухатися при випадкових контактах з навколишніми предметами (тоді як звичайну голівку при невдалому русі рукою можна підчепити і провернути, збивши положення стрілок). По-друге, зафіксована на різьбі головка відіграє роль захисного ковпачка, який прикриває зазор між віссю і корпусом — це покращує вологозахищеність.

Як випливає з назви, даний параметр визначає ступінь стійкості годинника до вологи. Він традиційно вказується як максимальна глибина під водою, на якій годинник здатен зберігати герметичність; однак потрібно враховувати, що це число є досить умовним. Річ у тім, що при розрахунках максимальної глибини занурення враховується тільки статичний тиск води, тобто тиск при повній нерухомості; водночас будь-який рух створює динамічний тиск, що значно збільшує навантаження на корпус. На практиці це означає, що відмітка, наприклад, в 50 м не означає, що з годинником можна пірнати на глибину 50 м.

Сучасні маркування по захисту від води відповідають таким практичним можливостям:

— 30 м (те ж саме що і «Water Resistant» без жодних цифр). Початковий рівень, допускається потрапляння крапель води, але не сильних бризок. Наприклад, такі годинники можна не знімати під дощем або при вмиванні, однак під час душу або миття авто їх потрібно залишити в безпечному місці. Про зануренні у воду мови, зрозуміло, не йде.

— 50 м. Мінімальний захист від води, допускає занурення годинника у воду. В таких годинниках зазвичай можна плавати, а в деяких випадках — навіть стрибати у воду (але не з вишок), однак для більш серйозних задач на зразок серфінгу, пірнання з трубкою або аквалангом вони не підходять. Зазвичай, не допускають використання кнопок під водою.

— 100 м. Такий ступінь захисту від води дає змогу не тільки плавати, але і пірнати на невеликі глибини, проте для серфінгу, стрибків з вишок і занурень з аквалангом вважається все-таки недостатнім.

— 200 м. Годинники з подібним захистом від води належать до «дайверских» моделей і можуть переносити занурення з аквалангом на глибину аж до 20 м.

— 300 м і більше . Професійні «водолазні» моделі, які підходять для занурень на значну глибину.

Зазначимо, що описані характеристики є приблизними. Конкретні показники стійкості до води і можливості застосування годинника разом з водою варто уточнювати за офіційними даними виробника.

Товщина корпусу годинника. Достатньо очевидний параметр; зазначимо тільки, що до ультратонких моделей в наш час прийнято відносити годинники, товщина яких становить менше 7 мм. Така конструкція має як естетичний, так і цілком практичний сенс — тонкі годинники стануть в нагоді тим, хто любить носити вузькі рукави з манжетами, що щільно облягають.

Загальна вага годинника. Зазвичай, вказується з урахуванням комплектного ремінця/браслета.

У найлегших сучасних годинниках вага не перевищує 50 г. Найпопулярніші моделі вагою 50 – 100 г, а вага більше 150 г найчастіше означає не тільки великий, але і досить прогресивний пристрій, зазвичай спортивно-туристичного призначення.

І мала, і велика вага мають свої переваги: легкий годинник створює мінімум незручностей при носінні, а масивний підсвідомо сприймається як солідний і надійний пристрій.