Порівняння Grundfos SQE 2-85 vs Vodolej BCPE 1.2-63

Максимальна кількість води, яку насос здатний подати із свердловини за одиницю часу. Вибір за цим параметром залежить від двох основних моментів: максимального сумарного споживання і продуктивності (дебіту) свердловини.

Максимальне сумарне споживання — кількість води, яка необхідна для одночасної нормальної роботи всіх точок водорозбору в системі. Різні типи споживачів (умивальник, душ, пральна машина тощо) вимагають різної кількості води; точні значення можна з'ясувати за спеціальними таблицями або інструкціями до конкретних моделей побутової техніки. А загальне споживання можна підрахувати, склавши показники всіх точок водорозбору. Що стосується дебіту свердловини, то це максимальна кількість води, яку свердловина здатна видати за певний час без її осушення. Цей показник зазвичай вказується в документах на свердловину; якщо ж він невідомий, перед покупкою постійного насоса обов'язково необхідно визначити дебіт — наприклад, тестовим прокачуванням недорогим агрегатом.

Відповідно продуктивність насоса не повинна перевищувати дебіту свердловини, і бажано, щоб вона становила не менше 50% від максимального сумарного споживання підключеної системи водопостачання. Перше правило дозволяє уникнути осушення насоса і пов'язаних з цим неприємностей, а дотримання другого гарантує нормальну кількість води навіть при досить інтенсивному водозаборі. І, зрозуміло, не варто забувати, що висока продуктивність вимагає високої потужнос...ті і позначається на вартості пристрою.

Сам по собі напір — це максимальна висота, на яку насос під час роботи може підняти воду (найбільша висота водяного стовпа, який він здатний підтримувати). Цей параметр описує тиск, створюваний під час роботи, але оскільки робота свердловинних насосів безпосередньо пов'язана переважно з підйомом рідини на велику висоту, використовувати дані про напір в метрах простіше, ніж про тиск. Втім, при необхідності одне можна легко перевести в інше — 10 м напору відповідають тиску в 1 бар.

При виборі насоса за цим параметром не обов'язково гнатися за великим напором, а необхідно врахувати цілий ряд чинників.

Перший з них — це власне висота, на яку потрібно піднімати воду; її можна визначити, склавши глибину занурення насоса і висоту найбільш високої точки водорозбору над поверхнею землі. Глибина занурення виводиться з урахуванням т. зв. динамічного рівня води в свердловині, тобто відстані від поверхні землі до дзеркала води під час безперервної роботи насоса (цей показник більше статичного рівня, оскільки при викачування води її рівень знижується). Динамічний рівень зазвичай вказується в паспорті свердловини; насос повинен перебувати на глибині щонайменше метр під водою, плюс запас в 2 – 3 м варто взяти як поправку на сезонні коливання рівня. Відповідно, для свердловини з динамічною глибиною 40 м, яка постачає будинок з верхньою точкою водорозбору 6 м над землею, загальна різниця висот складе не менше 40 + 6 + 4 = 50 м. ...>
Другий момент — гідравлічний опір системи. Навіть при горизонтальному розташуванні труб для руху по них рідини потрібен тиск; зазвичай при підрахунках виходять з того, що на кожні 10 м трубопроводу потрібно 0,1 бар, або 1 м напору. А для системи водопостачання в межах середнього будинку втрати на опір становлять близько 5 м напору (0,5 бар). Відповідно, якщо в нашому прикладі будинок розташований в 10 м від свердловини, то запас на подолання опору повинен становити не менше 1 + 5 = 6 м напору.

І третій момент — напір в точках водорозбору, адже насос повинен не просто «доштовхати» воду до крана, але і забезпечити тиск на виході. Тут оптимальні показники можуть бути різними залежно від ситуації. Для прикладу візьмемо не менше 1 атм (1 бар), що відповідає 10 м напору.

Таким чином, у нашому прикладі напір насоса повинен становити не менше 50 м (різниця висот) + 6 м (опір) + 10 м (напір на виході) = 66 м. Зрозуміло, це розрахунок для найбільш загального випадку; в особливих ситуаціях і формули можуть відрізнятися, за ними має сенс звертатися до спеціальних джерел.

Найбільший тиск, що може виникати в магістралі під час роботи насоса. Відзначимо, що зазвичай мова йде не про нормальному робочому тиску (його описує напір, див. вище), а про короткочасних скачках, які можуть помітно перевищувати штатні показники. Система водопостачання, до якої підключається насос, повинна нормально переносити не лише штатні показники, але і згадані скачки — інакше може статися аварія. Відповідно, максимальний робочий тиск в нагоді для оцінки того, наскільки запас міцності труб, фітингів та інших елементів системи відповідає характеристикам насоса.

Найбільша глибина під водою, на якій насос здатний нормально працювати.

Оптимальне розташування для свердловинного насоса — максимально близько до дна (не ближче 1 м, але цей запас в даному випадку можна не враховувати). Вибирати по максимальній глибині варто з урахуванням глибини свердловини і статичного рівня води в ній (відстані, на якій знаходиться дзеркало води від поверхні землі при вимкненому насосі). Наприклад, є свердловина глибиною 50 м зі статичним рівнем в 20 м; таким чином, глибина до дна становить 50 – 20 = 30 м, і якщо Ви хочете опустити насос до самого дна, максимальна глибина занурення повинна бути не менше 30 м — інакше занадто високий тиск води може призвести до пошкодження агрегата.

Найбільша кількість механічних домішок в перекачується воді, з якими здатний нормально впоратися насос. При застосуванні з брудною водою (наприклад, на свіжій свердловині) на цей параметр варто звертати увагу поряд з максимальним розміром частинок (див. вище): при занадто високому вмісті домішок насос може вийти з ладу навіть у тому випадку, якщо розмір окремих частинок не перевищує норми.

Кількість ступенів всмоктування.

Одноступеневі системи припускають наявність на борту одного робочого колеса або іншого аналогічного елемента, багатоступінчасті — декількох. Останні дають можливість отримати сильний напір води при загальних компактних розмірах.

Розмір вихідного отвору насоса, точніше — розмір кріплення для шланга, передбаченого на цьому отворі. У сантехніці для таких розмірів традиційно використовують позначення в дюймах і частках дюйма (наприклад, 2" або 3/4").

Зазвичай, чим вище продуктивність насоса (див. відповідний пункт) — тим більший отвір передбачається в конструкції (щоб через нього могло безперешкодно проходити велику кількість води). В ідеалі розміри вихідного отвору повинні збігатися з розмірами кріплення шлангу; при розбіжності ситуацію, звичайно, можна виправити застосуванням перехідників, однак цей варіант має свої нюанси і не завжди застосуємо. В свердловинних насосах такими вважаються наступні значення: 3/4", 1'", 1 1/4", 2", 2 1/2" і 3". Зустрічаються і більш ексклюзивні, як-от 1 1/2", 4 і 5".

Найбільша температура води, щовсмоктується, при якій насос здатний нормально працювати. Для свердловинних моделей температура води важлива ще й у зв'язку з тим, що насос під час роботи постійно занурений у воду, і рідина забезпечує його охолодження. Тому в сучасних моделях робочі показники зазвичай невисокі — не більше 30 – 35 °С. Втім, температура в артезіанських свердловинах, зазвичай, набагато нижче (винятком є хіба що регіони з термальними водами, але там і техніка застосовується специфічна).

Потужність, споживана двигуном насоса під час роботи у штатному режимі. Більш потужний двигун здатний забезпечити більший натиск і продуктивність, однак ці параметри не пов'язані безпосередньо: дві моделі подібної потужності можуть помітно різнитися за практичним характеристиками. Тому в цьому сенсі цей параметр є другорядним, і більш-менш однозначно він описує лише клас агрегата загалом — потужні двигуни характерні для висококласних продуктивних моделей. А ось на що ця характеристика впливає безпосередньо — так це власне на енергоспоживання; а з них, зі свого боку, пов'язані не тільки рахунки за електрику, але і вимоги до підключення.