Система охолодження
—
Активна система охолодження. Використовує вентилятор, який постійно працює для відведення тепла від внутрішніх компонентів. На відміну від пасивного охолодження, активна система забезпечує кращий теплообмін і стабільність роботи при високих навантаженнях, запобігаючи перегріванню. Проте створює шум. Для його усунення вентилятори в таких БП можуть мати динамічне керування швидкістю (AFC – Automatic Fan Control), знижуючи оберти при низькому споживанні енергії.
—
Напівпасивна. Активні СO з автоматичним вимиканням вентилятора в ситуаціях, коли навантаження на блок живлення невисоке і тепловиділення знижується. Нагадаємо, системи цього типу ефективніше пасивних, однак споживають додаткову енергію і створюють шум при роботі. Відповідно, при невеликому навантаженні, коли інтенсивне охолодження не потрібно, вентилятори розумніше вимкнути — це дає економію енергії і знижує рівень шуму.
—
Пасивна (радіатори). У порівнянні з вентиляторами радіатори мають ряд переваг: так, вони зовсім не створюють шуму і не потребують власного живлення (знижуючи таким чином загальне споживання енергії). З іншого боку, вони значно менш ефективні, як наслідок — потужність блоків живлення з пасивним охолодженням не перевищує 600 Вт. Крім того, коштують такі БП доволі дорого.
Діаметр вентилятора
Діаметр вентилятора (вентиляторів) в системі охолодження блока живлення.
Великий діаметр дає змогу досягти гарної ефективності при порівняно невисоких обертах — а це, зі свого боку, знижує шум та енергоспоживання. З іншого боку, великі вентилятори обходяться дорожче дрібних і займають багато місця, що позначається на габаритах всього БЖ. Також підкреслимо, що невеликий вентилятор ще не є ознакою дешевого блока живлення — таке оснащення можуть мати і досить прогресивні моделі, заради зменшення габаритів.
Що стосується конкретних діаметрів, то найменше значення, яке можна зустріти в сучасних БЖ споживчого рівня —
80 мм. Найбільш популярний варіант —
120 мм, такий розмір дає непогану ефективність і порівняно невеликий рівень шуму при розумною ціною і габаритах. Дещо рідше зустрічаються більші діаметри —
135 мм і
140 мм.
Тип підшипника
Підшипник - це деталь між віссю вентилятора, що обертається, і нерухомою основою, яка підтримує вісь і знижує тертя. У сучасних вентиляторах зустрічаються
підшипники ковзання,
кочення,
гідродинамічного та
магнітного центрування. Детальніше про них:
- Ковзання. Дія таких підшипників ґрунтується на прямому контакті між двома суцільними поверхнями, ретельно відполірованими для зниження тертя. Подібні пристрої прості, надійні та довговічні, проте ефективність їх досить невисока — кочення, а тим більше гідродинамічний та магнітний принцип роботи забезпечують значно менше тертя.
- Кочення. Також називаються «кулькопідшипниками», оскільки «посередниками» між віссю обертання та нерухомою основою є кульки (рідше — циліндричні ролики), закріплені у спеціальному кільці. При обертанні осі такі кульки котяться між нею та основою, за рахунок чого сила тертя виходить дуже невисокою – помітно нижчою, ніж у підшипниках ковзання. З іншого боку, конструкція виходить дорожчою і складнішою, а за надійністю вона дещо поступається як тим же підшипникам ковзання, наприклад і більше просунутим гідродинамічних пристроїв. Тому, хоча підшипники кочення в наш час досить поширені, проте в цілому вони зустрічаються помітно рідше згаданих різновидів.
- Гідродинамічний. Підшипники цього заповнені спеціальної рідиною; при оберта
...нні вона створює прошарок, яким ковзає рухлива частина підшипника. Таким чином, вдається уникнути безпосереднього контакту між твердими поверхнями і значно знизити тертя в порівнянні з попередніми типами. Також такі підшипники працюють і дуже надійні. З їх недоліків можна відзначити порівняно високу вартість, проте на практиці цей момент нерідко виявляється непомітним на тлі ціни всієї системи. Тому цей варіант у наш час є надзвичайно популярним, його можна зустріти в системах охолодження всіх рівнів — від бюджетних до просунутих.
- Магнітне центрування. Підшипники, засновані на принципі магнітної левітації: вісь, що обертається, «підвішена» в магнітному полі. Таким чином вдається (як і в гідродинамічних) уникнути контакту між твердими поверхнями та ще більше знизити тертя. Вважаються найбільш просунутим типом підшипників, надійні та безшумні, проте коштують дорого.Cybenetics Efficiency
Cybenetics Efficiency – це система сертифікації енергоефективності блоків живлення (БЖ), яка є альтернативою стандарту 80 PLUS. Вона більш точна, оскільки враховує ефективність при різних рівнях навантаження (10%, 20%, 50%, 100%) і при різних вхідних напругах (115В, 230В). Маркування даної системи ідентичне з 80 PLUS:
Bronze — загальна ефективність від 82% до 85% при вхідній напрузі 115 В і від 84% до 87% при 230 В;
Silver — 85 – 87% і 87 – 89% відповідно;
Gold — від 87% до 89% (115 В) і від 89% до 91% (230 В);
Platinum — 89 – 91% при 115 В і 91 – 93% при 230 В;
Titanium — 91 – 93% (115 В) і 93 – 95% (230 В);
Diamond — ≥ 93/95%.
Cybenetics Noise
Система сертифікації Cybenetics Lambda оцінює рівень шуму блоків живлення (БЖ), надаючи споживачам інформацію про їхні акустичні характеристики. В результаті можна покладатися не тільки на ефективність роботи блока живлення, але й на його шумність. Існують такі рівні сертифікації Cybenetics Lambda:
Standard — від 40 дБ(A) до 45 дБ(A) – відчутний шум;
Standard+ — від 35 дБ(A) до 40 дБ(A) – помітний шум;
Standard++ — від 30 дБ(A) до 35 дБ(A) – помірний шум;
A- — від 25 дБ(A) до 30 дБ(A) – помірно тихо;
A — від 20 дБ(A) до 25 дБ(A) – тихо;
A+ — від 15 дБ(A) до 20 дБ(A) – дуже тихо;
A++ — менше 15 дБ(A) – практично безшумно.
Стандарт ATX 12В v.
Стандарт для блоків живлення, що доповнює специфікації ATX щодо живлення по лінії 12 В. Введений в ужиток з часів процесора Intel Pentium 4. У першій серії стандарту переважно використовувалася лінія + 5 В, з версії 2.0 пішло впровадження лінії +12 В для повноцінного живлення компонентів комп'ютера. Також у другому поколінні з'явився 24-контактний роз'єм живлення, який використовується в більшості сучасних материнських плат.
Живлення MB/CPU
Кількість і тип роз'ємів, передбачених в БЖ для живлення материнської плати і процесора.
Цей параметр записується сумою кількох чисел, наприклад, «24+4». Перше число в такий запис означає кількість контактів в роз'ємі для живлення материнської плати; в переважній більшості випадків це якраз 24, оскільки сучасні «материнки» стандартно використовують 24-контактний роз'єм. Друге число описує роз'єм живлення процесору; більшість CPU початкового і середнього рівня використовують 4-контактне живлення, а ось для потужних чипів може знадобитися і 8-контактний. 4 - або 8-контактних роз'ємів може бути кілька — у розрахунку на потужні «ненажерливі» процесори.
Окремий випадок являють собою блоки формату «24 (20+4)». Вони мають два окремих штекера — 20 pin і 4 pin, що дозволяє живити від таких БЖ як 24-піновий материнські плати, так і більш старі 20-піновий. При цьому окремого живлення для процесора в таких моделях не передбачається — він живиться лише через сокет, а штекер 4 pin не можна підключати до жодних інших комплектуючих, крім «материнки».
Зараз на ринку представлені БЖ з таким живленням для материнської плати:
24 pin (20+4),
24+4 pin,
24+8(4+4) pin,
24+8+8(4+4) pin.
SATA
Кількість роз'ємів живлення SATA, передбачене в БЖ.
В наш час SATA є стандартним інтерфейсом для підключення зовнішніх жорстких дисків, також він зустрічається і в інших видах накопичувачів (SSD, SSHD тощо). Такий інтерфейс складається з роз'єму даних, що підключається до материнської плати, і роз'єму живлення, що підключається до БЖ. Відповідно, в даному пункті йдеться про кількість штекерів живлення SATA, передбачених у БЖ. Ця кількість відповідає кількості SATA-накопичувачів, яке одночасно живити від даної моделі.
MOLEX
Кількість роз'ємів Molex (IDE), передбачене в конструкції блока живлення.
Першопочатково такий роз'єм призначався для живлення периферії під інтерфейс IDE, насамперед жорстких дисків. І хоча сам по собі IDE на сьогодні є остаточно застарілим і в нових комплектуючих не застосовується, однак роз'єм живлення Molex продовжує встановлюватися у блоки живлення, причому практично в обов'язковому порядку. Майже будь-який сучасний БЖ має хоча б
1 – 2 таких роз'єму, а висококласних моделях ця кількість може становити
7 і більше. Така ситуація пов'язана з тим, що Molex IDE є досить універсальним стандартом, і за допомогою найпростіших перехідників від нього можна живити комплектуючі з іншим інтерфейсом живлення. Приміром, існують перехідники Molex – SATA для накопичувачів, Molex – 6 pin для відеокарт і т. ін.
