Порівняння Stiga Collector 39 E vs Stiga Collector 43

Тип двигуна, що приводить в рух різальний інструмент газонокосарки, а самохідних моделях — і сам пристрій. На даний момент використовуються такі типи двигунів:

— Електричний (мережа). Двигун із живленням від електричної мережі. Його перевагами є низький рівень шуму, дешевизна і зручність в експлуатації (не потрібно купувати пальне і мастило) і відсутність викидів в атмосферу. З недоліків можна назвати відносно невелику потужність і малий радіус дії, обмежений довжиною мережевого шнура.

— Електричний (акумулятор). Електричний двигун із живленням від власного вбудованого акумулятора. Має всі ті ж переваги, що і двигун із живленням від мережі; крім того, такі пристрої не обмежені в пересуваннях, оскільки не потребують підключення до мережі під час роботи. З іншого боку, час автономної роботи акумуляторних газонокосарок рідко перевищує пів години, акумулятор багато важить і досить довго заряджається, а потужність таких пристроїв — ще нижче, ніж у мережевих (притому що вони стоять помітно дорожче).

— Бензиновий. Двигун внутрішнього згоряння на бензині. Перевагами таких двигунів, у порівнянні з електричними, є незалежність від підключення до мережі і висока потужність, що дає змогу працювати з густою товстою рослинністю. З іншого боку, бензинові двигуни важче, дорожче в експлуатації, потребують покупки палива і мастильних матеріалів та вики...дають у повітря відпрацьовані гази.

— Дизель. Різновид двигуна внутрішнього згоряння. За основними рисами дизельні двигуни майже ідентичні описаним вище бензиновим, однак мають і свої особливості. З одного боку, в таких агрегатах простіше забезпечити високу потужність і хороший крутний момент, завдяки чому вони краще підходять для «важких» задач; а паливо для дизелів коштує дешевше бензину. З іншого боку, самі по собі дизельні двигуни дорожче, важче і складніше в експлуатації. Тому особливою популярністю серед газонокосарок вони не користуються, цей варіант зустрічається переважно в райдерах (див. «Тип»), де висока потужність важливіше згаданих недоліків.

– Газовий. Рідкісний різновид двигунів внутрішнього згоряння, що використовують як пальне пропан-бутановую суміш газу. Їх перевагами перед бензиновими агрегатами є економічна витрата, висока продуктивність покосу, мала кількість шкідливих викидів в атмосферу. До того ж газове паливо знижує навантаження на двигун, що, зі свого боку, продовжує його експлуатаційний ресурс. Зворотний бік медалі - необхідність заправки балона зрідженими вуглеводневими газами на спеціалізованих заправних комплексах або ж часта заміна картриджів з газом.

— Без двигуна (ручна). Газонокосарки, що не оснащені ніякими двигунами і використовують мускульну силу користувача — під час роботи необхідно штовхати пристрій перед собою. Перевагами такої схеми є невелика вартість (як самого пристрою, так і його експлуатації), незалежність від палива, електрики і максимальна екологічність; недоліками — відносно невисока якість роботи і значні затрати фізичних сил.

Ширина захоплення, забезпечувана агрегатом, іншими словами — ширина смуги землі, що обробляється за один прохід. Фактично цей розмір відповідає ширині робочої насадки.

Велика ширина захвату зручна при обробці великих відкритих просторів, оскільки дозволяє закінчити роботу за невелику кількість проходів. З іншого боку, для важкодоступних місць краще підходять відносно вузькі інструменти, здатні пройти там, де не поміститься більш широкий агрегат. Крім того, ширина інструменту безпосередньо впливає на вагу та ціну.

Загалом порівнювати по ширині захвату має сенс тільки агрегати одного типу (див. вище). Проте тут варто відзначити, що тримери не так сильно різняться між собою — більшість моделей захоплює від 25 до 45 см (а широка смуга обробки забезпечується за рахунок руху насадки з боку в бік). Що ж до решти типів, то в найбільш скромних моделях ширина захвату не перевищує 40 см, в найбільш важких і потужних вона може становити 56 – 60 см і навіть більше (у минитракторах — до 1,5 м).

Мінімальна висота скошування, забезпечувана газонокосаркою — тобто найменша висота трави, яка може залишитися після проходу агрегата. Звертати увагу на цей показник має сенс переважно в тих випадках, коли газон планується максимально коротко стригти. Крім того, чим менше мінімальна висота (при тому ж максимумі) — тим ширше діапазон регулювання даної моделі по висоті.

Кількість налаштувань по висоті скошування, передбачене в газонокосарці. Чим більше таких налаштувань (при тому ж діапазоні регулювання) — тим точніше можна вибрати висоту скошування. Зазначимо, що в деяких роботах (див. «Тип») це число досягає 30 і більше при діапазоні від 30 до 60 мм; іншими словами, підбирати висоту можна з точністю до міліметра.

Спосіб регулювання висоти скошування, передбачений в агрегаті.

— Синхронне. Регулювання, що здійснюється «в один рух» — на противагу описаному нижче ручному. У традиційних газонокосарках зазвичай здійснюється за рахунок важеля, що змінює висоту всіх коліс одночасно; в інших агрегатах регулюватися за висотою можуть не колеса, а безпосередньо різальний інструмент. У будь-якому разі синхронне регулювання значно зручніше ручного, а для деяких пристроїв (наприклад, роботів і райдерів (див. «Тип»), це взагалі єдиний технічно можливий варіант. Однак у класичних косарках така система ускладнює і здорожує конструкцію.

— Ручне. Сенс даного виду регулювання залежить від типу пристрою. Так, для тримерів це чи не єдиний можливий спосіб за визначенням: у них висота скошування регулюється за рахунок того, як високо оператор тримає робочу насадку. В газонокосарках же ручне регулювання означає, що окремо регулювати за висотою потрібно кожну вісь, а то і кожне окреме колесо. Такі системи простіше і дешевше, ніж синхронні, однак менш зручні у використанні.

Площа ділянки, на яку розрахована газонокосарка. Не можна стверджувати, що цей параметр є критичним при підборі пристрою, це лише рекомендації виробника і досить умовні. Однак вони більш ніж обґрунтовані і в цілому показують доступний фронт роботи, виходячи з нагрівання мотора, ємності бака або акумулятора та інших факторів, що впливають на тривалість роботи.

Тип мішка, що застосовується в газонокосарці для збирання скошеної трави.

- Жорсткий. Мішки (контейнери) із твердого матеріалу, зазвичай пластику. Такій контейнер зручніше розвантажувати, ніж м'який, він міцніший і надійніший, проте важить дещо більше.

- М'який. Перевагами м'яких тканинних мішків є насамперед невелика вага та можливість згортання в неробочий час, що може полегшити зберігання. Крім того, ступінь наповненості такого мішка можна контролювати на око без будь-яких спеціальних індикаторів. З іншого боку, м'які мішки дуже незручні у розвантаженні.

- Комбінований. Мішки, що поєднують у конструкції м'які та жорсткі матеріали; твердою зазвичай робиться верхня частина. Таке поєднання полегшує розвантаження мішка і одночасно дає змогу досить компактно згорнути його для зберігання.

- Відсутня. Відсутність мішка характерна для деяких різновидів косильних агрегатів – зокрема, сінокосарок та тримерів (див. «Тип»). У класичних газонокосарках воно зазвичай означає, що дана модель не передбачає збору трави - вся зрізана рослинність залишається на землі. При цьому більшість подібних моделей мають функцію мульчування (див. вище), проте трапляються і винятки.

Об'єм мішка для скошеної трави, що постачається в комплекті з газонокосаркою. Виробники підбирають цей об'єм у залежності від потужності, продуктивності та загального рівня агрегата, однак схожі моделі можуть відрізнятися за даним показником. У таких ситуаціях варто враховувати, що більш великий мішок довше заповнюється і його рідше доводиться розвантажувати, однак він важить більше і займає більше місця (навіть в порожньому вигляді). Переважно різниця в об'ємі мішка становить 5 л і зустрічаються газонокосарки на 35, 40, 45, 50, 55, 60, 65, 70 і більше літрів.

Схема роботи двигуна внутрішнього згорання, встановленого на газонокосарці. Відзначимо, що даний поділ актуально тільки для бензинових моторів (див. «Тип двигуна») — дизелі зустрічаються вкрай рідко і робляться тільки чотиритактними.

— 2-тактний. Головними перевагами двотактних двигунів перед чотиритактними є простота пристрою і більш висока потужність при тому ж робочому обсязі, за рахунок чого такі агрегати виходять легше, компактніше і дешевше. З іншого боку, вони споживають більше палива і відрізняються високим рівнем шуму, а заправляти такий мотор потрібно сумішшю бензину і масла в правильній пропорції, що дещо ускладнює обслуговування (існують системи окремої заправки, але вони складні і дороги, через що майже не використовуються). Як наслідок, даний варіант зустрічається переважно серед тримерів (див. «Тип»): саме там невеликі розміри і вагу мають вирішальне значення, а необхідна потужність і витрата палива порівняно невеликі.

— 4-тактний. Двигуни цього типу дещо складніше і дорожче двотактних; крім того, для досягнення тієї ж потужності їм потрібен більший об'єм, що позначається на розмірах і вазі. З іншого боку, якщо двигун не потрібно носити в руках» (як у випадку з тримерами), ці моменти не мають особливого значення; та й різниця в ціні, завдяки розвитку технологій, стає все менш помітною. При всьому цьому чотиритактні двигуни працюють тихіше й споживають менше палива. Як наслідок, практично всі агрегати, ку...ди можна встановити порівняно великий і важкий ДВЗ, оснащуються саме даним типом двигунів. А відносно недавно з'явилися легкі і компактні двигуни, придатні навіть для тримерів.