Порівняння Sony HT-CT80 vs Onkyo SBT-200

Формат звуку, що видається звуковим проектором, фактично найбільша кількість окремих каналів звуку, що підтримується пристроєм. Зазначимо, що у разі йдеться про кількість реальних каналів, тобто каналів, під кожен із яких виділено хоча б один динамік; моделі з підтримкою віртуального об'ємного звучання здатні створювати у слухача враження більшої кількості каналів, ніж насправді (докладніше див. нижче).

Формат звуку позначається двома чи трьома числами через точку. Перша вказує кількість основних каналів, друга кількість сабвуферів, третя кількість додаткових вертикальних випромінювачів. Наприклад, формат 2.1 відповідає стереозвуку (2.0), доповненому сабвуфером. А умовний формат 3.1.2 включає лівий, правий та центральний канали, сабвуфер, лівий та правий вертикальні динаміки.

Звукові проектори, що підтримують більше просунутий формат звуку, ніж 3.1, у нашому каталозі позначаються як багатоканальні. Класичний формат багатоканального звуку – 5.1., але трапляються й інші варіанти. У будь-якому випадку велика кількість реальних каналів сприяє достовірності звуку, що відтворюється, і спрощує налаштування в порівнянні з системами віртуального об'ємного звучання, однак і обходиться дорожче.

Найбільшого поширення набули такі формати звуку: 2.0, 2.1, 3.0, 3.1, 4.1, 5.1, 5.1.2, 7.1.

Загальна номінальна потужність динаміків звукового проєктора (включаючи сабвуфер — за його наявності).

Цей параметр часто використовують для оцінки загальної гучності звучання пристрою, проте це не зовсім вірно. Річ у тім, що фактична гучність звучання визначається переважно потужністю основних динаміків звукового проєктора, а загальна потужність є сумою цієї потужності і потужності сабвуфера. Тому моделі з однаковою номінальною потужністю можуть помітно відрізнятися за фактичною гучності: наприклад, комплект з 150-ватного саундбара з 50-ватним «сабом» буде більш гучним, ніж поєднання 100-ватного проєктора з сабвуфером тієї ж потужності, хоча в обох випадках номінальна потужність буде рівна 200 Вт.

Підводячи підсумок, можна сказати, що оцінювати гучність за номінальної потужності можна лише в тому випадку, якщо звуковий проєктор не оснащений сабвуфером — в таких моделях номінальна потужність дорівнює потужності основних динаміків. В інших випадках варто орієнтуватися на прямо заявлені характеристики потужність саундбара і потужність сабвуфера (про те й інше див. нижче).

Номінальна потужність динаміків, встановлених безпосередньо в саундбаре, без урахування сабвуфера (в моделях з вбудованим сабом, відповідно, враховується тільки потужність основних динаміків).

Цей показник безпосередньо визначає загальну гучність звучання звукового проєктора, саме на нього, а не на загальну номінальну потужність (див. вище) варто орієнтуватися при оцінці гучності. Вибирати ж за цим параметром варто з урахуванням специфіки приміщення, в якому планується встановити проєктор: чим обширнее приміщення і чим більше відстань до глядача — тим вище повинна бути потужність, інакше саундбар не зможе ефективно подзвучить сцену. Детальні рекомендації з оптимальної потужності для різних варіантів обстановки можна знайти в спеціальних джерелах.

Діапазон звукових частот, підтримуваний динаміками проєктора.

При оцінці даного параметра варто пам'ятати, що діапазон чутності людського вуха становить близько 16 – 22 000 Гц (і звужується з віком). Якщо частотний діапазон проєктора вужче — це може призвести до «обрізання» низьких або високих частот (однак при невеликому звуженні цей ефект практично непомітний). Існують моделі, у яких межа частот значно ширше — проте це є свого роду «побічним ефектом» високоякісної акустики і ніякого значення, крім рекламного, не має.

Зазначимо також, що сам по собі широкий діапазон частот не гарантує якісного звуку — багато залежить від інших параметрів проєктора.

Імпеданс – це опір проєктора змінному струму, а точніше – аналоговому аудіосигналу, що надходить на вхід із зовнішнього підсилювача потужності. Власне цей параметр має практичне значення саме в тому випадку, якщо пристрій планується використовувати із зовнішнім підсилювачем. В ідеалі імпеданс проєктора повинен відповідати опору, на який розрахований підсилювач - інакше можливе або зниження гучності (за надто високого імпедансу), або поява спотворень, перевантаження і навіть пошкодження акустики (за занадто низького).

Також вважається, що вищий імпеданс знижує ймовірність виникнення перешкод. Однак сучасні АС (включаючи звукові проєктори) мають стандартні значення імпедансу в 4, 6 або 8 Ом - ця різниця не настільки велика, щоб відмінності в якості звуку були помітні.

Акустичне оформлення сабвуфера, використовуваного звуковим проєктором.

— Закритого типу. Найпростіший варіант конструкції — динамік, встановлений в закритому корпусі. Подібні сабвуфери мають відносно невисоку гучність, однак відрізняються хорошою точністю звукопередачі і мінімумом спотворень.

— Фазоінверторного типу. Сабвуфери, оснащені фазоінвертором — спеціальною трубкою, що з'єднує внутрішній об'єм корпусу з зовнішнім простором. Таке оснащення покращує гучність і насиченість звуку, однак підвищує ймовірність виникнення перешкод (насамперед гула повітря в трубі).

— З пасивним випромінювачем. Пасивний випромінювач фактично являє собою динамік без котушки і магніту, встановлений у корпусі сабвуфера поряд з основним динаміком. Призначення такого випромінювача аналогічно описаному вище фазоинвертору, за винятком того, що він менш схильний перешкод.

Номінальна потужність сабвуфера, передбаченого у конструкції чи комплекті постачання звукового проєктора.

Чим вище потужність – тим голосніше може звучати «саб», тим більше насичені баси він здатний забезпечувати. З іншого боку, зростання потужності неминуче обіцяє збільшенням габаритів та вартості динаміка. Тому занадто потужний сабвуфер настільки ж небажаний, як і занадто слабкий. Детальні рекомендації щодо підбору потужності під розміри та акустичні особливості конкретного приміщення можна знайти у спеціальних джерелах.

Зазначимо, що зовнішній сабвуфер у саундбарах повинен бути потужнішим за саундбар приблизно в два рази, щоб перешкоджати просіданням звуку на максимальній гучності. Наприклад, якщо загальна вихідна потужність акустичної системи становить 300 Вт, то 100 з них має припадати лише на звукову панель, а 200 безпосередньо на сабвуфер.

Діаметр динаміка у сабвуфері, що використовується звуковим проєктором.

Вважається, що чим більший динамік — тим голосніше «саб» і тим глибше і насиченіше звучання він може забезпечити. Моделі розміром до 200 мм належать до початкового рівня; саме такий розмір зазвичай мають вбудовані сабвуфери (див. вище). А ось в окремостоячих басових колонках можуть застосовуватися більші динаміки, аж до 254 мм (10").

— USB-A. У цьому разі мається на увазі роз'єм USB, що дозволяє підключати до проєктора зовнішні накопичувачі (флешки, жорсткі диски) і відтворювати з них контент безпосередньо. При цьому моделі з відеовиходами (див. нижче) часто можуть працювати в ролі медіацентру, виводячи відео на телевізор або інший зовнішній екран.

— mini-Jack (3.5 мм). Сам по собі роз'єм 3.5 мм може використовуватися в різних видах інтерфейсів; у даному ж випадку мається на увазі лінійний аудіовхід з гніздом під mini-Jack. Такий вхід переважно використовується для підключення до звукового проєктора портативної аудіотехніки (плеєрів, смартфонів).

— RCA. Технічно RCA (в просторіччі «тюльпан») — це тип роз'єму, який може застосовуватися в різних інтерфейсах. Однак терміном «вхід RCA» прийнято позначати тільки лінійні входи для підключення аналогового сигналу у форматі стерео. Зазначимо, що такий вхід складається з двох гнізд під кабель RCA, оскільки по одному кабелю може передаватися тільки один канал звуку.

— Оптичний. Роз'єм для підключення цифрового аудіосигналу через оптоволоконний кабель TOSLINK. Даний інтерфейс дозволяє передавати багатоканальний звук і практично несприйнятливий до електричних перешкод; його недоліком є крихкість кабелю.

— Коаксіальний S/P-DIF. Роз'єм для підключ...ення цифрового аудіосигналу через електричний кабель з роз'ємом RCA (не плутати з лінійним RCA, описаним вище). Схожий з описаним вище оптичним входом, зокрема, можливістю передачі багатоканального звуку через один роз'єм. Водночас коаксіальний кабель, з одного боку, не так делікатний, а з іншого — чутливий до електричних перешкод (тому для такого підключення бажано використовувати спеціальний екранований дріт).

— Композитний. У цьому разі мається на увазі не повноформатний композитний інтерфейс з трьох роз'ємів, що дозволяє передавати аудіо і відео, а тільки один роз'єм для роботи з відео. А оскільки звукові проєктори зображення не відтворюють, композитний вхід застосовується для передачі відеосигналу через проєктор на інший пристрій, таке як телевізор. Композитний відеоінтерфейс не дозволяє працювати з HD і не відрізняється високою якістю; з іншого боку, він широко поширений і може використовуватися навіть для роботи з відверто застарілою відеотехнікою. Зазвичай цей вхід використовує роз'єм RCA («тюльпан») жовтого кольору.

— Компонентний. Вхід, призначений для прийому аналогового відеосигналу для подальшої передачі на інший пристрій — телевізор, відеопроєктор і т. ін. Дане з'єднання зазвичай використовують три роз'єму RCA, по кожному з яких передається свій компонент відеосигналу (звідси і назва). Завдяки цьому компонентний інтерфейс відрізняється хорошою пропускною здатністю і якістю картинки, він дозволяє працювати з HD і вважається найбільш "прогресивним" сучасним стандартом аналогового відео.

— Вхід управління ІК. Роз'єм для підключення зовнішнього інфрачервоного приймача дистанційного керування. При правильному розміщенні такий приймач дасть змогу використовувати пульт ДК навіть у тих місцях, звідки сигнал з пульта не може дістати до основного (вбудованого) датчика — наприклад, в іншій кімнаті. Зазначимо, що роль приймача може грати не тільки спеціалізований пристрій, але і інший компонент системи — наприклад, підсилювач з виходом управління ІК.