Порівняння Audio-Technica AT2035 vs Audio-Technica AT2020 USB

Опір мікрофона змінному струму; також цей параметр називають «імпеданс». Це одна з найважливіших характеристик, що визначає сумісність з підсилювачем або іншим пристроєм, до якого підключається мікрофон: якщо імпеданс не відповідає оптимальному, можливі втрати в потужності сигналу. Тут є свої особливості, що залежать від призначення тієї чи іншої моделі (див. вище). Так, для мікрофонів, застосовуваних з комп'ютерами, ноутбуками, диктофонами та телефонами/планшетами імпеданс може взагалі не вказуватися — характеристики таких моделей підбираються з таким розрахунком, щоб гарантовано забезпечити нормальну сумісність з відповідними пристроями. А ось у професійній аудіотехніці для підбору використовуються особливі правила; детальніше з ними можна ознайомитися в спеціальних джерелах.

Діапазон звукових частот, нормально сприймаються і оброблюваних мікрофоном.

Чим ширше цей діапазон, тим повніше сигнал, тим менше ймовірності, що занадто високі або низькі частоти будуть втрачені через недосконалості мікрофона. Однак у цьому випадку варто враховувати деякі нюанси. Перш за все: сам по собі великий діапазон частот ще не гарантує високої якості звуку — багато також залежить від типу мікрофона (див. вище) і його амплітудно-частотної характеристики, не кажучи вже про інших компонентів аудіосистеми. Крім того, велика ширина теж не завжди реально необхідна. Наприклад, для нормальної передачі людської мови достатнім вважається діапазон 500 Гц – 2 кГц, що вже набагато загального діапазону, яке сприймається людським вухом. Цей загальний діапазон, зі свого боку, складає в середньому від 16 Гц до 22 кГц, і до того ж звужується з віком. Не варто забувати і про особливості апаратури, до якої підключений мікрофон: навряд чи варто спеціально шукати модель з великим діапазоном, якщо, наприклад, підсилювач, до якого її планується підключати, сильно «обрізає» частоти зверху і/або знизу.

Чутливість описує потужність сигналу на виході мікрофона при обробці ним певної гучності звуку. В даному випадку під чутливістю мається на увазі співвідношення напруги на виході до звукового тиску на мембрану, виражене в децибелах. Чим більше це число, тим вище чутливість. Зазначимо, що зазвичай, величини в децибелах — від'ємні, тому можна сказати так: чим ближче число до нуля, тим чутливіше мікрофон. Наприклад, модель на -38 дБ за цим параметром перевершує модель на -54 дБ.

Варто враховувати, що сама по собі висока чутливість не означає високої якості звукопередачі — вона лише дозволяє пристрою «чути» більш слабкий звук. І навпаки, низька чутливість не є однозначною ознакою поганого мікрофона. Вибір же за цим параметром залежить від особливостей застосування: чутливе пристрій стане в нагоді для роботи з неголосними звуками і в тих випадках, коли необхідно вловити найдрібніші нюанси того, що відбувається, а «слабкий» мікрофон зручний при високій гучності звуку або при необхідності фільтрувати слабкі сторонні шуми. Зустрічаються моделі з регулювання чутливості (а для моделей з виходом на навушники може бути передбачена регулювання гучності навушників).

Максимальний звуковий тиск, що сприймається мікрофоном, при якому коефіцієнт гармонійних коливань не перевищує 0,5% — простіше кажучи, найбільша гучність звуку, при якій не виникає помітних перешкод.

Чим вище цей показник — тим краще мікрофон підходить для роботи з гучним звуком. Тут варто враховувати, що децибел — нелінійна величина; іншими словами, збільшення гучності з 10 дБ до 20 дБ або з 20 до 40 дБ не означає її підвищення у 2 рази. Тому при оцінці зручніше звертатися до порівняльними таблицями рівня шуму. Ось деякі приклади: рівень в 100 дБ приблизно відповідає мотоциклетного двигуна або шум у вагоні метро; 110 дБ — вертольоту; 120 дБ — роботи відбійного молотка; 130 дБ, порівнянні зі звуком реактивного літака на розгоні, вважаються больовим порогом для людини. При цьому багато висококласні мікрофони здатні нормально працювати при звуковому тиску до 140 – 150 дБ — а це рівень шуму, здатний завдати людині фізичні ушкодження.

Параметр, що описує співвідношення між рівнем корисного сигналу і рівнем шумів, що видаються мікрофоном. Зазначимо, що фактичне співвідношення сигнал/шум змінюється залежно від звукового тиску, який сприймається мікрофоном. Тому в характеристиках прийнято вказувати варіант для стандартної ситуації — при звуковому тиску в 94 дБ. Це дозволяє порівнювати між собою різні моделі.

Загалом даний показник досить наочно характеризує якість роботи тієї чи іншої моделі, оскільки він враховує практично всі значущі сторонні шуми, що виникають під час роботи. Чим більше це співвідношення, тим чистішою виходить звук, тим менше в ньому спотворень. Значення в 64 – 66 дБ вважаються цілком пристойними, а висококласні мікрофони забезпечують показники в 72 дБ і вище.

Частота дискретизації аналого-цифрового перетворювача (АЦП), передбаченого в конструкції мікрофона.

АЦП — це модуль, що відповідає за перетворення аналогового сигналу, що надходить з капсуля мікрофону, в цифровий формат. Він застосовується переважно в моделях, що підключаються по цифрових інтерфейсах — наприклад, USB (див. нижче), а також в деяких бездротових, де цифровий формат використовується для зв'язку по радіо.

Принцип аналого-цифрового перетворення полягає в тому, що аналоговий сигнал розбивається на окремі фрагменти, кожен з яких кодується своїм числовим значенням. Якщо це зобразити графічно, то графік аналогового сигналу виглядає як плавна лінія, а цифрового — як набір «сходинок», наближений до цієї лінії. Чим вище частота дискретизації — тим більше «сходинок» припадає на певну ділянку плавної лінії і тим точніше цифровий сигнал відповідає вихідному аналогу.

Таким чином, високі значення даного параметра говорять про високу якість мікрофону. Однак тут потрібно сказати, що для нормального відновлення вихідного сигналу цифрового (простіше кажучи, для нормального відтворення звуку, сприйнятого мікрофоном) достатньою вважається частота дискретизації, вдвічі перевищує максимальну частоту прийнятого звуку. Для чистої людської мови показники в 2,3 кГц вважаються рекордними, а гармоніки, що доповнюють тембр голосу, не перевищують по частоті 8 кГц. Таким чином, для нормальної обробки мови великої частоти дискретизації не потрібно. Водночас мод...елі, призначені для студійного запису (див. «Призначення»), можуть мати досить високі значення даного параметра — до 96 кГц включно. Це пов'язано не тільки з якістю звуку (хоча і воно важливо), але і з технічними моментами обробки і зведення.

Зазначимо також, що підвищення частоти дискретизації позначається на обсязі переданих даних, тому високі показники не завжди є оптимальними. У світлі цього деякі мікрофони дають змогу змінювати значення даного параметра; для таких моделей в нашому каталозі зазначається максимальне значення частоти дискретизації.

Розрядність аналого-цифрового перетворювача (АЦП), встановленого в мікрофоні.

АЦП — це модуль, що відповідає за перетворення аналогового сигналу, що надходить з капсуля мікрофону, в цифровий формат. Він застосовується переважно в моделях, що підключаються по цифрових інтерфейсах — наприклад, USB (див. нижче), а також в деяких бездротових, де цифровий формат використовується для зв'язку по радіо. Детальніше про такого перетворення див. «Частота дискретизації АЦП». Але якщо частота дискретизації описує кількість «сходинок» цифрового сигналу на певній ділянці, то розрядність визначає кількість варіантів за рівнем сигналу, доступне для кожної окремої сходинки. Чим вища розрядність, тим більше таких варіантів, і тим точніше рівень цифрового сигналу буде відповідати рівню аналогового.

Таким чином, цей параметр також безпосередньо впливає на якість перетворення. Якщо говорити про конкретних значеннях, то розрядність 16 біт вважається цілком достатньо для професійних студійних мікрофонів (див. «Призначення»), а висококласні моделі можуть мати і 32-бітні перетворювачі.

— Бездротове підключення. Дана особливість вказується для т. зв. радіомікрофонів — моделей, в яких сигнал передається бездротовим способом. Зазначимо, що комплект радіомікрофона зазвичай передбачає наявність приймача, який підключається до підсилювача (або іншого пристрою для обробки звуку) класичним провідним способом (див. «Роз'єми підключення»). Однак сам мікрофон з'єднується з приймачем по радіоканалу.

— Стереозапись. Можливість застосування мікрофона для запису звуку у форматі стерео. Такий формат передбачає наявність двох каналів, і для кожного з них звук повинен фіксуватися окремо; а ось технічне забезпечення подібної запису в різних випадках може відрізнятися. Найбільш популярний варіант — двонаправлені мікрофони. Однак крім цього, в цю категорію включені парні комплекти, для яких прямо заявлена функція стереозапису.

— ФНЧ (Roll-off). Наявність фільтра низьких частот в конструкції мікрофона (Roll-off — альтернативне назва цієї функції). Ця особливість дозволяє знизити рівень низьких частот в сигналі, що видаються мікрофоном. Така необхідність може бути обумовлена двома моментами. По-перше, багато сторонні шуми — звук вітру, стуки по корпусу пристрою, навколишній фон і т. ін. — представлені саме в низьких частотах; придушивши цей діапазон, можна помітно знизити рівень сторонніх звуків, «чутних через мікрофон. По-друге, ФНЧ корисний для...роботи з т. зв. «ефектом наближення». Цей ефект полягає в тому, що при наближенні до джерела звуку багато моделей схильні підвищувати гучність звучання НЧ, а при віддаленні — навпаки, провалювати «баси». Включаючи Roll-off, при наближенні до джерела звуку і відключаючи — при видаленні, можна певною мірою згладити цей ефект. З низки технічних причин ця функція застосовується переважно в конденсаторних і електретних мікрофонах (див. «Тип»). Відзначимо, що в прогресивних моделях ФНЧ може робитися налаштовується і доповнюватися допоміжним фільтром наднизьких частот.

— Атенюатор. Наявність в конструкції мікрофона аттенюатора — пристрої, поступово послабляє рівень сигналу на виході (свого роду противагу підсилювача). Ця функція стане в нагоді під час роботи з гучним звуком: знизивши рівень сигналу, можна уникнути перевантаження системи.

— Регулювання чутливості. Наявність власного регулятора чутливості в конструкції мікрофона. Дана функція дозволяє настроювати рівень сигналу, не використовуючи регуляторів в інших компонентах аудіосистеми — наприклад для зміни гучності «на льоту»; це дуже зручно, оскільки мікрофон зазвичай знаходиться під рукою, і налаштування можна змінити дуже швидко і без зайвих клопотів.

— Регулювання гучності навушників. Окремий регулятор, призначений для налаштування гучності підключених навушників (див. «Вихід на навушники»). Залежно від моделі може розміщуватися як на самому мікрофоні, так і на приймачі для бездротового підключення. У будь-якому разі ця функція робить підстроювання гучності більш зручною: регулятор знаходиться під рукою і користувачеві не потрібно тягнутися до інших пристроїв або копатися в програмних установках.

— Відключення мікрофону. Наявність в конструкції мікрофона власного вимикача. При деяких варіантах використання нерідкі ситуації, коли мікрофон доводиться постійно включати і відключати. Наприклад, під час концерту кількість виконавців може змінюватися, і незадіяні мікрофони краще відключати; при спілкуванні по Skype через комп'ютер іноді доводиться відволікатися на розмови з оточуючими, які «комп'ютерного» співрозмовника чути нема чого, і т. ін. Зазвичай, відключення звуку мікрофона можливо через налаштування або панель керування пристрою, до якого він підключений; однак скористатися власним вимикачем зазвичай простіше і швидше, особливо якщо вимикати/включати звук доводиться часто.

— Вбудована пам'ять. Наявність у мікрофоні вбудованого сховища даних дозволяє уникнути необхідності використання зовнішніх носіїв інформації для запису звуку. Бортовий накопичувач зустрічається у деяких моделях просунутих «петличок», мікрофонах для відеокамер та диктофонів - тобто. у портативних рішеннях із прицілом на комфортну роботу в польових умовах.

— Перемикання ДН. ДН в даному випадку означає «діаграма спрямованості», однак під даною функцією може матися на увазі перемикання не тільки між варіантами для однонаправленої мікрофона (див. Діаграми спрямованості»), але і між одно-, дво - і всеспрямованим форматом роботи (див. «Спрямованість мікрофона»). Тому конкретні особливості перемикання і доступні варіанти варто уточнювати для кожної моделі окремо.

Види роз'ємів, передбачені в конструкції мікрофона.

Найчастіше у даному пункті йдеться про тип роз'єми, призначеного для підключення самого мікрофона до зовнішньої аудіотехніки. З таких інтерфейсів в наш час найбільшу популярність отримали аналогові XLR (включаючи зменшену версію mini-XLR), Jack 6.35 і mini-Jack 3.5 мм, а також цифрові USB-A, USB-C і Lightning. Також в окремих мікрофонах передбачається власний роз'єм навушників (іноді MicroDot). Ось більш детальний опис кожного варіанта:

— XLR. Характерний цілий роз'єм досить великого розміру, зазвичай з зовнішнім кожухом. У мікрофонах найчастіше зустрічаються штекери XLR на 3 контакти, один такий штекер дає змогу передавати один канал звуку; можливі й інші варіанти — наприклад, 4 або навіть 5-контактний роз'єм в моделі з підтримкою стереозапису (див. «Функції і можливості»). В будь-якому разі, головна перевага XLR полягає у можливості роботи з балансним підключенням. При такому підключенні велика частина перешкод, що наводяться на кабель, гаситься «сама по собі», без необхідності застосування додаткових фільтрів; це дає можливість застосовувати досить довгі дроти без шкоди д...ля якості звуку. Крім того, роз'єми XLR забезпечують щільне з'єднання, що ще більше підвищує стійкість до перешкод; а для додаткової надійності гнізда і штекери цього типу нерідко оснащуються замками. Головний недолік XLR — великі розміри; тому основною сферою його застосування залишаються професійні моделі, де згадані переваги значно переважують недоліки.

— mini-XLR. Зменшений різновид інтерфейсу XLR, описаного вище; має ті ж технічні особливості і відрізняється лише більш мініатюрними розмірами. Останнє робить mini-XLR більш зручним для техніки, в якій важлива компактність. Водночас подібні роз'єми поки не мають офіційної стандартизації, а тому зустрічаються досить рідко.

— mini-Jack 3.5 мм. Один з найпопулярніших сучасних аудіороз'ємів. В мікрофонах, втім, він зустрічається значно рідше того ж XLR — переважно в компактних моделях, а також рішеннях початкового і недорогого середнього рівня. Це пов'язано з тим, що mini-Jack має невеликі розміри, однак помітно поступається XLR за якістю і надійністю з'єднання, через що слабо підходить для професійних задач. Також варто враховувати, що в сучасних мікрофонах можна зустріти різні версії роз'єми 3.5 мм:

• mini-Jack 3.5 мм TS. Двоконтактний роз'єм, що дає змогу передавати лише 1 канал звуку (моно). Зустрічається в досить прогресивних мікрофонах, а гнізда 3.5 мм формату використовуються переважно в аудіотехніці відповідного рівня і спеціалізованих пристроях (на зразок передавачів для петличних мікрофонів).
• mini-Jack 3.5 мм TRS. Трьохконтактний, найпоширеніший різновид роз'єми mini-jack. Технічно може використовуватися для балансного підключення одного звукового каналу (див. «XLR» вище), однак на практиці частіше застосовується або з міркувань сумісності (щоб мікрофон міг нормально працювати з трьох - і чотирьохконтактними гніздами на ноутбуках, мобільних телефонах тощо), або для передачі стереосигналу (в моделях з відповідним функціоналом — див. «Функції і можливості»).
• mini-Jack 3.5 мм TRRS. Чотирьохконтактний штекер mini-Jack. Використовується переважно у моделях для смартфонів/планшетів, відеокамер та іншої техніки — така техніка часто оснащується гніздами саме на 4 роз'єми, і для оптимальної сумісності таке ж число контактів передбачається і на мікрофоні. Через подібний інтерфейс можлива передача стереозвуку, однак ця можливість не обов'язково підтримується.

В ідеалі мікрофон з mini-jack потрібно підключати до роз'єми, що має таке ж число контактів — в іншому випадку нормальна працездатність не гарантується (хоча можливі і винятки).

— Jack (6.35 мм). Повнорозмірний роз'єм типу Jack; має майже вдвічі більший діаметр, ніж описаний вище 3.5 мм mini-Jack. Слабо підходить для портативної техніки, зате забезпечує досить щільне і надійне з'єднання — хоча і дещо поступається XLR за цим параметром; також може застосовуватися для балансного підключення (див. «XLR»), але у такому форматі використовується порівняно рідко. Зазначимо, що в деяких мікрофонах інтерфейс 6.35 мм передбачається не у вигляді повноцінного штекера, а у вигляді перехідника для встановленого на дроті 3.5 мм mini-jack. Роз'єм Jack також може мати різне число контактів, однак у цьому плані він не такий різноманітний, як mini-jack: найбільшого поширення отримали класичні 3 контакти (TRS), а формат на 4 контакти (TRRS) практично не зустрічається.

— TA4F. Спеціалізований роз'єм, застосовуваний в аудіотехніці, причому переважно саме в мікрофонах. Також під цим терміном може матися на увазі роз'єм аналогічної конструкції TA3F (c 3 контактами).
TA4F має досить невеликі розміри, що робить його зручним для компактних мікрофонів головного і петличного типу. А завдяки наявності 4 контактів через нього ж можна підключати ще й фантомне живлення для конденсаторних мікрофонів (втім, цим типом мікрофонів використання TA4F не обмежується). Зазначимо, що цей роз'єм вважається професійним і зустрічається переважно в техніці відповідного рівня.

— USB. Інтерфейс USB застосовується переважно в комп'ютерній техніці — для підключення різних периферійних пристроїв. Водночас серед моделей для ПК і ноутбуків (див. «Призначення») даний варіант зустрічається набагато рідше, ніж описаний вище mini-Jack 3.5 мм, а більшість мікрофонів з USB належать до студійних. Це обумовлено тим, що сигнал через USB передається в цифровому форматі, що дуже зручно при запису на комп'ютер з метою подальшого оброблення і зведення (а ось при голосовому зв'язку зручніше використовувати звичайний мікрофонний вхід). Втім, є й інші типи мікрофонів з даним інтерфейсом.

— Lightning. Фірмовий роз'єм, який застосовується виключно в портативних пристроях компанії Apple — смартфонах iPhone, планшетах iPad і плеєрах iPod touch. Відповідно, даний варіант підключення зустрічається виключно в мікрофонах для смартфонів Apple, причому спеціально створених для зазначеної техніки.

— microDot. Балансний роз'єм для коаксіального підключення до музичних інструментів і іншого акустичного/звукового обладнання. Для роз'єма microDot характерна наявність різьблення, що забезпечує високу надійність з'єднання. Підключення microDot зазвичай зустрічається в компактних мікрофонах з кріпленням на музичний інструмент.

— Фірмовий роз'єм. У цю категорію включені всі інтерфейси, що не належать до описаних вище. Це можуть бути не тільки власні роз'єми, що застосовуються певною компанією, але і деякі стандартні типи підключення, які не отримали широкого поширення і зустрічаються в спеціалізованій техніці. Однак у будь-якому разі при покупці подібного мікрофона варто окремо переконатися в його сумісності з пристроєм, з яким його планується використовувати.

— Вихід на навушники. Окремий вихід для підключення навушників. Найчастіше має вигляд стандартного гнізда mini-Jack 3.5 мм — саме цей інтерфейс застосовується в більшості сучасних «вух», що дає користувачеві широкий вибір. Крім того, такий вихід може поєднуватися з власним регулятором гучності.

Інші ж особливості і самого роз'єми, і його застосування залежать переважно від типу мікрофона (див. «Мікрофон»). Так, петличні моделі при підключенні навушників перетворюються на гарнітури; при використанні в караоке навушники дають можливість краще слухати музику, а при студійному запису — дають змогу чути ще й власний голос, контролюючи, що йде на запис. Також відзначимо, що в радіосистемах (див. вище) подібний вихід зазвичай розташовується на приймачі.