Порівняння BOYA BY-LM10 vs BOYA BY-LM20

— Вокальний (для караоке). У відповідності з назвою подібні моделі призначені насамперед для передачі людського голосу — під час співу, художнього читання тощо, коли важлива не тільки розбірливість мови, але і відтінки інтонацій. Саме такі мікрофони можна побачити на сцені під час концертів та інших подібних заходів, в обладнанні для караоке тощо. Також в цю категорію включені моделі, що допускають застосування ще й у ролі інструментальних (див. нижче).

— Петличний. Назва цього типу мікрофонів обумовлена традиційним способом кріплення — на комір, туди, де зазвичай знаходиться петлиця; для них характерні мініатюрні розміри і наявність кліпси для утримання на одязі. Подібні пристрої відомі насамперед як обладнання для телевізійних передач — вони використовуються учасниками телепрограм, щоб ті могли говорити, не займаючи руки більш великими мікрофонами. А деякі пристрої даного типу фактично являють собою «заготівлю для гарнітури», яка перетворюється в повноцінну гарнітуру при підключенні навушників.

— Для комп'ютера. Мікрофони, призначені для використання з повнорозмірними ПК. Такі мікрофони зазвичай мають капсуль на довгій ніжці, іноді гнучкій (див. нижче) і підставку для розміщення на поверхні столу. Їх основним призначенням є голосовий зв'язок з використанням комп'ютера, де найбільш важлива не стільки точність передачі деталей, скільки швидкіс...ть передачі даних та їх невеликі обсяги — тому якість звуку, зазвичай, виходить відносно невисокою.

— Для ноутбука. Як і описані вище мікрофони для ПК, «ноутбучні» моделі розраховані переважно на голосове спілкування і мають досить скромні характеристики. Їх ключовою відмінністю є спрямованість на використання з портативними пристроями, що виражено насамперед в компактних розмірах. Крім того, для багатьох подібних мікрофонів порт підключення одночасно відіграє роль кріплення для розміщення на корпусі ноутбука.

— Інструментальний. Мікрофони, призначені для підзвучування музичних інструментів — наприклад, саксофонів, акустичних гітар (не оснащених звукознімачами), перкусійних установок тощо. Слід враховувати, що, незважаючи на зовнішню схожість деяких моделей з описаними вище вокальними, «чисто інструментальні» мікрофони для обробки голосу підходять слабо, використовувати їх для цієї мети не рекомендується.

— Студійний. Мікрофони, призначені для застосування в студіях звукозапису. Зазвичай, розраховані на запис вокалу. Відрізняються високою якістю передачі звуку і відповідною вартістю.

— Головний. Мікрофони, призначені для носіння на голові — на зразок гарнітур (тільки в цьому випадку в конструкції відсутній навушник). Мають мініатюрні розміри і за специфікою застосування аналогічні петличним (див. вище), проте розташовуються ближче до рота і не залежать від одягу мовця. Це дозволяє застосовувати такі моделі в специфічних ситуаціях, коли петличний мікрофон непридатний — наприклад, для зйомок відеоролика при сильному рівні стороннього шуму.

— Для конференцій. Мікрофони, призначені для використання в конференц-залах, кімнатах для нарад, на трибунах і в інших подібних місцях. Конструкція подібних моделей може бути різною — капсуль на гнучкій ніжці (див. нижче), диск, що укладається прямо на стіл тощо. Однак у будь-якому разі даний різновид оптимізований під передачу мови і розрахований на максимальну зручність для мовця — щоб користувач не відволікався на підбір оптимального положення відносно мікрофона і відстані до нього.

— Для відеокамери. Мікрофони, призначені, згідно з назвою, для використання з відеокамерами, переважно професійними. Зазначимо, що технічно до входу відеокамери можна підключити будь-який мікрофон, співпадаючий по роз'ємам і основним характеристикам; однак у цю категорію включені тільки ті моделі, які розраховані на встановлення безпосередньо в спеціальне кріплення на корпусі камери.

— Для диктофона. Специфічний різновид мікрофонів, призначений виключно для використання з диктофонами. Така техніка, зазвичай, оснащується власними вбудованими мікрофонами, однак їх можливостей в деяких випадках може не вистачати; а серед висококласних професійних диктофонів зустрічаються пристрої, які взагалі не мають мікрофона. Зовнішні мікрофони зазвичай підключаються по інтерфейсу 3.5 мм mini-Jack або через фірмовий роз'єм (див. нижче), при цьому однією з їх відмінних особливостей є відсутність дроту: штекер монтується прямо на корпусі мікрофона і відіграє роль не тільки роз'єму, але і кріплення. Зрозуміло, для подібних пристроїв характерні також мініатюрні розміри.

— Для телефона/планшета. У цю категорію включені спеціалізовані мікрофони, що першопочатково позиціонуються як аксесуари для смартфонів або планшетів. Зазвичай, вони схожі з описаними вище диктофонними в тому плані, що кріпляться прямо на корпус пристрою, не використовуючи додаткових дротів. Основна ж їх специфіка в порівнянні з тими ж моделями для диктофонів полягає в способі підключення — зазвичай для цього використовується універсальний роз'єм на зразок 30pin/Lightning, microUSB або фірмового інтерфейсу (детальніше див. нижче).

— Для відеовиробництва. Мікрофони, призначені для використання в процесі відеозапису. Фактично даний різновид включає дві підгрупи, кожна зі своєю спеціалізацією. Перша — це мікрофони, які можна умовно назвати «репортерськими». Зазвичай, до них належать динамічні (див. «Тип») моделі з всебічною спрямованістю (див. нижче) і гарною чутливістю. Ці особливості дають змогу «чути» не лише голос репортера, але і звуковий фон навколо нього; крім того, не потрібно точно витримувати положення мікрофона щодо обличчя, що особливо корисно при опитуванні інших людей. Також «репортерські» моделі мають міцні корпуси і загалом непогано захищені від різних неприємностей (хоча і не обов'язково є повністю стійкими до вологи і ударів). Другий різновид моделей для відеовиробництва — «звукооператорські»: такі мікрофони часто можна побачити на знімальних майданчиках встановленими на довгі штанги. Вони, зі свого боку, зазвичай робляться одно- або двонаправленими (для максимальної фільтрації сторонніх звуків), а за типом найчастіше належать до конденсаторних і забезпечують досить високу якість і достовірність передачі звуку.

— Підвісний. Мікрофони, розраховані на встановлення підвісним способом — наприклад, на стелі. Подібні моделі призначені переважно для підзвучування хорового співу, театральних вистав та інших ситуацій, в яких інші типи мікрофонів (що стоять на стійці, утримуються в руці або навіть чіпляються на голову) не дуже зручні.

— Вимірювальний. Вимірювальні мікрофони призначені для калібрування звукових інсталяцій. З їх допомогою можна швидко і точно налаштувати тонкомпенсацію для музичного інструменту, гучномовця, звукозаписувального обладнання тощо. Ключовими особливостями вимірювальних мікрофонів є широкий частотний діапазон (20 - 40 000 Гц) і висока стабільність частотних характеристик. Вимірювальний мікрофон проводить замірювання рівня шумів і виявляє звукові аномалії. Правильно налаштована, за допомогою вимірювального мікрофона, звукова інсталяція буде повністю відповідати акустичним особливостям конкретно взятого приміщення.

Види роз'ємів, передбачені в конструкції мікрофона.

Найчастіше у даному пункті йдеться про тип роз'єми, призначеного для підключення самого мікрофона до зовнішньої аудіотехніки. З таких інтерфейсів в наш час найбільшу популярність отримали аналогові XLR (включаючи зменшену версію mini-XLR), Jack 6.35 і mini-Jack 3.5 мм, а також цифрові USB-A, USB-C і Lightning. Також в окремих мікрофонах передбачається власний роз'єм навушників (іноді MicroDot). Ось більш детальний опис кожного варіанта:

— XLR. Характерний цілий роз'єм досить великого розміру, зазвичай з зовнішнім кожухом. У мікрофонах найчастіше зустрічаються штекери XLR на 3 контакти, один такий штекер дає змогу передавати один канал звуку; можливі й інші варіанти — наприклад, 4 або навіть 5-контактний роз'єм в моделі з підтримкою стереозапису (див. «Функції і можливості»). В будь-якому разі, головна перевага XLR полягає у можливості роботи з балансним підключенням. При такому підключенні велика частина перешкод, що наводяться на кабель, гаситься «сама по собі», без необхідності застосування додаткових фільтрів; це дає можливість застосовувати досить довгі дроти без шкоди д...ля якості звуку. Крім того, роз'єми XLR забезпечують щільне з'єднання, що ще більше підвищує стійкість до перешкод; а для додаткової надійності гнізда і штекери цього типу нерідко оснащуються замками. Головний недолік XLR — великі розміри; тому основною сферою його застосування залишаються професійні моделі, де згадані переваги значно переважують недоліки.

— mini-XLR. Зменшений різновид інтерфейсу XLR, описаного вище; має ті ж технічні особливості і відрізняється лише більш мініатюрними розмірами. Останнє робить mini-XLR більш зручним для техніки, в якій важлива компактність. Водночас подібні роз'єми поки не мають офіційної стандартизації, а тому зустрічаються досить рідко.

— mini-Jack 3.5 мм. Один з найпопулярніших сучасних аудіороз'ємів. В мікрофонах, втім, він зустрічається значно рідше того ж XLR — переважно в компактних моделях, а також рішеннях початкового і недорогого середнього рівня. Це пов'язано з тим, що mini-Jack має невеликі розміри, однак помітно поступається XLR за якістю і надійністю з'єднання, через що слабо підходить для професійних задач. Також варто враховувати, що в сучасних мікрофонах можна зустріти різні версії роз'єми 3.5 мм:

• mini-Jack 3.5 мм TS. Двоконтактний роз'єм, що дає змогу передавати лише 1 канал звуку (моно). Зустрічається в досить прогресивних мікрофонах, а гнізда 3.5 мм формату використовуються переважно в аудіотехніці відповідного рівня і спеціалізованих пристроях (на зразок передавачів для петличних мікрофонів).
• mini-Jack 3.5 мм TRS. Трьохконтактний, найпоширеніший різновид роз'єми mini-jack. Технічно може використовуватися для балансного підключення одного звукового каналу (див. «XLR» вище), однак на практиці частіше застосовується або з міркувань сумісності (щоб мікрофон міг нормально працювати з трьох - і чотирьохконтактними гніздами на ноутбуках, мобільних телефонах тощо), або для передачі стереосигналу (в моделях з відповідним функціоналом — див. «Функції і можливості»).
• mini-Jack 3.5 мм TRRS. Чотирьохконтактний штекер mini-Jack. Використовується переважно у моделях для смартфонів/планшетів, відеокамер та іншої техніки — така техніка часто оснащується гніздами саме на 4 роз'єми, і для оптимальної сумісності таке ж число контактів передбачається і на мікрофоні. Через подібний інтерфейс можлива передача стереозвуку, однак ця можливість не обов'язково підтримується.

В ідеалі мікрофон з mini-jack потрібно підключати до роз'єми, що має таке ж число контактів — в іншому випадку нормальна працездатність не гарантується (хоча можливі і винятки).

— Jack (6.35 мм). Повнорозмірний роз'єм типу Jack; має майже вдвічі більший діаметр, ніж описаний вище 3.5 мм mini-Jack. Слабо підходить для портативної техніки, зате забезпечує досить щільне і надійне з'єднання — хоча і дещо поступається XLR за цим параметром; також може застосовуватися для балансного підключення (див. «XLR»), але у такому форматі використовується порівняно рідко. Зазначимо, що в деяких мікрофонах інтерфейс 6.35 мм передбачається не у вигляді повноцінного штекера, а у вигляді перехідника для встановленого на дроті 3.5 мм mini-jack. Роз'єм Jack також може мати різне число контактів, однак у цьому плані він не такий різноманітний, як mini-jack: найбільшого поширення отримали класичні 3 контакти (TRS), а формат на 4 контакти (TRRS) практично не зустрічається.

— TA4F. Спеціалізований роз'єм, застосовуваний в аудіотехніці, причому переважно саме в мікрофонах. Також під цим терміном може матися на увазі роз'єм аналогічної конструкції TA3F (c 3 контактами).
TA4F має досить невеликі розміри, що робить його зручним для компактних мікрофонів головного і петличного типу. А завдяки наявності 4 контактів через нього ж можна підключати ще й фантомне живлення для конденсаторних мікрофонів (втім, цим типом мікрофонів використання TA4F не обмежується). Зазначимо, що цей роз'єм вважається професійним і зустрічається переважно в техніці відповідного рівня.

— USB. Інтерфейс USB застосовується переважно в комп'ютерній техніці — для підключення різних периферійних пристроїв. Водночас серед моделей для ПК і ноутбуків (див. «Призначення») даний варіант зустрічається набагато рідше, ніж описаний вище mini-Jack 3.5 мм, а більшість мікрофонів з USB належать до студійних. Це обумовлено тим, що сигнал через USB передається в цифровому форматі, що дуже зручно при запису на комп'ютер з метою подальшого оброблення і зведення (а ось при голосовому зв'язку зручніше використовувати звичайний мікрофонний вхід). Втім, є й інші типи мікрофонів з даним інтерфейсом.

— Lightning. Фірмовий роз'єм, який застосовується виключно в портативних пристроях компанії Apple — смартфонах iPhone, планшетах iPad і плеєрах iPod touch. Відповідно, даний варіант підключення зустрічається виключно в мікрофонах для смартфонів Apple, причому спеціально створених для зазначеної техніки.

— microDot. Балансний роз'єм для коаксіального підключення до музичних інструментів і іншого акустичного/звукового обладнання. Для роз'єма microDot характерна наявність різьблення, що забезпечує високу надійність з'єднання. Підключення microDot зазвичай зустрічається в компактних мікрофонах з кріпленням на музичний інструмент.

— Фірмовий роз'єм. У цю категорію включені всі інтерфейси, що не належать до описаних вище. Це можуть бути не тільки власні роз'єми, що застосовуються певною компанією, але і деякі стандартні типи підключення, які не отримали широкого поширення і зустрічаються в спеціалізованій техніці. Однак у будь-якому разі при покупці подібного мікрофона варто окремо переконатися в його сумісності з пристроєм, з яким його планується використовувати.

— Вихід на навушники. Окремий вихід для підключення навушників. Найчастіше має вигляд стандартного гнізда mini-Jack 3.5 мм — саме цей інтерфейс застосовується в більшості сучасних «вух», що дає користувачеві широкий вибір. Крім того, такий вихід може поєднуватися з власним регулятором гучності.

Інші ж особливості і самого роз'єми, і його застосування залежать переважно від типу мікрофона (див. «Мікрофон»). Так, петличні моделі при підключенні навушників перетворюються на гарнітури; при використанні в караоке навушники дають можливість краще слухати музику, а при студійному запису — дають змогу чути ще й власний голос, контролюючи, що йде на запис. Також відзначимо, що в радіосистемах (див. вище) подібний вихід зазвичай розташовується на приймачі.

Тип живлення, що використовується мікрофоном під час роботи.

- Фантомне. Живлення напругою 48 В, необхідне роботи конденсаторних мікрофонів, і навіть деяких різновидів електретних(див. «Тип»). При стандартному варіанті з'єднання електрика подається тим же кабелю, яким мікрофон підключається до приймаючого пристрою; відповідно, для нормальної роботи подібних моделей необхідні підсилювачі, ресивери або інша техніка з мікрофонним входом, що має фантомне живлення. Втім, відсутність такого входу також не є непереборною перешкодою - деякі мікрофони мають адаптери, що дозволяють отримувати фантомне живлення з мережі 230 В (докладніше див. "У комплекті"). Іншою альтернативою є комбінований варіант "фантомне/акумулятор", описаний нижче. В цілому ж цей спосіб живлення зручний тим, що дає змогу не перейматися зарядом акумулятора, проте свобода пересування обмежується довжиною мережевого шнура.

- Акумулятор. Живлення від акумуляторної батареї, що перезаряджається. Зазначимо, що воно найчастіше слабо підходить для аналогових конденсаторних моделей - необхідні 48 В важко забезпечити за рахунок невеликої портативної батареї. А ось в електретних мікрофонах акумуляторне живлення використовується досить часто. Ще одна сфера застосування акумуляторів – моделі з бездротовим підключенням (див. «Функції/можливості»), в яких авто...номне живлення потрібно як мінімум для роботи передавача. У будь-якому випадку акумулятор зручний відсутністю зайвих дротів. Його, звичайно, потрібно періодично заряджати, але енергоспоживання у мікрофонів зазвичай мале і час автономної роботи навіть у найскромніших моделях досягає кількох годин.

- Фантомне/акумулятор. Мікрофони цього типу можуть працювати як від фантомного живлення, наприклад і від власного вбудованого акумулятора (докладніше про те та інше див. вище). Це робить їх надзвичайно універсальними та дає змогу застосовувати незалежно від наявності входів із фантомним живленням або відповідних адаптерів. Щоправда, треба враховувати, що робочі характеристики під час використання різних джерел живлення можуть дещо відрізнятися; цей момент зазвичай вказується в офіційних даних.

- Батарейки. Живлення від змінних елементів стандартного типорозміру — найчастіше АА (пальчикові батарейки). Головною перевагою таких мікрофонів можна назвати швидку заміну елементів живлення під час розрядки. У комплект поставки батареї зазвичай не входять і купуються окремо. Втім, це дає перевагу можливість самостійно вибрати тип і марку змінних елементів живлення.

Зазначимо, що при підключенні по USB необхідне для роботи живлення мікрофон отримує через цей самий роз'єм; для таких моделей тип живлення окремо не вказується.

- Ресівер. Приймач, який використовуваний у моделях з бездротовим підключенням (див. «Функції/можливості»). Ресивер, по суті, відіграє роль радіоадаптера: він підключається до підсилювача або іншого аудіообладнання класичним провідним способом і передає на це сигнал з мікрофона. Докладніше про ресивер у комплекті див. «Радіосистема»,

- Трансмітер. Передавач, який використовуваний в бездротових системах (див. «Функції/можливості»), точніше — передавач, виконаний у вигляді окремого пристрою. Таку конструкцію мають мініатюрні мікрофони (передусім петличні та головні), у яких розміри корпусу не дають змогу вбудувати передавач прямо в пристрій: за допомогою дроту мікрофон підключається до зовнішнього трансмітера, останній зазвичай вішається на пояс. Наявність окремо виконаного передавача, зазвичай, є ознакою компактного мікрофона; а одна з практичних переваг такої конструкції полягає ще й у тому, що мікрофон можна від'єднати та підключити до іншого обладнання (причому не обов'язково передавачу).

- Кріплення на монітор. Пристрій для закріплення мікрофона на моніторі комп'ютера. З очевидних причин використовуваний лише в моделях для комп'ютерів (див. Призначення). Ця функція особливо корисна в тих випадках, коли вільного місця на столі, де розташований комп'ютер, дуже мало або мікрофон неможливо поставити на стіл в оптимальному місці. Також кріплення може стати в нагоді для роботи з ноутбуком, хоча спеціалізовані мікрофони...зазвичай все ж таки більше зручні.

- Утримувач для стійки. Кріплення у вигляді характерного ложементу круглої форми, призначене для розміщення мікрофона на стійці, штативі або іншому пристрої. Застосовується переважно з вокальними та інструментальними моделями (див. «Призначення»), дає змогу швидко знімати та встановлювати мікрофон на стійку — що буває корисним, зокрема, під час концертів та інших публічних виступів. Утримувачі продаються й окремо, проте купити модель з комплектним кріпленням часто виявляється зручнішим - таке кріплення оптимально сумісне з мікрофоном і не вимагає витрачати час на пошук та підбір.

- Антишоковий підвіс (« павук »). Спеціальний амортизуючий підвіс, який застосовується зі студійними мікрофонами (див. «Призначення»); жаргонне назва «павук» з'явилося через характерні контури. Необхідність застосування такого підвісу пов'язана з тим, що на звичайній підставці мікрофон може відчувати різні струси та вібрації (від роботи обладнання поблизу, від падіння предметів на підлогу і навіть від кроків людей), які створюють перешкоди у звучанні. "Павук" компенсує подібні струси і зводить перешкоди практично до нуля; при цьому комплектний підвіс зручніше, що купується окремо завдяки тому, що він за визначенням сумісний з мікрофоном.

- Поп-фільтр. Такий фільтр є пластиною, зазвичай круглою, що встановлюється перед мікрофоном при роботі з голосом - найчастіше під час запису; відповідно, використовуваний ця функція переважно зі студійними мікрофонами (див. «Призначення»). Захисний екран добре пропускає звук, проте затримує потік повітря, що виникає при диханні, - таким чином він запобігає появі характерних перешкод від «видихів у мікрофон». Ще одне призначення поп-фільтрів – захист від дрібних бризок слини, які можуть спричинити корозію та негативно позначаються на довговічності мікрофона.

— Вітрозахист. Вітрозахист найчастіше є характерним «наконечником», зазвичай поролоновим, одяганим на мікрофон; водночас у мініатюрних моделях (наприклад, головних, див. «Призначення») конструкція може бути іншою. Однак у будь-якому випадку призначення таких пристроїв відповідає назві: захищати мікрофон від впливу інтенсивних повітряних потоків, здатних викликати перешкоди. Зауважимо, що вітром справа не обмежується — дихання людини також може стати джерелом перешкод, якщо мікрофон розташований близько до рота.

- Знімний кабель. Можливість від'єднати кабель від мікрофона не тільки полегшує зберігання та транспортування, але й дає змогу замінити комплектний дріт на інший, якщо цього вимагають обставини (наприклад, для підключення через інший інтерфейс, див. вище).

— Тринога. Тринога, по суті, є портативним штативом, призначеним для встановлення мікрофона на столі або іншій аналогічній поверхні. Це позбавляє необхідності тримати пристрій в руці або організовувати підставку «з підручних матеріалів». Такі триноги продаються й окремо, проте купити комплект зазвичай зручніше; докладніше див. «Тримач для стійки».

- Адаптер живлення. Пристрій, що дає змогу подати на мікрофон конденсаторного або електретного типу (див. вище) фантомне живлення, необхідне для роботи від звичайної побутової розетки 230 В. Завдяки цьому з'являється можливість підключати мікрофон навіть до тих підсилювачів (ресиверів, плеєрів і т.п.), які не мають входів із фантомним живленням.

- Кейс / чохол. Кейсом прийнято називати контейнер з твердих матеріалів, чохол зазвичай робиться м'яким. Єдиною ключовою відмінністю між ними є ступінь захисту - кейси більше ударостійкі. А ось базове призначення однаково: зберігати та транспортувати мікрофон у кейсі/чохлі значно зручніше, ніж без такого пристосування (зокрема тому, що додаткові комплектні аксесуари також можна помістити всередину).

- Кейс-зарядка. Кейс - футляр із твердого матеріалу - що грає одночасно роль зарядного пристрою. Ця функція дуже популярна у бездротових моделях. Кейс-зарядка зазвичай має власний акумулятор і від цього акумулятора заряджаються мікрофон (трансмітер) і ресивер; подібна конструкція забезпечує додаткову зручність відразу у кількох моментах. По-перше, кейс, по суті, виконує ще й функцію пауербанку автономного джерела живлення; Місткість такого «пауербанку» може бути різною, проте її зазвичай вистачає на кілька повних зарядок. По-друге, можливість заряджати невеликі мікрофони у кейсі знижує ризик втратити їх. По-третє, сама собою процедура такої зарядки досить зручна — достатньо лише підключити кабель до кейсу.

Зазначимо, що, крім перерахованого вище, виробники можуть включати до комплекту інші пристосування - наприклад, окремі кліпси для кріплення петличних мікрофонів, зарядні пристрої для акумуляторів, серветки для очищення і т.п.