Порівняння Asus Maximus X Hero vs Asus ROG STRIX Z370-E GAMING

Загальна спеціалізація материнської плати — тип задач, під які вона оптимізована. Зазначимо, що поділ за даним показником нерідко є досить умовним, схожі за характеристиками моделі можуть належати до різних категорій. Тим не менш, дані про спеціалізацію помітно спрощують вибір.

Крім традиційних «материнок» для дому й офісу, в наш час можна зустріти рішення для високопродуктивних ПК (High-End Desktop) і для серверів, а також плати геймерського призначення і моделі для розгону (overclocking) (останні два варіанти іноді обєднують в одну категорію, проте це все ж таки різні типи материнських плат). Існують також спеціалізовані моделі для майнінгу криптовалют, однак їх випускається дуже небагато — тим більше що для майнінгу придатні багато плат, що першопочатково мають інше призначення (див. «Підходить для майнінгу»).

Ось детальніший опис кожного різновиду:

— Для дому і офісу. Материнські плати, які не належать ні до одного з більш специфічних типів. Загалом даний різновид «материнок» дуже різноманітний, він включає варіанти від бюджетних плат для скромних офісних ПК до прогресивних моделей, які впритул наближаються до геймерським і HEDT-рішень. Проте в більшості своїй рішення з даної категорії призначені для нескладних побутових...завдань: роботи з документами, вебсерфінгу, 2D-дизайну та верстки, ігор у невисокій і середній якості тощо.

— Геймерська. Плати, першопочатково створені для застосування в сучасних ігрових ПК. Крім високої продуктивності та сумісності з потужними комплектуючими, насамперед відеокартами (нерідко відразу декількома, в форматі SLI і/або Crossfire — див. нижче), такі моделі зазвичай мають ще й специфічні функції та особливості саме ігрового характеру. Найпомітніша з таких особливостей — характерне оформлення, іноді з підсвічуванням і навіть синхронізацією підсвічування (див. нижче), що дає змогу органічно вписати плату в оригінальний дизайн геймерської станції. Функціонал геймерських плат може включати прогресивний аудіочип, висококласний мережевий контролер для зниження лагів в онлайн-іграх, вбудовані програмні інструменти для налаштування і оптимізації продуктивності тощо. Також в подібних моделях можуть передбачатися розширені можливості по розгону, які іноді не поступаються можливостям спеціалізованих плат для оверклокінгу (див. нижче). А іноді межа між ігровими та оверклокерськими рішеннями взагалі стирається: наприклад, окремі плати, що позиціонуються виробником як ігрові, за функціоналом можуть швидше належати до моделей для розгону.

— Для розгону (overclocking). Високопродуктивні плати, що мають розширений набір інструментів для оверклокінгу — підвищення продуктивності системи за рахунок тонкого налаштування окремих компонентів (переважно за рахунок збільшення тактових частот, використовуваних цими компонентами). У більшості звичайних «материнок» таке налаштування пов'язане зі значними труднощами і ризиком, воно зазвичай є недокументованою функцією і не охоплюється умовами гарантії. Проте в даному випадку ситуація протилежна: плати «для розгону» тому так і називаються, що можливість оверклокінгу в них закладена виробником. Однією з найбільш помітних особливостей таких моделей є наявність в прошивці (BIOS'і) спеціальних програмних інструментів для управління розгоном, що робить оверклокінг максимально безпечним і доступним навіть для недосвідчених користувачів. Інша особливість — покращена сумісність з вбудованими інструментами розгону, передбаченими в сучасних процесорах, модулях RAM тощо. В будь-якому разі, саме цей різновид плат буде оптимальним вибором для тих, хто хоче зібрати досить потужний ПК з можливістю експериментів в плані продуктивності.

— HEDT (High-End Desktop). Материнські плати, призначені для високопродуктивних робочих станцій та інших ПК аналогічного рівня. Багато в чому схожі з геймерськими і іноді навіть позиціонуються як ігрові, однак створені в розрахунку швидше на загальну продуктивність (у тому числі у професійних задачах), ніж на впевнену роботу саме з іграми. Одна з ключових особливостей подібних «материнок» — широкий функціонал по роботі з оперативною пам'яттю: слотів під «оперативку» у них передбачається не менше 4, а частіше 6 і більше, максимальна частота RAM становить не менше 2500 МГц (а частіше 4000 МГц і вище), а максимальний об'єм — не менше 128 ГБ. Інші характеристики, зазвичай, знаходяться на аналогічному рівні. Також в прошивці можуть передбачатися інструменти для розгону, хоча за цим функціоналом подібні плати найчастіше все ж поступаються оверклокерським. Зазначимо, що такі рішення першопочатково можуть позиціонуватися як геймерські; підставою для віднесення до категорії HEDT в таких випадках є відповідність вищезазначеним критеріям.

— Для сервера. Материнські плати, спеціально розроблені для серверів. Подібні системи помітно відрізняються від звичайних настільних ПК — зокрема, вони працюють з великими об'ємами накопичувачів і мають підвищені вимоги до швидкості і надійності передачі даних; відповідно, для побудови серверів найкраще застосовувати спеціалізовані комплектуючі, включаючи материнські плати. Серед основних особливостей таких материнок — велика кількість слотів під оперативну пам'ять (нерідко понад 4), можливість підключення великої кількості накопичувачів (обов'язково більше 4 слотів SATA 3, часто — 8 та більше), а також підтримка спеціальних технологій (на зразок ECC — див. нижче). Крім того, подібні плати можуть виконуватися в специфічних форм-факторах на зразок EEB або CEB (див. «Форм-фактор»), хоча зустрічаються і більш традиційні варіанти.

— Створені для майнінгу. Материнські плати, спеціально створені для майнінгу криптовалют (BitCoin, Ethereum тощо). Підкреслимо, що мова йде не просто про можливості такого застосування (див. «Підходить для майнінгу»), а про те, що «материнка» першопочатково позиціонується як рішення для створення криптовалютної «ферми». Нагадаємо, майнінг являє собою видобування криптовалюти шляхом виконання спеціальних обчислень; такі обчислення зручніше всього проводити засобами кількох продуктивних відеокарт відразу. Відповідно, однією з відмінних особливостей плат для майнінгу є наявність декількох (зазвичай не менше 4) слотів PCI-E 16x для підключення таких відеокарт. Втім, дана категорія «материнок» особливого поширення не отримала: аналогічні характеристики зустрічаються і серед плат більш загального призначення, на них цілком можна досягти продуктивності, достатньої для ефективного майнінгу.

Кількість фаз живлення процесора, передбачене в материнській платі.

Дуже спрощено фази можна описати як електронні блоки особливої конструкції, через які живлення поступає на процесор. Завдання таких блоків полягає в тому, щоб оптимізувати це живлення, зокрема звести до мінімуму коливання потужності при зміні навантаження на процесор. Загалом чим більше фаз, тим нижче навантаження на кожну з них, тим стабільніше живлення і довговічніше електроніка плати. А чим потужніший CPU і чим більше в ньому ядер — тим більше фаз потрібно для нього; це кількість ще більше збільшується, якщо процесор планується розганяти. Наприклад, для звичайного чотириядерного чипу нерідко виявляється досить всього чотирьох фаз, а для розігнаного їх може знадобитися не менше восьми. Саме через це у потужних процесорів можуть виникати проблеми при використанні недорогих малофазових «материнках».

Детальні рекомендації щодо вибору кількості фаз під конкретні серії і моделі CPU можна знайти в спеціальних джерелах (у тому числі документації на сам процесор). Тут же відзначимо, що при великій кількості фаз на материнці (понад 8) частина з них може бути віртуальними. Для цього реальні електронні блоки доповнюються подвоювачами або навіть потроювачами, що, формально, збільшує число фаз: наприклад, 12 заявлених фаз можуть являти собою 6 фізичних блоків з подвоювачами. Однак віртуальні фази сильно поступаються реальним можливостям — по суті, вони являють собою лише доповнення, злегка поліпшують...характеристики реальних фаз. Так що, скажімо, у нашому прикладі коректніше говорити не про дванадцятьох, а лише про шість (хоча і поліпшених) фазах. Ці нюанси треба обов'язково уточнювати при виборі материнки.

Наявність у конструкції материнської плати окремого радіатора для VRM.

VRM — це модуль регулювання напруги, через який живлення від комп'ютерного БЖ поступає на процесор. Цей модуль знижує стандартна напруга блока живлення (+5, +12 В) до більш низького значення, необхідного для роботи процесора (зазвичай, трохи більше 1 В). При високих навантаженнях регулятор напруги може сильно нагріватися, і без спеціалізованої системи охолодження справа може закінчитися перегрівом і навіть перегорання деталей. Радіатор VRM знижує ймовірність подібних ситуацій; він може виявитися зайвим для будь-якого CPU, і вкрай бажаним, якщо плату планується використовувати з потужним висококласним процесором (особливо розігнаним).

Максимальна тактова частота оперативної пам'яті, підтримувана материнською платою. Фактична тактова частота встановлених модулів ПАМ'ЯТІ не повинна перевищувати цього показника — інакше можливі збої в роботі, та й можливості «оперативки» не вийде використовувати на повну.

Для сучасних ПК частота RAM в 1500 – 2000 МГц і менше вважається дуже невеликий, 2000 – 2500 МГц — скромною, 2500 – 3000 МГц — середньої, 3000 – 3500 МГц — вище середньої, а в найбільш прогресивних платах можуть підтримуватися частоти в 3500 – 4000 МГц і навіть більше 4000 МГц.

Кількість роз'ємів M.2, передбачених у конструкції материнської плати. Зустрічаються материнки на 1 роз'єм М.2, на 2 роз'єми, на 3 роз'єми і більше.

Роз'єм M.2 створений для підключення прогресивних внутрішніх пристроїв в мініатюрному форм-факторі — зокрема, швидкісних SSD-накопичувачів, а також плат розширення на зразок модулів Wi-Fi і Bluetooth. Однак роз'єми, призначені для підключення тільки периферії (Key E), в дане число не входять. У наш час це один з найсучасніших і найпрогресивніших способів підключення комплектуючих. Однак варто враховувати, що через цей роз'єм можуть реалізовуватися різні інтерфейси — SATA або PCI-E, причому не обов'язково обидва відразу. Детальніше див. «Інтерфейс M.2»; тут же відзначимо, що SATA має невисоку швидкість і використовується переважно для бюджетних накопичувачів, а PCI-E застосовується для прогресивних твердотільних модулів і підходить також для інших видів внутрішньої периферії.

Відповідно, кількість M.2 — це кількість комплектуючих такого формату, яку можна одночасно підключити до «материнки». При цьому чимало сучасних плат, особливо середнього і топового рівня, оснащуються двома і більше M.2 роз'ємами, причому саме з підтримкою PCI-E.

Кількість слотів PCI-E (PCI-Express) 1x, встановлених на материнській платі. Зустрічаються материнки на 1 слот PCI-E 1x, на 2 роз'єми PCI -E 1x, на 3 порти PCI-E 1x і навіть більше.

Шина PCI Express використовується для підключення різних плат розширення — мережевих і звукових карт, відеоадаптерів, ТВ-тюнерів і навіть SSD-накопичувачів. Цифра в назві вказує на кількість ліній PCI-E (каналів передачі даних), підтримуваних даним слотом; чим більше ліній, тим вище пропускна здатність. Відповідно, PCI-E 1x — це базовий, найповільніший різновид даного інтерфейсу. Швидкість передачі даних у таких слотів залежить від версії PCI-E (див. «Підтримка PCI Express»): зокрема, вона становить трохи менше 1 ГБ/с для версії 3.0 і трохи менше 2 ГБ/с для 4.0.

Окремо зазначимо, що загальне правило для PCI-E таке: плату потрібно підключати до слоту з такою ж або більшою кількістю ліній. Таким чином, з PCI-E 1x будуть гарантовано сумісні тільки плати на одну лінію.

Кількість конекторів USB 3.2 gen1, передбачених на материнській платі.

USB-конектори (всіх версій) використовуються для підключення до «материнці» портів USB, розташованих на зовнішній стороні корпусу (зазвичай на передній панелі, рідше зверху або збоку). Спеціальним кабелем такий порт з'єднується з конектором, при цьому один конектор, зазвичай, працює тільки з одним портом. Іншими словами, кількість конекторів на материнській платі відповідає максимальній кількості корпусних роз'ємів USB, які можна використовувати. При цьому зазначимо, що в даному випадку мова йде про традиційні роз'ємах USB-A; конектори під більш нові USB-C згадуються в характеристиках окремо.

Що ж стосується конкретно версії USB 3.2 gen1 (раніше відомої як USB 3.1 gen1 і USB 3.0), то вона забезпечує швидкість передачі даних до 4,8 Гбіт/с і більш високу потужність живлення, чим більш рання стандарт USB 2.0. Водночас технологія USB Power Delivery, що дозволяє досягати потужності живлення до 100 Вт, зазвичай, не підтримується конекторами цієї версії під USB-A (хоча може реалізовуватися в конекторах під USB-C).

Наявність у материнської плати власного виходу DVI; також у цьому пункті уточнюється конкретний вид цього інтерфейсу.

Такий вихід призначається для передачі відео з вбудованої відеокарти (див. вище) або процесора з інтегрованою графікою (підкреслимо, що вивести на нього сигнал з дискретної відеокарти через чипсет «материнки» не можна). Що стосується конкретно DVI, то це стандарт, першопочатково створений для цифрових відеопристроїв, однак допускає і аналоговий формат сигналу — залежно від виду. У сучасній комп'ютерній техніці, включаючи материнські плати, можна зустріти два види DVI:

— DVI-D. Стандарт, який передбачає передачу сигналу тільки в цифровому вигляді. Залежно від підтримуваного режиму, максимальна роздільна здатність такого відео може становити 1920х1200 (одноканальний Single Link) або 2560х1600 (двоканальний Dual Link); при цьому штекери Single Link можна підключати до портів Dual Link, але не навпаки. Також зазначимо, що такі роз'єми сумісні з HDMI через перехідники, при цьому в окремих випадках може передбачатися навіть передача звуку (хоча першопочатково у DVI-D ця функція не підтримується, і її наявність варто уточнювати окремо).

— DVI-I. Стандарт, що поєднує в собі описаний вище DVI-D з аналоговим DVI-A і дозволяє виводити сигнал як цифровому, так і в аналоговому форматі. DVI-A за своїми характеристиками відповідає VGA (див. вище): він підтримує роздільної здатності до 1280х1024 включно і дозво...ляє підключати VGA-екрани через простий перехідник.

Версия (стандарт) Wi-Fi, поддерживаемая Wi-Fi модулем материнской платы. Основное назначение таких модулей, независимо от версии — доступ в Интернет через беспроводные роутеры; однако Wi-Fi может применяться и для прямой связи с другими устройствами — например, для передачи материалов с цифровой фотокамеры или дистанционного управления ею.

В наше время можно встретить поддержку разных стандартов Wi-Fi (вплоть до Wi-Fi 6, Wi-Fi 6E, Wi-Fi 7). От этого нюанса зависит прежде всего максимальная скорость соединения. При этом разные версии различаются также по используемым диапазонам; а совместимыми между собой они являются в том случае, если совпадают по используемым диапазонам. Впрочем, беспроводные модули современных «материнок» часто поддерживают не только указанный в характеристиках стандарт Wi-Fi, но и более ранние; этот момент не мешает уточнить отдельно, однако в большинстве случаев проблем с совместимостью не возникает. Тем не менее, для использования всех возможностей той или иной версии ее должны поддерживать оба устройства — и «материнка», и внешнее устройство.

Список основных версий выглядит так:

— Wi-Fi 3 (802.11g). Самый старый стандарт из актуальных на сегодня, в чистом виде встречается только в откровенно устаревших платах. Работает на скоростях до 54 Мбит/с в диапазоне 2,4 ГГц.
— Wi-fi 4 (802.11...n). Довольно популярный стандарт, лишь недавно начавщий уступать позиции более продвинутым вариантам. Поддерживает как диапазон 2,4 ГГц, так и более продвинутый 5 ГГц, а максимальная скорость передачи данных составляет 150 Мбит/с на канал (до 600 Мбит/с при 4 антеннах).
— Wi-Fi 5 (802.11aс). Работает только на 5 ГГц. Изначально максимальная теоретическая скорость передачи данных составляла 1300 Мбит/с, однако с 2016 года используется стандарт 802.11ac Wave 2, где этот показатель увеличен до 2,34 Гбит/с.
— Wi-Fi 6 (802.11ax). Изначально работает на двух диапазонах — 2,4 ГГц и 5 ГГц — однако спецификация данного стандарта предусматривает возможность использования любого рабочего диапазона в промежутке между 1 ГГц и 7 ГГц (по мере появления таких диапазонов). Номинальная скорость передачи данных по сравнению с Wi-Fi 5 выросла всего на треть, однако ряд улучшений, повышающих эффективность связи, позволяет добиться значительного роста фактической скорости — в теории до 10 Гбит/с и даже выше.
— Wi-Fi 6E (802.11ax). Усовершенствованная ветвь стандарта Wi-Fi 6 со скоростью передачи данных до 10 Гбит/с. Стандарт Wi-Fi 6E носит техническое название 802.11ax. Но в отличие от базового Wi-Fi 6, который именуется аналогичным образом, в нём предусматривается работа в незагруженном диапазоне 6 ГГц. В целом же стандарт использует 14 различных диапазонов частот, предлагая высокую пропускную способность со множеством активных подключений.
— Wi-Fi 7 (802.11be). Технология, как и предшествующая Wi-Fi 6E, способна работать в трех частотных диапазонах: 2.4 ГГц, 5 ГГц и 6 ГГц. При этом максимальную ширину полосы пропускания в Wi-Fi 7 нарастили со 160 МГц до 320 МГц — чем шире канал, тем больше данных он может передать. В стандарте IEEE 802.11be используется модуляция 4096-QAM, что тоже позволяет вмещать больше символов в единице передачи данных. Из Wi-Fi 7 можно выжать максимальную теоретическую скорость обмена информацией до 46 Гбит/с. В контексте применения беспроводного подключения для стриминга и видеоигр весьма интересной видится внедренная разработка MLO (Multi-Link Operation). С ее помощью можно агрегировать несколько каналов в разных диапазонах, что существенно уменьшает задержки при передаче данных, обеспечивает низкий и стабильный пинг. А минимизировать задержки связи при условии множества подключенных клиентских устройств призвана технология Multi-RU (Multiple Resource Unit).