Порівняння Behringer HA400 vs Behringer MA400

Частотний діапазон, підтримуваний підсилювачем на виході; простіше кажучи — діапазон, який дана модель здатна видати на навушники або інше аналогове пристрій handsfree.

Теоретично чим ширший частотний діапазон — тим багатше звучання підсилювача, тим нижче ймовірність, що нижній або верхній край чутних частот виявиться «обрізаним». Однак при оцінці даного параметра варто враховувати кілька нюансів. По-перше, середньостатистична людина здатна чути частоти від 16 до 22 000 Гц, а з віком ці кордони поступово звужуються. Тим не менш, підсилювачі для навушників досить часто зустрічаються і більш обширні робочі діапазони, причому вони бувають досить вражаючими — так, для окремих моделей заявляється набір частот від 1 Гц до 60 000 Гц, а то й до 100 000 Гц. Подібні характеристики є свого роду «побічним ефектом від застосування висококласних схем обробки звуку; з практичної точки зору ці цифри не мають особливого сенсу, однак вони є показником високого класу підсилювача і часто використовуються в рекламних цілях.

Другий нюанс полягає в тому, що будь-які навушники також неминуче мають свої обмеження по частотам — причому ці обмеження можуть бути більш значними, ніж в підсилювачі. Тому при виборі не завадить врахувати і характеристики навушників: наприклад, не варто спеціально шукати підсилювач з верхньою межею частот в повні 22 кГц, якщо в навушниках, які планується з них використовувати, ця межа становить всього 20 кГц.

В завершення відзначимо також, що са...м по собі широкий частотний діапазон не гарантує високої якості звуку — воно в більшій мірі залежить від інших факторів (АЧХ, рівень спотворень і т. п.).

Коефіцієнт гармонійних спотворень, що виникають під час роботи підсилювача.

Таким викривленням неминуче піддаються будь-які електронні схеми, а від їх рівня залежить якість і достовірність звуку на виході. Відповідно, в ідеалі коефіцієнт гармонік повинен бути як можна нижче. Так, за загальним правилом рівень 0,09 % і нижче (соті частки відсотка) вважається непоганим, а рівень менше 0,01 % (тисячні частки відсотка) — відмінним. Винятком є лампові пристрою: в них допускаються і більш високі значення (на десяті частки відсотка), однак цей момент у багатьох випадках є не недоліком, а особливістю (докладніше див. «Ламповий»).

Також варто відзначити, що малий коефіцієнт гармонік особливо важливий при використанні підсилювача у складі багатокомпонентних аудіосистем — наприклад, при прослуховуванні музики з вінілового програвача з зовнішнім фонокорректором. Річ у тім, що в таких системах на підсумкових звук впливає сума спотворень від усіх компонентів — а вона, знову ж, має бути як можна нижче.

Типи входів, передбачені в конструкції підсилювача.

Сучасні підсилювачі для навушників можуть оснащуватися аудіовходами як аналогового (mini-Jack 3.5 мм, Jack 6.35 мм, RCA, XLR), так і цифрових форматів (S/P-DIF c коаксіальним або оптичним підключенням), а також портами USB OTG і USB type B. Ось детальніший опис кожного з цих входів:

— Mini-Jack (3.5 мм). Один з найбільш популярних сучасних аудиороз'ємів. В даному випадку застосовується переважно для підключення до підсилювача аналогового сигналу; це може бути сигнал лінійного рівня або звук з виходу на навушники від зовнішнього пристрою (ці нюанси варто уточнювати окремо), при цьому сам роз'єм найчастіше має класичний трьохконтактний формат і відповідає відразу за обидва канали стерео. Завдяки невеликим розмірам mini-jack дуже зручний для застосування в портативних моделях (див. «Тип»). З іншого боку, він менш помехостоек, ніж аналогічний за конструкцією Jack 6.35 мм, і має менш великі можливості — зокрема, майже не застосовується для балансного підключення. Тому в стаціонарних моделях цей інтерфейс зустрічається помітно рідше.
Окремо відзначимо, що в апаратний порт типу 3.5 мм можуть бути вбудовані також інш...і види входів — наприклад, коаксіальний і/або оптичний (детальніше див. нижче). Тим не менш, наявність mini-jack вказується тільки в тому випадку, якщо цей роз'єм здатний працювати в традиційному аналоговому форматі.

— Jack (6.35 мм). Аудіороз'єм, багато в чому аналогічний описаному вище mini-jack — зокрема, також застосовується переважно для підключення аналогового сигналу. Ключова відмінність полягає в більших розмірах. Через це входи типу Jack застосовуються помітно рідше, причому переважно в стаціонарній техніці (див. «Тип»); але, з іншого боку, великий діаметр розширює можливості роз'єму. По-перше, з'єднання виходить більш надійним, ніж у гніздах 3.5 мм, з меншою ймовірністю виникнення перешкод і випадкового відключення. По-друге, такі входи можуть застосовуватися навіть для балансного підключення (хоча така можливість є далеко не обов'язковою, до того ж для балансного сполуки найчастіше використовують роз'єми XLR; про них і про подібному форматі підключення див. нижче). Тому для високоякісної стаціонарної техніки такі входи вважаються кращими, ніж mini-jack.

— RCA. Технічно RCA — це тип роз'єму, який може використовуватися з різними цілями. Проте в даному випадку мається на увазі цілком конкретний варіант застосування — у форматі лінійного входу (для аналогового аудіосигналу). У такому форматі один фізичний роз'єм відповідає за один канал звуку, тому вхід цього типу зазвичай складається з пари гнізд — під лівий і правий канал. Загалом лінійний RCA практично не застосовується в портативних пристроях, зате дуже популярний у стаціонарній аудіотехніці. Він трохи уступає більш прогресивним стандартам (зразок XLR, див. нижче) по функціоналу і помехостойкости, однак цього інтерфейсу нерідко виявляється цілком достатньо як для повсякденного, так і для нескладного професійного застосування.

— XLR. Першопочатково XLR — це роз'єм характерною круглої форми, з набором контактів у вигляді штирків (і гнізд під них) і додатковим фіксатором на зовнішньому кільці. Він може мати різне число контактів і застосовуватися в різних форматах. Однак у підсилювачах для навушників, говорячи про входи XLR, зазвичай мають на увазі інтерфейс для балансного підключення аналогового (лінійного) аудіосигналу. Такий інтерфейс зазвичай складається як мінімум з пари контактних роз'ємів — по одному на кожен канал стерео (більш рідкісний варіант — один загальний шестиконтактний роз'єм, фактично версія «два в одному»). Що стосується балансового підключення, то це особливий формат, що використовує три дроти на канал (замість стандартних двох) і спеціальний спосіб обробки сигналу на вході. За рахунок цього способу перешкоди, що виникають через сторонніх наведень в кабелі підключення, взаємно гасяться при вступі на підсилювач; по суті, сам кабель відіграє роль фільтра перешкод. Це дозволяє працювати навіть з досить довгими дротами без шкоди для чистоти звуку. З іншого боку, роз'єми XLR мають досить великі розміри, а підтримка балансного формату позначається на вартості пристрою. Тому загалом даний інтерфейс вважається професійним, він встановлюється в підсилювачі відповідного рівня, переважно стаціонарні (за рідкісними винятками).

— Коаксіальний S/P-DIF. Різновид інтерфейсу S/P-DIF, яка використовує електричний кабель (на противагу описаним нижче оптичному). Загалом формат S/P-DIF дозволяє передавати через один роз'єм відразу кілька каналів звуку, в тому числі працювати з багатоканальними форматами (хоча в підсилювачах для навушників найчастіше використовується стерео). А електрична різновид цього інтерфейсу трохи дешевше оптичної і не потребує особливої акуратності при поводженні з кабелем. Її недоліком є деяка схильність до електромагнітних перешкод, однак для компенсації цього моменту кабель зазвичай робиться екранованим.
Відзначимо, що в якості апаратного роз'єми коаксіальний вхід S/P-DIF найчастіше використовує гніздо RCA. Проте не варто плутати цей інтерфейс з описаним вище аналоговим RCA: це принципово різні стандарти, не сумісні між собою. Крім того, в деяких моделях (зокрема, портативних) вхід цього типу може бути фізично поєднаний з роз'ємом 3.5 мм; в цьому разі одне гніздо може працювати в різних форматах (залежно від обраних налаштувань), а для використання коаксіального інтерфейсу потрібно кабель зі спеціальним роз'ємом (або відповідний перехідник).

— Оптичний S/P-DIF. Різновид інтерфейсу S/P-DIF, яка використовує оптоволоконний кабель TOSLINK для передачі цифрового звуку в стерео або багатоканальному форматі (втім, останнє для підсилювачів під навушники не характерно). Головною перевагою такого підключення перед описаним вище коаксіальним є повна нечутливість до електромагнітних перешкод. З іншого боку, оптичний кабель досить делікатне, він погано переносить сильні натиски і перегини.
Варто сказати, що в деяких підсилювачах — особливо портативних — оптичний вхід може вбудовуватися прямо в роз'єм 3.5 мм, і для роботи з подібним входом потрібен кабель, що має штекер відповідної конструкції. Сам роз'єм може працювати в різних форматах — залежно від виставлених налаштувань і підключеного кабелю.

USB OTG). Першопочатково USB OTG — це стандарт, що дозволяє підключати різноманітну USB-периферію (таку, як флешки) до портативних гаджетів на зразок смартфонів або планшетів. Однак у підсилювачах для навушників ця функція має свою специфіку, її в кожному випадку варто уточнювати окремо. Так, більшість моделей з USB OTG належать до портативним, і у них цей вхід застосовується в класичному форматі — для прийому цифрового аудіосигналу з microUSB, USB-C або іншого аналогічного роз'єми в портативному гаджеті (якщо гаджет першопочатково передбачає таку можливість). А ось в стаціонарних підсилювачах (див. «Тип») назвою «USB OTG» можуть позначати інтерфейс для підключення до ПК, якщо цей інтерфейс не використовує USB Type B, а інший тип роз'єму. Ці нюанси варто уточнювати окремо.

— USB (Type B). Інтерфейс для підключення підсилювача до USB-порту комп'ютера і передачі звуку в цифровому вигляді; іншими словами — роз'єм для використання підсилювача в ролі зовнішньої звукової карти. Формально USB Type B — це строго певний тип USB-роз'єму, має характерну квадратну форму; саме такий роз'єм зазвичай встановлюється в стаціонарні моделі. А ось в портативних пристроях цю роль можуть виконувати порти іншого типу — наприклад, microUSB; однак вони в таких випадках теж позначаються як USB Type B

В будь-якому випадку, сенс підключення підсилювача у форматі зовнішньої звукової карти полягає насамперед у тому, що вбудовані аудіокарти сучасних комп'ютерів зазвичай мають досить скромні характеристики, і на зовнішньому обладнанні можна досягти набагато більш якісного звуку.

Види додаткових виходів, передбачених в конструкції підсилювача.

Підкреслимо, що мова в даному випадку йде саме про додаткові виходах — тобто про роз'ємах, НЕ призначених для навушників (хоча ці виходи можуть використовувати такі ж види роз'ємів). Наявність, тип та кількість роз'ємів під навушники вказується в характеристиках окремо (див. нижче — «Виходів mini-Jack (3.5 мм)», «Виходів 6.35 мм (Jack)», «Виходів XLR», «Виходів на навушники»). Додаткові ж виходи зазвичай являють собою аудіоінтерфейси аналогового (mini-Jack 3.5 мм, Jack 6.35 мм, RCA, XLR) або цифрового формату (S/P-DIF в коаксіальному або оптичному оформленні). Ось більш детальний опис кожного з цих інтерфейсів:

— Mini-Jack 3.5 мм. чи не найпоширеніший в наш час аналоговий аудіороз'єм. Крім того, широко застосовується як лінійний аудіовихід, зокрема, для підключення комп'ютерних колонок і портативної акустики. Існує кілька різновидів mini-jack, однак у підсилювачах для навушників в якості додаткового виходу зазвичай використовується традиційне триконтактне гніздо для передачі стереозвуку через один роз'єм. У будь-якому разі сам роз'єм відрізняється невеликими розмірами і зручний для застосування в компактній техніці; однак по функціоналу, надійності і якості з'єднання він пос...тупається своєму «старшому братові» Jack 6.35 мм. Тому наявність додаткових виходів mini-jack 3.5 мм характерно переважно для портативних підсилювачів (див. «Тип»), а також для окремих стаціонарних моделей, створених у розрахунку на компактність.
Окремо відзначимо, що в апаратне гніздо типу 3.5 мм можуть бути вбудовані також інші види входів — наприклад, коаксіальний і/або оптичний (див. нижче). Тим не менш, наявність mini-jack вказується тільки в тому випадку, якщо цей роз'єм здатний працювати в традиційному аналоговому форматі.

— Jack (6.35 мм). Аналог описаного вище mini-Jack 3.5 мм, що використовується переважно в стаціонарній аудіотехніці — це обумовлено великими розмірами даного роз'єми (хоча серед підсилювачів для навушників є і портативні моделі з додатковими виходами цього формату). Втім, такі розміри дають ряд переваг: зокрема, з'єднання виходить більш надійним і завадостійким. Крім того, через Jack 6.35 мм цілком можна реалізувати навіть балансне підключення (докладніше див. «XLR» нижче), хоча в підсилювачах для навушників такий функціонал зустрічається порівняно рідко, набагато частіше використовується стандартний формат роботи, з передачею обох каналів стереозвуку через один вихід 6.35 мм

— RCA. Технічно RCA — це тип роз'єму, який може використовуватися з різними цілями. Проте в даному випадку мається на увазі цілком конкретний варіант застосування — у форматі лінійного виходу (для аналогового аудіосигналу). У такому форматі оодин фізичний роз'єм відповідає за один канал звуку , тому вихід цього типу зазвичай складається з пари роз'ємів — під лівий і правий канал. Що стосується використання, лінійний RCA буде зручний насамперед для підключення підсилювача до різної стаціонарної аудіотехніці, переважно початкового і середнього рівня. Цей інтерфейс сам по собі не відрізняється особливою завадостійкістю, однак при належній якості сполучних дротів цілком здатний забезпечити більш ніж пристойна якість звуку цілком достатньо не тільки для повсякденного, але й для порівняно нескладного професійного застосування.

— XLR. Роз'єм XLR має кілька різновидів, що розрізняються за кількістю контактів; проте всі вони мають контакти у вигляді характерних штирків («пінів») і ободок круглої форми, доповнений окремими фіксатором для максимальної надійності з'єднання. А в якості додаткового аудіовиходу в підсилювачах під навушники найчастіше використовується трехконтактная різновид XLR з підтримкою балансного підключення. Такий інтерфейс видає аналоговий сигнал лінійного рівня за принципом «один канал на роз'єм»; так що вихід XLR зазвичай включає як мінімум два апаратних роз'єми під лівий і правий канал стерео. Що стосується балансового підключення, то це особливий формат, що використовує три дроти на канал (замість стандартних двох) і спеціальний спосіб обробки сигналу на вході приймача. За рахунок цього перешкоди, що виникають через сторонніх наведень в кабелі підключення, взаємно гасяться при вступі на приймач; по суті, сам кабель відіграє роль фільтра перешкод. Це дозволяє працювати навіть з досить довгими дротами без шкоди для чистоти звуку. З іншого боку, самі роз'єми XLR мають досить великі розміри, а підтримка балансного формату позначається на вартості пристрою. Тому загалом даний інтерфейс вважається професійним, він встановлюється в підсилювачі відповідного рівня, причому виключно стаціонарні — в портативних моделях застосовувати додаткові виходи цього типу не має сенсу з цілого ряду причин.

— Коаксіальний S/P-DIF. Різновид інтерфейсу S/P-DIF, яка використовує електричний кабель (на противагу описаним нижче оптичному). Загальними особливостями всіх різновидів S/P-DIF є, по-перше, цифровий формат сигналу, по-друге, можливість передачі стерео - або багатоканального звуку по одному роз'єму. А конкретно коаксіальна версія використовує електричний кабель екранований; він не має стовідсоткового захисту від перешкод, однак коштує дешевше оптоволоконного і не потребує особливої делікатності у зверненні. Що ж стосується застосування, то шукати пристрій з виходом S/P-DIF (будь-якого формату) має сенс у тому випадку, якщо ви плануєте використовувати його для комутації цифрового сигналу — наприклад, трансляції звуку з microUSB-порту смартфона на коаксіальний вхід зовнішнього аудіоресивера. Подібне використання в разі підсилювачів для навушників є досить екзотичним, тому і виходи цього типу особливого поширення не отримали.

— Оптичний S/P-DIF. Різновид інтерфейсу S/P-DIF, яка використовує оптоволоконний кабель TOSLINK. Детальніше про S/P-DIF загалом і про його застосування в підсилювачах для навушників див. вище. Тут же відзначимо, що оптичний кабель вимагає акуратнішого поводження, ніж коаксіальний, однак він практично не схильний до електромагнітних перешкод, оскільки за передачу сигналу в даному випадку відповідають світлові імпульси.

Загальна кількість виходів на навушники, передбачена в конструкції підсилювача.

Більшість сучасних підсилювачів для навушників розраховані на індивідуальне використання, однак бувають і винятки — у продажу можна зустріти моделі на 2 виходи і навіть на 3 і більше. Загальна суть такої конструкції очевидна: вона дає змогу підключати відразу кілька навушників і використовувати підсилювач відразу для кількох слухачів.

Втім не всі роз'єми можуть бути одного типу. Серед таких зустрічаються класичні mini-Jack (3.5 мм) і Jack (6.35 мм), а також менш популярні балансні 2.5 мм micro-Jack, XLR і 4.4 мм Pentaconn.

— mini-Jack (3.5 мм). Найпопулярніший формат штекера серед сучасних дротових навушників. Він зустрічається в моделях всіх цінових категорій; і навіть висококласні рішення, що допускають застосування з більш прогресивним Jack 6.35 мм, переважно мають не вбудований роз'єм формату Jack, а штекер 3.5 мм і комплектний перехідник на 6.35 мм. З іншого боку, за акустичними властивостями mini-Jack дещо поступається «старшому братові»; тому даний формат підключення навушників зустрічається переважно серед портативних моделей (див. «Тип»), хоча є і стаціонарні підсилювачі з такими виходами.

...— 6.35 мм (Jack). Формат штекера, розрахований переважно на досить прогресивну техніку, переважно стаціонарну. Великий розмір роз'єма дещо ускладнює його застосування в компактних пристроях; з іншого боку, за рахунок цієї особливості якість з'єднання, надійність і перешкодостійкість виходять значно вище, ніж у більш мініатюрного 3.5 мм mini-Jack. А підключити навушники зі штекером mini-Jack до гнізда типу Jack можна за допомогою найпростішого перехідника; нерідко такий перехідник навіть поставляється в комплекті з «вухами». У світлі цього виходи типу 6.35 мм є в більшості стаціонарних підсилювачів (див. «Тип») і зустрічаються навіть в окремих портативних моделях.

— XLR. Це роз'єм переважно професійного призначення, має характерну круглу форму, контакти у вигляді штирків («пінів»), а часто — ще й фіксатор на обідку для додаткової надійності в підключенні. Такий роз'єм застосовується для так званого балансного підключення навушників, що позитивно позначається на чистоті звуку і дає змогу застосовувати навіть довгі дроти без додаткового ризику спотворень. З іншого боку, у разі навушників потреба в подібному підключенні виникає порівняно рідко, а самих «вух» зі штекером XLR випускається не багато — переважно це висококласні професійні моделі. Так що і в підсилювачах виходи цього типу застосовуються переважно в стаціонарних пристроях (див. «Тип») преміумрівня. Найчастіше в ролі такого виходу використовується чотирьохконтактний роз'єм, нерідко — без фіксатора і/або зменшених розмірів. В цілому в аудіотехніці такий роз'єм менш поширений, ніж трьохконтактний (див. «Виходи»), але конкретно в навушниках саме він є стандартним варіантом — тим більше що 4 піна дають змогу вивести обидва канали стерео через одне гніздо (тоді як трьохпінові гнізда працюють у форматі «один канал на роз'єм»). Втім, зустрічаються підсилювачі, де роль балансного виходу на навушники грає саме пара трьохконтактних XLR. При цьому такі роз'єми можуть фізично поєднуватися з виходами 6.35 мм Jack — простіше кажучи, гніздо 6.35 мм вбудовується прямо в центр роз'єма XLR. Це робить конструкцію більше компактною, але не дає змогу застосовувати обидва види роз'ємів одночасно.

— Pentaconn 4.4. З'єднання, реалізоване 5-контактним роз'ємом діаметром 4,4 мм. Це порівняно новий стандарт балансного підключення, розроблений компанією Sony. Найчастіше використовується в якості лінійного виходу для цифро-аналогових перетворювачів і підсилювачів. Додатково цей роз'єм можна зустріти в мультимедійних програвачах і навіть консольних приставках. Головною перевагою стандарту Pentaconn 4.4 є можливість виведення аудіосигналу на досить потужні високоомні навушники. Даний стандарт є альтернативою для не зовсім практичних з'єднань Jack і XLR.