Порівняння Shanling UA4 vs Shanling UA2

Модель ЦАП — цифро-аналогового перетворювача, встановленого в підсилювачі.

Згідно з назвою, ЦАП відповідає за конвертацію цифрового сигналу (наприклад, надходить на оптичний вхід або USB, див. «Входи») в аналоговий формат, з яким і працює безпосередньо підсилювач. Наявність такого перетворювача у зовнішньому «усилке» буває важливо з урахуванням того, що в багатьох популярних джерела сигналу — зразок смартфонів або вбудованих звукових карт — встановлюються досить прості і недорогі ЦАП, з невисокою якістю звучання; на зовнішньому обладнанні це якість може виявитися значно вище. А від характеристик ЦАП безпосередньо залежить якість перетворення і, відповідно, особливості звуку на виході: навіть самий прогресивний підсилювач потужності не «врятує» сигнал, перетворений зі значними похибками. Відповідно, знаючи модель перетворювача, можна знайти детальні дані по ньому — від офіційних характеристик до практичних оглядів — і оцінити, наскільки підсилювач з таким модулем задовольняє вашим вимогам.

Кількість каналів звуку, вбудованим підсилювачем; вказується тільки в тому випадку, якщо це кількість одного.

Оскільки мова йде про спеціалізовані підсилювачі для навушників, в даному випадку термін «канал» використовується дещо в іншому сенсі, ніж зазвичай в аудіотехніці. Під цим терміном найчастіше мається на увазі набір з двох традиційних каналів (лівий і правий), що дозволяє забезпечити повноцінний стереозвук в навушниках. Простіше кажучи, кількість каналів — це кількість джерел стереозвуку, яке можна одночасно підключити до підсилювача, і кількість навушників, на які можна одночасно вивести сигнал з цих джерел. Втім, на додаток до цього можуть передбачатися й інші різновиди каналів — наприклад, монофонічні. Однак у будь-якому разі кожен канал використовує своє джерело сигналу, свій вихід на навушники (або інше відтворююче пристрій) і свій набір регулювань.

Таким чином, на багатоканальному підсилювачі кілька людей можуть одночасно слухати в навушниках різні джерела звуку; а деякі моделі здатні відтворювати окремі канали ще й на зовнішній акустиці. Водночас подібний функціонал ускладнює конструкцію пристрою, підвищує ймовірність виникнення перешкод та помітно впливає на вартість (у тому числі через необхідності вживати заходів щодо компенсації перешкод). Тому багатоканальних моделей в наш час випускається порівняно небагато, причому це виключно стаціонарні рішення (див. «Тип»), розраховані переважно на професійне застосування.

Також відзначимо..., що число виходів на навушники може бути і більше числа каналів; в таких випадках на деякі канали «прив'язується» відразу кілька роз'ємів, зазвичай різного типу (наприклад, Jack і XLR), що дозволяє користувачеві вибирати варіант залежно від наявних під рукою навушники. Теоретично виходи одного каналу можуть використовуватися одночасно, але цю можливість не завадить уточнити окремо.

Номінальна потужність, що видається підсилювачем при підключенні навушників (або іншого навантаження) з імпедансом в 32 Ом.

Сама по собі номінальна потужність — це найбільша середня потужність, яку пристрій здатний видати протягом тривалого часу без перевантажень; окремі «стрибки» сигналу можуть мати і більш високий рівень, однак загалом можливості підсилювача визначаються насамперед даним показником. При цьому фізичні особливості звукової апаратури такі, що фактична потужність, що видається на навантаження, буде залежати від опору цієї навантаження. Тому в характеристиках підсилювачів для навушників часто наводять дані для різних значень імпедансу. А опір 32 Ом дає змогу досягти досить непоганої якості звучання за мірками низькоомних навушників, при цьому воно не настільки високе, щоб створити проблеми для вбудованих підсилювачів смартфонів і іншої компактної техніки. Тому більшість дротяних навушників загального призначення (не професійних) виконуються саме в цьому опорі, і якщо в характеристиках підсилювача взагалі вказується потужність для певного імпедансу — то найчастіше саме для 32 Ом.

У найскромніших сучасних підсилювачах вихідна потужність при такому опорі становить від 10 до 250 мВт; значення у 250 – 500 мВт можна назвати середніми, 500 – 100 мВт — вище середнього, а найбільш потужні моделі здатні видати і більш 1000 Вт. Вибір за конкретними показниками потужності залежить від чутливості використовуваних навушників, а також від рівня звукового тиску (просто кажучи, гучності), якого планується досягти за рахунок підсилювача. Існують спеціальні формули і таблиці, що дозволяють обчислити мінімальну необхідну потужність для певної гучності при заданої чутливості «вух». Однак у випадку 32-омних навушників далеко не завжди має сенс «влазити в розрахунки». Приміром, згаданих 10 мВт більш ніж достатньо для розкачки навушників зі скромною чутливість 96 дБ до гучності більше 105 дБ — цього вже вистачає для прослуховування музики на цілком пристойній гучності. А для того, щоб досягти цих же «вухах» рівня в 120 дБ, що забезпечує повноцінне сприйняття самих гучних звуків (зразок вибухів, грому і т. п.) — потрібно видати потужність трохи вище 251 мВт. Так що на практиці звертати увагу на дану характеристику і вдаватися до розрахунків/таблиць доводиться переважно в тих випадках, коли доводиться використовувати навушники на 32 Ом з порівняно невисокою чутливістю — 95 дБ і менше.

Частотний діапазон, підтримуваний підсилювачем на виході; простіше кажучи — діапазон, який дана модель здатна видати на навушники або інше аналогове пристрій handsfree.

Теоретично чим ширший частотний діапазон — тим багатше звучання підсилювача, тим нижче ймовірність, що нижній або верхній край чутних частот виявиться «обрізаним». Однак при оцінці даного параметра варто враховувати кілька нюансів. По-перше, середньостатистична людина здатна чути частоти від 16 до 22 000 Гц, а з віком ці кордони поступово звужуються. Тим не менш, підсилювачі для навушників досить часто зустрічаються і більш обширні робочі діапазони, причому вони бувають досить вражаючими — так, для окремих моделей заявляється набір частот від 1 Гц до 60 000 Гц, а то й до 100 000 Гц. Подібні характеристики є свого роду «побічним ефектом від застосування висококласних схем обробки звуку; з практичної точки зору ці цифри не мають особливого сенсу, однак вони є показником високого класу підсилювача і часто використовуються в рекламних цілях.

Другий нюанс полягає в тому, що будь-які навушники також неминуче мають свої обмеження по частотам — причому ці обмеження можуть бути більш значними, ніж в підсилювачі. Тому при виборі не завадить врахувати і характеристики навушників: наприклад, не варто спеціально шукати підсилювач з верхньою межею частот в повні 22 кГц, якщо в навушниках, які планується з них використовувати, ця межа становить всього 20 кГц.

В завершення відзначимо також, що са...м по собі широкий частотний діапазон не гарантує високої якості звуку — воно в більшій мірі залежить від інших факторів (АЧХ, рівень спотворень і т. п.).

Співвідношення між загальним рівнем корисного сигналу, що видається підсилювачем, і рівнем фонового шуму, що виникає внаслідок роботи електронних компонентів.

Повністю уникнути фонового шуму неможливо, проте його цілком можна знизити до максимально незначного рівня. Чим вище співвідношення сигнал/шум — тим чистіше звук, видаваний пристроєм, тим менше в ньому помітні власні перешкоди від підсилювача. У найскромніших з цієї точки зору підсилювачах даний показник становить від 70 до 95 дБ — не видатне, однак цілком допустиме значення навіть для Hi-Fi техніки. Нерідко можна зустріти і більш високі цифри — 95 – 100 дБ, 100 – 110 дБ і навіть більше 110 дБ. Дана характеристика має особливе значення під час роботи підсилювача в ролі компонента багатоскладниковий аудіосистеми (наприклад, «вініловий програвач – фонокоректор – передпідсилювач – підсилювач для навушників». Річ у тім, що в таких системах підсумкові шуми всіх компонентів на виході підсумовуються, і для чистоти звуку вкрай бажано, щоб ці шуми були мінімальними

Окремо варто підкреслити, що високе співвідношення сигнал/шум саме по собі не гарантує високої якості звуку загалом.

Динамічний діапазон, забезпечуваний підсилювачем.

Максимально спрощено динамічний діапазон можна описати так: це діапазон між найбільшим і найменшим рівнем сигналу на виході, в межах якого зберігається нормальна чутність і заявлене в характеристиках співвідношення сигнал/шум (див. вище). Цей параметр розраховується за логарифмічним співвідношення між максимальним та мінімальним рівнем сигналу і вказується в децибелах; чим більше число, тим ширший динамічний діапазон.

Відзначимо, що загальний діапазон будь-якого підсилювача ширше, ніж динамічний; однак при занадто низькому рівні вихідного сигналу чутний звук буде «забиватися» власними шумами приладу, а при занадто високому помітно збільшується рівень спотворень. У світлі цього загальну якість звучання прийнято визначати саме по динамічному діапазону; зокрема, від цього показника залежить, наскільки ефективно підсилювач здатний впоратися зі звуком, що мають значні перепади гучності (наприклад, оркестровими партіями). Що стосується конкретних цифр, то найбільш скромні значення в сучасних підсилювачах для навушників становлять близько 90 дБ, у найбільш прогресивних моделях цей показник може досягати 130 дБ і вище.

Наявність в підсилювачі спеціальних можливостей підключення iPhone, iPad та інших гаджетів фірми Apple.

Зазвичай, для такого підключення використовується стандартний порт USB (microUSB, USB-C) — такий же, як і для інших портативних (або навіть стаціонарних пристроїв. Однак моделі, що мають дану особливість, додатково оптимізовані для використання саме з «яблучною» продукцією, а також можуть мати спеціальні функції по роботі з такими гаджетами — наприклад, управління відтворенням через пульт на підключених до підсилювача навушниках. Так що якщо ви купуєте підсилювач для використання з гаджетом від Apple — має сенс звернути увагу на моделі, де прямо заявлена сумісність з такими гаджетами.

Можливість заблокувати кнопки керування підсилювачем — таким чином, що пристрій не буде реагувати на їх натискання.

Ця функція актуальна виключно для портативних пристроїв (див. «Тип»). Такі підсилювачі часто переносяться в кишені або сумці, де велика ймовірність випадкових натискань; щоб такі натискання не збивали налаштування підсилювача, в конструкції і передбачається блокування кнопок. У стаціонарних моделях, зі свого боку, використовувати подібну функцію просто нема чого.

Блокування зазвичай управляється особливим способом, який практично виключає ймовірність її випадкового включення або відключення — наприклад, одночасним натисканням двох кнопок на кілька секунд.

Спосіб регулювання рівня, передбачений в підсилювачі, простіше кажучи — спосіб управління гучністю.

Найчастіше за таку регулювання відповідає спеціальне коліщатко (поворотний регулятор), однак зустрічаються також моделі з кнопками. Ось особливості кожного варіанта:

— Коліщатком. Найбільш поширений у наш час тип регулятора гучності; його популярність пов'язана передусім із двома моментами. Перший — це зручність у використанні: управління коліщатком зрозуміло на інтуїтивному рівні, до того ж такий регулятор можна без особливих труднощів знайти і повернути напомацки, наосліп (це особливо важливо для портативних моделей — див. «Тип»). Другий момент — універсальність: коліщатко можна пов'язати як з простим аналоговим контуром управління, так і з цифровою схемою. Мало того, аналогова регулювання (вважається оптимальною для висококласної техніки) в сучасних підсилювачах для навушників здійснюється тільки поворотними регуляторами. До недоліків даного варіанта можна віднести хіба що деяку громіздкість порівняно з кнопками, однак навіть у кишенькових моделях цей момент часто не є критичним.

— Кнопками. Управління гучністю за допомогою кнопок; це можуть бути як дві окремі клавіші, так і «качелька» на зразок тих, що застосовуються у багатьох портативних гаджетах. У будь-якому разі такі регулятори більш компактні, ніж коліщатка. З іншого боку, таке управління здійснюється тільки електро...нним способом: кнопки подають сигнал на керуючі схеми, які змінюють гучність відповідним чином. Такий формат вважається менш підходящим для високоякісної аудіотехніки, ніж аналогове управління: додаткові цифрові схеми не тільки ускладнюють конструкцію, але ще й є потенційним джерелом додаткових перешкод. Тому кнопкове управління в наш час можна зустріти рідко — в окремих моделях портативних підсилювачів (див. «Тип»), де дане рішення передбачається переважно для зменшення габаритів.