Порівняння Acer X1529HK vs Acer H6543BDK

Цей параметр багато в чому визначає здатність проєктора працювати в освітленому приміщенні. Для темної кімнати вистачить і 1000 лм, щоб картинка проєкції була яскравою, насиченою, ясно і зрозуміло. Але під час роботи в освітленому приміщенні проєктора потрібно буде як мінімум 3500-4000 лм. Не варто плутати значення ANSI-люмен і Peak lumens. Це два різних стандарту яскравості. Щоб перевести один тип яскравості в інший, потрібно помножити Peak lumens на 10-12. У підсумку вийде приблизне значення ANSI-Lumens.

Втім, фахівці не рекомендують гнатися за високими значеннями яскравості ANSI-люмен. Існує маса професійних проєкторів з яскравістю до 3500 лм. Чим менше яскравість, тим нижче енергоспоживання, а разом з цим збільшується і термін служби освітлювача. Зрозуміло, якщо проєктор встановлений в робочому офісі або навчальної аудиторії, де необхідне хороше освітлення, рекомендується купувати модель з яскравістю ANSI-Lumens від 4000 лм і вище.

Частота кадрової розгортки, простіше кажучи — частота зміни кадрів, підтримувана проєктором.

Для нормального відтворення вкрай бажано, щоб частота кадрів у проєктора збігалася з початковою частотою кадрів відеосигналу. Втім, більшість сучасних моделей підтримує конкретну частоту кадрів, а цілий діапазон частот, причому досить великий.

Зазначимо, що для перегляду більшості відеоматеріалів цілком достатньо діапазону від 24 до 60 кадр/сек. Винятком є 3D-контент, для нього може знадобитися подвоєна частота кадрів, до 120 Гц (докладніше див. «Підтримка 3D»).

Формати зображення, що підтримуються проєктором.

Під форматом у даному випадку мається на увазі співвідношення сторін зображення. Загальне правило таке: проєктор повинен підтримувати той самий формат, у якому записаний початковий контент. В іншому випадку зображення буде або розтягнутим по висоті або ширині, або із чорними смугами по бокам або знизу. Конкретно ж формати можна поділити на три основні категорії:

— Традиційні, або прямокутні. Класичні формати, у яких висота картинки не набагато менше ширини. Найбільш популярні варіанти — 4:3, широко застосовувався в аналоговому TV, і 5:4, поширений у комп'ютерній техніці. Традиційні формати добре підходять для презентацій, роботи з документами і графіками та інших аналогічних завдань.

— Широкоекранні — формати, у яких ширина кадру значно (більше ніж у 1.5 рази) перевищує висоту. Найпопулярніші з таких стандартів — 16:9 і 16:10. Такі співвідношення сторін добре підходять для ігор і фільмів; зокрема, більшість контенту у високій роздільній здатності (HD 720p і вище) записано саме в широкоекранному форматі.

— Надширокі. Формати ще більшої ширини, ніж описані вище широкоекранні — наприклад, 21:9. Використовуються переважно в кінематографії.

Варто зазначити, що чимало сучасних проєкторів здатні працювати відразу з декількома видами форматів — наприклад, з класичним...4:3 і ширококутним 16:9.

Можливість роботи проєктора в режимі зворотної проєкції («віддзеркалювання» зображення).

Існує два основних різновиди зворотної проєкції. Найчастіше в проєкторах зустрічається горизонтальне відззеркалювання — воно застосовується при установці пристрою за просвітні екраном. Вертикальна інверсія, зі свого боку, використовується в проєкторах з фіксованою корекції трапецеїдальних спотворень — через особливості конструкції при кріпленні під стелею такі пристрої необхідно перевертати підставою вгору, що потребує відповідної корекції відображуваного зображення.

Діагональ зображення, що видається проєктором. Зазвичай, вказується у вигляді діапазону — від найменшої, на мінімальному проекційному відстані, до найбільшої, на максимальному. Про проекційні відстані докладніше див. вище; тут же варто сказати, що вибір по діагоналі залежить як від відстані між екраном і глядачами, так і від формату застосування проєктора. Наприклад, для перегляду відео оптимальним варіантом вважається ситуація, коли відстань від глядача до зображення відповідає 3 – 4 діагоналях, а для роботи з презентаціями може стати в нагоді і відносно велика картинка. Більш детальні рекомендації для різних ситуацій можна знайти в спеціальних джерелах; тут лише нагадаємо, що зображення повинно поміщатися на екран, використовуваний з проєктором.

Проєкційна відстань проєктора має життєво важливе значення у визначенні того, яких розмірів використовувати проєкційний екран і як далеко він повинен знаходитися від проєктора. Більшість проєкторів має змінну величину проєкційного співвідношення. У крайніх положеннях це ширококутний режим (найменша величина) і режим телеобьектива (найбільша величина). Знаючи ці величини, можна визначити діапазон проекційних відстаней, в межах якого необхідно помістити проєктор, щоб проецируемое зображення збігалося з заданими розмірами проєкційного екрану.

За цим значенням потрібно перевіряти або ставити оптичне збільшення. Більше значення ділимо на менше значення, отримуємо цифру, наприклад 1,33-2,16:1.

Якщо хочемо для певного розміру картинки порахувати чи підійде даний проєктор робимо так: 1,33*3(ширина картинки)=відстань на якому повинен висіти проєктор.

Автоматичне вирівнювання картинки при зміщенні проєктора в бік від екрану. Якщо центральна вісь проєкційного променя не збігається з центральною віссю екрану, то виникає ефект у вигляді так званої «трапеції». Проєктор використовує спеціальний програмний алгоритм, щоб емулювати збіг центрування екрану і проєкційного променя. На якості передачі кольору або глибині текстур це не відображається, але зображення вдається вирівняти. Функція автотрапеції працює на основі датчика наближення, який оцінює різницю між розмірами країв картинки. Якщо виникає трапеція, проєктор без участі користувача вирівнює зображення.

Корекція трапеції по горизонталі дає змогу вирівняти картинку, якщо проєкційний промінь зміщений від центру екрану в горизонтальній площині. Горизонтальна трапеція виникає в тих випадках, коли проєктор світить на екран не зверху, як здебільшого, а з бокової сторони. Горизонтальна трапеція часто поєднується з вертикальною. У цьому випадку необхідно коректувати спотворення як по горизонталі, так і по вертикалі.

Проєктори з можливістю корекції горизонтальної трапеції практично завжди мають можливість корекції трапеції і по вертикалі (див. відповідний пункт).

— Датчик освітлення. Датчик, що визначає рівень навколишньої освітленості. Найчастіше використовується для автоматичного налаштування яскравості проєктора під поточні умови. Наприклад, в затемненому приміщенні висока яскравість не потрібна, а при денному світлі, навпаки, без неї не обійтися. Регулювати режим роботи можна і вручну, але зручніше, коли проєктор робить це автоматично.

— Підтримка DLNA. Технологія DLNA.призначена для об'єднання домашньої електроніки в єдину мережу та обміну контентом в реальному часі. Однією з її переваг є те, що DLNA-пристрої гарантовано сумісні між собою незалежно від моделі і виробника. У проєкторі ця функція може використовуватися, наприклад, для перегляду на великому екрані фільму з жорсткого диска комп'ютера, або для виведення на цей екран Інтернет-трансляції, першопочатково відкритої на планшеті. Працює DLNA на базі звичайної локальної мережі, з підключенням через LAN (див. «Порти управління») або Wi-Fi (див. нижче).

— Підтримка MHL. Наявність у проєктора входів HDMI з підтримкою стандарту MHL. Даний стандарт застосовується для трансляції відео і аудіо з мобільних гаджетів (через microUSB) на зовнішні пристрої. Відповідно, ця особливість стане в нагоді тим, хто планує підключати до проєктора смартфони та іншу портативну техніку. При цьому MHL-гаджет, підключений до сумісного H...DMI-порту, може ще й заряджатися в процесі. Зазначимо, що вивести сигнал MHL можна і на звичайний HDMI-порт, однак для цього знадобиться перехідник, а функція зарядки буде недоступна.

— Картинка в картинці. Можливість відтворення на одному екрані одночасно двох каналів: основного і додаткового (в окремому маленькому віконці). Звук при цьому відтворюється тільки для основного каналу. Такий режим дає змогу, наприклад, пропустити перерву у футбольному матчі і не запізнитися до другого тайму. Зазначимо, що для роботи цієї функції зображення повинні надходити з різних джерел, наприклад, з двох різних тюнерів, або з тюнера і зовнішнього пристрою (DVD-плеєра, медіацентру тощо).

— Протокол PJ-Link. Підтримка проєктором протоколу PJ-Link. Це службовий стандарт, розроблений для управління проєкторами через локальні мережі (зазвичай по LAN або HDBaseT, див. «Порт управління»). Все обладнання з підтримкою PJ-Link (проєктори, контролери) повністю взаємно сумісно незалежно від марки і виробника, що значно полегшує побудову мереж з декількох проєкторів і заміну окремих компонентів у таких мережах.

— Підтримка 3D. Підтримка 3D передбачає можливість відтворення об'ємного стереоскопічного зображення. В основі 3D-картинки можуть знаходитися різні технології. Традиційно розрізняють технології активного (див. відповідний пункт), пасивного (див. відповідний пункт) і гібридного 3D. Для перегляду об'ємного зображення необхідні спеціальні окуляри. У випадку з активним 3D в окуляри вбудовуються спеціальні шторки, які працюють від автономного джерела живлення. Для пасивного і гібридного 3D достатньо звичайних 3D-окулярів без автономного живлення.

— Активний 3D. Технологія активного 3D побудована на принципі поперемінного мерехтіння картинки. Мерехтіння зображення на екрані синхронізується з мерехтінням лінз в окулярах, в результаті кожне око отримує окреме зображення, що і робить картинку об'ємною. Головною перевагою активного 3D є можливість перегляду зображення без зниження вихідної якості картинки. На екран можна дивитися під будь-яким кутом і з будь-якого положення, зображення при цьому все одно буде об'ємним. З недоліків можна виділити наявність деякого навантаження на очі, яке виникає через регулярне мерехтіння лінз в окулярах. Також активні 3D-окуляри можуть дещо затемнювати вихідну яскравість зображення. Додатково окуляри цього типу досить дорого коштують.

— Пасивне 3D. Пасивне 3D передбачає виведення на екран подвійного зображення. У пасивних 3D окулярах використовуються спеціальні лінзи, які відсікають дублюючу картинку таким чином, що кожне око бачить тільки призначене для нього зображення, що і створює ілюзію об'ємної картинки. Головною перевагою пасивного 3D є відсутність навантаження на очі, яке характерне для активного мерехтливого 3D. Окуляри для пасивного 3D недорого коштують.

— Інтерактивне перо. Підтримка проєктором технології інтерактивних пер. Така технологія дає змогу фактично перетворити зображення, що проєктується, на інтерактивну дошку: за допомогою пера можна малювати, писати і робити позначки на зображенні, яке проєктується, що буває особливо корисно під час презентацій та освітніх заходів. Варто враховувати, що найбільш пера та додаткове обладнання для їх роботи можуть не входити до комплекту постачання.

— Мультимедійний (аеропульт). Аеропультом називають пристрої, що мають гіроскоп, який дає змогу не просто перемикати пункти меню клавішами «↑», «↓», а використовувати пульт в ролі мишки. При направленні його на екран з'явиться курсор, який переміщується у напрямку пульта. Тим самми управління стає простіше і швидше.

— Управління голосом. Підтримка проєктором голосового управління дає змогу диктувати певні команди через пульт ДК. Однак охоплює голосове управління не всі функції і точність розпізнавання може вимагати повторного введення команди. Якщо вам потрібен більше широкий асортимент функцій, тоді зверніть увагу на голосовий асистент.

— Голосовий асистент. Вже давно управління пристроями переходить на голосові команди. Для цього використовуються певні інтерфейси і системи. Найпопулярніші це Amazon Alexa і Google Assistant. Для «яблучних» пристроїв це Apple Siri, але така техніка не представлена в проєкторах. При цьому на відміну від функції управління голосом голосовий помічник не просто включає ту чи іншу функцію, режим, робить голосніше, тихіше, а дає змогу виконувати певні операції в додатках, як-то запустити в Youtube потрібний кліп або відобразити погоду у браузері.