Порівняння Alpine MRD-M605 vs Alpine MRV-M500

Номінальна потужність, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження (динаміків) номінальним опором 2 Ом. Детальніше див. «Ном. потужність каналу (при 1 Ом)».

Номінальна потужність, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження (динаміків) номінальним опором 4 Ом. Детальніше див. «Ном. потужність каналу (при 1 Ом)».

Найбільша потужність вихідного сигналу, забезпечуваного підсилювачем. Варто відзначити, що даний показник не стандартизований, і різні виробники можуть розуміти під ним різні величини — наприклад, найбільшу потужність короткочасних, в частки секунди, піків (стрибків потужності), найбільшу потужність, яку підсилювач здатний перенести протягом декількох секунд, або навіть потужність, при якій пристрій вийде з ладу. Тому порівнювати різні моделі між собою за максимальної потужності не має сенсу. А ось при підборі акустики під підсилювач (або навпаки) даний параметр може виявитися дуже корисним: бажано, щоб максимальна потужність динаміка була вищою, ніж у підсилювача, як мінімум в два рази. Це знизить ризик того, що стрибок потужності зашкодить акустику.

Діапазон частот звуку, який здатний обробляти підсилювач. Стандартним діапазоном чутності людського вуха вважається 16 – 20000 Гц, проте у деяких людей ці межі можуть бути значно ширше. Крім того, низькочастотні коливання, вже нечутні вухом, але максимально близькі до нижнього порогу чутності, при великій потужності звуку сприймаються всією поверхнею тіла, що створює враження максимально насиченого звуку (хоча з цим потрібно дотримуватися обережності, тому що інфразвук може погано впливати на самопочуття).

Загалом чим ширший частотний діапазон підсилювача — тим багатше звучання, яке він може забезпечити. Однак це не є однозначною гарантією високої якості звуку — багато що залежить також від амплітудно-частотної характеристики, співвідношення сигнал/шум (див. нижче) та інших особливостей конкретного пристрою. Так і підключені динаміки повинні також відповідати цьому діапазону — інакше сигнал буде «обрізаний».

Також відзначимо, що у багатьох моноблоків (див. «Кількість каналів») верхня межа діапазону проходить на рівні всього в декілька сотень Гц — ці моделі призначені для використання з сабвуферами, і високі частоти для них були б непотрібним надмірністю.

Один з основних параметрів, що визначають якість звучання підсилювача загалом: він описує співвідношення корисного сигналу (простіше кажучи, «чистого звуку) і різних сторонніх шумів. При цьому враховуються практично всі шуми — як зумовлені зовнішніми причинами (наприклад, електричними «наведеннями»), так і створювані самим пристроєм (наприклад, за рахунок нагріву під час роботи). Відповідно, чим вище співвідношення сигнал/шум — тим менше чутливість різних перешкод і тим чистішою виходить звук (зрозуміло, при нормальних параметрах роботи). Середнім показником для автоакустики вважається 95-100 дБ, проте в сучасних моделях це значення може бути відчутно вище.

Водночас цей параметр не є критичним для моноблоків, розрахованих на сабвуфери — більшість перешкод є високочастотними і на низькочастотному динаміку будуть просто не чути. Якість звуку в цьому випадку сильно залежить від характеристик динаміка (набагато більше, ніж у багатоканальних моделях), і з «безшумністю» підсилювача пов'язано слабо.

- DSP процесор. Процесор цифрової обробки звуку підвищує загальну якість звучання та забезпечує додаткові можливості щодо його регулювання. Одна з найважливіших функцій DSP – тимчасова корекція: вона дає змогу так налаштувати роботу акустики, щоб звук динаміків, розташованих на різній відстані від користувача, доходив до нього одночасно. Подібне узгодження помітно покращує враження від звучання.

Наявність процесора помітно позначається на ціні підсилювача, проте здебільшого це виправдана плата за якість звуку. А ось однозначним недоліком «процесорних» моделей є складність у монтажі та налаштуванні, для цього найкраще звернутися до фахівця.

— Регулювання фаз. Можливість зміщувати сигнали, що надходять на різні канали підсилювача, по фазі відносно один одного; зсув по фазі в даному випадку — це невелике, в долі секунди, запізнювання сигналу на одному з каналів відносно іншого. Необхідність подібного встановлення пов'язана з тим, що колонки на різних каналах (включаючи сабвуфер) можуть перебувати на різній відстані від слухача; через це, а також через особливості обробки сигналу, звук від них може доходити з деякою розсинхронізацією. За рахунок регулювання фаз можна усунути це явище і досягти максимально якісного звучання.

— Високовольтний вхід. Такий вхід стане в нагоді в тому випадку, якщо в магнітолі відсутній спеціальний роз'єм (лінійний вихід) для підсилювача — він до...зволяє використовувати при підключенні сигнал, що йде на динаміки. Такий сигнал значно потужніший, ніж на лінійному виході, і виведення його на штатний лінійний вхід підсилювача може зіпсувати пристрій; високовольтний вхід без проблем впорається з завданням. Потрібно враховувати, однак, що високовольтне підключення є скоріше запасним варіантом, ніж повноцінною заміною лінійного входу. Річ у тім, що до надходження на зовнішній підсилювач сигнал проходить через власний підсилювач магнітоли, що вносить додаткові спотворення.

— Функція посилення басу (Bass Boost). Як випливає з назви, ця функція призначена для посилення звуку на низьких частотах, що забезпечує більш потужне, насичене звучання басу. Вона буде особливо корисна, якщо підсилювач планується використовувати з сабвуфером. Найбільш прості варіанти передбачає посилення басу без регулювань, більш прогресивні моделі дають змогу підлаштувати діапазон частот і ступінь посилення.

— Фільтр інфранизьких частот (ФІНЧ). Ця функція актуальна насамперед при підключенні підсилювача до сабвуфера; вона дозволяє звести до мінімуму відтворюваний інфразвук — коливання, частота яких нижча порога чутності людини. Цілей у такого регулювання кілька. По-перше, інфразвук високої потужності може стати причиною поганого самопочуття і навіть проблем зі здоров'ям. По-друге, на його відтворення буде витрачатися частина потужності, що негативно позначиться на чутному звуці. По-третє, наднизькі частоти сильно зношують дифузор і можуть навіть пошкодити динамік. У деяких підсилювачах ФІНЧ має підстроювання по частотах.

— Фільтр низьких частот (ФНЧ). Завдяки цій функції користувач може окремо змінювати гучність звучання низьких частот, підлаштовуючи звук під власні уподобання та особливості обстановки. Особливо вона буде корисна, якщо підсилювач використовується і для основної акустики, і для сабвуфера — фільтр НЧ фактично буде працювати як регулятор гучності для останнього.

— Фільтр високих частот (ФВЧ). Фільтр високих частот використовується для тонкого налаштування звучання — він дозволяє окремо регулювати гучність високих частот, не зачіпаючи інші, і міняти таким чином їхню частку в загальній звуковій картині.

Наявність підсвічування в конструкції підсилювача. Вона може грати як чисто декоративну роль, так і забезпечувати додаткову зручність — наприклад, полегшують управління, якщо пристрій встановлено в слабоосвітленому місці ніби ніші багажника.

Номінал запобіжника, встановленого в підсилювачі — це сила струму, при досягненні якої запобіжник спрацьовує, розмикаючи ланцюг і вимкнути пристрій, щоб уникнути неприємних наслідків (див. «Захист — Захист від замикання»). У деяких моделях може встановлюватися кілька запобіжників — в цьому випадку це зазвичай прямо вказується в характеристиках, а сила струму, необхідна для спрацьовування захисту, відповідає сумі номіналів. Наприклад, номінал, позначений «4х25 А», відповідає чотирьом запобіжників, що спрацьовує при силі струму понад 100 А.

Даний параметр визначає насамперед особливості підключення живлення: бажано, щоб запобіжник на відповідній ділянці бортової мережі авто був більшого номіналу, ніж в підсилювачі, інакше він може перегоріти на цілком нормальною для пристрою силі струму. Крім того, номінал запобіжника пов'язаний з номінальною потужністю підсилювача і може стати в нагоді, якщо у Вас є сумніви в достовірності зазначених виробником даних. Є спеціальні формули, які дозволяють обчислити максимально можливу номінальну потужність залежно від номіналу запобіжника і класу пристрою (див. вище).