Порівняння Beeman Commander PCP vs Hatsan Gladius Long

Гвинтівки, виконані за компонуванні Bull-Pup, відрізняються нестандартним розташуванням спуску і магазину: магазин (а також, найчастіше, механізм взводу і досилання кулі) знаходиться не перед спусковим гачком, а за ним, зазвичай у прикладі, а спуск за рахунок цього виноситься вперед, майже на середину зброї.

У разі пневматики ключовим перевагою такої компоновки є комфортний баланс. Основна рукоятка в «булл-пап» розташовується приблизно в районі центра ваги, завдяки чому гвинтівка стає більш «маневрової», полегшується перенесення вогню по вертикалі і горизонталі, а ствол не так сильно прагне до нахилу вперед, і його простіше підтримувати другою рукою. Крім того, за рахунок такої констуркции можна досягти великої довжини ствола без значного збільшення габаритів всій гвинтівки, що в деяких випадках є перевагою (докладніше див. «Довжина ствола»). З іншого боку, винос рукоятки вперед помітно ускладнює зброю, збільшує його вартість і може утруднити перезарядку. До того ж далеко не всі булл-папи зручні для лівшів — з правої сторони можуть знаходитися різні елементи (виступаючий магазин, ручка затвора), ускладнюють вкладку на ліве плече, а спеціальні «ліворукі» версії у подібних моделей зустрічаються вкрай рідко.

Також варто враховувати, що через особливостей компонування такі гвинтівки розраховані переважно на застосування оптичних/коліматорних прицілів і майже ніколи не оснащуються класичної мушкою з цілком. Правда, для планки, що передбачаються в більшості бул...л-папов, можна встановлювати і знімних мушки з целиками, однак це навряд чи виправдано: прицільна лінія виходить занадто короткою, через що точної стрільби досягти важко.

Відзначимо, що в приводах AEG (див. «Тип») формат bull-pup використовується з інших міркувань — у моделях, які копіюють зовнішній вигляд реального зброї в такому форматі.

Початкова швидкість кулі, що забезпечується гвинтівкою — тобто швидкість кулі на виході зі ствола.

За інших рівних умов більш висока швидкість кулі забезпечує велику дальність і точність стрільби, а також спрощує прицілювання на великих відстанях: куля летить за більш рівною траєкторією і вимагає менших поправок по висоті, і вплив бічного вітру знижується при збільшенні швидкості. З іншого боку, даний показник безпосередньо впливає на ціну гвинтівки; а в деяких країнах законодавчі обмеження на володіння пневматикою пов'язані в тому числі з початковою швидкістю кулі.

Що стосується конкретних значень, то в найслабших сучасних гвинтівках початкова швидкість не перевищує 150 м/с, а в найбільш потужних вона може становити 300 – 350 м/с і навіть більше (нагадаємо, швидкість звуку 330 м/с). Загалом для розважальної стрільби на невеликі відстані цей параметр не має особливого значення, а детальні рекомендації по вибору пневматики для більш специфічних ситуацій можна знайти в спеціальних джерелах. Зазначимо тільки, що в електроприводах AEG (див. «Тип») початкова швидкість вкрай рідко перевищує 150 м/с, але робиться це виключно з міркувань безпеки: така «зброя» призначена для військово-тактичних ігор і першопочатково передбачає стрілянину по людям, і висока швидкість була б небезпечною для гравців навіть за наявності захисного сп...орядження.

Також варто враховувати, що даний показник не є чітко визначеним. В будь-якому типі пневматики він залежить від ваги кульки (чим легше, тим швидше); тому в характеристиках зазвичай прийнято вказувати якусь середню швидкість для стандартного боєприпасу (звичайно вагою 0,5 г, в AEG — 0,2 г). Крім того, в мультикомпресійних гвинтівках фактична швидкість кулі визначається ступенем накачування, в газобалонних — температурою навколишнього середовища, а в PCP-моделях можна досягти більш високих швидкостей, ніж заявлені, за рахунок заміни повітря на спеціальний газ (наприклад, гелій). Тим не менш, ця характеристика цілком дозволяє оцінювати можливості гвинтівки і порівнювати її з іншими моделями, в тому числі, що відрізняються за типом.

Тип системи зведення, передбаченої в конструкції гвинтівки.

Система зведення відповідає за постановку спускового механізму на бойове зведення (в положенні готовності до стрільби), а при багатозарядній конструкції — ще й за досилання чергової кульки в патронник. Такі системи прийнято ділити за способом управління. Варіанти, що зустрічаються в наш час, включають, зокрема, перелом ствола, важіль (бічний або підствольний), помповий механізм, затвор (в тому числі такі різновиди, як біатлонний і болтовий), а також автозведення. Ось основні особливості кожної з цих систем:

— Перелом ствола. В гвинтівках з цим типом зведення ствол закріплений на поворотній осі, і при кожній перезарядці складається вниз. При цьому не зводиться тільки спусковий механізм, але і відкривається патронник, даючи змогу зарядити чергову кульку. Даний варіант зустрічається виключно у пружинних моделях — звичайних і з газовою пружиною (див. «Тип»), саме з такими гвинтівками перелом ствола сумісний найкраще. Одна з ключових переваг таких систем — невисока вартість. Крім того, «переломки» дуже прості у використанні, не вимагають особливих навичок і підходять навіть недосвідченим стрільцям. Так що п...одібна пневматика в наш час є надзвичайно популярною. Водночас вона зазвичай робиться однозарядною (за дуже рідкісними винятками), постійне складання-розкладання ствола може бути досить виснажливою справою, а кріплення ствола по мірі зносу схильне розбовтуватися, що знижує точність і потужність.

— Автозведення. Системи, що не вимагають від стрілка ніяких додаткових дій по зведенню зброї; зустрічаються в PCP-пневматиці (див. «Тип»), газобалонних моделях, а також AEG'ах (останні за визначенням робляться тільки автозведними). Згідно з назвою, зведення в такій зброї здійснюється автоматично перед кожним пострілом — зазвичай, з додаванням чергової кульки в патронник (хоча зустрічаються і однозарядні моделі, де кульку потрібно вкладати вручну). У будь-якому разі автозведення максимально просте і зручне у використанні. До того ж на основі таких механізмів можна створювати навіть повністю автоматичну зброю (див. «Автоматичний режим»), хоча більшість гвинтівок з цією особливістю працюють все ж в форматі одиночного вогню. З недоліків таких систем можна відзначити складність конструкції і досить високу вартість, а також те, що на роботу автозведення додатково витрачається повітря/газ. Це зменшує кількість пострілів на заряді, а також може знизити початкову швидкість у порівнянні з аналогічними моделями з ручною перезарядкою (втім, останнє характерне переважно для газобалонних гвинтівок).

— Підствольний важіль. Системи, що використовують важіль під стволом, який при кожному зведенні потрібно натискати вниз. Як і описаний вище перелом ствола, цей спосіб використовується переважно з пружинно-поршневими механізмами і газовими пружинами. Він більш зручний і надійний, оскільки ствол гвинтівки постійно залишається нерухомим, в його конструкції немає кріплень, які можуть розхитатися і вийти з ладу. З іншого боку, важільна конструкція помітно складніша і дорожча переломної, а тому і зустрічається досить рідко.
Зазначимо, що важіль накачування в мультикомпресійних моделях (див. «Тип») зазвичай не відповідає за зведення зброї, тому для таких гвинтівок вказується інший спосіб зведення (хоча бувають і винятки). А в газобалонних моделях зустрічається особливий різновид підствольного важеля — так звана скоба Генрі, як у класичних ковбойських вінчестерах (власне, така пневматика зазвичай якраз копіює цю зброю).

— Бічний важіль. Системи, що використовують важіль на бічній частині гвинтівки — зазвичай справа. Зустрічаються переважно в моделях з пружинно-поршневим механізмом або газовою пружиною. Як і у випадку підствольного важеля, основною перевагою цього способу можна назвати нерухомість ствола, що сприяє точності та надійності. З іншого боку, така система зведення зазвичай робиться в розрахунку на правшів і може бути незручною при стрільбі з лівого плеча; до того ж бічний важіль дещо складніше вписати в конструкцію, ніж підствольний. Тому даний варіант не отримав особливого поширення.

— Затвор. Системи, що використовують затворну рукоятку класичного типу — що рухається назад-вперед. Таке зведення не забезпечує накачування повітря, а тому застосовується тільки в гвинтівках газобалонного типу, PCP, а також деяких мультикомпресійних моделях (див. «Тип»). Пневматика з затворами робиться переважно багатозарядною — в цьому сама ідея подібних систем (подача чергової кульки з магазину); втім, бувають і винятки. Загалом це досить простий, практичний і надійний спосіб зведення, однак у наш час все ширше застосовуються більш специфічні різновиди затвора — біатлонний і болтовий; вони в нашому каталозі винесені окремо і описані нижче.

— Біатлонний затвор. Різновид затворів (див. вище), скопійований з малокаліберних гвинтівок для біатлону. В таких системах, як і в традиційних механізмах затворів , рукоятка зведення розташовується збоку і рухається назад-вперед. Ключова ж відмінність полягає в тому, що ця рукоятка закріплена на поворотному кріпленні і при перезарядці не ковзає по напрямних, а хитається на осі. Від схожого за конструкцією бічного важеля (див. вище) біатлонний затвор відрізняється розташуванням (в задній частині рушниці), меншою довжиною важеля, а також тим, що він не забезпечує накачування повітря. Багато стрілків вважають такий затвор більш зручним, ніж класичний — зокрема, він має дуже невелике робоче зусилля, завдяки чому рухати важіль можна не відриваючись від прицілу. А в деяких моделях для зведення не потрібно навіть знімати «стріляючу» руку з рукоятки — досить зачепити важіль вказівним пальцем, потягнути на себе легким рухом зап'ястя, а потім, за потреби, зрушити вперед великим пальцем. Застосовується біатлонний затвор майже виключно в гвинтівках PCP (див. «Тип»).

— Болтовий затвор. Різновид затворів (див. вище), який при перезарядці не тільки рухається вперед-назад, але і повертається навколо своєї осі, аналогічно тому, як це відбувається у багатьох класичних зразках вогнепальної зброї на зразок гвинтівки Мосіна або Remington 700. Власне, подібність з реальною зброєю як раз і є однією з ключових переваг подібних систем: вони цінуються шанувальниками традиційних гвинтівок, а також можуть стати непоганими тренажерами для вироблення базових навичок стрільби з більш серйозної «болтової» зброї. Більшість пневматики з подібними системами зведення належить до PCP або газобалонних, лише поодинокі моделі використовують мультикомпресійний принцип (див. «Тип»).

— Помповий механізм. Системи, в яких для зведення використовується рухома цівка — як в помпових рушницях, звідси і назва. Головна перевага таких систем полягає в тому, що зведення можна здійснювати, не знімаючи зброї з рук. З іншого боку, постійний рух цівки збиває приціл і негативно позначається на точності, тому в пневматичні гвинтівки даний спосіб зведення особливою популярністю не користується.

Кількість пострілів, яке гвинтівка типу PCP (див. «Тип») може зробити на одній повній заправці резервуара, а газобалонна модель — з одного штатного балончика.

Чим більше це число, тим рідше доведеться відволікатися на перезаправку гвинтівки або на заміну балончика. З іншого боку, збільшення числа пострілів на заряді має і зворотні сторони. Так, у разі PCP для більшого числа пострілів на заряді або потрібен більш великий резервуар (що позначається у висячому положенні, габаритів і вартості), або більш високий тиск у резервуарі (що може утруднити заправку і, знову ж, впливає на вартість). У газобалонних моделях, де використовуються стандартні балончики, більше число пострілів зазвичай означає менші витрати газу на один постріл і, як наслідок, меншу дульне енергію і початкову швидкість.

Також варто відзначити, що на останніх пострілах однієї заправки тиск газу і ефективність зброї помітно знижуються; цей ефект найбільш виражений на газобалонних гвинтівках, найменш — на PCP-моделях з подачею повітря редуктором (див. нижче). Так що кількість ефективних пострілів з однієї заправки неминуче буде менше загального числа пострілів.

Можливість відрегулювати розташування упору під щоку, що знаходиться на прикладі. Зазвичай, мова йде як мінімум про регулювання по висоті, а в прогресивних моделях може передбачатися також можливість переміщення упору вперед і назад. У будь-якому разі ця функція дозволяє підібрати налаштувати положення щоки під статура і особисті уподобання конкретного стрілка, забезпечивши таким чином максимально комфортну вкладку — а це зручність, зі свого боку, позитивно позначається на точності. Водночас можливість регулювання щоки значно підвищує ціну гвинтівки, а тому вона зустрічається переважно в моделях топового класу.

Можливість регулювати задню частину приклада, встановленого в гвинтівці.

Найчастіше мова йде про регулювання по довжині, що дозволяє підлаштувати довжину ствола під зрісті, відповідно, довжину рук конкретного користувача. В одних моделях така налаштування здійснюється за рахунок телескопічної конструкції самого прикладу, в інших передбачаються змінні або висувні потиличники. У будь-якому разі ця функція забезпечує додатковий комфорт при стрільбі. А особливо корисною вона буде в двох випадках: якщо однією гвинтівкою користується декілька людей різної статури і якщо стріляти належить в різний час року (в останньому випадку стане в нагоді можливість підлаштувати приклад залежно від товщини шару одягу).

Крім цього, в сучасній пневматиці можуть передбачатися і більш специфічні регулювання — наприклад, зсув потиличника вгору або вниз, що застосовується при стрільбі з нестандартних положень або як аналог регулювання щоки (див. вище).

Наявність фіксатора додаткових (запасні) магазинів в конструкції гвинтівки. Такий фіксатор зазвичай має вигляд гнізда (або кількох гнізд) на ложі або прикладі, куди, власне, і вставляються магазини. Це помітно зручніше, ніж тримати запасний боєкомплект в кишені або сумці: магазини для пневматики зазвичай мають невеликі розміри, і виловлювати їх серед іншого вмісту по всьому об'єму кишені/торбини буває важко. Фіксатор дозволяє тримати боєприпаси в строго визначеному місці під рукою стрілка.

Наявність в конструкції гвинтівки антабок — особливих петель або скоб (зазвичай металевих), на які кріпиться збройовий ремінь. Таких петель зазвичай передбачається два — в передній і задній частині зброї. При цьому найчастіше антабки встановлюються з нижньої сторони приклада і цівки; така конструкція універсальна, вона дозволяє і правшам і лівшам користуватися ременем з однаковим комфортом. Зустрічаються також моделі з бічним розташуванням передній антабки — зазвичай з лівої сторони цівки, під праворукое утримання; втім, у наш час у таких гвинтівках нерідко передбачається можливість переставити антабку на іншу сторону. Так що якщо пневматика купується для лівші і її планується оснастити ременем — особливості антабок не завадить уточнити окремо, однак, швидше за все, їх конструкція не створить незручностей.

Ступінь збільшення, забезпечуваного комплектним оптичним прицілом гвинтівки; для моделей зі змінною кратністю вказується весь діапазон регулювання, наприклад 3 – 9х.

Про прицілах цього типу в загальному див. «Прицільне приладдя». А від ступеня збільшення залежать відразу кілька моментів. З одного боку, більш висока кратність дозволяє краще бачити дрібні та/або віддалені цілі і полегшує високоточну стрілянину; з іншого — вона обмежує кут зору і помітно позначається на вартості прицілу, а також на його габаритах і вазі. А оскільки пневматичні гвинтівки в більшості своїй не розраховані на далекі дистанції, то і кратність комплектної оптики в них зазвичай не перевищує 9х, а одним з найбільш популярних варіантів є 4х. Втім, бувають і винятки: в потужній висококласної пневматики можна зустріти приціли з максимальною кратністю у 24х і навіть вище.

Власне, виробник найчастіше підбирає кратність оптики під балістичні характеристики гвинтівки. Так що при виборі цей параметр часто виявляється другорядним, і має сенс орієнтуватися насамперед на початкову швидкість кулі дальність стрільби, на яку розраховане зброю — можливостей комплектної оптики для цього, зазвичай, буває цілком достатньо. Також варто сказати про згаданих на початку прицілах змінної кратності, які досить поширені в наш час — вони дещо складніше і дорожче, ніж фіксована оптика, однак дають змогу підлаштовувати збільшення під особливості ситуації.