Порівняння Akaso EK7000 vs AirOn ProCam 4K Plus

Ступінь захисту від пилу та вологи боксу, що поставляється разом з камерою.

Захищений бокс врятує вашу камеру від пилу, води, перепадів температур, ударів і т. ін. Конкретна ступінь захищеності вказується згідно з міжнародною системою IP (Ingress Protection Rating), відповідно до якої кожному пристрою присвоюється код виду IPXX, де замість X — конкретні цифри. Перша з них характеризує захищеність від проникнення сторонніх предметів (від 0 до 6, де 0 — немає захисту). Зазвичай, в боксах для екшн-камер цей показник не буває нижче 5, оскільки інакше контейнер мав би надто великі зазори, і його використання просто не мало б сенсу. Рівень 5 передбачає пилостійкість — пил може потрапити всередину корпусу, проте в невеликих кількостях, що не впливають на пристрій, що перебуває всередині. Рівень 6 відповідає повній непроникності для пилу.

Друга цифра — захист від проникнення рідини (від 0 до 8, де 0 — немає захисту). Зазвичай, мінімальний рівень захищеності від проникнення рідини — 6.

6 — захист від короткочасного затоплення (наприклад, попадання в морську хвилю);
7 — захист від тимчасового занурення під воду (до 30 хвилин) на невелику глибину (до 1 метра), без постійної роботи в зануреному режимі;
8 — захист від занурення на глибину більше 1 метра на час більше 30 хв, з можливістю постійної роботи під водою. Конкретний рівень захисту 8 рівня може бути досить значним — аж до можливості занурення н...а кілька десятків метрів.

Зазначимо, що бокси для екшн-камер можуть продаватися окремо. Тому якщо можливості комплектного контейнера Вас не влаштовують — можливо, у продажу знайдеться більш захищений бокс. З іншого боку, загалом все-таки зручніше купувати такий аксесуар відразу з камерою — щоб не витрачати часу і сил на підбір відповідного боксу.

Можливості камери до зйомки відео стандарту HD (720p).

Офіційна специфікація HD передбачає роздільна здатність 1280х720, проте в екшн-камери можуть зустрічатися роздільної здатності, декілька відрізняються від цього показника — причому як в меншу (1080х720), так і в більшу сторону (1440х960). У будь-якому разі HD — найскромніший з сучасних стандартів високої роздільної здатності, який, тим не менш, забезпечує досить чітке і деталізоване зображення.

Ще один важливий показник, наведений у цьому пункті — частота кадрів. Чим вона вища — тим більш плавним і згладженим буде рух в кадрі, тим чіткіше будуть видні окремі деталі в динамічних сценах. Технічно для перегляду людиною достатньо 30 к/с і навіть менше, проте ідеальним значенням вважається 60 к/с — на такій частоті кадрів розмиття в русі стає майже непомітним і водночас розмір знятих файлів залишається в розумних межах. Тим не менш, у продажу зустрічаються камери і з більш високою частотою кадрів на HD-роздільній здатності — 100 к/с, 120 к/с, 200 к/с і навіть 240 к/с. Така швидкість зазвичай використовується для сповільненої зйомки відео, однак можливість такої зйомки не завадить уточнити окремо.

Можливості камери до зйомки відео стандарту Ultra HD 4K.

Даний формат охоплює кілька роздільних здатностей, у яких розмір кадру по горизонталі приблизно відповідає 4 тис. пікс. Найбільш популярним в екшн-камерах є 3840х2160 (у два рази більше FullHD-кадру по кожній стороні), однак зустрічаються й інші варіанти — наприклад, 3840х1920, відповідне співвідношенням сторін 2:1. Загалом 4K є свого роду наступником Full HD: серед HD-стандартів, переважаючих Full HD, саме UltraHD є самим популярним, зокрема, чимало прогресивних телевізорів випускаються саме з екранами 3840х2160. З іншого боку, цей формат є досить вимогливим до обчислювальної потужності і об'ємах пам'яті, тому в екшн-камери він зустрічається відносно рідко, в основному серед моделей преміумкласу.

Ще один важливий показник, наведений у цьому пункті — частота кадрів. Чим вона вища — тим більш плавним і згладженим буде рух в кадрі, тим чіткіше будуть видні окремі деталі в динамічних сценах. Проте в режимі UltraHD більшість сучасних екшн-камер видають досить невисоку частоту кадрів — найчастіше 30 к/с, а в деяких моделях 24 к/с або навіть 15 к/с. Таке відео виходить цілком придатним до перегляду, проте швидкий рух у кадрі може виглядати змазаним. Існують камери, здатні знімати UltraHD на солідній швидкості в 60 к/с — ефект змазування при такій зйомки практич...но непомітний, однак і коштують такі моделі відповідно.

Частота кадрів, підтримувана камерою при уповільненій зйомці (slow-mo).

Таку зйомку називають «швидкісною» тому, що вона здійснюється на підвищеній частоті кадрів (більше 60 к/с). В результаті при відтворенні на звичайній швидкості (60 к/с і нижче) відео виглядає уповільненим (звідси назва «slo-mo»). Подібне уповільнення може застосовуватися і просто для розваги, і як художній прийом, і навіть в наукових цілях — щоб зафіксувати рух, надто швидкий для людського сприйняття. У будь-якому разі чим вище частота кадрів slo-mo — тим сильніше можна уповільнити відео та тим більш прогресивною в цьому плані є камера. З іншого боку, чим вище частота кадрів — тим продуктивніше повинна бути графічна частина; а це, зі свого боку, впливає на ціну апарата, іноді досить помітно.

Також відзначимо, що зйомка slow-mo може бути доступна лише на певних роздільних здатностях, далеко не завжди максимальних; ці моменти можуть прямо уточнюватися в характеристиках action камери.

Додаткова інформація щодо матриці, встановленої в об'єктиві. У цьому пункті може вказуватися як розмір по діагоналі (в дюймах), так і модель сенсора, а іноді — обидва параметри відразу. У будь-якому випадку подібні дані наводяться в тому випадку, якщо апарат оснащений висококласної матрицею, яка помітно виділяється на загальному тлі. З моделлю все досить просто: знаючи назву сенсора, можна знайти докладні дані по ньому. Розмір варто розглянути трохи докладніше.

Діагональ матриці традиційно вказується в дрібних частинах дюйма-відповідно, наприклад, сенсор на 1/2.3"буде більшим, ніж 1/2.6". Більші матриці вважаються більш просунутими, так як при тому ж дозволі вони дозволяють досягти кращої якості зображення. Це пов'язано з тим, що за рахунок більшої площі сенсора кожен окремий Піксель також має великі розміри і на нього потрапляє більше світла, що покращує чутливість і знижує шуми. Зрозуміло, фактична якість картинки буде залежати також від ряду інших параметрів, але в цілому більший розмір сенсора, як правило, означає більш просунуту камеру.

Максимальна роздільна здатність, в якому екшн-камера може знімати фото. Вказується в пікселях по горизонталі і вертикалі.

Цей параметр безпосередньо пов'язаний з роздільною здатністю матриці (див. вище): загальна кількість пікселів на фото, зазвичай, відповідає кількості пікселів матриці. Наприклад, роздільна здатність фото 4608x3456 відповідає матриці на 15925248 пікселів, або приблизно 16 Мп. Якщо ж число пікселів на фото більше, ніж заявлене роздільна здатність матриці — значить, виробник використовує програмні хитрощі, що дозволяють «витягнути» роздільна здатність фото до більш високого, ніж першопочатково. Це знижує вартість пристроїв, однак позначається і на якості знімків.

Теоретично високий роздільна здатність знімків може забезпечити хорошу деталізацію, однак на практиці багато чого залежить від характеристик матриці (насамперед фізичного розміру) і особливостей обробки зображення.

— Діагональ. Чим більший екран, тим він зручніше в перегляді (а також в управлінні, якщо дисплей сенсорний). З іншого боку, діагональ вбудованого дисплея прямо впливає на розміри корпусу, а екшн-камери повинні бути досить компактними. У світлі цього в сучасних екшн-камерах практично не зустрічаються екрани крупніше 2,5".

— Роздільна здатність. Теоретично чим вище роздільна здатність, тим більш чітке і якісне зображення видає на екран. З іншого боку, екрани в екшн-камери призначені в основному для роботи з меню, загального кадрування зображення попереднього перегляду відзнятих матеріалів — а для цих цілей особливо високі роздільні здатності не потрібні. Для моделей з двома екранами основним вважається тиловий дисплей.

— Сенсорний. Дисплей, оснащений сенсором і реагує на дотики — як в смартфонах/планшетах. Управління через такий дисплей буває більш простим і наочним, ніж використання кнопок, поворотних ручок і т. ін. З іншого боку, для більш-менш зручного управління сенсорний екран повинен бути досить великим, що позначається на габаритах всієї камери.

— Фронтальний екран. Наявність в камері екрану, встановленого на передній панелі, поряд з об'єктивом. Інші дисплеї при цьому взагалі можуть бути відсутніми; в таких випадках діагональ, роздільна здатність та інші параметри наводяться для фронтального екрану.

Варто відзначити, що на...йчастіше на передню панель встановлюються прості чорно-білі дисплеї, придатні тільки для текстової та елементарної графічної інформації. Однак навіть на такий екран можна виводити вельми різноманітні службові дані: поточний режим роботи (фото, відео, очікування), що використовується роздільна здатність, час зйомки, об'єм вільного місця на накопичувачі і т. ін. А ось більш прогресивні дисплеї в якості фронтальних не використовуються: повноколірний екран реально потрібен хіба що для зйомки селфі, а для цього можна використовувати виносний дисплей з ДУ (див. «Управління») або підключений до камери смартфон.

- Захисний бокс. Спеціальний контейнер, що забезпечує додатковий захист від пилу, вологи, ударів, екстремальних температур та інших подібних неприємностей. Конкретний ступінь захисту у кожному разі потрібно уточнювати окремо. Для того щоб не заважати зйомці, бокс виконується з прозорих матеріалів. Крім того, відзначимо, що деякі камери можна встановлювати на кріплення тільки в боксі (або в рамці кріплення - див. нижче), оскільки сам корпус може не мати місць для цього.

- Кріпильна рамка. Пристосування, призначене для установки камери на різні кріплення - нашлемне, на кермо і т. п. Сам корпус камери нерідко не має посадкових місць під такі кріплення, через що і доводиться використовувати додаткове обладнання. Зазначимо, що аналогічну функцію часто виконує захисний бокс (див. вище); кріпильна рамка, на відмінність від нього, майже не забезпечує захисту, однак у рамці корпус камери залишається максимально відкритим. Це дає додаткові можливості — зокрема дає змогу підключати різні кабелі та ефективно використовувати вбудований мікрофон, що неможливо при застосуванні багатьох боксів.

- Вигнуте кріплення(шолом). Кріплення призначене для встановлення камери на шолом або іншу вигнуту поверхню. В основі конструкції такого кріплення лежить вигнута платформа з клейовим шаром або липучкою, форма якої відповідає формі поверхні шолома. Такий пристрій може з...абезпечити більше надійне утримання, ніж класична плоска платформа (див. нижче).

- Плоске кріплення. Одне з основних і найпростіших кріплень, що використовуються для фіксації екшн-камери практично на будь-якій однорідній поверхні: сноуборд, скейт, капот автомобіля та ін. поверхні (за допомогою липучки, спеціального клею тощо). Зазначимо, що плоскі кріплення нерідко використовуються для установки на шолом, проте для цього існує окремий різновид кріплень з вигнутою платформою (див. вище).

- 3-осьове кріплення. Від інших типів кріплення це відрізняється наявністю трьох рухомих вузлів, які дають змогу повертати камеру на кут до 90 градусів трьох осях. На практиці подібне дає змогу підібрати найцікавіший чи вдалий ракурс зйомки — на боці шолома, наприклад. Подібні рішення, як правило, сумісні з багатьма іншими кріпленнями, завдяки чому їх можна використовувати спільно з кермовим, вигнутим та ін.

— На кермо вело/мото (трубу). Кріплення для встановлення камери на невелику трубу – наприклад, кермо велосипеда чи мотоцикла. Як правило, діє за принципом затиску, а розмір кріплення можна регулювати в досить широких межах, підлаштовуючи його під труби різного діаметра.

- Присоска(на скло). Кріплення для камери фіксується в потрібному місці за допомогою присоски. Дозволяє встановлювати пристрій на рівні та злегка вигнуті поверхні. При цьому варто враховувати, що такі кріплення тримаються не настільки надійно, як плоскі або вигнуті (див. пункти). З іншого боку, присоска легко закріплюється та знімається та не залишає слідів. Тому кріплення даного типу застосовуються в основному для встановлення на автомобільному склі, коли камера працює як відеореєстратор.

- Затискач (кліпса). Кріплення типу кліпса-прищіпка досить універсальне, оскільки дає змогу підвісити камеру практично на будь-якому відповідному елементі спорядження (лямка рюкзака, ремінь розвантаження, пояс тощо). Але при цьому воно не надто придатне для екстремальної зйомки через порівняно невисоку надійність.

- Кріплення на голову. Пристрій для фіксації камери на голові - зазвичай на лобі, на зразок налобного ліхтарика. Крім того, що таке розміщення звільняє руки, воно дає ще одну перевагу: об'єктив камери дивиться туди ж, куди користувач. При цьому саме кріплення зазвичай є системою еластичних ременів і призначене для надягання прямо на голову, на відмінність від вигнутої платформи для шолома. Втім, у деяких моделях допускається можливість надягання і поверх шолома.

- Нагрудне кріплення. Це кріплення є системою еластичних ременів, яка дає змогу зафіксувати камеру на грудях користувача, здійснюючи зйомку трохи нижче, ніж «з очей». Як і кріплення на голову, легко адаптується під потрібний розмір.

- Монопод(селфі). Пристосування, відоме у просторіччі як «селфі-палиця». Є штангою, зазвичай розкладною, а іноді і регульованою по довжині; на одному кінці штанги розташовується кріплення для камери, на іншому – ручка для утримання у руці. Відповідно до назви, призначається такій монопод в основному для зйомки самого себе — завдяки довжині штанги камеру можна тримати на зручній для цього відстані. Однак можливі й інші способи застосування: наприклад, за допомогою монопода можна досить далеко заглянути за край обриву або за кут. Головний недолік подібного пристрою — те, що одна рука постійно зайнята.

Крім описаних вище згаданих вище, у комплекті поставки можуть передбачатися й інші види кріплень - наприклад, для музичних інструментів (на гриф гітари, штангу барабанної установки тощо), на дошку для серфінгу тощо.

Найбільший об'єм карти пам'яті, підтримуваний даною моделлю камери.

Дане обмеження пов'язано з двома моментами. По-перше, чим глибша від накопичувач — тим більше обчислювальної потужності потрібно для її використання. По-друге, кожен різновид карт пам'яті має свої максимальні обсяги. Наприклад, ємність карти SD HC не може перевищувати 32 ГБ, більш ємні накопичувачі належать вже до стандарту SD XC, і якщо він не підтримується — максимальний об'єм карти не може бути більше 32 ГБ.

Перевищувати максимальний об'єм вкрай не рекомендується: навіть якщо карта буде розпізнана пристроєм, нормальна робота не гарантована.