Порівняння Garmin DriveSmart 65 Full EU MT-D vs Garmin DriveSmart 65 Full EU MT-S

Максимальна кількість шляхових точок, які можна зберегти в навігаторі.

Колійна точка — це точка на карті з певними координатами, заданими користувачем. Такі точки можна використовувати як для позначення окремих важливих місць (роботи вдома, регулярно відвідуваних закладів у місті, табори або джерела на природі тощо), так і при прокладці маршрутів (точками зручно позначати проміжні пункти, через які обов'язково повинен проходити маршрут). Чим більше точок здатний «запам'ятати» навігатор — тим ширше його можливості; в найбільш прогресивних моделях ця кількість може досягати 10 000 і навіть більше. З іншого боку, велика пам'ять і коштувати буде дорожче.

Спеціальні навігаційні функції передбачені в приладі.

- Обмеження швидкості. Функція дає змогу використовувати навігатор для отримання даних про обмеження швидкісного режиму на тій чи іншій дорозі. Найчастіше обмеження швидкості застосовується у режимі оперативних підказок: прилад заздалегідь попереджає водія про наближення до ділянки дороги, у якому швидкісний режим відрізняється від поточного, і навіть видає попередження у разі, якщо водій розганяється понад допустимого краю. Це може запобігти не лише неприємній розмові з дорожньою поліцією, а й серйозній ДТП.

- Пробки в реальному часі. Функція, що дає змогу водієві бачити на екрані приладу дані про дорожній трафік у реальному часі. Як правило, у моделях з функцією відстеження пробок видається докладна інформація про інтенсивність дорожнього руху загалом. Причому ця інформація відстежується і оновлюється постійно, в режимі реального часу, і відразу враховується навігатором — аж до того, що при виникненні труднощів на маршруті, що заздалегідь прокладено, пристрій може автоматично перепрокласти його в об'їзд заторів. У той же час варто врахувати, що дані про пробки в реальному часі передаються зазвичай через мережу TMC (див. TMC-приймач), а вона є далеко не скрізь.

- GPS-інформатор. Функція для забезпечення водія різною корисною інформацією, пов'язаною з поточним місцезнаходженням....Відповідно до назви координати при цьому визначаються за допомогою GPS. Один з найбільш поширених способів застосування інформатора - попередження про наближення до дорожніх камер, стаціонарних постів дорожньої поліції та систем контролю швидкісного режиму. Крім цього, можуть передбачатися й інші функції, наприклад, інформування про виїзд на ділянку дороги з підвищеною аварійністю або окрему велику яму на дорожньому полотні. Для роботи GPS-інформатора в пам'ять приладу вноситься база даних відповідних об'єктів. При покупці навігатора не завадить уточнити, що саме містить ця база, наскільки вона свіжа і чи дозволяється її оновлення.

- Вибір смуги руху. Функція, що надає водієві підказки щодо вибору смуги руху. Такі підказки роблять рух зручнішим та безпечнішим: навігатор заздалегідь попереджає водія про необхідність змінити смугу для повороту/розвороту (або навпаки, для того, щоб проїхати повз поворот прямо). Це дає змогу уникнути «промахів» на дорозі та екстрених перебудов, які нерідко створюють аварійні ситуації. Особливо актуальною є ця функція для складних розв'язок на багатосмугових трасах.

- Паркування в реальному часі. Відповідно до назви, ця функція дає змогу визначати наявність поблизу можливостей для паркування транспортного засобу. Крім того, навігатори за допомогою функції паркування в реальному часі здатні виводити ще й різну допоміжну інформацію, наприклад, тип паркування, вартість стоянки, способи оплати тощо.

- Зворотний шлях. Функція використання запису пройденого шляху як маршруту для повернення від фінішу до точки старту. Завдяки їй користувач може повернутися назад тим самим шляхом, яким він дістався до поточної точки. Подібна можливість особливо важлива в умовах складної місцевості та відсутності доріг — наприклад, під час туристичних походів чи поїздок на джипах бездоріжжям: повертатися вже розвіданим шляхом нерідко буває простіше і безпечніше, ніж шукати новий маршрут. Власне, зворотний шлях зустрічається переважно серед універсальних кишенькових навігаторів (див. «Область застосування»), хоча бувають і винятки, наприклад, ті самі автомобільні моделі.

- "Де я?". Функція, яка допомагає користувачеві визначити своє місцезнаходження. При цьому йдеться не лише про точку на карті та географічні координати — крім цих даних навігатор при включенні функції «Де я?» виводить різну додаткову інформацію: адресу найближчої будівлі, дані про найближче перехрестя, що знаходяться поблизу важливих об'єктів (заправки, лікарні, відділення поліції тощо).

— Ціни на АЗС у реальному часі. Функція, що надає інформацію про поточні ціни палива на різних заправних станціях за маршрутом поїздки. Вона може виявитися корисною для водіїв, оскільки дає змогу знаходити найвигідніші або найближчі АЗС для заправки та економії грошей.

- Погода в реальному часі. Функція, що дає змогу навігатору отримувати дані про погоду в реальному часі. Це може бути як інформація про поточні погодні умови в тому чи іншому місці на карті, наприклад і прогноз на певний термін. Крім базової інформації про погоду (температура, опади, вітер, вологість, туман і т.п.), в рамках даного сервісу можуть підтримуватися розширені дані - штормові попередження, повідомлення про повені або зсуви. Необхідні дані можуть надходити у різний спосіб — найчастіше через супутник або спеціальний радіоканал. Ці подробиці варто уточнювати окремо.

- Спостереження за дітьми. Функція, що дає змогу водію за допомогою екрана навігатора спостерігати за заднім сидінням машини, не обертаючись та не відволікаючись від дороги. Найчастіше вона використовується для спостереження за дитиною, яка знаходиться на задньому сидінні. Зрозуміло, для використання функції спостереження за дітьми знадобиться не тільки навігатор, а й сумісна камера.

— GSM/GPRS-модуль. Вбудований модуль бездротового стільникового зв'язку, аналогічний тим, що встановлені в мобільних телефонах стандарту GSM. Однак, на відміну від телефонів, в GPS-навігаторах таккий зв'язок призначений виключно для доступу в Інтернет. Найчастіше він використовується для отримання інформації про пробки на дорогах, хоча в деяких прогресивних моделях може бути передбачена можливість повноцінного перегляду Інтернет-сторінок через вбудований браузер. Для використання GSM/GPRS модуля, як і у випадку з мобільним телефоном, необхідно придбати SIM-карту мобільного оператора.

— Цифрова камера. Наявність у навігатора власної цифрової камери; в деяких моделях таких камер може бути навіть дві, з обох боків корпусу. Конкретний функціонал цифрової камери (камер) може бути різним, залежно від можливостей самого пристрою. Так, більшість моделей з функцією відеореєстратора використовують саме вбудовану камеру (докладніше див. «Вбудований відеореєстратор»). За наявності телефонного модуля (див. відповідний пункт) камера може стати в нагоді для відеозв'язку. Багато навігаторів з цією функцією можна застосовувати і для класичної фото/відеозйомки; якість зображення, щоправда, зазвичай виявляється порівняно невисоким.

— Відеопрогравач. Можливість використання навігатора для відтворення відеофайлів. Зазвичай, мова йде про програванні відео на власному...дисплеї — відповідно, сам дисплей для цього робиться кольоровим і досить великим. Дана функція зустрічається переважно серед автомобільних навігаторів (див. «Область застосування»), її особливо цінують водії, яким доводиться багато часу проводити в очікуванні — зокрема, таксисти і далекобійники.

— Голосове управління. Можливість управління навігатором за допомогою голосових команд. Дана функція особливо зручна для автомобільних і мотоциклетних пристроїв: вона дозволяє керувати пристроєм, не знімаючи рук з управління і не відволікаючись від дороги. Щоправда, перед покупкою такої моделі не завадить уточнити, які саме мови для голосового управління вона підтримує.

— Відтворення зображень. Можливість використовувати екран навігатора для перегляду графічних файлів; за умовчанням мається на увазі підтримка JPG, інші графічні формати зустрічаються дещо рідше. Навігатор з такою функцією можна використовувати в якості цифрової фоторамки — підключити зовнішній носій і переглядати картинки безпосередньо, без участі комп'ютера. Ця функція може стати в нагоді, наприклад, для перегляду відзнятих під час подорожі фото (коли не хочеться чекати повернення до комп'ютера), або для більш специфічних цілей, наприклад, уточнення навігаційних даних по скану паперової карти.

— MP3-плеєр. Можливість відтворення навігатором аудіофайлів (найчастіше формату MP3, звідси і назва). Відтворення може відбуватися через навушники або зовнішню аудіосистему (якщо передбачена можливість їх підключення) або через власний динамік навігатора. Зберігатися такі файли можуть у власній флеш-пам'яті пристрою або на змінних картах пам'яті.

— FM-трансмітер. Малопотужний FM-передавач з ефективною дальністю в кілька метрів. Є одним з найпростіших способів підключення навігатора до акустичної системи автомобіля — досить налаштувати FM-приймач автомагнітоли на частоту трансмітера. Таким чином можна використовувати автомобільну акустику, наприклад, для відтворення голосових підказок, музики (див. MP3-плеєр) або звукової доріжки відтворюваного фільму (див. Відеопрогравач).

— Барометр. Допоміжна функція, що дозволяє вимірювати атмосферний тиск. Часто застосовується як додатковий інструмент в навігаторах з функцією вимірювання висоти по сигналам зі супутників — це забезпечує підвищену точність одержуваних даних. Крім того, дані з барометра можуть знадобитися при прогнозуванні погоди на найближчий час: наприклад, різке падіння тиску зазвичай означає погіршення погоди — аж до шторму або навіть урагану.

— Wi-Fi. Технологія, першопочатково призначена для підключення до Інтернету через бездротові точки доступу; з цією ж метою Wi-Fi найчастіше використовується і в навігаторах. Зазначимо, що роль точки доступу може виконувати не тільки стаціонарний роутер, але і смартфон — багато подібних гаджетів мають відповідний режим. А ось конкретні можливості такого підключення можуть бути різними. Одна з найпопулярніших функцій — завантаження свіжих даних про пробки та інші особливості дорожньої ситуації (див. «Функції»). Крім цього, в навігаторах може передбачатися оновлення карт і прошивки через Інтернет. А у моделей з повноцінними ОС (див. «Операційна система») способи застосування Wi-Fi вельми різноманітні: вебсерфінг, доступ до соціальних мереж і месенджерів, «соціальні» ігри, що передбачають спілкування з іншими гравцями тощо. По суті, в навігаторах з ОС можливості Wi-Fi обмежуються лише набором встановлених додатків.

— USB. Наявність у пристрої роз'єму USB. Найчастіше сучасні навігатори оснащуються компактними портами на зразок miniUSB або microUSB, а основним призначенням таких портів є зарядка акумулятора і підключення до комп'ютера — наприклад, для оновлення карт. У найпрогресивніших моделях може також передбачатися підключення зовнішньої периферії (наприклад, флешки з оновленням карт або 3G-модема для доступу в Інтернет), проте подібні можливості зустрічаються досить рідко, переважно серед навіга...торів з повноцінною ОС (див. «Операційна система»).

— Слот для карт пам'яті. Пристосування для читання змінних карт пам'яті — найчастіше у форм-факторі SD або microSD; конкретні типи підтримуваних карт варто уточнювати окремо. Таке пристосування (кардридер) виконує дві основні функції. По-перше, воно дає змогу розширити вбудовану пам'ять навігатора, доповнивши її зовнішнім носієм; при цьому ємність карти можна вибрати на свій розсуд (з урахуванням максимального об'єму — див. нижче). По-друге, кардридер полегшує обмін даними з іншими пристроями — смартфонами, планшетами, ноутбуками тощо; це може знадобитися, наприклад, для завантаження карт та інших навігаційних даних, для копіювання записаних треків тощо. Конкретний функціонал картрідера варто уточнювати окремо.

— Вихід на навушники. Наявність в навігаторі спеціального роз'єму для підключення навушників. Зазвичай роль такого виходу грає стандартний порт 3.5 мм. Навушники можуть застосовуватися для будь-яких задач, пов'язаних зі звуковим супроводом — голосових підказок, розмови по телефону або через Інтернет (Skype, Viber тощо), прослуховування музики і перегляду відеороликів тощо (залежно від того, які функції передбачені в самому навігаторі). При цьому «вуха» особливо зручні в двох ситуаціях: в шумній обстановці, коли динамік навігатора може бути не чутним за фоновими звуками, а також тоді, коли бажано уникнути зайвих звуків (наприклад, якщо в машині сплять пасажири).

— Bluetooth. Технологія бездротового зв'язку, розроблена для прямого з'єднання різних пристроїв один з одним. Спосіб застосування такого поєднання може бути різним, один з найбільш популярних варіантів в навігаторах — підключення бездротової гарнітури. Через таку гарнітуру можна чути голосові підказки навігатора і віддавати йому команди, спілкуватися по телефону, слухати музику тощо (конкретні можливості, зрозуміло, залежать від функціоналу самого навігатора). Правда, гарнітури дорожче дротових навушників і мають обмежений час роботи (періодично потрібно заряджати акумулятор); зате вони помітно зручніше.

— ANT+. Даний стандарт застосовується переважно для передачі інформації спортивного і медичного характеру – частоти пульсу, пройденої відстані, швидкості руху тощо. Характеризується низьким енергоспоживанням, проте має невисоку пропускну здатність – до 60 кбіт/с. Для роботи ANT+ його повинен підтримувати не тільки гаджет, але і смартфон або інший пристрій, до якого він підключений. При цьому відзначимо, що, крім прямого з'єднання з зовнішнім девайсом, даний стандарт дає можливість будувати мережі з ANT+ сумісних пристроїв – зокрема вбудовувати їх в системи «розумного дому».

— AV-вхід. Вхід для підключення композитного (аудіо+відео) аналогового сигналу. За наявності такого входу до навігатора можна підключити зовнішнє джерело сигналу, наприклад, портативний DVD-плеєр, камеру заднього виду (в автомобільних навігаторах), ехолот (в морських) тощо.

Максимальний об'єм карти пам'яті або USB-накопичувача (флешки), підтримуваний навігатором.

Змінні носії можуть використовуватися з різними цілями: завантаження карт і програмних оновлень, вивантаження пройдених треків, відтворення або копіювання музики і фільмів (у моделях з відповідними можливостями) і т. ін. Конкретні варіанти застосування таких носіїв для кожної моделі варто уточнювати окремо. А обмеження за обсягом, пов'язані насамперед з тим, що більш місткі карти пам'яті і флешки вимагають більш потужної апаратної «начинки». Так що це перевищувати обмеження не варто: в кращому випадку накопичувач буде працювати некоректно, в гіршому — можливі апаратні поломки.